Постанова № 4725973, 09.09.2009, Донецький окружний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2009 р.                                                                       справа № 2а-9002/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Христофорова А.Б.

при секретарі                                                  Аржанові А.С.

за участю:

представника позивача -                     Кригіна Т.М.,

представника відповідача -                    Жученко Р.О.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом підприємства Донецької виправної колонії № 124 управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області до Управління пенсійного фонду України у Кіровському районі м. Донецька про визнання недійсним рішення № 219 від 27.02.09 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 796,61 гривень та пені у розмірі 26806,77 гривень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач державне підприємство Донецької виправної колонії № 124 управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області звернувся до суду з позовною заявою до Управління пенсійного фонду України у Кіровському районі м. Донецька про визнання недійсним рішення № 219 від 27.02.09 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 796,61 гривень та пені у розмірі 26806,77 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується із рішенням прийнятим Управлінням пенсійного фонду України у Кіровському районі м. Донецька № 219 від 27.02.09 року про застосування до Донецької виправної колонії № 124 управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області фінансових санкцій у розмірі 796,61 гривень та пені у розмірі 26806,77 гривень, оскільки відповідно до п. 8 розрахунків сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за серпень 2008 - січень 2009 року, що надавалися позивачем до ПФ та були сплачені, відповідач безпідставно змінив призначення платежу, вказаного у відповідних платіжних дорученнях, спрямувавши перераховані кошти на погашення фінансових санкцій, недоїмки та пені, що утворюються у попередніх звітних періодах та нарахував на ці суми відповідні штрафні санкції та пеню. Але позивач вважає, що відповідно до п.2 ч.9 ст.. 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” відповідальність передбачена за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків. Згідно даного Закону об’єктом застосування штрафу та нарахування пені є сплачена страхувальником сума внесків, а не погашена сума недоїмки.

Також посилається на п. 10.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України” відповідно до якої у разі перерахування сум страхових внесків та/або сум фінансових санкцій у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду;

у разі сплати сум страхових внесків та/або сум фінансових санкцій готівкою - день унесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв'язку для перерахування на банківські рахунки органу Пенсійного фонду.

Ч. 5 ст. 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” відповідно до якої За рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій, а не поточних страхових внесків.

Вважає, що відповідач порушує вимоги ст.ст. 20,21 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” від 05.04.2001 року за № 2346-ІІІ ініційовано змінення призначення платежів, визначених у платіжних дорученнях, що призвело до заниження поточних платежів, збільшенню сум недоїмки, завищенню штрафних санкцій та пені.

Вважає, що відповідач своїми діями порушує вимоги п. 10.11 р.10 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

В обґрунтування позову посилається на ст. 41 Конституції України , ч.ч.1,5 ст. 19, ч.7 ст.66 Господарського кодексу України.

З огляду на вищенаведене просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду заперечення згідно до яких зазначив, що на відміну від точки зору позивача у даних спірних правовідносинах застосовується друге речення ч.5 ст. 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, також зазначає, що заборгованість з недоїмки, штрафних санкцій та пені завжди погашається в календарному порядку.

В обґрунтування своєї позиції посилається на п. 10 ч. 9, п. 11. ч. 10 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України” , вважає безпідставним посилання позивача на ст. 5 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та на ст.20 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” від 05.04.2001 року за № 2346-ІІІ.

Зазначає, що недоїмка склалася у позивача ще з 2006 року, а механізм, що застосовується відповідачем забезпечує виконання ст. 46 Конституції України.

З огляду на вищенаведене просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, що з’явилися, обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Державне підприємство Донецької виправної колонії № 124 управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області згідно свідоцтва про державну реєстрацію від 13.12.2007 року є юридичною особою ідентифікаційний код 08679942 (а.с.30).

Як встановлено у судовому засіданні перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Кіровському районі м. Донецька як страхувальник.

Відповідач – УПФУ в Кіровському районі м. Донецька є суб’єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями.

У відповідності до п. 12 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно зі ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями, пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Згідно ст. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

У відповідності до п. 5 ст. 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо, зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; призначення і виплати пенсій; забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Відповідачем УПФУ в Кіровському районі м. Донецька у відношенні Державного підприємства Донецької виправної колонії № 124 управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області 27 лютого 2009 прийнято рішення № 219 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 796,61 гривень та пеня у розмірі 26806,77 гривень за період з 03.08.06 року по 06.02.2009 року (а.с.7).

Підставою прийняття вказаних рішень відповідач зазначає п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Позивачем до УПФУ в Кіровському районі м. Донецька надавалися розрахунки сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування із сум грошового забезпечення за серпень 2008 року на суму 4011,26 гривень (а.с.7а), за листопад 2008 року на суму 13141,19 гривень (а.с.8) за листопад 2008 року на суму 9989,92 гривень (а.с.9), за грудень 2008 року на суму 3 073,95 гривень, за грудень 2008 року на суму 7776,68 гривень (а.с.12), за січень 2009 року на суму 7997,86 гривень (а.с.14).

Як вбачається із матеріалів справи позивачем зазначені страхові внески сплачувались наступним чином.

Платіжним дорученням № 1 від 05.01.2009 року на суму 3980,00 гривень за листопад 2008 року (а.с.16).

Платіжним дорученням № 2 від 05.01.2009 року на суму 240,00 гривень за листопад 2008 року (а.с.17).

Платіжним дорученням № 4 від 05.01.2009 року на суму 7700,00 гривень за листопад 2008 року (а.с.18).

Платіжним дорученням № 5 від 05.01.2009 року на суму 460,00 гривень за листопад 2008 року (а.с.19).

Платіжним дорученням № 12 від 05.01.2009 року на суму 3480,00 гривень за листопад 2008 року (а.с.20).

Платіжним дорученням № 13 від 05.01.2009 року на суму 210,00 гривень за грудень 2008 року (а.с.21).

Платіжним дорученням № 15 від 05.01.2009 року на суму 4 350,00 гривень за грудень 2008 року (а.с.22).

Платіжним дорученням № 16 від 05.01.2009 року на суму 356,00 гривень за грудень 2008 року (а.с.23).

Платіжним дорученням № 37 від 06.02.2009 року на суму 5572,49 гривень за серпень 2008 року (а.с.24).

Платіжним дорученням № 38 від 06.02.2009 року на суму 329,00 гривень за серпень 2008 року (а.с.25).

Платіжним дорученням № 40 від 06.02.2009 року на суму 7521,18 гривень за січень 2009 року (а.с.26).

Платіжним дорученням № 41 від 06.02.2009 року на суму 462,02 гривень за січень 2008 року (а.с.27).

Згідно розрахунку фінансових санкцій та пені по особовому рахунку позивача 4 %, 32 %, 42 %, відповідач сумою зарахування у розмірі 19510,00 гривень від 05.01.2009 року бере до уваги суму боргу, що виникла станом на 03.08.06 року та нараховує за 886 днів затримки суму пені у розмірі 17285,86 гривень;

сумою зарахування у розмірі 9746,48 гривень від 06.02.2009 року бере до уваги суму боргу, що виникла станом на 03.08.06 року та нараховує за 918 днів затримки суму пені у розмірі 8947,27 гривень;

Згідно розрахунку фінансових санкцій та пені по особовому рахунку позивача 1-5 %, відповідач сумою зарахування у розмірі 119,79 гривень від 05.01.2009 року бере до уваги суму боргу, що виникла станом на 08.01.08 року та нараховує за 363 днів затримки суму пені у розмірі 43,48 гривень;

сумою зарахування у розмірі 347,18 гривень від 05.01.2009 року бере до уваги суму боргу, що виникла станом на 21.01.08 року та нараховує за 350 днів затримки суму пені у розмірі 121,51 гривень;

сумою зарахування у розмірі 454,90 гривень від 05.01.2009 року бере до уваги суму боргу, що виникла станом на 20.02.08 року та нараховує за 320 днів затримки суму пені у розмірі 145,57 гривень;

сумою зарахування у розмірі 260,03 гривень від 06.02.2009 року бере до уваги суму боргу, що виникла станом на 20.02.08 року та нараховує за 352 днів затримки суму пені у розмірі 91,53 гривень;

сумою зарахування у розмірі 531,10 гривень від 06.02.2009 року бере до уваги суму боргу, що виникла станом на 20.03.08 року та нараховує за 323 днів затримки суму пені у розмірі 171,55 гривень;

Таким чином загалом сума пені, що застосована до відповідача складає 26806,77 гривень (а.с.7).

Згідно розрахунку фінансових санкцій та пені по особовому рахунку позивача 1-5 %, відповідач сумою зарахування у розмірі 347,18 гривень від 05.01.2009 року бере до уваги суму боргу, що виникла станом на 21.01.08 року та нараховує за 350 днів затримки суму штрафних санкцій у розмірі 173,59 гривень;

сумою зарахування у розмірі 454,90 гривень від 05.01.2009 року бере до уваги суму боргу, що виникла станом на 20.02.08 року та нараховує за 320 днів затримки суму штрафних санкцій у розмірі 227,45 гривень;

сумою зарахування у розмірі 260,03 гривень від 06.02.2009 року бере до уваги суму боргу, що виникла станом на 20.02.08 року та нараховує за 352 днів затримки суму штрафних санкцій у розмірі 130,02 гривень;

сумою зарахування у розмірі 531,10 гривень від 06.02.2009 року бере до уваги суму боргу, що виникла станом на 20.03.08 року та нараховує за 323 днів затримки суму штрафних санкцій у розмірі 265,55 гривень;

Таким чином загалом сума штрафних санкцій, що застосована до відповідача складає 796,61 гривень (а.с.7).

Але у вищевказаних платіжних дорученнях від 05.01.09 року та 06.02.09 року в реквізитах „Призначення платежу” позивач вказував зовсім інші визначені ним періоди, що не відповідає розрахунку до рішення УПФУ в Кіровському районі м. Донецька.

До того ж відповідач не заперечує факт перерозподілу зазначених зарахувань, та вважає що має право на такий перерозподіл.

Але суд не погоджується із даною позицією відповідача та вважає її хибною з огляду на наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду.

Частиною 6 ст. 20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно з ч. 2 ст. 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно з п. 2 ч. 9 ст. 106 цього Закону за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:

10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;

20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;

50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внескiв i фiнансових санкцiй нараховується пеня в розмiрi 0,1 вiдсотка зазначених сум коштiв, розрахована за кожний день прострочення платежу;

За змістом ст. 1 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

У відповідності до ч. 5 ст. 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Тобто, вказаною нормою визначений порядок зарахування поточних сум страхових внесків у певній черговості – платежі зараховуються у першу чергу в рахунок сплати недоїмки, а після цього погашається пеня та фінансові санкції.

Згідно з п.п. 5.1, 5.2, 5.3 п. 5 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України надходження платежів зі збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, затвердженого Постановою Правління Пенсійного Фонду України № 2-4 від 19.10.2002р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 212/6500, облік надходжень платежів до органів Пенсійного фонду України в особових рахунках платників проводиться на підставі документів, перелічених у п. 2.4 цього Порядку. Для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників за видами платежів, органи Пенсійного фонду України проводять облік платежів згідно з кодами видів надходжень до Пенсійного фонду України. Суми донарахованих платежів за результатами документальних перевірок, розстрочених сум (при розірвані договору розстрочення) обліковуються за тими самими кодами, що й основні платежі, за якими здійснено таке нарахування. Дані про надходження платежів до відповідного органу Пенсійного фонду України повинні бути відображені в особових рахунках платників. При обробці розрахункових документів про сплату платежів до Пенсійного фонду України в автоматичному режимі з використанням електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту "Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам.

Таким чином, при зарахуванні платежів до органів Пенсійного фонду України вказані положення вимагають враховувати реквізит платіжного документу „Призначення платежу”.

Суд вважає, що відповідно до першого речення ч. 5 ст. 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” спрямування коштів в рахунок погашення недоїмки пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення можливе у разі сплати страхувальником саме недоїмки, пені та фінансових санкцій, а не поточних страхових внесків.

У платіжних дорученнях, якими позивач здійснював сплату страхових внесків, у реквізиті „Призначенні платежу” позивач вказував визначені ним періоди та певні відсотки, та відповідно різні розрахункові рахунки, на які направлялися платежі. Відповідач сплачені суми страхових внесків зараховував без урахування їх призначення за періодами відповідно до платіжних доручень, фактично здійснюючи перерозподіл сплачених сум страхових внесків на погашення фінансових санкцій, недоїмки та пені, що утворюються у попередніх звітних перідах, що не передбачено нормами чинного законодавства.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні відповідач не доказав правомірності свого рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальником страхових внесків № 219 від 27.02.2009 року, а також не довів, що воно прийнято на підставі законодавства, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття цих рішень (ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ст. 94 КАСУ суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Враховуючи зазначені обставини, суд задовольняє позовні вимоги та визнає недійсними рішення Управління пенсійного фонду України у Кіровському районі м. Донецька № 219 від 27.02.09 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 796,61 гривень та пені у розмірі 26806,77 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Донецької виправної колонії № 124 управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області до Управління пенсійного фонду України у Кіровському районі м. Донецька про визнання недійсним рішення № 219 від 27.02.09 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 796,61 гривень та пені у розмірі 26806,77 гривень, задовольнити повністю.

Визнати недійсним рішення Управління пенсійного фонду України у Кіровському районі м. Донецька № 219 від 27.02.09 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 796,61 гривень та пені у розмірі 26806,77 гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Донецької виправної колонії № 124 управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 09 вересня 2009 року. Постанова виготовлена в повному обсязі та підписана 14 вересня 2009 року.

          Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсяі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Христофоров А.Б.