Рішення № 47275805, 14.07.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №471/261/15-ц 14.07.2015 14.07.2015 14.07.2015

Провадження №22-ц/784/1487/15

Єдиний унікальний номер 471/261/15-ц

Номер провадження 22ц/784/1487/15

Головуючий у 1 інстанції Губанова В.М.

Категорія 2 Доповідач Прокопчук Л.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2015 року м. Миколаїв

Колегія судів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі :

Головуючого: судді Прокопчук Л.М.

Суддів Шолох З.Л., Коломієць В.В.

При секретарі Богуславській О.М.

За участю представника позивачки ОСОБА_1 - Козак М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Козак Миколи Федоровича на рішення Братського районного суду Миколаївської області від 28 квітня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Братської селищної ради Миколаївської області, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, Комунальне підприємство «Вознесенське міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно, реєстрацію права власності на нерухоме майно недійсними та визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 співвласниками трикімнатної квартири АДРЕСА_1 по 1/2 частині кожному, -

В С Т А Н О В И В :

26 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернулась із зазначеним позовом до Братської селищної ради, посилалась на те, що 02 жовтня 2003 року рішенням виконкому Братської селищної ради її сім'ї, тобто їй, її чоловіку ОСОБА_3 та неповнолітньому сину ОСОБА_4 була надана у власність 3- кімнатна квартира АДРЕСА_1, але при оформленні свідоцтва про право власності була допущена помилка: графу «власники» були внесені тільки її чоловік та син. Вважає, що цим були порушені вимоги частини 2 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», оскільки вона не давала дозволу на приватизацію житла. Крім того, свідоцтво про право власності було підписано неповноважною особою - секретарем виконавчого комітету, а не головою Братської селищної ради. Про вищевикладене вона дізналась недавно і вважає, що її права порушені. Просила визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Братської селищної ради за № 149 від 02.10.2003 року та реєстрацію права власності на нерухоме майно, видане комунальним підприємством «Вознесенське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 07.10.2003 року, реєстраційний номер 2933260. Визнати її та її чоловіка ОСОБА_3 співвласниками З-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 по ? частини кожному (а.с. 2-3).

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 28 квітня 2015 року в задоволенні позову відмовлено (а.с. 89-90).

Представник позивачки в апеляційній скарзі ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову Посилається на те, що судом неправильно встановлені обставини, що мають значення для ухвалення законного рішення. (а.с. 96-98).

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивачки підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Відповідач та треті особи в судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлені. Відповідач надіслав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебувають між собою у шлюбі з 29.06.1991 року. На підставі рішення виконавчого комітету Братської селищної ради від 02 жовтня 2003 року за № 149 ОСОБА_3 та його сину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 передано у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 та вирішено зареєструвати право власності на це житло за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 07.10 2003 року виконавчим комітетом Братської селищної ради на підставі зазначеного вище рішення видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - спірну квартиру, де власниками по ? частині зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Згідно реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.12.2003 року за ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 зареєстровано право приватної спільної власності на квартиру АДРЕСА_5 на підставі свідоцтва про право власності б/н від 22.02.2002 року, виданого органом приватизації Братської селищної ради.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позовні вимоги заявлені з пропуском трирічного строку позовної давності. Також суд зазначив, що представник позивача не довів незаконності передачі виконкомом селищної ради у власність сім'ї ОСОБА_4 спірної квартири та державної реєстрації права власності на квартиру.

З висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права та обставинам справи.

Відповідно до положень частини першої статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З позовної заяви вбачається, що позивачка просила визнати недійсним свідоцтво про право власності на спірну квартиру, посилаючись на те, що при його видачі були порушені положення ч.2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а саме: не була надана її згода на приватизацію квартири її малолітнім сином.

Судом першої інстанції в порушення вимог ст. 214 ЦПК України не було з'ясовано, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 19.06.1992 року № 2482-XII "Про приватизацію державного житлового фонду" до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

З матеріалів справи вбачається, що спірна квартира не використовувалась позивачкою та її чоловіком на умовах найму.

Згідно ч. 1 ст. 8. Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Порядок приватизації державного житлового фонду регулюється Положенням про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, яке затверджене наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року N 56, яке було діючим на час виникнення спірних правовідносин.

Пунктами 18, 20, 23 цього Положення встановлено, що громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (одноквартирний будинок), звертається в орган приватизації або до створеного ним підприємства по оформленню документів, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. При оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку) громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім'ї та займані приміщення. Оформлена заява на приватизацію квартири (будинку) з доданими до неї довідкою про склад сім'ї та займані приміщення, а також документом, що підтверджує право на пільгові умови приватизації, подаються громадянином до органу приватизації місцевої державної адміністрації, виконкому місцевої Ради народних депутатів, чи державного підприємства, організації, установи, де вони реєструються.

Відповідно до вимог частин 2 - 5 ст. 8 Закону "Про приватизацію державного житлового фонду" передання займаних квартир у спільну сумісну або часткову власність здійснюється за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири.

Передання квартир у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

В справі відсутні докази того, що спірна квартира була передана ОСОБА_3 та його неповнолітньому сину у власність на умовах вищезазначеного Закону

З договору міни від 30 вересня 2003 року, укладеного між територіальною громадою сіл, селищ Братського району в особі Братської селищної ради та ОСОБА_5, вбачається, що спірна квартира належала гр. ОСОБА_5 на праві власності за договором купівлі-продажу від 25.03.2003 року. Згідно з договором міни ОСОБА_5 обміняв вказану квартиру на нежиле приміщення в будинку АДРЕСА_6, яке належало на праві власності територіальній громаді сіл, селищ Братського району в особі Братської селищної ради.

За рішенням виконавчого комітету Братської селищної ради від 02 жовтня 2003 року № 149 на підставі пункту 6 частини «б» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» спірна квартира була передана у приватну власність ОСОБА_3 та його сину ОСОБА_4 (а.с. 10).

Доказів того, що в період з 30 вересня 2003 року по 03 жовтня 2003 року спірна квартира була передана позивачці та її сім'ї на умовах найму, в справі немає.

Таким чином, з доводами позову щодо того, що свідоцтво про право власності є недійсним з тих підстав, що видано з порушенням Закону "Про приватизацію державного житлового фонду", погодитись не можна.

Та обставина, що свідоцтво про право власності підписано не головою селищної ради, а її секретарем, також не є підставою для визнання його недійсним, оскільки відповідно до ч.2 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у разі неможливості здійснення селищним головою своїх повноважень повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради.

Якщо позивачка вважає, що в свідоцтві про право власності помилково пропущено її прізвище, то їй слід обрати інший спосіб захисту своїх прав. Рішення виконавчого комітету Братської селищної ради від 02 жовтня 2003 року № 149 про передачу спірної квартири у приватну власність ОСОБА_3 та його неповнолітньому сину не оспорено, воно є дійсним.

Таким чином, в задоволенні позову в цілому слід відмовити із-за його необґрунтованості та недоведеності.

Відмова судом першої інстанції в задоволенні позову з підстав пропуску строку давності є помилковою, оскільки як роз'яснено в п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Крім того, судом не встановлено, коли позивачка дізналась про порушення свого права.

Оскільки рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, вимогам норм матеріального та процесуального права, його відповідно до положень п.п. 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову з інших підстав.

Керуючись ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 -адвоката Козак Миколи Федоровича задовольнити частково.

Рішення Братського районного суду Миколаївської області від 28 квітня 2015 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Братської селищної ради Миколаївської області, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, Комунальне підприємство «Вознесенське міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно, реєстрацію права власності на нерухоме майно недійсним та визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 співвласниками трикімнатної квартири АДРЕСА_1 по 1/2 частині кожному відмовити з інших підстав.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на нього може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий, суддя Судді