Ухвала суду № 47288924, 21.07.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження № 22-ц/796/6527/2015 Головуючий у 1-й інстанції: Тітов М.Ю.

справа №756/12508/14-ц Доповідач: Поліщук Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді Поліщук Н.В.

суддів Білич І.М., Болотова Є.В.

при секретарі Задорожному А.Г.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Правекс-Банк", поданою представником за довіреністю Циганковою Ольгою Володимирівною, на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 18 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Правекс-Банк", ОСОБА_5 про визнання недійсним договору іпотеки,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про визнання недійсним Договору іпотеки нерухомого майна, укладеного 14 серпня 2007 року між ПАТ КБ «Правекс Банк» та ОСОБА_5.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оспорюваний договір укладено під час перебування іпотекодавця у шлюбі із позивачем, проте без її згоди.

Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 18 березня 2015 року позовні вимоги задоволено, вирішено визнати Договір іпотеки №6-034/07Р від 14 серпня 2007 року укладений між АКБ «Правекс Банк» та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сень-Силкою І.В. та зареєстрований в реєстрі за №3873 - недійсним.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ПАТ КБ «Правекс Банк» подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі посилається на те, що оспорюваний договір укладено з метою забезпечення кредитного правовідношення між цими ж сторонами. Звертаючись за отриманням кредитних кошті, позичальник (іпотекодавець) повідомив, що у шлюбі не перебуває. Особа, яка подає апеляційну скаргу, також зазначає, що позичальник (покупець) укладаючи договір купівлі-продажу квартири (предмета іпотеки) також у ньому підтвердив, що у шлюбі не перебуває.

Посилається на недоведеність факту, що на момент укладення оспорюваного договору сторони перебували у шлюбі. Зазначене пояснює тим, що відповідно до свідоцтва про одруження вчинено актовий запис №1415 від 22 вересня 1990 року, у той час коли на ім»я позивача ВДРАЦС Реєстраційної служби Краматорського міського управлінням юстиції надано підтвердження №1178/3.2-119 від 01 квітня 2014 року, за змістом якого зазначено, що цим відділом складено актовий запис №1414 від 22 вересня 1990 року, відомості про реєстрацію розірвання шлюбу у Державному реєстрі актів цивільного стану відсутні.

Окрім того, зазначає, що позичальник є громадянином Сполучених Штатів Америки і в його паспорті відсутня інформація про сімейний стан.

З посиланням на викладене вважає, що відсутні підстави стверджувати про недотримання вимог закону при укладенні договору іпотеки.

Посилається на те, що судом не розглянуто заяву про застосування строків позовної давності.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з»явився, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином.

Колегія суддів ухвалила слухати справу за відсутності нез»явившихся осіб на підставі ст.305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення з»явившихся осіб, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що квартира на момент передачі її в іпотеку перебувала у спільній сумісній власності подружжя і не було отримано згоди дружини на розпорядження квартирою.

З такими висновками колегія суддів погоджується.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом першої інстанції, 22 вересня 1990 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено шлюб, про що Відділом загсу м.Краматорськ Донецької обл. зроблено актовий запис №1414.

14 серпня 2007 року між громадянином США ОСОБА_5 та АКБ «Правекс-Банк», з метою забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором №6-034/07Р від 10 серпня 2007 року, укладено Договір іпотеки №6-034/07Р, предметом якої є квартира АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.8 СК України якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Відповідно до ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

За змістом ч.2 цієї статті вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об»єктом права спільної сумісної власності.

Відповідно до ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Відповідно до ст.67 СК України Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про іпотеку», у редакції на момент укладення договору, яка кореспондується із ст.578 ЦК України, майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Як роз»яснено в п.25 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 30 березня 2012 року №5, при оспоренні договору застави (іпотеки) суд має враховувати положення статті 578 ЦК, згідно з якими майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою іншого з подружжя, який у разі пред'явлення позову про звернення стягнення на таке майно має бути залучений до участі у справі.

В постанові №6-96цс13 від 30 жовтня 2013 року Верховним Судом України зроблено правовий висновок, згідно якого майно, що є у спільній власності осіб, не може передаватися в іпотеку без згоди іншого співвласника.

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності факту перебування сторін у шлюбі на момент укладення договору іпотеки відхиляються колегією суддів, оскільки ґрунтуються виключно на припущеннях.

Факт того, що 22 вересня 1990 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено шлюб підтверджено даними свідоцтва про шлюб, а також перепровірено судом апеляційної інстанції та досліджено наявність у Відділі РАЦС м.Краматорськ Донецької області відповідного актового запису №1414.

При цьому, відомостей про розірвання цього шлюбу на території України або на території Сполучених Штатів Америки матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що іпотекодавцем при укладенні договору та його нотаріальному посвідченні особисто зазначено відомості про факт не одруження, на правильність висновків суду не впливають, оскільки відповідно до п.261 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року №20/5 (в редакції на час спірних правовідносин) нотаріус не підтверджує факти, викладені у документів, а лише підтверджує, що підпис зроблений певною особою.

Відтак, є вірними висновки суду першої інстанції про те, що відсутність письмової згоди другого подружжя є підставою для визнання договору іпотеки недійсним.

При цьому, доказів на підтвердження того, що майно придбано за особисті кошти одного з подружжя, матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності відхиляються колегією суддів, оскільки відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, є помилковими твердження апеляційної скарги щодо обрахування строку позовної давності від дня укладення договору іпотеки, ураховуючи, що позивач не була стороною у даному правочині, згоду на його укладення не надавала, а про наявність обтяження та порушене право їй стало відомо в 2014 році, що відповідачем не спростовано.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги і залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Правекс-Банк", подану представником за довіреністю Циганковою Ольгою Володимирівною, відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м.Києва від 18 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - суддя Н.В.Поліщук

Судді І.М. Білич

Є.В. Болотов