Ухвала суду № 47291282, 22.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6304/15 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

22 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКОМТЕХ-ПРОЕКТ» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2015 року позов задоволено частково, визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо складання акту від 30.12.2014 №1840/26-59-22-01/32830287 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ІНКОМТЕХ-ПРОЕКТ" (код ЄДРПОУ 32830287) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві №0000302201 від 19.01.2015 р. та №0002562201 від 07.04.2015 р.; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві вилучити з автоматизованої інформаційної системи "Податковий блок" інформацію, винесену на підставі акту від 30.12.2014 р. №1840/26-59-22-01/32830287 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ІНКОМТЕХ-ПРОЕКТ" (код ЄДРПОУ 32830287) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві проведена документальна планова перевірка ТОВ «Інкомтех-Проект» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2012 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено відповідний акт №1840/26-59-22-01/32830287 від 30.12.2014 року.

19.01.2015 р. податковим органом на підставі акта перевірки та виявлених порушень прийнято: податкове повідомлення-рішення №0000302201, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Інкомтех-Проект» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 61207769,00 грн. за основним платежем, 15301942,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000312201, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Інкомтех-Проект» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 61576873,00 грн. за основним платежем, 15394218,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

28.01.2015 р. позивач подав до Головного управління ДФС у м. Києві скаргу на зазначені податкові повідомлення-рішення, за наслідками розгляду якої прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги №5153/10/26-15-10-05-35 від 37.03.2015 р. про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 19.01.2015 №0000312201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в частині основного платежу у розмірі 907304,00 грн. та в частині штрафних санкцій у розмірі 226826,00 грн.; залишення без змін податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 19.01.2015 р. №0000302201.

На підставі акта перевірки від 30.12.2014 №1840/26-59-22-01/32830287 та з урахуванням рішення про результати розгляду первинної скарги від 27.03.2015 р. №5153/10/26-15-10-05-35 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0002562201 від 07.04.2015 р., яким ТОВ «Інкомтех-Проект» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 60669569,00 грн. за основним платежем та 15167392,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач, вважаючи дані рішення відповідача протиправними, звернувся до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «ІЕК «Верес» укладено договори від 29.04.2011 року №2904-11 та від 01.03.2012 р. №0103-12, згідно з якими Постачальник (TOB «ІЕК «Верес») покладає на себе обов'язки з постачання Покупцеві (ТОВ «Інкомтех - Проект») електронних та електромеханічних компонентів та модулів, корпусів, кріплень та панелей для приладів, датчиків та сенсорів, блоків живлення, роз'ємів, кабелів, кабельних вводів та контактів для електронного обладнання.

На виконання зазначених договорів TOB «ІЕК «Верес» на адресу TOB «Інкомтех - Проект» виписано податкові накладні на загальну суму 126 622 634,90 грн. у т.ч. ПДВ - 21 103 772,48 гривень.

Сума ПДВ TOB «Інкомтех - Проект» у розмірі 21 103 772,48 грн. включена до податкового кредиту відповідних періодів, відображені у реєстрах податкових накладних, які відповідають даним додатків 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ.

Між позивачем та ТОВ «Пейнер» укладено договір від 01.09.2012 р. №0108-12, предметом якого є те, що Постачальник (ТОВ «Пейнер») покладає на себе обов'язки з постачання Покупцеві (TOB «Інкомтех - Проект») електронних та електромеханічних компонентів та модулів, корпусів, кріплень та панелей для приладів, датчиків та сенсорів, блоків живлення, роз'ємів, кабелів, кабельних вводів та контактів для електронного обладнання.

На виконання договору TOB «Пейнер» на адресу TOB «Інкомтех - Проект» виписано податкові накладні на загальну 90 862 428,44 грн. у т.ч. ПДВ - 15 143 738,07 гривень.

Сума податку на додану вартість TOB «Інкомтех - Проект» у розмірі 15 143 738,07 грн. включена до податкового кредиту відповідних періодів, відображені у реєстрах податкових накладних, які відповідають даним додатків 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за відповідні періоди.

Між позивачем та ТОВ «Вербена» укладено договори №0301-13 від 03.01.2013 р. та №0107-13 від 01.07.2013 р., предметом яких є придбання TOB «Інкомтех-Проект» електронних та електромеханічних компонентів та модулів, корпусів, кріплень, та панелей для приладів, датчиків та сенсорів, блоків живлення, роз'ємів, кабелів, кабельних вводів та контактів для електронного обладнання.

TOB «Вербена-Н» було виписано на адресу TOB «Інкомтех-Проект» податкові накладні на загальну суму 149 761 553,00 грн., у т.ч. ПДВ - 24 960 259,00 гривень.

Сума податку на додану вартість TOB «Інкомтех-Проект» у розмірі 24 960 259,00 грн. включена до податкового кредиту відповідних періодів, відображена у реєстрах податкових накладних, які відповідають даним додатків 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, відповідач посилається на те, що постановою господарського суду Чернігівської області від 15.01.2013 р. №927/9/1б/13 ТОВ «»ІЕК «Верес» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а також на те, що постановою господарського суду Запорізької області від 22.07.2013 р. по справі №908/2281/13 ТОВ «Пайнер» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру та постановою господарського суду Запорізької області від 26.06.2014 р. по справі №908/1793/14 ТОВ «Вербена» визнано банкрутом.

Разом з тим, матеріалами справи та наданими на перевірку документами підтверджується виконання зобов'язань за укладеними позивачем з контрагентами правочинами до моменту визнання їх банкрутами в судовому порядку.

Крім того, необхідно зазначити, що податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від контрагентів, які були на момент їх видачі зареєстровані у встановленому податковим законодавством, як платники податку на додану вартість і їм відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

Враховуючи наведені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт придбання позивачем товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, спричинили реальні зміни у майновому стані сторін, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача.

Також необхідно зазначити, що на момент здійснення зазначених операцій TOB «Грант Тайм» було зареєстровано як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, йому було присвоєно індивідуальний податковий номер, а свідоцтво платника податку на додану вартість вказаного суб'єкта господарювання не було анульовано.

При цьому судова колегія зазначає, що платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару (робіт, послуг), відомості щодо якого містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та який перебуває на обліку в податковому органу, в тому числі зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати чи податковий кредит за можливу протиправну діяльність контрагента.

Лише доведення податковим органом факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати чи податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Разом з тим, податковим органом не надано належних та допустимих доказів тому, що позивач укладав з постачальниками договори з метою незаконного отримання податкових вигод чи був обізнаним з певними протиправними діями постачальника при здійсненні фінансово-господарської діяльності. Не надано таких доказів й тому, що здійснення позивачем господарські операції з придбання товару не мають реального характеру.

Крім того, податковим органом не надано жодного судового рішення щодо визнання нікчемними (недійсним) укладених між позивачем та зазначеними контрагентами угод.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо складання акту від 30.12.2014 №1840/26-59-22-01/32830287 та зобов'язання вилучити з автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» інформацію, винесену на підставі зазначеного акту перевірки, то судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п.75.1.2 ч.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно статті 85 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в акті перевірки зроблено висновки про недійсність господарських операцій, здійснених позивачем з ТОВ «Експортно-імпортна компанія «Верес», ТОВ «Пайнер» та ТОВ «Вербена-Н», оскільки по відношенню до цих підприємств провадилась процедура банкрутства, однак не враховано, що остання була розпочата після виконання господарських договорів позивача з контрагентами.

Разом з тим, необхідно зазначити, що податковий орган не наділений повноваженнями щодо визнання недійсними господарських операцій, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дії відповідача щодо формування таких висновків є протиправними, а інформація, внесена на підставі даного акта перевірки підлягає вилученню з автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок».

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами, тому не визнання податковим органом права на податковий кредит та твердження про завищення валових витрат є безпідставними.

Таким чином, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В свою чергу, доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, не підлягають задоволенню.

В силу частини першої статті 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Міщук М.С.

Бєлова Л.В.