Ухвала суду № 47288752, 07.07.2015, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

Справа № 22-ц/796/8548/2015 Головуючий у 1-й інстанції - Осаулов А.А.

Доповідач - Кабанченко О.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Кабанченко О.А.

суддів - Рубан С.М., Андрієнко А.М.

при секретарі - Гарматюк О.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 квітня 2015 року

в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів.

Заслухавши доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, -

в с т а н о в и л а:

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 квітня 2015 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів.

Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу «Нові гроші» від 24 жовтня 2014 року №300937/65528/3-14 заборгованість по вкладу в розмірі - 148 000,00 грн. та 3% річних в сумі - 442,28 грн.., а всього - 148 442,28 грн.

Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу «Нові гроші» від 09 січня 2015 року №300937/2331/1-15 заборгованість по вкладу в розмірі - 5 000, 00 доларів США та 3% річних в сумі - 4,10 доларів США, а всього - 5 004,10 доларів США, що еквівалентно - 138 929,42 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 27 лютого 2015 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в дохід держави судовий збір в сумі - 2 873,71 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду з ухваленням нового рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за договором банківського вкладу від 24 жовтня 2014 року - 161 400 грн., за договором банківського вкладу від 09 січня 2015 року - 1 500доларів США, що станом на 27 лютого 2015 року становило 41 644,68 грн.. Вважає, що рішення суду першої інстанції у зазначеній частині не відповідає нормам матеріального та процесуального права. Зазначає, що відповідачем було порушено строки повернення банківських вкладів, встановлених договорами, що є порушенням взятих зобов'язань за договором банківського вкладу, за що передбачена відповідальність у вигляді неустойки Законом України «Про захист прав споживачів», оскільки позивач у правовідносинах сторін є споживачем фінансово-кредитних послуг, які надає відповідач.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 24 жовтня 2014 року ОСОБА_1 (вкладник) та ПАТ «Банк «Фінанси кредит» був укладений Договір-заява №300937/65528/З-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші» на три місяці в національній валюті, за умовами якого вкладник внесла, а Банк прийняв грошові кошти на вкладний рахунок НОМЕР_1 в сумі 150 000,00 грн. з процентною ставкою 25,25% річних на строк до 24 січня 2015 року у порядку та на умовах, визначених в цьому договорі та в Основних умовах залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у ПАТ «Банк «Фінанси та кредит».

27 жовтня 2014 року сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору №300937/65528/З-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші» від 24 жовтня 2014 року, за умовами якої вкладник доручила банку всі нараховані проценти, що підлягають виплаті по депозитному вкладу, перераховувати на картковий рахунок НОМЕР_2 у Філії «Центральне РУ» АТ «Банк «Фінанси та кредит»

09 січня 2015 року між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» і ОСОБА_1 був укладений Договір-заява №300937/2331/1-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші» в іноземній валюті, за умовами якого банк прийняв грошові кошти в іноземній валюті на вкладний рахунок НОМЕР_3 в сумі 5 000,00 доларів США на строк з 09 січня 2015 року по 09 лютого 2015 року в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі та в Основних умовах залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у ПАТ «Банк «Фінанси та кредит».

За вказаний термін користування коштами вкладнику нараховуються проценти в розмірі 12,50% річних. Нарахуванняпроцентів здійснюється Банком у порядку, визначеному у п.4.1.3 Основних умов. Нараховані проценти зараховуються вкладнику на відкритий у Банку рахунок НОМЕР_4 (п.2Договору-заяви).

У відповідності до п. 6 договору після закінчення строку, визначеного у п. 1 договору вклад повертається вкладникові в порядку, строки та на умовах, передбачених п. 5.1 Основних умов.

20 та 23 лютого 2015 року позивач зверталась до відповідача із заявами про повернення суми вкладу та нарахованих відсотків, (а.с.9- 11), проте відповідачем грошові кошти їй повернуто не було.

У березні 2015 року позивач звернулась до суду з даним позовом. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що відповідач у порушення зобов'язань за договорами від 24 жовтня 2014 року №300937/65528/3-14 та від 09 січня 2015 року №300937/2331/1-15 після закінчення строку дії договорів депозитні вклади їй не повернув. Просила ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача за договором від 24 жовтня 2014 року №300937/65528/3-14 суму вкладу з урахуванням індексу інфляції - 153 619 грн., пеню на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» - 161 400 грн., 3% річних за порушення строку виконання грошового зобов'язання - 442,28 грн., суму нарахованих відсотків за час фактичного користування грошовими коштами - 3 721,72 грн., а також за договором від 09 січня 2015 року №300937/2331/1-15 стягнути суму вкладу - 5 000 доларів США, пеню на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 1 500 доларів США, 3% річних - 4,10 доларів США, суму нарахованих відсотків за час фактичного користування грошовими коштами -17,10 доларів США.

Судом першої інстанції частково задоволено позовні вимоги та стягнуто на користь позивача з відповідача за договором банківського вкладу «Нові гроші» від 24 жовтня 2014 року №300937/65528/3-14 заборгованість по вкладу - 148 000,00 грн. та 3% річних - 442,28 грн.., а всього - 148 442,28 грн ; за договором банківського вкладу «Нові гроші» від 09 січня 2015 року №300937/2331/1-15 заборгованість по вкладу - 5 000, 00 доларів США та 3% річних - 4,10 доларів США, а всього - 5 004,10 доларів США, що еквівалентно станом на 27 лютого 2015 року 138 929,42 грн., і у зазначеній частині рішення суду сторонами не оскаржене.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» пені, суд першої інстанції виходив з того, що після укладення договорів між банком і позивачем виникли зобов'язальні відносини, які регулюються нормами зобов'язального права та положеннями укладених договорів банківських вкладів, якими нарахування та стягнення такої пені не передбачено.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду, вважає, що він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд повинен був застосувати положення Закону України «Про захист прав споживачів» та стягнути пеню за затримку повернення депозитних вкладів, судова колегія відхиляє та вважає, що норми матеріального права судом застосовано вірно.

Зважаючи на те, що положеннями ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлена відповідальність виконавця робіт (послуг) за її не виконання в обумовлений договором строк у вигляді сплати пені, розмір якої обчислюється з вартості послуги, та враховуючи зміст договорів, що були укладені сторонами, зазначена норма закону виниклих на підставі договорів банківського вкладу відносин сторін не регулює.

Крім того, вартість послуги, що надає відповідач за договорами банківського вкладу (прийняття грошових коштів, нарахування процентів, повернення грошових коштів і процентів), у договорах не визначена, і договорами не передбачено нарахування пені в порядку ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів".

За таких обставин судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення пені.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Судді: