Постанова № 4723830, 13.08.2009, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13.08.09Справа №2а-1056/09/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі: головуючого судді - Дудкіної Т.М.;

при секретарі - Нікішенко Г.О.,

з участю: представника відповідача Гінтер К.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Груп"доДержавної податкової інспекція у Ленінському районі м. Севастополяпро скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Груп» ( даліпо тексту - ТОВ «Трейд Груп») звернулося до суду з адміністративним позовом до відповідача ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення суми податкового зобовязання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані податкові повідомлення-рішення суперечать вимогам п.4.7 ст.4 Закон України «Про податок на додану вартість», а також як при проведенні перевірки, так і при прийнятті податкових повідомлень-рішень податковим органом порушені вимоги законодавства та податкові зобовязання визначені з перевищенням наданих податковому органу повноважень, в звязку з чим вони підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача вимоги підтримала, посилалася на неправильне тлумачення та застосування відповідачем п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 р. Наполягала на задоволенні позовних вимогах.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, вважали, що доводи, позивача, викладені у адміністративному позові, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать вимогам п. 4.7. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» в звязку з чим задоволенню не підлягають. В задоволенні позову просили відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Як вибачається з матеріалів справи з 13 жовтня по 24 жовтня 2008 року та з 27 жовтня по 31 жовтня 2008 року на підставі наказу №58 від 24 жовтня 2008 року Державною податковою адміністрацією в м. Севастополі була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2005 року по 30 червня 2008 року.

У ході перевірки податковим органом були вивчені первинні документи по господарським операціям, у тому числі договори доручення, які укладені між позивачем та Фондом «Москва-Севастополь».

Згідно з цими договорами позивач повинен був виконати певні дії, а саме: в інтересах та за рахунок довірителів укомплектувати матеріально-технічними засобами й майном побутового призначення військові частини ЧФ РФ, при цьому позивач зобовязується укласти договори із третіми особами на поставку матеріально-технічних засобів та майна побутового призначення згідно з кошторисом, забезпечити оплату за договорами, укладеними із третіми особами через свій розрахунковий рахунок, прийняти від третіх осіб матеріально-технічні засобі та майно побутового призначення та передати Одержувачу. При цьому факт передачі матеріально-технічних засобів підтверджується актами прийому-передачі, складеними між ТОВ «Трейд-Груп» та військовими частинами (Одержувачами) які є у матеріалах справи.

За результатами перевірки складений акт №1513/10/35-004/32992612 від 07 листопаду 2008 року, у якому відповідачем встановлено, що позивачем на порушення п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» нарахований ПДВ у розмірі 45459,00 грн. лише на суму отриманої у рамках договорів доручення винагороди, при цьому підприємством за цими договорами не було збільшено податкові зобовязання на дату передачі товарів

За розглядом матеріалів перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.11.08 №0000053500/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 850980,50 грн. (зокрема 564980,00 грн. податок на додану вартість, 286000,50 грн. штрафні санкції, застосовані на підставі п.п.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Відповідач вважає, що порядок оподаткування операцій у рамках договорів доручення регламентується п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» згідно якому на дату перерахування коштів постачальникам для придбання товарів (робіт, послуг) у повіреного буди виникати право на податковий кредит ( за умови одержання податкової накладної від постачальників) а на дату передачі цих товарів (робіт, послуг) довірителю (або відповідно за дорученням довірителя кінцевому споживачеві) податкові зобовязання з податку на додану вартість. Повірений при виконанні наданого йому доручення діє в рамках закону й договору. Тому оскільки позивач за дорученням та на кошти нерезидента купував товари, які пізніше були передані іншим особам, то на думку відповідача такі дії підпадають під дію п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», тому позивач повинен був включити до складу податкового кредиту сплачені підприємствам, у яких було куплено товари, суми ПДВ, а коли передало придбані товари кінцевому споживачеві, то повинен був нарахувати отримані сумі ПДВ у складі свої податкових зобовязань.

Такі аргументи представників відповідача не можуть бути прийняти до уваги з наступних підстав:

У своїх запереченнях проти адміністративного позову відповідач посилається на ст. 1000 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором доручення одна сторона (повірений) зобовязується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії..

Однак, відповідачем не враховані положення п. 1.4 аз. 2 Закону України «Про податок на додану вартість, згідно з яким не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари інший особі..

Також відповідачем не був прийнятий до уваги п. 3.1 Закону України «Про податок на додану вартість», який визначає операції платників податків на додану вартість, які є обєктом оподаткування з врахуванням положень п. 1.4 аз. 2 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, у якості доказів порушення позивачем вимог п. 4.7.ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» була викладена невірна трактовка вищевказаного закону, а саме: «Виходячи з наведеної норми слідує, що на дату перерахування коштів постачальникам для придбання товарів (робіт, послуг) у Повіреного буде виникати право на податковий кредит (за умовами одержання податкової накладної від постачальників) а на дату передачі цих товарів (робіт, послуг) Довірителеві (або відповідно за дорученням Довірителя кінцевому споживачеві) податкові зобовязання по ПДВ. Повірений при виконанні даного йому доручення діє в рамках закону й договору.»

Але у п. 4.7.ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», який є законом прямої дії вказано: у разі коли платник податку (далі повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставки в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобовязань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.»

Підприємства, які отримали товари на території України не були стороною по договору доручення та не були уповноважені Замовником Фондом «Москва-Севастополь» на представництво його інтересів. Таким чином Отримувачі матеріально технічних засобів та майна побутового призначення. не можуть розглядатися як представники Замовника так як їм не були надані будь-які права та обовязки, а ні у відношенні Замовника, а ні у відношенні Виконавця.

Позивачем на виконання договору доручення:

- Були укладені від імені Замовника договори з третіми особами на поставку матеріально-технічних засобів та майна побутового призначення (покупцем є Замовник відповідно п. 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України), на умовах, визначених Замовником у додатках до договору доручення;

- Надані доручення банку на сплату по вказаним договорам зі свого розрахункового рахунку (при цьому у пункті «призначення платежу» була вказано, що сплата проведена на виконання договору доручення);

- Було проведено у третіх осіб матеріально-технічні засоби та майно побутового призначення від імені Замовника, а саме підписані видаткові накладні від імені Замовника. Про цьому податкові накладні третіми особами поставщиками в інтересах Повіреного не були видані, так як товари були придбані від імені та за рахунок Замовника нерезидента (п. 8.1 наказу ДНАУ № 165 від 30.05.97 р.);

- Було передано від імені Замовника матеріально-технічні засоби та майно побутового призначення отримувачам на території України, а саме підписані акти прийому-передачі від імені Замовника.

При цьому отримання матеріально-технічних засобів та майна побутового призначення у третіх осіб та передача отримувачам на території України проходив одночасно та усі фактичні дії по їх прийому та передачі проводились безпосередньо третіми особами та отримувачами. Прийняти отримувачами матеріально-технічні засоби та майно побутового призначення були поставлені ними на свій матеріальний рахунок.

Після виконання Доручення виконавець надав Замовнику акт виконання договірних зобовязань в якому надав повний звіт про виконання доручення та надав документи, які підтверджують цільове використання коштів наданих для виконання цього доручення. Товарно-матеріальні цінності Замовнику не передавалися.

Таким чином суд приходить до висновку, що при виконанні договорів доручення Виконавець не передавав Замовнику (Довірителю) товари, придбані Виконавцем від імені та за рахунок Замовника. Відповідно до п. 4.7.ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» збільшення податкових зобовязань у Повіреного виникає при передачі ним товарів, придбаних від імені та за рахунок Довірителя саме Довірителю.

Крім того у відповідності з п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставу закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Повний текст постанови виготовлений 14.08.2009 року.

На підставі вищевикладеного п. 4.7 ст. 4; п.1.4. абз. 2; п.3.1. закону України «Про податок на додану вартість», п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; п. 8.1 наказу ДНАУ № 165 від 30.05.97 ст.ст. 1000, 1003, 1004, п.2 ст. 1007 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 2, 8, 17, 72, 86, 158, 160, 163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000053500/0 від 20.11.2008 р. про визнання суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 850980,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000053500/1 від 23.01.2009 р. про визнання суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 850980,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000053500/2 від 31.03.2009 р. про визнання суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 850980,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000053500/3 від 11.06.2009 р. про визнання суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 850980,50 грн.

Повернути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Трейд-груп” судовий збір у сумі 3,40 гривень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

СуддяпідписТ.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

СуддяТ.М. Дудкіна