Ухвала суду № 47289681, 19.10.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2010 р.справа № 2а-841/09/1170

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю ОСОБА_1

при секретарі судового засідання:Коршунові Е.В.

за участі представників сторін:

позивача ОСОБА_2 дов. від 22.06.10р.

відповідача не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Долинської міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.03.2009 року

у справі №2а-841/09/1170

за позовом Державного підприємства «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд»

до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.03.2009 року задоволено позов Державного підприємства «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд». Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Долинської міжрайонної державної податкової інспекції від 10.07.2008 р. №0003521500 та від 15.09.2008 р. №0003521500/1, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату земельного податку з юридичних осіб в розмірі 15052,82 грн.

Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідач при застосуванні до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату зобовязань із земельного податку не врахував положення абз.24 ст.1, абз.4 ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та неправомірно нарахував штрафні санкції.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить постанову суду скасувати та постановити нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову вказуючи на неправильне застосування судом абз. 4 ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Скаржник зазначає, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, що стосується зобовязань поточних кредиторів, то за цими зобовязаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка. Невиконання таких зобовязань є порушенням.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не зявились представники відповідача. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, незявлення в судове засідання представників відповідача не заважає розгляду скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом попередньої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Долинською МДПІ проведено камеральну перевірку розрахунку земельного податку по Маловодянській сільській раді, за результатами якої складено акт від 01.07.2008 року №408/1500/04853709.

Згідно зазначеного акту, виявлено порушення позивачем граничного строку сплати узгодженого згідно розрахунку №931 від 30.01.2008 року податкового зобов'язання із земельного податку.

10.07.08р. начальником Долинської МДПІ на підставі акту перевірки №408/1500/04853709 прийнято податкове повідомлення-рішення №0003521500/0, яким за затримку на 60 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання на позивача накладено штраф у розмірі 20% перерахованої з порушенням граничного строку сплати суми узгодженого зобов'язання з земельного податку всього в сумі 15052,82 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, рішенням від 15.09.2008 року №9086/10/31-00 відповідачем залишено скаргу позивача без задоволення, податкове повідомлення-рішення №0003521500/0 від 10.07.2008 року залишено без змін, прийнято податкове повідомлення-рішення №0003521500/1 від 15.09.2008 року.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги зазначив, що відповідач при застосуванні до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату зобов'язань із земельного податку не врахував положення абз.24 ст.1, абз.4 ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та неправомірно нарахував штрафні санкції. Зазначив, що строк виконання податкових зобов'язань щодо сплати земельного податку настав у позивача до введення мораторію ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 25.04.2008 року у справі №05-01/184/6-12а/10. Таким чином, на податкове зобов'язання, день виконання якого настав до дня введення мораторію, протягом його дії санкції за неналежне виконання, в тому числі штраф, не застосовується.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вважає за необхідне погодитись з висновками суду першої інстанції внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 25.04.2008 року у справі №05-01/184/6-12а/10 поновлено провадження у справі про банкрутство ДП Дерекція КГЗКОРу та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000р. (надалі - Закон №2181) визначено, що цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У відповідності до абз.24 ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»№2343-XII від 14.05.92р. (надалі Закон №2343), мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно ч.1 ст.11 Закону №2343, господарський суд виносячи ухвалу про порушення справи про банкрутство одночасно в ній вводить мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Абзацом 4 частини 4 статті 12 Закону №2343 визначено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

На підставі зазначеного, на протязі дії мораторію на задоволення вимог кредиторів боржник повинен виконувати податкові зобов'язання, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються.

Абз.3 пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, при затримці сплати від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, платник податків, який не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, зобов'язаний самостійно сплатити штраф у відповідному розмірі, що свідчить про той факт, що зобов'язання у платника виникає в момент погашення простроченого податкового зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про плату за землю»податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як свідчать матеріали справи, строк виконання податкових зобов'язань щодо сплати земельного податку настав у позивача до введення мораторію, таким чином, з урахуванням положення абз.24 ст.1, абз.4 ч.4 ст.12 Закону №2343, на податкове зобов'язання, день виконання якого настав до дня введення мораторію, протягом його дії санкції за неналежне виконання, в тому числі штраф, не застосовується, що підтверджує висновок суду першої інстанції про неправомірні дії відповідача по застосуванню до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату зобов'язань із земельного податку.

Посилання скаржника на той факт, що зобовязання, хоча і виникло у позивача до введення мораторію, однак виявлено після порушення провадження у справі про банкрутство колегією суддів не приймаються до уваги в звязку наявністю положень абз.4 ч.4 ст.12 Закону №2343.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи обєктивно, повно та всебічно зясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Долинської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.03.2009 року у справі №2а-841/09/1170 залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.03.2009 року у справі №2а-841/09/1170 без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та підлягає оскарженню відповідно до ст. 212 КАС України.

Ухвалу виготовлено у повному обсязі 17.01.11 року

Головуючий:Н.А. Бишевська

Суддя:І.Ю. Добродняк

Суддя:А.О. Коршун