Ухвала суду № 47293316, 07.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2015 року м. Київ К/800/24476/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.

суддів Заїки М.М.

Кочана В.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Сєвєродонецьке тролейбусне управління" на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року за заявою Комунального підприємства "Сєвєродонецьке тролейбусне управління" про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Комунального підприємства "Сєвєродонецьке тролейбусне управління" про стягнення витрат на виплату і доставку пенсій за віком на пільгових умовах,

встановила:

У березні 2014 року Комунальне підприємство "Сєвєродонецьке тролейбусне управління" звернулось до суду з заявою про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Комунального підприємства "Сєвєродонецьке тролейбусне управління" про стягнення витрат на виплату і доставку пенсій за віком на пільгових умовах в сумі 32975,43 грн. шляхом розстрочення на три роки (36 місяців) за графіком погашення заборгованості з травня 2014 року по квітень 2017 року.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року, в задоволення заяви Комунального підприємства "Сєвєродонецьке тролейбусне управління" про розстрочення виконання судового рішення відмовлено.

У касаційній скарзі Комунальне підприємство "Сєвєродонецьке тролейбусне управління" посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення заяви.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року було задоволено позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Комунального підприємства «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» та стягнуто з Комунального підприємства «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2 в сумі 32 975,43 грн.

03 березня 2014 року Комунальне підприємство "Сєвєродонецьке тролейбусне управління" звернулось з заявою про відстрочення виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року, яка була обґрунтована тим, що заявник перебуває у тяжкому фінансовому становищі.

Відповідно до частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно із частиною 2 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернення учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 351 Цивільного процесуального кодексу та статті 121 Господарського процесуального кодексу їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Тобто підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк встановлений судом, тому ці обставини повинні бути доведені заявником.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення, суди дійшли правильного висновку про те, що заявником повинно також бути зазначено економічне обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення зазначеного боргу внаслідок застосування режиму розстрочення.

В даному випадку таке обґрунтування заявником не зазначалося.

Посилання на тяжке фінансове становище як на підставу для розстрочення виконання судового рішення, не є винятковою обставиною, у розумінні статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Сєвєродонецьке тролейбусне управління" залишити без задоволення, а ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року за заявою Комунального підприємства "Сєвєродонецьке тролейбусне управління" про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Комунального підприємства "Сєвєродонецьке тролейбусне управління" про стягнення витрат на виплату і доставку пенсій за віком на пільгових умовах - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Білуга

Судді М.М. Заїка

В.М. Кочан