Ухвала суду № 47290561, 18.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2015 року

справа № 804/5976/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року у справі № 804/5976/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М’ясна фабрика «Фаворит Плюс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «М’ясна фабрика «Фаворит Плюс» ( далі – ТОВ «М’ясна фабрика «Фаворит Плюс») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі – СДПІ) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000292610 від 23.12.2013, яким підприємству визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 25134,00 грн. (в тому числі за основним платежем – 16756,00 грн. та штрафними санкціями – 8378,00 грн.).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі СДПІ, посилаючись на порушення судом першої норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на безпідставність її доводів та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що посадовими особами СДПІ з обслуговування ВП у Дніпропетровському МГУМ було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «М’ясна фабрика «Фаворит Плюс» з питання дотримання вимог податкового законодавства, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Голдлайн» за період з 01.04.2013 по 31.08.2013 за результатами якої складено акт перевірки від 05 грудня 2013 року № 352/26.1-37373551.

Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки встановлено порушення: п.44.1. ст.44, п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, в результаті чого, ТОВ «М’ясна фабрика «Фаворит Плюс» завищено суму ПДВ на загальну суму 16 756 грн., в тому числі яка віднесена до складу податкового кредиту декларації за квітень 2013 року в сумі 7 580 грн., липень 2013 року в сумі 4 671 грн., серпень 2013 року в сумі 4 505 грн.

На підставі висновків викладених в акті перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000292610 від 23.12.2013, яким ТОВ «М’ясна фабрика «Фаворит Плюс» визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 25134,00 грн., в тому числі за основним платежем – 16756,00 грн. та штрафними санкціями – 8378,00 грн.

Відповідно до змісту акта перевірки висновку податкового органу ґрунтуються на тому, що у перевіряємий період ТОВ «М’ясна фабрика «Фаворит Плюс» задекларувало податковий кредит в податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень, липень серпень 2013 року, який документально не підтверджено. На запит податкового органу про надання первинних документів щодо взаємовідносин з ТОВ «Голдлайн» (Постачальник) за період квітень – липень 2013 року ТОВ «М’ясна фабрика «Фаворит Плюс» не було надано податкову накладну від 29.07.2013 №2463 та первинні документи на підставі яких виписано податкову накладну.

Також, в ході перевірки використано акт Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області № 9/22/3-38329524 від 23.08.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Голдлайн», код за ЄДРПОУ 38329524 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за період з 01.02.2013 по 31.07.2013, за аналізом якого відповідачем зроблено висновок про відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень, що унеможливлює здійснення господарської діяльності ТОВ «Голдлайн».

Також, з наданих ТОВ «М’ясна фабрика «Фаворит Плюс» первинних документів неможливо ідентифікувати осіб, що здійснювали поставку та приймання на склад документів та не надано товарно–транспортних накладних, витягів з журналу обліку транспортних засобів та обліку пропусків громадян, що не є співробітниками підприємства.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'ємів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, зокрема, придбання або виготовлення товарів (у томі числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами пункту 138.2 статті 138 ПК, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК).

Статтею 9 Закону „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, право формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає при умові реального здійснення господарської операції придбання товарів (робіт, послуг) та отримання податкової накладної.

Судом встановлено, що між ТОВ «М’ясна фабрика «Фаворит Плюс» та ТОВ «Голдлайн» було укладено договір поставки № 32/04/13-СН від 17.04.2013 року, відповідно до якого ТОВ «Голдлайн» - постачальник зобов’язується в порядку та строки, передбачені договором передати товар до ТОВ «М’ясна фабрика «Фаворит Плюс» - покупець, який в свою чергу зобов’язується прийняти та оплатити товар ( робітничий інвентар, спецодяг, ножі). Постачання товару відбувається на умовах DDP – склад покупця.

Досліджуючи питання щодо реальності здійснення господарських операцій за вказаним договором, з урахуванням положень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», судом встановлено, що первинні документі надані позивачем під час перевірки та наявні в матеріалах справи, відповідають вищенаведеним вимогам чинного законодавства та містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів.

З наданих позивачем первинних документів можливо встановити суть та зміст господарських операцій, вказані документи підтверджують фактичне отримання позивачем товару, що був предметом вищезазначеного договору, обсяг товару та його оплату.

На поставлений товар контрагентом позивача виписано податкові накладні, на підставі яких сума податку на додану вартість внесена позивачем до складу податкового кредиту. Видані позивачеві контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства та виписані особою, яка на час їх видання не втратила статус платника податку на додану вартість.

Доводи податкового органу щодо наявності окремих недоліків при заповненні деяких первинних документів, що, на думку відповідача, свідчить про не підтвердження здійснення господарської операції, є неспроможними, оскільки, як зазначалось, первинні документи містять всі обов’язкові реквізити.

Крім того, навіть при допущенні помилок при оформленні деяких первинних документів не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції за умови, що має місце фактичний рух активів чи зміни у власному капіталі або зобов’язаннях підприємства та фактичне здійснення господарської операції підтверджується сукупністю інших первинних документів.

Судом першої інстанції обґрунтовано визнано безпідставними доводи відповідача щодо відсутності товарно-транспортних накладних, оскільки нормами податкового законодавства товарно-транспортні накладні не віднесено до обов'язкових документів ведення податкового чи бухгалтерського обліку.

Також необґрунтованими є посилання податного органу в акті перевірки на акт про неможливість проведення зустрічної звірки постачальника товару, оскільки такий акт може свідчити лише про не можливість проведення звірки платників податків, а не про нереальність господарських операцій, які здійснювались від імені такого платника податків.

Відповідно до висновків акта перевірки податковим органом визнано не підтвердженим податковий кредит, сформований на підставі трьох податкових накладних, оформлених за вказаним договором поставки.

Так, відповідно до акту перевірки не визнано податковий кредит за квітень 2013 року в сумі 7580,00 грн., який за висновками податкового органу на підставі податкової накладної №42207 від 22.04.2013, проте податковий кредит на підставі зазначеної накладеної позивачем сформовано в травні 2013 року, що підтверджується Додатком 5 до податкової декларації з ПДВ.

Відповідно до матеріалів справи сума податкового кредиту з податку на додану вартість сформовано позивачем на підставі: податкової накладної № 456 від 22.04.2013, що відображена в податковій декларації за травень 2013; податкової накладної № 702 від 15.07.2013, що відображена в податковій декларації за липень 2013; податкової накладної №2463 від 29.07.2013, що відображена в податковій декларації за серпень 2013.

Доводи податкового органу про не підтвердження податкового кредиту з ПДВ на суму 4505,00 грн. сформованого на підставі податкової накладної № 2463 від 29.07.2013, у зв’язку з ненаданням вказаної накладної до перевірки, не можуть бути визнані обґрунтованими.

Так, відповідно до запиту СДПІ про надання пояснень та їх документального підтвердження, податковим органом вимагалось надання документів щодо взаємовідносин з ТОВ «Голдлайн» за квітень, липень 2014 року. Позивачем, виходячи з вимог запиту, були надані документи на підтвердження фактично здійснених операцій в квітні та липні 2013 року. Постачання та оплата товару, зазначеного в податковій накладній №2463 від 29.07.2013 відбувалось в серпні 2013 року, що підтверджено первинним документами, тобто в періоді, який не був визначений у запиті податкового органу. (а.с. 37, 56 – 59) При цьому, як зазначалось, вказана податкова накладна відображена в податковій декларації за серпень 2013 року.

З огляду на встановлені обставини справи, оскаржуване податкове повідомлення – рішення є необґрунтованим, тому висновки суду першої інстанції про наявність підстав для його скасування є вірними.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, які б могли призвести до скасування рішення суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року у справі № 804/5976/14 – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров