Рішення № 47231834, 03.07.2013, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2013 року Справа №1915/10350/2012

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого Сливки Л.М.

за участі секретарі Добрянської О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, про звернення стягнення на майно на предмет іпотеки , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк пред"явив до суду позов до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, про звернення стягнення на нежиле приміщення, площею 35, 8 кв. м. по вулиці Руській, в будинку № 21, в м. Тернополі шляхом продажу предмету іпотеки за договором іпотеки № 02-3.1/188 від 07 листопада 2007 року Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, а також із наданням ПАТ "Промінвестбанк усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. При цьому позивач покликається на те, що між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки від 13 грудня 2007 року на забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором № 03-2/855 від 10 грудня 2007 року, укладеним між банком та ОСОБА_2 В порушення умов договору ОСОБА_2 не виконала взятих на себе зобовязань по сплаті відсотків та щомісячних платежів за кредитом, тому банк на підставі ст. ст. 526, 611 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" вправі задовольнити свої вимоги за основним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою суду здійснена заміна позивача з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" , у зв"язку з укладенням між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" , договору про відступлення права вимоги , в тому числі й за договором іпотеки із ОСОБА_1

Представник ТОВ "Кредитні ініціативи" позов підтримав, покликаючись на обставини, викладені у позові, наявність підписаного договору про відступлення права вимоги, за яким Банк передав ТОВ "Кредитні ініціативи " право задовольняти вимоги за рахунок предмету іпотеки. Крім того, представник позивача посилається на наявність рішення від Тернопільського міськрайонного суду що набрало законної сили, згідно із яким задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договором.

Відповідач ОСОБА_1 заперечила проти позову, покликаючись на мотиви, викладені у письмових запереченнях та подала суду заяву про подальший розгляд справи за її відсутності.

Третя особа ОСОБА_2 та її представник у судовому засіданні позовні вимоги заперечили, покликаючись, зокрема, на те, що договір кредиту, на забезпечення якого підписано договір іпотеки, є неукладеним, в силу того, що кредиту в сумі 35000 доларів США відповідно до умов договору банк позичальнику (ОСОБА_2В.) не надав, поточний рахунок позичальнику для перерахування кредитних коштів не відкрив, договору про відкриття такого рахунку також не підписано, а заява про видачу готівки, якою банк нібито доводить надання кредиту ОСОБА_2, є фальшивою, про що подана суду відповідна заява. З огляду на неукладення основного зобовязання, жодних прав та обовязків у поручителя за договором іпотеки не виникало, а відтак вимога позивача є безпідставною. Крім того, у зв"язку з неукладеністю договору кредиту є неукладеним і договорі про відступлення права вимоги, оскільки відсутній предмет такого договору (неможливо передати неіснуючі права).

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, пояснення третьої особи, дослідивши та оцінивши інші зібрані в справі докази, суд встановив такі обставини:

10 грудня 2007 року між ЗАТ "АК Промислово-інвестиційний банк, правонаступником якого є позивач - ПАТ Промінвестбанк , з однієї сторони, та ОСОБА_2, з іншої сторони, підписано кредитний договір № 03-2/855 .

На забезпечення виконання зобовязань за вищевказаним кредитним договором 13 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_1, як майновим поручителем підписано договір іпотеки, посвідчений 13 грудня 2007 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 7802.

Згідно з п. 2.1 кредитного договору, позивач надає ОСОБА_2 кредит у сумі 35 000 (тридцять пять тисяч) євро на умовах передбачених цим договором. Відповідно до п. 2.2. кредитного договору за користування кредитом встановлюється процентна ставка в розмірі 10,5 % річних у валюті кредиту.

06 жовтня 2008 року між банком та ОСОБА_2 підписано Договір про внесення змін №1 до кредитного договору №03-2/855 від 10 грудня 2007року, відповідно до умов якого п.2.2, 2.4, 3.4, 5.2.1 викладено в новій редакції, зокрема:

"2.2 За користування кредитом з 22 жовтня 2008 р. встановлюється процентна ставка в розмірі 15 % річних у валюті кредиту.

2.4. Погашення кредиту за ним здійснюється Позичальником щомісячно у відповідності до графіку (Додаток №1 до Договору про внесення змін №1 до кредитного договору №03-2/855 від 10 грудня 2007 року), який є невід'ємною частиною нього Договору. Погашення здійснюється валютою, якою отримано кредит.

17 грудня 2012 між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" укладено договір про відступлення права вимоги, п.2.1., п. 2.2 якого визначено, що останнє набуло права вимагати виконання своїх зобовязань в тому числі за договором іпотеки від ОСОБА_1

Правовідносини щодо кредитування регулюються положеннями параграфів 1, 2, глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1055 Цивільного кодексу України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Разом із тим, ст. 640 Цивільного кодексу України регламентовано момент укладення договору. Відповідно до частини 2 вказаної статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Тобто момент укладення кредитного договору повязується з передачею банком коштів позичальнику.

Доводячи обставину про отримання ОСОБА_2 коштів, передбачених умовами кредитного договору № 03-2/855 від 10 грудня 2007 року, позивач посилається як на доказ на заяву на видачу готівки № 1 від 13 грудня 2007 року.

Разом із тим, третя особа ОСОБА_2 заперечує факт отримання коштів у сумі 35 000 євро, покликаючись на те, що вказаний документ є лише проханням про видачу готівки і не підтверджує факту передачі-отримання коштів.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на це, представник третьої особи в порядку ст. 185 ЦПК України подала суду заяву про фальшивість заяви про видачу готівки як доказу про надання їй кредиту в іноземній валюті в сумі 35000 євро та клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

Із висновку № 08 від 21 березня 2013 року, проведеної усправі судово-економічної експертизи, судом установлено, що :

заява на видачу готівки № 1 від 13 грудня 2007 року, подана до філії ПАТ "Відділення Промінвестбанку в м. Тернополі" не відповідає вимогам чинних нормативно-правових актів України. Видача готівки іноземної валюти проводиться банком за заявою на видачу готівки юридичним особам або фізичним особам з їх поточних або депозитних (вкладних) рахунків та переказу без відкриття рахунку ;оформлення ЗАТ Промінвестбанк операції з надання ОСОБА_2 кредиту у готівковій іноземній валюті за кредитним договором №03-2/855 від 10 грудня 2007 року, не відповідає вимогам чинних на момент укладення кредитного договору нормативно-правових актів, оскільки видача готівки іноземної валюти фізичним особам за заявою на видачу готівки проводиться з їх поточних або депозитних (вкладних) рахунків та переказу без відкриття рахунку;встановлений у п.3.3 договору не відповідає вимогам чинних на момент укладення кредитного договору нормативно-правових актів. Приймання готівки іноземної валюти від фізичних осіб проводиться банком за заявою на переказ готівки на поточні, вкладні (депозитні) рахунки та переказ без відкриття рахунку.

Відповідно до п.1.1 п.1, 2.1.1 п.2.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №566 від 30 грудня 1998 року (з наступними змінами і доповненнями) зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій.

Відповідно до п. 4 глави 3 розділу ІІІ "Інструкції про касові операції в банках України" №337 від 14 серпня 2003 року ( із наступними змінами і доповненнями), видача готівки іноземної валюти здійснюється, зокрема, за такими видатковими документами: за заявою на видачу готівки юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, а також підприємцям з їх поточних рахунків на цілі, передбачені нормативно-правовими актами; фізичним особам з їх поточних, вкладних (депозитних) рахунків та переказу без відкриття рахунку, а також за операціями з відшкодування банкнот іноземної валюти, прийнятих на інкасо.

Згідно з заявою на видачу готівки №1 від 13 грудня 2007 року грошові кошти було видано з рахунку № 22038550686940.

Про відкриття ОСОБА_2 поточного рахунку або в іноземній або в національній валюті в Договорі кредиту № 03-2/855 від 10 грудня 2007 року - не зазначено (п. 3. 9.), Інших доказів про відкриття такого поточного рахунку ОСОБА_2, в тому числі окремого договору, банк не надав, вказавши, що такий договір із позичальником не укладався.

Відповідно до "Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України" , затвердженої постановою Правління Національного банку України №280 від 17 червня 2004 року ( із наступними змінами і доповненнями) рахунок 2203 "Довгострокові кредиту на поточні потреби, що надані фізичним особам" призначений для обліку довгострокових кредитів на поточні потреби, що надані фізичним особам. За дебетом даного рахунку проводяться суми наданих кредитів, за кредитом проводяться суми погашення заборгованості, суми заборгованості, що перераховані на відповідні рахунки простроченої та сумнівної заборгованості.

Відповідно до п.2.3 "Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України", затвердженої постановою Правління Національного банку України №495 від 20 жовтня 2004 року (із наступними змінами і доповненнями) операції з видачі клієнтам готівки в національній та іноземній валютах із кас банків відображаються в бухгалтерському обліку на підставі відповідних видаткових документів, визначених Інструкцією про касові операції в банках України №337 від 14 серпня 2003 року, такими бухгалтерськими проводками:

видача готівки фізичним особам з поточних, вкладних (депозитних) рахунків:

Дебет 2620, 2630, 2635

Кредит 1001, 1002.

Відповідно до п.2 глави 3 розділу ІІІ вищевказаної Інструкції №337, за заявою на видачу готівки видача кредитних коштів фізичним особам може проводитись тільки в національній валюті гривні.

Отже, за даним документом можна видавати готівку в іноземній валюті фізичній особі тільки в разі відкриття їй поточного або депозитного (вкладного) рахунку або здійснення переказу без відкриття рахунку, або ж видача кредитних коштів може проводитись тільки в гривнях.

Окрім цього, згідно з поданою до банку заявою від 15 серпня 2012 року ОСОБА_2 заявила про відмову від отримання кредиту за кредитним договором № 03-2/855 від 10 грудня 2007 року.

Таким чином, позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту передачі ОСОБА_2 35 000 євро, тобто надання кредиту, згідно з п. 2.1 Кредитного договору.

Окрім наведеного, виходячи з вимог, передбачених п. 3, п. 8 глави 2 розділу ІІІ "Інструкції про касові операції в банках України" №337 від 14 серпня 2003 року, п.2.2 та п.2.5 "Інструкції про бухгалтерський облік операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України" , затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 495 від 20 жовтня 2004 року, приймання готівки іноземної валюти від фізичних осіб проводиться банком за заявою на переказ готівки на поточні, вкладні (депозитні) рахунки та переказ без відкриття рахунку. Погашення кредиту в іноземній валюті готівкою іноземної валюти здійснюється банком із використанням поточного рахунку клієнта відповідно до укладених між банком та клієнтом договору.

Як було вказано вище, поточного рахунку на імя ОСОБА_2 відкрито не було, отже порядок погашення кредиту, встановлений у п.3.3 договору не відповідає вимогам чинних на момент укладення кредитного договору нормативно-правових актів.

З огляду на це наявні у справі квитанції : №val 1/102 від 28 травня 2009 року (проводка дебет 10010911 кредит 2909150686940); № val 1/103 від 28 травня 2009 року (проводка дебет 10010911 кредит 22038550686940); №ореr 27/2 від 29 вересня 2009 року (проводка дебет 10010911 кредит 22038550686940); №ореr 27/52 від 31 серпня 2009 року (проводка дебет 10010911 кредит 22094550686940); №ореr 27/51 від 31 серпня 2009 року (проводка дебет 10010911 кредит 22083550686940), не доводять вчинення ОСОБА_2 дій щодо погашення кредиту в іноземній валюті.

З цих підстав, встановлені судом обставини, з урахуванням підписання тексту кредитного договору, договору про внесення змін до кредитного договору та сукупності решти доказів, наявних у справі, свідчать про те, що правовідносин валютного кредитування між сторонами не виникали, оскільки без передбачених законом шляхів видачі та погашення валютного кредиту - кредитний договір неможливо виконувати.

Так, відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року , № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", встановлено, що судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (зокрема, не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

З огляду на наведене, суд приходить до переконання про те, що підписаний між ЗАТ „АК Промислово-інвестиційний банк, з однієї сторони, та ОСОБА_2, з іншої сторони, кредитний договір № 03-2/855 від 10 грудня 2007 року (з урахування змін, внесених 06 жовтня 2008 року) щодо валютного кредитування є неукладеним та таким, що не породжує жодних юридичних наслідків (такий, що не відбувся).

Разом із тим, на забезпечення виконання зобовязань за вищевказаним кредитним договором, між банком (Іпотекодержателем) та ОСОБА_1 (майновим поручителем) підписано договір іпотеки, посвідчений 13 грудня 2007 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 7802.

Згідно із договором іпотеки, відповідачка ОСОБА_1 виступає майновим поручителем ОСОБА_2. Відповідно до п.1.1. договору іпотеки, цей договір забезпечує вимоги іподекодержателя (банку) , що випливають із кредитного договору № 03-2/855 від 10 грудня 2007 року.

Згідно з п. 1.2 Договору іпотеки предметом іпотеки є нежиле приміщення площею 35, 8 кв м в будинку № 21 по вулиці Руській у м. Тернополі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про іпотеку", майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до ч. 4, ч.5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання.

Таким чином, з огляду на те, що кредитний договір (основне зобовязання) не породив жодних юридичних наслідків (не відбувся), отже договір щодо забезпечення такого неіснуючого зобовязання також не породжує жодних прав та обовязків, в тому числі і тих, які випливають із ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", розділу 5 договору іпотеки "Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізації".

Крім того з тексту вказаного договору іпотеки вбачається, що він є змішаним договором, оскільки містить елементи договору іпотеки та договору поруки.

Так, за змістом ч.1 ст. 583 ЦК України та ч. 2 ст. 11 Закону України "Про іпотеку" заставодавцем (іпотекодавцем) може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). При цьому застава (іпотека) завжди є забезпеченням певного узгодженого із заставодавцем (іпотекодавцем) зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" якщо вимога з основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Зміст та розмір основного зобов'язання, передбачені п. 1.1 іпотечного договору, яким визначено, що майновий поручитель зобовязався забезпечувати вимоги іподекодержателя (банку), що випливають із кредитного договору № 03-2/855 від 10 грудня 2007 року щодо повернення позичальником кредиту в розмірі 35000 євро та процентів за користування ним у розмірі 10, 5 % річних.

В силу ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється в тому числі у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Наведене дає підстави для висновку, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в тому числі в разі підвищення розміру процентів (Постанова ВСУ від 10 грудня 2012 року у справі №6-112цс12 прийнята за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч.1 ст. 355 ЦПК України).

У матеріалах справи міститься підписаний між банком та ОСОБА_2 договір від 06 жовтня 2008 року про внесення змін №1 до кредитного договору №03-2/855 від 10 грудня 2007 року, відповідно до умов якого п.2.2 викладено в новій редакції, зокрема:

"2.2 За користування кредитом з 22 жовтня 2008 р. встановлюється процентна ставка в розмірі 15% річних у валюті кредиту".

Тобто зі змісту вказаного договору вбачається, що відсоткова ставка за користування кредитом збільшена з 10, 5 % до 15 %. Тобто збільшився обсяг відповідальності майнового поручителя.

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 8.3. Договору іпотеки зміни та доповнення до нього здійснюються за взаємною згодою Сторін, шляхом укладення договорів про внесення змін до цього Договору та підлягають нотаріальному посвідченню.

Разом із тим, позивач не надав суду доказів згоди майнового поручителя (відповідачки у справі) на внесення змін до основного зобовязання.

Відтак, суд приходить до переконання, що порука є припиненою.

З огляду на вказане передачі за договором про відступлення права вимоги від 17 грудня 2012 року жодних прав чи обов"язків до ТОВ "Кредитні ініціативи", зокрема щодо майна, переданого в іпотеку, також не відбулось.

Так, відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки на момент укладення договору про відступлення права вимоги таких прав та обов"язків за кредитним договором та договором поруки не існувало, отже підстави для відповідальності поручителя (звернення стягнення на передане в іпотеку майно) - відсутні.

При цьому рішення від 12 грудня 2012 року Тернопільського міськрайонного суду , що набрало законної сили, яким задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договором, не може вважатись преюдиціальним в силу положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України, оскільки під час розгляду справи не були предметом дослідження обставини щодо неукладеності договору кредиту та припинення майнової поруки. Суд у своєму рішенні у вказаній справі надавав оцінку лише документам щодо обчислення заборгованості за договором та не досліджував питання неукладеності договору кредиту та припинення майнової поруки з вищенаведених підстав.

Таким чином, на підставі встановлених судом обставин про те, що договір кредиту, на забезпечення якого підписано договір іпотеки, є неукладеним, в силу того, що банк не довів належними та допустимими доказами надання позичальнику (ОСОБА_2В.) кредиту в сумі 35000 доларів США відповідно до умов кредитного договору, жодних прав та обовязків у поручителя за договором іпотеки не виникало, і як наслідок - не виникло жодних прав у позивача за договором відступлення права вимоги, а відтак суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 212, 224-226, 228, 233, ЦПК України , ст. ст. 514, 526, 553, 555, ч.1 ст. 559, ст. 572, ч.1 ст. 583 , ст. ст. 640, 651, 1054 Цивільного кодексу України, , суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, про звернення стягнення на майно на предмет іпотеки - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддяОСОБА_4