Постанова № 47236831, 21.07.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2015 р. Справа № 920/2108/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Ільїн О.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Бонтлаб В.В., за довіреністю від 01.10.2014р.;

відповідача - Жаренко В.Ф., за довіреністю від 15.06.2015р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу - Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства північного Сходу Національної академії аграрних наук України, с. Кашпури, Роменський район, Сумська область (вх.№2815С/1-18) та апеляційну скаргу - Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМ-ПАРТНЕР", м. Суми (вх.№2818С/1-18)

на рішення господарського суду Сумської області від 07.04.2015р.

у справі №920/2108/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМ-ПАРТНЕР", м. Суми,

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства північного Сходу Національної академії аграрних наук України, с. Кашпури, Роменський район, Сумська область,

про стягнення 1 300 408,48 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 07.04.2015р. у справі №920/2108/14 (суддя головуючий Джепа Ю.А., судді Котельницька В.І., Левченко П.І.) позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМ-ПАРТНЕР" 289 212 грн. 05 коп. 30% річних, 170 416 грн. 92 коп. пені, 9 192 грн. 58 коп. відшкодування витрат зі сплати судового збору; в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 840 779 грн. 51 коп. курсової різниці - відмовлено.

Державне підприємство "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства північного Сходу Національної академії аграрних наук України з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 07.04.2015р. у справі №920/2108/14 в частині стягнення з ДП "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства північного Сходу Національної академії аграрних наук України на користь ТОВ "АГРОХІМ-ПАРТНЕР" 289212,05 грн. 30% річних та 170416,92 грн. пені та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу щодо стягнення з відповідача 30% річних та пені у зазначених сумах.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що сторони внаслідок укладення угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог та виконання заяв-повідомлення позивача про зарахування однорідних вимог змінили форму розрахунків, передбачену п.5 договору та анулювали зобов'язання відповідача здійснити розрахунки у грошовій формі. На думку апелянта, грошове зобов'язання за договором від 23.04.2013р. в цій частині фактично було припинено, а тому й не має підстав для нарахування штрафних санкцій.

Автоматизованою системою документообігу Харківського апеляційного господарського суду (витяг з реєстру апеляційних скарг (справ), які пройшли автоматичний розподіл) апеляційну скаргу призначено до розгляду судді-доповідачу Терещенко О.І.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Ільїн О.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.05.2015р. апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства північного Сходу Національної академії аграрних наук України прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.06.2015р. о 09:30 год.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМ-ПАРТНЕР", м. Суми, також не погодилось з рішенням господарського суду першої інстанції та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 07.04.2015р. у справі №920/2108/14 частково у частині відмови у стягненні 840 779,58 грн. курсової різниці та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що сторонами у належній формі досягнуто згоди щодо можливості зміни обумовленої ціни у визначених ними випадках та визначено спосіб перегляду ціни відповідно до формули, за якою вираховується зміна ціни. На думку апелянта, у зв'язку з значним збільшенням курсу продажу іноземних валют до гривні, відповідач зобов'язаний відшкодувати на користь позивача втрати, пов'язані зі зміною курсу гривні до її грошового еквіваленту в іноземній валюті - курсову різницю щодо вартості товару.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.05.2015р. прийнято апеляційну скаргу ТОВ "АГРОХІМ-ПАРТНЕР" до провадження та спільного розгляду з апеляційною скаргою Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства північного Сходу Національної академії аграрних наук України та призначено до розгляду на 16.06.2015р. о 10:30 год.

Також, на адресу суду від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. (вх.№7269).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.05.2015р. задоволено клопотання ТОВ "АГРОХІМ-ПАРТНЕР" про його участь у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду з розгляду справи №920/2108/14 у режимі відеоконференції.

16.06.2015р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення. (вх.№9389).

16.06.2015р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи довідки відділу ДВС Роменського міськрайонного управління юстиції від 12.06.2015р. про зведене виконавче провадження про стягнення з підприємства заборгованості на користь юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та держави. (вх.№9388), яка долучена до матеріалів справи.

16.06.2015р. у судовому засіданні оголошено перерву до 08.07.2015р о 12:30 год.

З метою повідомлення господарського суду міста Києва про проведення судового засідання у справі №920/2108/14 у режимі відеоконференції, працівники суду 19.06.2015 року протягом робочого часу неодноразово намагалися зв'язатися за номером телефону, який зазначений в якості засобів зв'язку господарського суду міста Києва. Проте, за вказаним номером ніхто не відповідав, про що Харківським апеляційним господарським судом було складено акт №13-44 від 19.06.2015 року.

08.07.2015р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю участі представника в призначеному судовому засіданні та необхідністю надання додаткових пояснень у справі. (вх.№10386).

08.07.2015р. на адресу суду від відповідача надійшла телефонограма, в якій останній просив продовжити строк розгляду справи на 15 днів. (вх.№10407).

08.07.2015р. о 12год. 30 хв. розгляд справи не відбувся, у зв'язку з зайнятістю залу відеоконференції господарським судом міста Києва та розгляд справи було розпочато о 14 год. 00 хв.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.07.2015р. задоволено клопотання представника Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства північного Сходу Національної академії аграрних наук України про продовження строку розгляду апеляційної скарги на п'ятнадцять днів та відкладення розгляду справи, продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та розгляд справи відкладено на 21.07.2015р.

21.07.2015р. на адресу суду від відповідача надійшли додаткові пояснення та обґрунтування правової позиції по справі, в яких останній просить задовольнити апеляційну скаргу відповідача та скасувати рішення господарського суду Сумської області від 07.04.2015р. в частині стягнення з відповідача пені та 30% річних. (вх.№10883).

У судовому засіданні 21.07.2015р. представник позивача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити. Проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував.

Представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити. Проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "АГРОХІМ-ПАРТНЕР" звернулося до господарського суду Сумської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки товару на умовах відстрочення платежу № 36 від 23.04.2013 р.

09.01.2014 р. господарським судом Сумської області прийнято рішення у справі № 920/2113/13, яким позовні вимоги ТОВ "АГРОХІМ-ПАРТНЕР" задоволено повністю, а саме стягнуто основний борг у розмірі 1 337 153 грн. 40 коп., 30% річних у розмірі 142 946 грн. 86 коп., пеню у розмірі 63 102 грн. 86 коп., індекс інфляції у розмірі 7061 грн. 34 коп., штраф у розмірі 11 753 грн. 22 коп. та судовий збір в розмірі 31 240 грн. 35 коп.

Зазначене рішення господарського суду першої інстанції набрало законної сили, 21.01.2014 р. на його виконання видано наказ.

Назву боржника змінено з Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Національної академії аграрних наук України на Державне підприємство "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України, яке е його правонаступником.

Заборгованість відповідача згідно рішення господарського суду Сумської області від 09.01.2014 р. у справі № 920/2113/13 погашена наступним чином.

10.07.2014р., згідно угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог заборгованість зменшилася на суму 1 032 298 гривень 00 коп. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Пунктом 3.1. угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.07.2014р. сторони визначили, що з моменту підписання даної угоди, сторона-1 є кредитором, а сторона-2 є боржником при виконанні грошового зобов'язання відповідно до рішення Господарського суду Сумської області від 09.01.2014 р. в справі № 920/2113/13, у розмірі 560 960 грн. 03 коп., що є розміром основного боргу.

Надалі, ТОВ "АГРОХІМ-ПАРТНЕР" зарахувало у повному обсязі в односторонньому порядку заборгованість відповідача згідно рішення господарського суду Сумської області від 09.01.2014 р. в справі № 920/2113/13 (у розмірі 560 960 грн. 03 коп.) шляхом надіслання на адресу відповідача заяви-повідомлення "Про зарахування однорідних вимог, строк виконання яких настав, у порядку ст. 601 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України", вих. № 56 від 27.11.2014 р.

Вказану заяву-повідомлення надіслано відповідачу 29.11.2014 р., що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладенням у цінний лист.

Починаючи з 29.11.2014р., заборгованість відповідача згідно рішення господарського суду Сумської області від 09.01.2014 р. у справі № 920/2113/13 перед ТОВ "АГРОХІМ-ПАРТНЕР" припинено на суму 560 960 грн. 03 коп., тобто у повному обсязі.

Відповідно до укладеної між сторонами угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.07.2014 р. та відправлену 29.11.2014 р. на адресу відповідача заяви-повідомлення "про зарахування однорідних вимог, строк виконання яких настав, у порядку ст. 601 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України", вих. № 56 від 27.11.2014 р., сума основного боргу ДП "ДГ "ІСКРА" ІСГ ПС НААН перед ТОВ "АГРОХІМ-ПАРТНЕР", погашена наступним чином: 776 193 грн. 37 коп. - 10.07.2014 р.; 560 960 грн. 03 коп. - 29.11.2014 р.

Позивач в обґрунтування своєї правової позиції посилався на несвоєчасне та неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо проведення повного розрахунку за товар та просив стягнути з відповідача на його користь 30% річних у сумі 289212,05 грн., пеню у розмірі 170 416,92 грн. та 840779,51 грн. курсової різниці.

07.04.2015р. господарським судом Сумської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав наведених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає до задоволення, а апеляційна скарга відповідача підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 524 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 533 Цивільного Кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язані визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Зазначена норма кореспондується з положеннями частини другої статті 198 Господарського кодексу України.

Таким чином, вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству України.

Сторони при укладенні договору поставки товару № 36 від 23.04.2013р. погодили, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних), що є невід'ємною частиною цього договору з врахуванням положень п. 2.4 та розділу 5 даного договору. (п.5.1 договору).

Відповідно до ч. 2 ст. 524 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди, що ціна на товар та загальна сума договору зазначається у додатках і визначені у національній валюті України, еквівалентна курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України на день підписання даного договору. Сума у гривні, що підлягає до сплати Покупцем, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на курс продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України на дату оплати. (п.5.2 договору).

До договору сторонами укладено додатки № 1, № 2, з яких вбачається, що у випадку, якщо курс долара США до гривні на день оплати вище, ніж курс долара США до гривні на день підписання договору, сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу:

S = ( А1/ А2) * В, де S - ціна товару на момент проплати;

В - ціна товару на момент підписання даного договору ;

А2- курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день підписання договору;

А1- курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день перерахування грошей.

Аналогічні положення вміщені безпосередньо у п. 5.2. Договору.

Пунктом 5.3 договору сторони погодили, що вартість товару оплачується на поточний рахунок постачальника в національній валюті, скоригованих пропорційно зміні курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару.

Колегія суддів вважає, що тільки оплата покупцем вартості товару на поточний рахунок постачальника на умовах, визначених п.5.3, 6.1 договору, з урахуванням положень п.30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", відповідно до якої моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або їх йому готівкою, створювала б умови для можливого застосування формули визначення курсової різниці, передбаченої договором.

Виходячи з курсу долара на день підписання договору та додатків до нього та курсу станом на 29.11.2014 р., використовуючи для розрахунку вищезазначену формулу, позивач нарахував до сплати відповідачем 840 779 грн. 51 коп. курсової різниці.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що сторонами фактично здійснені розрахунки шляхом зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 202 і ч.3 ст. 203 Господарського кодексу України.

Таким чином, підставою припинення грошового зобов'язання відповідача стало саме зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до положень ст. 601 Цивільного кодексу України, а не припинення зобов'язання виконанням, передбачене ст. 599 Цивільного кодексу України.

А отже, на думку колегії суддів, використання позивачем передбаченої пунктом 5.2. укладеного між сторонами договору формули розрахунку курсової різниці є необґрунтованим, оскільки відсутні підстави ототожнювати дати зарахування зустрічних однорідних вимог з датою оплати товару на поточний рахунок продавця, як визначено формулою розрахунку курсової різниці та положеннями пунктів 5.3., 6.1. Договору № 36 від 23.04.2013 р.

Крім того, місцевим господарським судом встановлено, що змін до договору № 36 від 23.04.2013 р. стосовно застосування умов договору щодо розрахунку курсової різниці при такій підставі припинення зобов'язань, як зарахування зустрічних однорідних вимог, сторонами не вносились.

Також, сторонами не коригувалось письмово застосування діючої умови договору, а саме п.5.3 щодо форми розрахунку та виконання грошового зобов'язання покупцем шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з продавцем.

Окрім того, саме позивач обрав таку підставу припинення відповідного грошового зобов'язання відповідача як зарахування зустрічних однорідних вимог, підписавши угоду про відповідне зарахування 10.07.2014 р. та надіславши останньому заяву-повідомлення від 29.11.2014 р.

Отже, колегія суддів не погоджується з твердженнями апелянта та зазначає, що у зв'язку з тим, що сторонами фактично здійснені взаєморозрахунки шляхом зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог. При цьому, дати зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог не можна ототожнювати з датою оплати товару на поточний рахунок позивача, що визначено як єдиний порядок розрахунків, встановлений умовами договору, та така оплата через банк відповідачем не здійснювалась, що не надає підстав для застосування позивачем курсової різниці за вказаним договором.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 840 779,51 грн. курсової різниці.

За таких обставин, доводи викладені в апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМ-ПАРТНЕР", м. Суми є непереконливими та такими, що спростовуються матеріалами справи та наявними у справі доказами.

Щодо доводів Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства північного Сходу Національної академії аграрних наук України щодо того, що оскільки сторони припинили господарське зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, вони не можуть мати взаємних майнових претензій одна до одної, й відповідно, безпідставним є нарахування позивачем 30% річних та пені, колегія суддів зазначає наступне.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 30% річних та пені виходив з того, що право позивача щодо стягнення з відповідача пені та 30% штрафу передбачене діючим законодавством України та умовами договору.

Проте, с такими висновками, колегія суддів не погоджується.

Так, дійсно п.8.2 договору сторони погодили, що за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Пунктом 5 вказаного договору передбачено, що розрахунки здійснюються виключно у грошовій формі.

Вказане дає підстави вважати, що зазначена пеня може бути застосована за порушення виконання саме невиконаного чи несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, що передбачено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, приписами якої встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

А отже, колегія суддів приходить до висновку, що нарахування пені, передбачене п.8.2 договору не може застосовуватися, оскільки сторонами фактично здійснені розрахунки шляхом зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України.

Крім того, позивачем, відповідно до умов договору від 23.04.2013р. було нараховано 30% річних.

Дійсно, п.8.6 договору сторони погодили, що згідно п.2 статті 625 Цивільного кодексу України, у випадку прострочення оплати товару за неправомірне користування коштами постачальника покупець сплачує на користь останнього 30% річних.

Однак, колегія суддів вважає, що зарахування сторонами зустрічних однорідних вимог прирівнюється за правовими наслідками до належного виконання зобов'язань за договором, а тому відповідач у такому випадку не може бути притягнутий до відповідальності у вигляді нарахування 30% річних.

Таким чином, сторони фактично внаслідок укладення угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.07.2014р. та виконання заяви-повідомлення позивача від 29.11.2014р. про зарахування однорідних вимог змінили форму розрахунків передбачену п.5 договору від 23.04.2013р. та анулювали зобов'язання відповідача здійснити розрахунки у грошовій формі.

Зарахування сторонами зустрічних однорідних вимог фактично припинило виконання сторонами зобов'язання за договором від 23.04.2013р.

Отже, підставою припинення грошового зобов'язання відповідача стало саме зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до приписів статті 601 Цивільного кодексу України, а не припинення зобов'язання виконанням передбачене приписами статті 599 Цивільного кодексу України, а тому, на думку колегії суддів, нарахування штрафних санкцій є неможливим.

Крім того, колегія суддів зазначає, що п.8 договору від 23.04.2013р., який передбачає відповідальність сторін, змін чи доповнень щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у випадку зміни форми розрахунків, а саме здійснення них шляхом зарахування сторонами зустрічних однорідних вимог не вносилось.

Так само й не відображене застосування штрафних санкцій в угоді про зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог від 10.07.2014р. та в заяві-повідомленні від 29.11.2014р.

Колегія суддів, також, погоджується з твердженнями апелянта та зазначає, що до спірних правовідносин, зокрема, щодо стягнення пені, не може бути застосований п'ятирічний строк позовної давності, передбачений п.8.3 договору, оскільки у вказаному пункті не дотримано вимогу статті 261 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу строку позовної давності.

Вказане вище викладене в п.4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", з змінами, внесеними Постановами пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №13 та від 10.07.2014р. №6.

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства північного Сходу Національної академії аграрних наук України є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського суду.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, рішення господарського суду Сумської області від 07.04.2015 року у справі №920/2108/14 в частині стягнення з відповідача 30% річних та пені підлягає скасуванню, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставини, що мають значення для справи, з прийняттям в цій частині нового рішення, яким слід відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 30% річних у розмірі 289212,05 грн. та 170 416,92 грн. пені.

Рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 840779,51 грн. курсової різниці прийнято з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам, а тому, рішення місцевого господарського суду у вказаній частині слід залишити без змін.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, ч.1,2 ст.103, ч.1 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМ-ПАРТНЕР", м. Суми залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства північного Сходу Національної академії аграрних наук України задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 07.04.2015р. у справі №920/2108/14 скасувати в частині стягнення з Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства північного Сходу Національної академії аграрних наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМ-ПАРТНЕР" 289 212,05 грн. 30% річних, 170 416,92 грн. пені та 9 192,58 грн. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства північного Сходу Національної академії аграрних наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМ-ПАРТНЕР" 289 212,05 грн. 30% річних та 170 416,92 грн. пені.

В решті рішення господарського суду Сумської області від 07.04.2015р. у справі №920/2108/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 23.07.2015р.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Ільїн О.В.