Постанова № 47291246, 21.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6902/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Гарант-Енерго» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, треті особи - приватне підприємство «Спецбуд Технологія», приватне підприємство «Век-Хортиця», про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року приватне підприємство «Гарант-Енерго» (далі - Позивач, ПП «Гарант-Енерго») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Шевченківському районі) про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.12.2014 року №0017142205.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.05.2015 року залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, приватне підприємство «Спецбуд Технологія» (ПП «Київбудтранс-Сервіс») (далі - Третя особа-1) та приватне підприємство «Век-Хортиця» (ПП «Універсал Будтрест») (далі - Третя особа-2).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.06.2015 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено правомірність включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, а тому позовні вимоги є повністю обґрунтованими. Крім того, суд зауважив, що Відповідачем не подано жодних доказів нікчемності укладених Позивачем договорів, на підставі яких ПП «Гарант-Енерго» було сформовано податковий кредит.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

Представник Позивача у судовому засіданні наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інтонації - без змін.

Апелянт та Треті особи, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення повноважних представника позивача, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що у листопаді 2014 року працівниками ДПІ у Шевченківському районі на підставі наказу від 24.11.2014 року №1823 та згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 78.4 ст. 78, п. п. 79.1, 79.2 ст. 79 ПК України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Гарант-Енерго» з питань документального підтвердження господарських відносин з ПП «Київбудтранс-Сервіс», ПП «Універсал Будтрест», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит за липень 2014 року на загальну суму 173 413,00 грн., що призвело до порушення п. 200.1 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за липень 2014 року на суму 173 413,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 27.11.2014 року №1718/26-59-22-05/30577113. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 10.12.2014 року винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0017142205, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 216 766,00 грн., у тому числі за основним платежем - 173 413,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 43 353,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваного акту індивідуальної дії, суд першої інстанції встановив, що у період, що перевірявся, Позивачем до складу податкового кредиту було включено, зокрема, 173 413,00 грн., сформованого за наслідками господарських відносин з ПП «Київбудтранс-Сервіс» та ПП «Універсал Будтрест».

Вирішуючи питання про реальність укладених між Позивачем та вказаними контрагентами договорів, суд першої інстанції встановив наступне.

Між ПП «Гарант-Енерго» (Замовник) та ПП «Київбудтранс-Сервіс» (Підрядник) укладено договір №М-07/1213 від 24.06.2014 року на виконання підрядних робіт (Договір №М-07/1213), за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на свій ризик за рахунок своїх та залучених сил, матеріалів, засобів, техніки та устаткування у відповідності до даного Договору, проектної документації, державних будівельних норм і правил та інших положень чинного законодавства України виконати роботи по монтажу електротехнічного обладнання на будівництві ж/б №1 житлово-офісного комплексу 4-а мкрн житлового масиву Позняки у Дарницькому районі м. Києва.

Відповідно до пп. 2.4.1 Договору №М-07/1213 кошти сплачуються згідно з актами передання-прийняття виконаних протягом 5 робочих днів з моменту підписання Замовником відповідного акту в розмірі 100% від суми такого акту.

Пунктом 3.1 Договору №М-07/1213 передбачено, що прийняття Замовником обсягів виконаних робіт оформляється актами передання-прийняття виконаних робіт.

Про реальність виконання договірних зобов'язань, на переконання суду першої інстанції, свідчать наявні у матеріалах справи копії: довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 (т. 1 а.с. 96); акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в (т. 1 а.с. 97-101); податкової накладної (т. 1 а.с. 102); платіжних доручень (т. 1 а.с. 127-130).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що між ПП «Гарант-Енерго» (Замовник) та ПП «Київбудтранс-Сервіс» (Підрядник) укладено договір №М-07/606-14 від 25.06.2014 року на виконання підрядних робіт (Договір №М-07/606-14), за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на свій ризик за рахунок своїх та залучених сил, матеріалів, засобів, техніки та устаткування у відповідності до даного Договору, проектної документації, державних будівельних норм і правил та інших положень чинного законодавства України виконати роботи по монтажу електротехнічного обладнання на реконструкції гуртожитку з переобладнанням під житловий будинок з по квартирним заселенням з влаштуванням надбудови та прибудови по вул. Гарматній, 10 у Солом'янському районі м. Києва.

Відповідно до пп. 2.4.1 Договору №М-07/606-14 кошти сплачуються згідно з актами передання-прийняття виконаних протягом 5 робочих днів з моменту підписання Замовником відповідного акту в розмірі 100% від суми такого акту.

Пунктом 3.1 Договору №М-07/606-14 передбачено, що прийняття Замовником обсягів виконаних робіт оформляється актами передання-прийняття виконаних робіт.

Як зазначив суд першої інстанції, про реальність виконання договірних зобов'язань свідчать наявні у матеріалах справи копії: довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 (т. 1 а.с. 105); акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в (т. 1 а.с. 106-112); податкової накладної (т. 1 а.с. 113); платіжних доручень (т. 1 а.с. 131-133).

Також, між ПП «Гарант-Енерго» (Замовник) та ПП «Київбудтранс-Сервіс» (Підрядник) укладено договір №06/7 ОРГ від 23.06.2014 року на виконання підрядних робіт (Договір №06/7 ОРГ3), за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на свій ризик за рахунок своїх та залучених сил, матеріалів, засобів, техніки та устаткування у відповідності до даного Договору, проектної документації, державних будівельних норм і правил та інших положень чинного законодавства України виконати роботи по монтажу зовнішнього електропостачання 0,4 кВ адмінбудівлі по вул. Довнар-Запольського, 7-А у м. Києві.

Відповідно до пп. 2.4.1 Договору №06/7 ОРГ кошти сплачуються згідно з актами передання-прийняття виконаних протягом 5 робочих днів з моменту підписання Замовником відповідного акту в розмірі 100% від суми такого акту.

Пунктом 3.1 Договору №06/7 ОРГ передбачено, що прийняття Замовником обсягів виконаних робіт оформляється актами передання-прийняття виконаних робіт.

Реальність виконання договірних зобов'язань, як зазначив суд першої інстанції, підтверджується копіями: податкової накладної (т. 1 а.с. 116); платіжного доручення (т. 1 а.с. 117).

Крім іншого, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив, що між ПП «Гарант-Енерго» (Замовник) та ПП «Київбудтранс-Сервіс» (Підрядник) укладено договір №06/0453 від 30.06.2014 року на виконання підрядних робіт (Договір №06/0453), за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на свій ризик за рахунок своїх та залучених сил, матеріалів, засобів, техніки та устаткування у відповідності до даного Договору, проектної документації, державних будівельних норм і правил та інших положень чинного законодавства України виконати роботи по монтажу електротехнічного обладнання на будівництві житлово-рекреаційного комплексу з паркінгами між пр-ктом Миколи Бажана та вул. Зарічною у м. Києві.

Відповідно до пп. 2.4.1 Договору №06/0453 кошти сплачуються згідно з актами передання-прийняття виконаних протягом 5 робочих днів з моменту підписання Замовником відповідного акту в розмірі 100% від суми такого акту.

Пунктом 3.1 Договору №06/0453 передбачено, що прийняття Замовником обсягів виконаних робіт оформляється актами передання-прийняття виконаних робіт.

Як зазначив суд першої інстанції, про реальність виконання договірних зобов'язань свідчать наявні у матеріалах справи копії: довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 (т. 1 а.с. 120); акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в (т. 1 а.с. 121-125); податкової накладної (т. 1 а.с. 126); платіжного доручення (т. 1 а.с. 134).

Поряд з іншим, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив, що між ПП «Гарант-Енерго» (Генпідрядник) та ПП «Універсал Будтрест» (Субпідрядник) укладено договір підряду №07/1213 від 23.06.2014 року (Договір №07/1213), за умовами якого Генпідрядник доручає та зобов'язується оплатити, а Субпідрядник бере на себе зобов'язання своїми та залученими силами, засобами та матеріалами виконати монтажні роботи по прокладанню внутрішніх мереж електропостачання на будівництві житлово-офісного комплексу 4-а мкрн житлового масиву Позняки у Дарницькому районі м. Києва.

Згідно п. 3.1 Договору №07/1213 Субпідрядник готує підрядні акти прийому-передавання виконаних робіт і оформляє їх у Генпідрядника.

Факт реальності виконання сторонами зобов'язань за вказаним договором підтверджується, на думку суду першої інстанції, копіями: довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 (т. 1 а.с. 139); акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в (т. 1 а.с. 120-143); податкової накладної (т. 1 а.с. 144).

Крім того, між ПП «Гарант-Енерго» (Генпідрядник) та ПП «Універсал Будтрест» (Субпідрядник) укладено договір підряду №07/6/06-14 від 01.07.2014 року (Договір №07/6/06-14), за умовами якого Генпідрядник доручає та зобов'язується оплатити, а Субпідрядник бере на себе зобов'язання своїми та залученими силами, засобами та матеріалами виконати монтажні роботи по прокладанню кабельних мереж 10 кВ на реконструкції гуртожитку з переобладнанням під житловий будинок з по квартирним заселенням з влаштуванням надбудови та прибудови по вул. Гарматній, 20 у Солом'янському районі м. Києва.

Згідно п. 3.1 Договору №07/6/06-14 Субпідрядник готує підрядні акти прийому-передавання виконаних робіт.

Факт реальності виконання сторонами зобов'язань за вказаним договором підтверджується, на думку суду першої інстанції, копіями: довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 (т. 1 а.с. 148); акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в (т. 1 а.с. 149-155); податкової накладної (т. 1 а.с. 156).

Також між ПП «Гарант-Енерго» (Генпідрядник) та ПП «Універсал Будтрест» (Субпідрядник) укладено договір підряду №ЯГ-07/06 від 03.07.2014 року (Договір № ЯГ-07/06), за умовами якого Генпідрядник доручає та зобов'язується оплатити, а Субпідрядник бере на себе зобов'язання своїми та залученими силами, засобами та матеріалами виконати електромонтажні роботи по ж/б №2 на будівництві житлово-рекреаційного комплексу з паркінгами між проспектом М. Бажана та вул. Зарічною у Дарницькому районі м. Києва.

Згідно п. 3.1 Договору № ЯГ-07/06 Субпідрядник готує підрядні акти прийому-передавання виконаних робіт в строк до 25 числа і оформляє їх у Генпідрядника.

Про факт реальності виконання сторонами зобов'язань за вказаним договором, на думку суду першої інстанції, свідчать копії: довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 (т. 1 а.с. 160); акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в (т. 1 а.с. 161-163); податкової накладної (т. 1 а.с. 164).

Крім того, у ході перевірки реальності господарських операцій з вказаними вище контрагентами за переліченими договорами судом першої інстанції встановлено, що кількість працюючих у ПП «Київбудтранс-Сервіс» та ПП «Універсал Будтрест» складає по 7 осіб, обидва суб'єкта господарської діяльності мають спеціальну правосуб'єктність - ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції України (т. 1 а.с. 165-166; 167-168), а укладення спірних договорів було зумовлено необхідністю Позивача виконувати зобов'язання перед іншими особами.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстав для визнання безтоварними укладених Позивачем з ПП «Київбудтранс-Сервіс» та ПП «Універсал Будтрест» договорів немає. При цьому, суд наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагентів. Крім того, доказів визнання нікчемними угод суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, доказів наявності у сторін договорів мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, Відповідачем надано не було.

Посилання Апелянта на те, що в СУФР ДПІ у Шевченківському районі знаходиться кримінальне провадження №32014000000000034, в матеріалах якого ПП «Універсал Будтрест» фігурує як підприємство з ознаками «фіктивності» оцінюється критично, оскільки матеріали кримінального провадження не можуть бути належними доказами в адміністративному процесі, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Водночас, судом першої інстанції не було враховано, що згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналогічна позиція викладена у листі ВАС України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Так, зі змісту наданих Позивачем копій протоколів засідання кваліфікаційної комісії по перевірці знань ТОВ «Учбовий комбінат «Славутич» (т. 2 а.с. 233, 234), а також посвідчень (т. 2 а.с. 235-260) вбачається, що останній мав ряд фахівців у сфері виконання робіт на висоті, виконання робіт на висоті з робочої платформи підйомників, а також стропальників, кабельників-зварювальників, електромонтажників. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, господарську діяльність у вказаній сфері ПП «Гарант-Енерго» здійснювало на підставі дозволу №295.14.30 Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України на виконання випробування електричного устаткування електричних станцій, мереж, технологічного електрообладнання напругою понад 1000В (до 35 кВ включно) (т. 2 а.с. 127).

Разом з тим, доказів наявності необхідної господарської правосуб'єктності у контрагентів Позивачем надано не було. Крім іншого, судом першої інстанції не було перевірено причини та господарську доцільність, що стали підставою для необхідності залучення до виконання робіт субпідрядників, що, у свою чергу, свідчить про відсутність ділової мети у вказаних господарських операціях.

При цьому судовою колегією враховується, що аналіз наданих Позивачем копій договорів, укладених з ТОВ «ВБК «Промжитлобуд» (т. 1 а.с. 169-172), ТОВ «Ягуар» (т. 1 а.с. 181-193; т. 1 а.с. 204-208) дає підстави для висновку, що Позивач вправі залучати до виконання робіт субпідрядників виключно після попереднього письмового погодження з генпідрядником. Разом з тим, доказів отримання таких погоджень від генпідрядників за договорами підряду ПП «Гарант-Енерго» подано не було.

Крім того, аналіз наданих Позивачем копій: акту здачі-прийняття електромонтажних робіт (т. 2 а.с. 102), технічних довідок (т. 1 а.с. 103-106, 223-227), робочих проектів та документації (т. 2 а.с. 106-222) свідчить про відсутність факту залучення ПП «Київбудтранс-Сервіс» та ПП «Універсал Будтрест» до виконання будівельно-монтажних робіт електротехнічного обладнання, оскільки всюди монтажною організацією визначено ПП «Гарант-Енерго», що, на думку колегії суддів, свідчить про безтоварність укладених Позивачем з вказаними контрагентами договорів.

Крім іншого, доказів складання первинних документів на виконання Договору №06/7 ОРГ Позивачем не надано, податковий кредит з ПДВ за податковою накладною, складеною ПП «Київбудтранс-Сервіс» на виконання вказаного договору, ПП «Гарант-Енерго» було сформовано.

Таким чином, беручи до уваги той факт, що усі надані Позивачем первинні документи на підтвердження господарських відносин з ПП «Київбудтранс-Сервіс» та ПП «Універсал Будтрест» складені виключно у паперовому вигляді, судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість твердження суду першої інстанції про те, що надані ПП «Гарант-Енерго» докази є неналежними та такими, що не підтверджують факт придбання Позивачем товарів, робіт та послуг у вказаних контрагентів.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що в силу положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не дають право на формування податкового кредиту операції, не підтверджені належним чином оформленими документами. При цьому, як було зазначено раніше, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарських операцій та факту отримання від контрагентів робіт, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ПП «Гарант-Енерго» правових підстав для формування податкового кредиту за наслідками відносин з ПП «Універсал Будтрест» та ПП «Київбудтранс-Сервіс».

Судова колегія погоджується з посиланням суду першої інстанції на те, що встановлення факту взаємовідносин контрагента Позивача або Позивача з фіктивними суб'єктом господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ПП «Гарант-Енерго», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Однак, враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарської операції та факту отримання від контрагента майнових прав, колегія суддів приходить до висновку про помилковість твердження Окружного адміністративного суду м. Києва про наявність у ПП «Гарант-Енерго» правових підстав для формування податкового кредиту за наслідкам відносин з ПП «Універсал Будтрест» та ПП «Київбудтранс-Сервіс».

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції щодо правомірності винесення податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому вважає за необхідне скасувати постанову суду та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно приписів ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову.

Відповідно до ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про правомірність податкового повідомлення-рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити повністю, а постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві - задовольнити повністю.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Гарант-Енерго» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, треті особи - приватне підприємство «Спецбуд Технологія», приватне підприємство «Век-Хортиця», про скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати, ухваливши нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.