Ухвала суду № 47229955, 15.03.2011, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 11-197/11 Головуючий у 1 інстанції: Лєсной С.Є.

Категорія ч. 1 ст.289 КК України Доповідач: Вовк А. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2011 року Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого Вовка А.С.

суддів Гаврилова В.М. та Марітчака Т.М.

з участю прокурора Шахрайчук Н.І.

засудженого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_3 на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 30 грудня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

Цим вироком:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, гр-на України, ІНФОРМАЦІЯ_4, не військовозобовязаного, неодруженого, не працюючого, судимості не має, -

визнано винним та засуджено за ч. 1 ст. 289 КК України і призначено покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

Цивільний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 45968 (сорок пять тисяч девятсот шістдесят вісім) грн. заподіяння матеріальної шкоди та 3000 (три тисячі) грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь НДЕКЦ при ГУМВСУ у Львівській області (рах. 31259272210042, МФО 825014, ЄДРПОУ 25575150), - 1032 грн.

Доля речових доказів вирішена відповідно до вимог чинного законодавства.

Запобіжний захід ОСОБА_1 залишено підписку про невиїзд.

Вироком суду першої інстанції, ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що 11 жовтня 2010 року о 04.30 год., працюючи без трудової угоди на автомийці ОККОна пр. Червоної Калини у м. Львові, яку орендує ПП Мельник, та перебуваючи в стані алкогольного спяніння, незаконно заволодів транспортним засобом Опель Астрад.н. ВС 5477 СН вартістю 69609, 64 грн., що належить потерпілій ОСОБА_3 Засуджений з метою покататись на автомобілі Опель Астрад.н. ВС 5477 СН, завів двигун ключем, який потерпіла залишила йому на час хімчистки та миття автомобіля, та проїхав на ньому два рази навколо АЗС ОККО, що на пр. Ч.Калини у м. Львові. Після цього, виїжджаючи на швидкості з даної АЗС, не впорався з керуванням та здійснив наїзд на бордюр. Внаслідок ДТП засуджений ОСОБА_1 пошкодив автомобіль потерпілої ОСОБА_3 на загальну суму 15374, 32 грн.

Не погоджуючись з вироком суду, засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій не оспорюючи фактичні обставини справи та доведеності вини, просить вирок Сихівського районного суду м. Львова від 30 грудня 2010 року в частині часткового задоволення позову потерпілої ОСОБА_3 скасувати, як незаконний, а даний позов залишити без розгляду. Покликається на те, що згідно висновку експерта, вартість завданого позивачеві, як власнику автомобіля Опель Астра 2005 року випуску р.н.з. ВС 54-77 СН матеріального збитку складає 15374, 32 грн., однак суд безпідставно, на думку апелянта, задоволив цивільний позов і стягнув з нього в користь позивача 45968 грн.

В апеляції, поданій потерпілою ОСОБА_3, остання просить вирок Сихівського районного суду м. Львова від 30.12.2010 року щодо засудженого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 289 КК України скасувати, а справу повернути прокурору Сихівського району м. Львова на додаткове розслідування. Обґрунтовуючи наведене, покликається на однобічність та неповноту досудового слідства, а висновки суду, викладені в оскаржуваному вироку, на думку потерпілої, не відповідають фактичним обставинам справи.

Вказує на те, що дії засудженого ОСОБА_1 невірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 289 КК України. Так, з матеріалів справи вбачається, що свідок ОСОБА_4 неодноразово підбурював засудженого до вчинення даного злочину та схиляв його виїхати за межі АЗС на дорогу, а тому дії ОСОБА_1 та ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом вчинене групою осіб за попередньою домовленістю.

Водночас, зазначає, що суд, вирішуючи цивільний позов, безпідставно відмовив в солідарному стягненні, як з засудженого ОСОБА_1 так і з ПП ОСОБА_5 особі ОСОБА_5, оскільки засуджений ОСОБА_1 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні стверджував, що працював у ПП Мельникдекілька місяців, за виконану роботу ОСОБА_5 видавав йому заробітню плату. Крім того, у протоколі допиту свідка, ОСОБА_5 дав пояснення, що він прийняв на роботу трьох працівників, одним з яких був ОСОБА_1 Наведене, як зазначає потерпіла, свідчить про те, що засуджений та ПП ОСОБА_5 особі ОСОБА_5 фактично перебували у трудових відносинах, а тому і відповідальність повинна бути солідарна.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про незадоволення апеляцій, прохання адвоката, засудженого ОСОБА_1 задовольнити його апеляцію, перевіривши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляцію потерпілої ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, а апеляція засудженого ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_6 у вчинені злочину за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних та перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку та навів у вироку.

Дії засудженого правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 289 КК України, так як він вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом.

Апеляційні доводи потерпілої ОСОБА_3 про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 289 КК України відповідно, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони не відповідають матеріалам справи та не можуть бути підставою для скасування вироку суду та направлення справи на додаткове розслідування.

Так, співвиконавець злочину це особа, яка виконує частину обєктивної сторони злочину. Беручи до уваги, що ОСОБА_4 не перебував у злочинній змові разом з ОСОБА_1, умислу на викрадення автомобіля не мав, а докази, які б стверджували перебування ОСОБА_4 у злочинній змові разом з ОСОБА_1, в процесі слідства та розгляду справи в суді, не здобуті, слідчим відмовлено в порушенні справи відносно ОСОБА_4, дана постанова чинна, не оспорювалась потерпілою, тому покликання потерпілої на вчинення даного злочину у співучасті є безпідставним.

Разом з тим, вирок суду в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції була допущена неповнота судового слідства при вирішенні цивільного позову потерпілої та визначенні розміру завданої їй злочином шкоди.

В силу ст. 334 КПК України, суд має навести у вироку мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову, зазначивши, якою дією чи бездіяльністю її заподіяно, якими доказами це підтверджується, вказати матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов. Також суд повинен навести у вироку відповідні мотиви, з яких він виходив, визнаючи розмір шкоди.

Ці вимоги закону судом дотримані не були.

Згідно висновку експерта /а.с. 188-191/ вартість матеріального збитку, завданого злочинними діями ОСОБА_1 потерпілій складає 15 374,32 (пятнадцять тисяч триста сімдесят чотири) грн.

Задовольняючи позов в частині відшкодування майнової шкоди в сумі 45958 (сорок пять тисяч девятсот пятдесят вісім) грн. суд зазначив, що незважаючи на невідповідність вказаної суми, сумі, яка зазначена у висновку автотоварознавчої експертизи, така визнана засудженим та зобовязана ним бути відшкодована.

Однак при цьому, суд жодним чином не перевірив, які конкретно і якої вартості роботи були виконанні для усунення шкоди, завданої злочинними діями ОСОБА_1

При вирішенні цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 3000 грн. суд у вироку поклався на власні аргументи, однак не зясував з яких міркувань виходив цивільний позивач, визнаючи характер моральної шкоди і розмір її відшкодування.

Зясування зазначених обставин має істотне значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, суд допустив неповноту судового слідства, яка вплинула на правильність прийнятого рішення в частині вирішення цивільного позову, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 367, ст. 368 КПК України є підставою для скасування вироку в цій частині з поверненням справи на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 367 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задоволити частково.

Апеляцію потерпілої ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Сихівського районного суду м. Львова від 30 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1 в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди скасувати і в цій частині справу повернути в той же суд на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

У решті вирок залишити без зміни.

Головуючий:

Судді: