увійти
УКР
УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
----------------------------------------
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
| Від "03" березня 2009 р. | Справа № 16/232-НМ Господарський суд Житомирської області у складі: судді Гансецького В.П. за участю представників сторін від позивача Невисевич М.В., дов. №2 від 12.01.08р. від відповідача ОСОБА_1 - підприємець, паспорт НОМЕР_1 від 21.03.96р., ОСОБА_2., дов. ВМА №663354 від 30.01.09р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом підприємства Коростишівської районної спілки споживчих товариств "Кооперативний ринок" (м.Коростишів) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1(м.Коростишів) про зобов'язання звільнити торгове місце та стягнення 7980,00 грн.
Позивач звернувся з позовом про зобов'язання відповідача звільнити торгове місце №29 на території Підприємства Коростишівської районної спілки споживчих товариств "Кооперативний ринок" відповідно до пп.7.3 укладеного між сторонами договору №112 від 01.01.05р. шляхом складення акту прийому-передачі торгового місця №29 позивачу. Крім цього, позивач просив стягнути на свою користь з відповідача 7980,00 грн. неустойки в подвійному розмірі відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України за час прострочення користування торговим місцем №29. Заявою від 04.02.09р. №26 позивач уточнив позовні вимоги, просив зобов'язати відповідача звільнити торгове місце №29 на території підприємства Коростишівської районної спілки споживчих товариств "Кооперативний ринок" відповідно до пп.7.3 укладеного між сторонами договору №112 від 01.01.05р., шляхом повернення його орендодавцю, в решті позовні вимоги залишив без змін. Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав згідно уточнених позовних вимог від 04.02.09р. №26. Зокрема зазначив, що відповідач, відповідно пп.7.3 укладеного між сторонами договору №112 від 01.01.05р., зобов'язаний повернути отримане від позивача в оренду торгове місце № 29 на території ринку в м.Коростишеві по вул.Шевченка 40 у зв'язку із закінченням дії даного договору. Відповідач в письмових поясненнях від 04.02.09р. та від 03.03.09р., в заяві про застосування позовної давності від 04.02.09р. та разом з представником в судовому засіданні проти позову заперечили, просили у його задоволенні відмовити, посилаючись, крім іншого, на те, що позивач не має прав на земельну ділянку, на якій знаходиться спірне торгове місце, а тому не може ставити вимог про повернення цього торгового місця, яке належить іншій юридичні особі. Також просили застосувати до майнових вимог позивача спеціальну позовну давність в один рік. Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,- ВСТАНОВИВ: Як вбачається з матеріалів справи, позивач - підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" відповідно до п.1.1 його Статуту, затвердженого постановою правління Коростишівської районної спілки споживчих товариств від 15.12.2003р. та зареєстрованого в реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності 29.12.2003р. за № 255-ЖОЮ, є підприємством, створеним Коростишівською районною спілкою споживчих товариств, яка є його засновником та власником всього майна. Згідно п.1.2 Статуту Підприємство райспоживспілки "Кооперативний ринок" також є правонаступником прав та обов'язків Кооперативного підприємства "Кооперативний ринок" й створене виділенням з райспоживспілки на базі майна КП "Кооперативний ринок" відповідно до рішення Ради Засновників зборів від 25.11.2003р., протокол №5, з передачею йому прав і зобов'язань райспоживспілки в межах прав та зобов'язань КП "Кооперативний ринок". Майно підприємства складається з основних засобів, переданих власником підприємства - райспоживспілкою - в оперативне управління, а також інших цінностей, набутих у процесі господарської діяльності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства (п.3.1 Статуту). Згідно інвентаризаційного опису №3 від 31.12.2003р. торговельних майданчиків (а.с.39-40), складеного за участю представників Коростишівської райспоживспілки та підприємства райспоживспілки "Кооперативний ринок" позивачу було передано по бухгалтерському балансу основні засоби, інше майно, активи і пасиви для забезпечення діяльності підприємства, до якої, як першочерговий вид, відповідно до Статуту, відноситься створення умов торгуючим і покупцям для здійснення купівлі-продажу (тобто забезпечення роботи ринку). Серед об'єктів, які включено в зазначений інвентаризаційний опис є й спірне торгове місце № 29, яке знаходиться на території ринку по вул.Шевченка 40 у м.Коростишеві. Як передбачено пунктом 4.3 Статуту позивача, підприємство користується майном, переданим райспоживспілкою в оперативне управління і з її дозволу вправі здавати в оренду, надавати за плату в тимчасове користування будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби, тощо. Стаття 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), встановлює, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно зі ст. 761 ЦК України право передачі майна в найм (оренду) має власник майна, однак цією нормою визначено також право передання майна у найм особою, якій належать майнові права. Отже, слід вважати, що особи, яким надане право передання майна в найм, мають володіти правом розпоряджатися майном. З матеріалів справи вбачається, що 01.01.2005р. між підприємством Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір №112 (а.с.14), за яким позивач (за договором "орендодавець") передає у тимчасове платне користування відповідачу (за договором "орендар") торгове місце № 29, площею 06,75 м.кв., промринок № 2 за адресою: вул.Шевченка 40 у м.Коростишеві, а орендар зобов'язалася своєчасно, в термін, зазначений в договорі, сплачувати встановлену орендну плату. Згідно пп.2.1 договору, термін оренди встановлено з 01.01.2005р. по 31.12.2005р. (але не більше одного календарного року). Пп. 3.1 договору передбачено, що розмір орендної плати за користування торговим місцем складає 47,00грн. Пп.3.2 договору сторони погодили, що орендна плата сплачується готівкою в касу ринку наперед, не пізніше 5 числа. При несплаті орендної плати у вказаний період сплати вона вважається простроченою. Підпунктом 7.2 договору, сторони передбачили, що прийом-передача торгового місця по даному договору проводиться по акту прийома-передачі, який підписується сторонами даного договору, або уповноваженими сторін. Акт є невід'ємною частиною договору. Відповідно до пп.7.3 договору, торгове місце вважається повернутим з моменту підписання акту здачи-прийому. До моменту підписання акту здачи-прийому орендар зобовязаний сплатити орендну плату, пеню, згідно п.3.1, п.3.2, п.6.1 та відшкодувати збитки (якщо вони були нанесені) орендодавцю. 15.10.2005р. сторони уклали додаткову угоду до договору №112, змінивши пп.3.1 договору та домовились, що розмір орендної плати за користування торговим місцем № 29 складає 114,00грн. (а.с.15). Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків (п.1 ч.2 статті 11 ЦК України). Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України). Частиною 1 ст.530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідач, заперечуючи проти позову, вказував на те, що всупереч пп.7.2 договору оренди №112 від 01.01.2005р., акт прийому-передачі торгового місця № 29 не складався, а позивач ніяких торгових місць не передавав. Проте, як передбачено п.2.2 "Положення про порядок надання торгових місць в оренду приватним підприємцям на території ПРСС "Кооперативний ринок" (а.с.62), при укладенні договору оренди торгового місця - площі для встановлення кіоску, палатки, столів, контейнера, візків тощо, які є власністю "орендаря", акт прийому-передачі не складається, а зазначається тільки номер місця та його площа, яка передана "орендарю" як торгове місце для розміщення "орендарем" кіоску, палатки, контейнера, стола, візків тощо. Підтвердження виконання позивачем свого зобов'язання щодо передачі відповідачу в користування торгового місця №29 є незаперечення відповідачем розташування на вказаному торговому місці належного йому металевого кіоску, а також тією обставиною, що відповідач визнавав факт існування правовідносин за договором оренди №112 від 01.01.2005р. Крім того, відповідач сплачував орендну плату за користування торговим місцем № 29, що підтверджується копіями відповідних прибуткових касових ордерів (а.с.41-51). Наведене свідчить про схвалення відповідачем - підприємцем ОСОБА_1 договору №112 від 01.01.2005р. та додаткової угоди до нього, оскільки підприємець приступила до його виконання. Відповідач, заперечуючи проти позову, також зазначає, що у період укладення договору оренди не існувало істотної умови - предмета договору оренди, а позивач не був власником чи користувачем земельної ділянки, а також власником малих архітектурних форм (палаток, кіосків тощо), тоді як відповідно до ст.761 Цивільного кодексу України право передання майна в оренду має власник речі або особа, якій належать майнові права. Тому, за твердженням відповідача, вимога позивача про повернення торгового місця є безпідставною, оскільки кіоск є власністю підприємця. Однак, факт належності відповідачу на праві власності металевого кіоску, ніким не оспорюється, оскільки предметом спору є торгове місце №29, надане відповідачу в оренду. За визначенням п.13 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України 26.02.2002р. №57/188/84/105 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.03.2002р. за №288/6576, торговельним місцем є площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Тобто, відповідач помилково ототожнює торгове місце з спорудами, які на ньому можуть бути розташовані. Відповідач також вважає, що на час укладення договору оренди №112 від 01.01.05р. власником земельної ділянки по вул.Шевченка 40, на якій розміщено ринок, була Коростишівська міська рада, а не позивач, тому, останній не міг виступати орендодавцем вказаної земельної ділянки. Проте, предметом оренди за договором №112 від 01.01.05р. є торгове місце, а не земельна ділянка, на якій воно розташоване. Оскільки строк дії оренди було встановлено до 31.12.2005р., орендодавець 16.01.06р. надіслав відповідачу претензію №102 (а.с.16), в якій повідомив про закінчення дії договору оренди №112 від 01.01.05р., а також запропонував відповідачу укласти договір оренди на 2006 рік або звільнити торгове місце №29, попередивши, що у разі невиконання цієї вимоги звернеться до господарського суду. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не відреагував на зазначену претензію, а новий договір на 2006 рік з позивачем не уклав. Відповідно до ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі. Відповідно до підпунктів 4.8, 7.3 договору оренди №112 від 01.01.05р., орендар зобов'язаний повернути орендодавцю об'єкт в належному стані та за актом здачі-прийому. Проте, всупереч наведеному, після закінчення терміну дії договору оренди відповідач не виконав свого обов'язку щодо фактичного звільнення торгового місця №29. Таким чином, вимога позивача про зобов'язання відповідача звільнити торгове місце №29 по вул.Шевченка 40 у м.Коростишеві є обґрунтованою. Як встановлено ч.2 ст.785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача неустойку відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України за період з 01.01.06р. по 01.12.08р. в сумі 7980,00грн. (орендна плата за місяць 114,00грн. х 2 = 228 х 35 місяців просточення = 7980,00грн.). Дана вимога позивача не може бути задоволена, виходячи з наступного. Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. В даному випадку, нарахування штрафних санкцій повинно бути припинено через шість місяців, які спливають 30.06.06р. Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Таким чином, відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг спеціальної позовної давності в один рік розпочався з 01.07.2006 року і сплинув, відповідно, 01.07.2007 року. Позивач з даним позовом звернувся до господарського суду у грудні 2008 року, тобто позивач пропустив строк позовної давності. Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Як вищезазначалось, відповідач заявою від 04.02.09р. просив застосувати до майнових вимог позивача позовну давність (а.с.69,70). Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. За таких обставин, майнова вимога позивача є безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає. Застосування господарським судом при вирішенні даного спору до майнових вимог позивача, які грунтуються на ч.2 ст.785 ЦК України, положень ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та ст.258 ЦК України обумовлено судовою практикою Вищого господарського суду України, яка підтверджена Верховним судом України у вирішенні аналогічного спору у справі № 14/936 (а.с.87-90). Приймаючи рішення у даній справі, господарський суд зважає також на вимоги ст.111-12 ГПК України щодо обов'язковості вказівок касаційної інстанції для суду першої інстанції. Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача звільнити торгове місце є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в уточненому варіанті позивача. Майнові вимоги позивача суд вважає безпідставними та відмовляє в їх задоволенні. Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК України, господарський суд,- ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, яка проживає: 12500, АДРЕСА_1, ідентифікаційний №НОМЕР_1 після набрання рішенням суду законної сили звільнити, отримане від позивача - підприємства Коростишівської районної спілки споживчих товариств "Кооперативний ринок" торгове місце № 29 на території ринку, розташованому за адресою: м.Коростишів, вул.Шевченка 40, шляхом повернення його орендодавцю. 3. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, яка проживає: 12500, АДРЕСА_1, ідентифікаційний №НОМЕР_1 на користь підприємства Коростишівської районної спілки споживчих товариств "Кооперативний ринок", 12500, м.Коростишів, вул.Шевченка 40, ідентифікаційний код 31843604 - 85,00грн. державного мита та 69,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 4. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.
|
