Ухвала суду № 47295038, 23.06.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2010 р.справа № 2а-4792/08

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Кожана М.П.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

при секретарі судового засідання:Ганноченку А.О.

за участю представників сторін:

від позивача- ОСОБА_1

від відповідача - представник не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2008 року у справі №2а-4792/08

за позовом Повного товариства Очкур і компанія ломбард Наше діло

до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

встановила:

28.05.2008р. позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 25.12.2007р. за № 0005901701/0/43826, від 28.03.2008р. № 0005901701/2/9806, від 22.05.2008р. № 0005901701/3/15407 про сплату податкового зобовязання за платежем «Податок з доходів фізичних осіб»66 240грн.30коп. де основний платіж 22080грн.10коп., штрафні (фінансові санкції) 44 160грн.20коп.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2008р. адміністративний позов задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 25.12.2007р. № 0005901701/0/43826, від 28.03.2008р. № 0005901701/2/9806, від 22.05.2008р. № 0005901701/3/15407 про сплату податкового зобовязання за платежем «Податок з доходів фізичних осіб»66240грн.30коп., де основний платіж 22080грн.10коп., штрафні (фінансові санкції) 44160грн.20коп.

Дана постанова обґрунтована тим, що пп. 20.3.2 п. 20.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»передбачено у разі, коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобовязання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. Таким чином, як вбачається з приписів діючого законодавства України, при надані ломбардом суми коштів фізичній особі у якості позики, нарахування або утримання податку з доходів фізичних осіб не передбачено, у разі неповернення позики утримання ломбардом із фізичної особи відповідного податку є неможливим. Тому у спірних операціях ломбард не виконує функції податкового агента, а нарахування податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб по ломбардним операціям, за якими не були повернуті позики, є неправомірними.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати спірну постанову та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволені позову ПТ «Очкур і компанія ломбард «Наше діло».

Відповідач у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що при укладені договору позики ломбард виконує частку функцій, покладених на податкового агента Законом України від 22.05.2003р. «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме, нараховує та сплачує позичальнику дохід. Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону дохід це сума будь-яких коштів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь. У позичальника в момент одержання грошей за договором позики згідно із п. 1.2 ст. 1 Закону виникає дохід Але позика є грошовою сумою, яка підлягає поверненню, і протягом строку дії договору позики на підставі пп. 4.3.23 п. 4.3 ст.4 Закону не розглядається як оподатковуваний дохід фізичної особи, яка одержала таку позику. У податковому періоді, коли договір позики закінчився, а позичальник не виконав умови цього договору щодо викупу закладених речей, у такого позичальника платника податку виникає оподатковуваний дохід у вигляді одержаної у власність грошової суми, яка підлягала поверненню. Таким чином спірні податкові повідомлення-рішення обґрунтовані та прийняті на законних підставах.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначає, що постанова суду першої інстанції прийнята без порушення норм матеріального та процесуального права та просить залишити постанову без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Суд належним чином повідомив учасників адміністративного процесу про дату, час і місце слухання справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи.

Відповідач правом на участь у судовому засіданні не скористався, про поважність причин не явки його представників у судове засідання суд не повідомив, за таких обставин справа розглядається за відсутності його представників.

Відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи.

Плановою документальною перевіркою повного товариства «Очкур і компанія Ломбард «Наше діло»(далі по тексту - ломбард) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку з доходів фізичних осіб за період фінансово-господарської діяльності з 01 липня 2006 року по 30 вересня 2007 року встановлено, що ломбард надавав кредити фізичним особам під процент за рахунок власних коштів під заставу майна на строк, визначений фінансовим договором. У випадку неповернення позики фізичними особами, Ломбардом реалізовано майно до Державної скарбниці України згідно договору від 30 грудня 2005 року №119/2006. Аналіз бухгалтерських рахунків: 31, 37.71 та банківських виписок показав, що на рахунок повного товариства «Очкур і компанія Ломбард «Наше діло»від Державної скарбниці надійшли грошові кошти від реалізації цінностей заставлено майна (виробів із дорогоцінних металів) фізичних осіб, що не виконали зобов'язання укладених договорів на загальну суму 155262,41 грн., в т.ч. за періоди: друге півріччя 2006 року - 67962,78 грн., 9 місяців 2007 року - 87299,63 грн.

При виникненні у фізичних осіб об'єкта оподаткування через невиконання ними зобов'язань, забезпечених заставою при закінченні терміну дії договору ломбардом не нараховано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 21930,10 грн., в т.ч. за друге півріччя 2006 - 8835,16 грн., 9 місяців 2007, чим порушено: підпункти 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8; підпункт «а»пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22.05.2003 року №889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб», зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 889-ІУ), про що в матеріалах перевірки вчинено запис.

За результатами проведеної перевірки повному товариству «Очкур і компанія ломбард Наше діло»донараховано 22080,10 грн. податку з доходів фізичних осіб і застосовано 44160,20 грн. фінансової санкції з посиланням на підпункти 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-111 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

26 грудня 2007 року повним товариством «Очкур і компанія ломбард «Наше діло»було отримане податкове повідомлення-рішення від 25.12.2007 року за № 0005901701/0/43826 про сплату податкового зобов'язання за платежем „Податок з доходів фізичних осіб" 66240 грн. 30коп., де основний платіж 22080грн. 10коп., штрафні (фінансові) санкції'44160грн. 20коп.

Податкове зобов'язання було нараховане на підставі акту перевірки № 51/22-20307730 від 19.12.2007 року, яким встановлено порушення:

- вимоги підпункту 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8; підпункту «а»пункту 19.2 ст. 19 Закону України від 22.05.2003 року № 889-1У «Про податок з доходів фізичних осіб», що складає суму 65790грн. 30коп.,

- вимоги абзацу другого підпункту 6.3.2 пункту 6.3 статті 6 Закону України від 22.05.2003 року № 889-Г7 «Про податок з доходів фізичних осіб», пункт 4 постанови КМУ від 26.12.2003 р. № 2035 «Про затвердження порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги», що складає суму 450 грн.

Позивачем вказане рішення було оскаржено в адміністративному порядку та було залишено без змін.

01 квітня 2008 року ПТ «Очкур і компанія ломбард «Наше діло»отримане податкове повідомлення-рішення від 28 березня 2008 року № 0005901701/2/9806 про сплату 66240,30грн. податкового боргу згідно акту перевірки від 19.12.2007 року за № 51/22-20307730 за тими ж підставами.

26.05.2008 року Позивачем також отримане податкове повідомлення-рішення від 22 травня 2008 року № 0005901701/3/15407 про сплату 66240,30грн. податкового боргу згідно акту перевірки від 19.12.2007 року за № 51/22-20307730 за тими ж підставами.

Нарахування спірної суми податкового зобовязання обґрунтоване тим, що згідно ст.ст.19, 25 Закону України «Про заставу», ст.589 ЦК України із сум, одержаних від продажу предмету застави ломбард повинен нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб, у порядку, передбаченому ст.8 та за ставкою, визначеною у пункті 7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а також подати податковому органу звітність за формою № 1-ДФ. Дорогоцінні метали та каміння є рухомим майном. А відповідно необхідно застосовувати положення п.12.1 ст.12 закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Суд першої інстанції прийшов до висновку щодо спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем у звязку із помилковим застосуванням законодавства, що регулює спірні відносини.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 4 Закону України від 22.05.2003 № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб»чітко передбачено, що входить до складу загального оподатковуваного доходу фізичних осіб. Поряд з цим, а ні фінансові кредити, а ні кошти, отримані від продажу не викупленого з під застави, майна зазначеною статтею до загального оподаткованого доходу не віднесені.

Підпунктом 4.3.23 Закону встановлено, що фінансовий кредит є грошовою сумою, яка підлягає поверненню, і протягом строку дії договору позики, не розглядається як оподатковуваний дохід фізичної особи, яка одержала таку позику.

Відповідно до норм пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон) доходом фізичної особи є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у визначених законом випадках протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Таким чином, з метою визначення об'єкту оподаткування податком з доходів фізичної особи, Законом встановлено загальний принцип, згідно з яким, формування вказаних доходів відбувається за рахунок збільшення активів платника податку шляхом одержання ним у власність вартості матеріального і нематеріального майна (що мають вартість) або будь-яких коштів, нарахованих на його користь чи набутих незаконним шляхом.

В окремих випадках Законом встановлено особливості визначення об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб, зокрема, при здійсненні платником податку операцій з інвестиційними активами, операцій з надання нерухомості в оренду, операцій, пов'язаних з іпотечним житловим кредитуванням, операцій з продажу об'єктів рухомого та нерухомого майна, при отриманні дивідендів, виграшів та призів, благодійної допомоги, іноземних доходів.

При здійсненні операцій, пов'язаних з наданням фінансових кредитів фізичним особам під заставу майна, що можуть здійснюватись, зокрема ломбардами, кредитними спілками, банками, Законом не встановлено особливостей визначення об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб, отже вказаний об'єкт оподаткування за спірними операціями визначається на загальних підставах.

Згідно ст.1 Закону України «Про заставу», в силу застави, кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" ломбарди належать до фінансових установ, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Згідно з нормами статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з нормами статті 4 (підпункт 4.3.23, пункту 4.3) Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" кошти, виплачувані ломбардами фізичним особам у вигляді фінансового кредиту (основна сума кредиту), не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, не підлягають відображенню в річній податковій декларації таких осіб, тобто не підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Згідно зі статтею 575 Цивільного кодексу України у ломбардів позика під заставу є закладом, який передається заставодавцем лише у володіння ломбарду, а за самим заставодавцем зберігається право користування і розпорядження предметами застави (стаття 586 Цивільного кодексу України), тобто власник закладених речей не втрачає права власності на них. Також згідно зі статтею 589 Цивільного кодексу України ломбард у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, лише набуває право звернення стягнення на предмет застави. Тобто, ломбард як протягом дії договору застави (закладу), так і після його закінчення не є власником закладених речей. Він тільки має право володіти закладеними речами протягом дії договору застави, а при не викупі таких речей (невиконанні договору заставодавцем) лише набуває право звернути на заставлені речі стягнення в рахунок погашення заборгованості заставодавця.

При цьому ломбард у спірних операціях не виступає посередником при реалізації заставленого майна, оскільки за своєю правовою природою спірні відносини не є відносинами доручення, де ломбарду доручається реалізувати майно заставодавця, а лише звернути стягнення на заставлене майно в порядку реалізації механізму забезпечення виконання зобовязання заставодавця по поверненню суми позики.

Вказана правова позиція узгоджується із визначенням правового статусу ломбарду, наведеного у пункті 1.2 Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами, затвердженого розпорядженням від 25.04.2005 №3981 Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України та зареєстрованого і Міністерстві юстиції України 24.05.2005 за №565/10845 у якому зазначено, що ломбард - це фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений строк і під процент та надання супутніх послуг ломбарду; фінансовий кредит ломбарду - надання ломбардом коштів у позику, забезпечених заставою, на визначений строк та під процент.

При цьому, вказаним положенням не передбачено право ломбарду здійснювати продаж обєктів рухомого майна за його посередництвом. Тому відповідачем безпідставно до спірних відносин застосовується положення пп. 12.3. ст..12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" щодо визначення позивача податковим агентом за спірними операціями.

Згідно ст.25 Закону України «Про заставу»передбачені правові наслідки перевищення суми, вирученої від реалізації предмета застави над сумою боргу, а саме обов'язок повернення надлишку отриманих сум з урахуванням витрат ломбарду.

Статтею 24 цього ж закону передбачені і правові наслідки в разі недостатності суми, отриманої від реалізації предмета застави.

Актом перевірки факти перевищення сум реалізації над сумою боргу не зафіксовані. А тому висновки ДПА про наявність у ломбарду залишку коштів по договорам застави для повернення заставодавцям і достатніх для відрахування податкового податку не підтверджуються матеріалами перевірки.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що надана фізичній особі сума позики за відповідним договором, зобов'язання щодо повернення якої забезпечується заставою певної речі такої фізичної особи, на протязі дії відповідного договору є сумою позики і залишається такою сумою позики навіть у разі її неповернення. При зверненні ломбардом стягнення на заставлене майно такої фізичної особи, кошти, що були надані фізичній особі у якості позики під заставу, залишаються неповерненою ломбарду сумою позики, і під час здійснення стягнення на заставлене майно в дохід фізичної особи - позичальника не трансформуються та значення свого не змінюють.

Підпунктом 20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»передбачено у разі, коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента.

Отже, як вбачається з приписів діючого законодавства України, при надані ломбардом суми коштів фізичній особі у якості позики, нарахування або утримання податку з доходів фізичних осіб не передбачено, у разі неповернення позики утримання ломбардом із фізичної особи відповідного податку є неможливим, а тому нарахування несплаченого ломбардом як податковим агентом податку з доходів фізичних осіб по ломбардним операціям, за якими не були повернуті позики, є неправомірним.

Враховуючи вищезазначені обставини та норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції обєктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами по справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами, рішення суду прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права.

Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими по справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, п.1.ч.1 ст.198, 200, п.1.ч.1.ст.205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2008 року у справі №2а-4792/08 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2008 року у справі №2а-4792/08 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги з моменту складення у повному обсязі.

Ухвалу складено в повному обсязі 30.07.2010р.

Головуючий:М.П. Кожан

Судді:О.А. Проценко

ОСОБА_2