Ухвала суду № 47227261, 21.07.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Є. у. № 336/8762/14-ц

№ провадження

22-ц/778/3805/15 Головуючий у 1 інстанції: Галущенко Ю.А.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Бондаря М.С.,

суддів Подліянової Г.С.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Мельник З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника відповідача ОСОБА_4 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2015 року у справі за позовом Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області до ОСОБА_4 про зобовязання знести самочинно збудовану споруду,-

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2014 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області звернулася до суду із вищезазначеним позовом . В позові зазначено, що відповідно до приписів чинного законодавства здійснює контроль та нагляд з питань будівництва, містобудування та архітектури за територіальним принципом,у порядку проведення планових та позапланових перевірок. На підставі листа прокуратури Запорізької області від 28.07.2014 р., Інспекцією 06.08.2014 р. було проведено перевірку додержання вимог чинного містобудівного законодавства під час виконання будівництва торгівельного комплексу за адресою Цегельна, 157 в м. Запоріжжя в процесі якої було встановлено, що забудовником ОСОБА_4 зазначене будівництво виконується без отримання права на виконання будівельних робіт,за відсутності проектної та виконавчої документації, документ про право власності або користування земельною ділянкою за адресою будівництва відсутнє, що є порушенням ст.36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності",п.16 Порядку виконання будівельних робіт,затвердженого постановою КМУ від13.04.2011 р.№ 466. За результатами перевірки було складено акт від 06.08.2014 р. та відповідачу видано припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються з порушенням чинного законодавства до 07.09.2014 р. Відносно відповідача було складено протокол про адміністративне правопорушення від 06.08.2014 р.,з яким ОСОБА_4 була ознайомлена. Постановою від 20.08.2014 р. її притягнуто до адміністративної відповідальності по ст.96 ч.7 КпАП України о та на неї накладено штраф у розмірі 8500 гр. 23.09.2014 р. Інспекцією була проведена позапланова перевірка виконання вимог припису від 06.08.2014 р. та під час перевірки обєкту за адресою вул. Цегельна, 157 в м. Запоріжжі встановлено,що вимоги припису не виконано, а саме будівля торгівельного комплексу не знесена, будівництво не припинено. Посилаючись на зазначені обставини позивач просив зобовязати ОСОБА_4 знести самочинно збудовану будівлю торгівельного центру по вул. Цегельна, 157 в м. Запоріжжі за власний рахунок.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02.03.2015 р. до участі у справі залучено Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області замість ліквідованої Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Запорізькій області.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2015 року позов задоволено. Зобовязано ОСОБА_4 знести самочинно збудовану будівлю торгівельного центру по вул. Цегельна, 157 в м. Запоріжжі за власний рахунок. Стягнуто з ОСОБА_4 ,на користь держави судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 коп.

Не погоджуючись з заочним рішенням суду ОСОБА_3, представник відповідача ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та закрити провадження у справі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 303 ЦПК УКраїни під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом під час розгляду справи встановлено, що забудовником будівництва торгівельного комплексу за адресою Цегельна, 157 в м. Запоріжжя є ОСОБА_4

06.08.2014 р. Інспекцією було проведено перевірку додержання вимог чинного містобудівного законодавства під час виконання будівництва вищезазначеного торгівельного комплексу , за результатами якої встановлено, що забудовником ОСОБА_4 зазначене будівництво виконується без отримання права на виконання будівельних робіт, за відсутності проектної та виконавчої документації, документ, що підтверджує право власності або користування земельною ділянкою за адресою будівництва відсутній, що є порушенням ст.36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності",п.16 Порядку виконання будівельних робіт,затвердженого постановою КМУ від13.04.2011 р.№ 466, про що був складений відповідний акт .

Цього ж дня Інспекцією винесено припис № 220, яким ОСОБА_4 зобвязано зупинити підготовчі та будівельні роботи, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, технічним умовам та іншим нормативно- правовим актам, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робі та усунення порушення вимог законодавства у сферф містобудівної діяльноті шляхом знесення самочинно збудованої будівлі торговельного центру до 07.09.2014 року.

Відносно відповідача було складено протокол про адміністративне правопорушення від 06.08.2014 р.,з яким ОСОБА_4 була ознайомлена. Постановою від 20.08.2014 р. її притягнуто до адміністративної відповідальності по ст.96 ч.7 КпАП України та на неї накладено штраф у розмірі 8500 грн.

23. 09. 2014 року Інспекцією було проведено повторну перевірку щодо виконання ОСОБА_4 вимог припису від від 06.08.2014 року , за результатами якої встановлено, що остання вимог припису не виконала, будівля торговельного комплексу не знесена .

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, керувався тим, що ОСОБА_4 видано припис про усунення порушень та надано строк для добровільного виконання припису, однак, в установлений строк відповідач не усунула порушення, вимоги припису не виконала , перебудова об'єкта є неможливою.

Будівництво об'єктів нерухомості являє собою взаємопов'язану діяльність різних суб'єктів права, які поєднані єдиною метою, спрямованою на безпосереднє забезпечення та створення об'єкта будівництва, яка включає різні аспекти і етапи будівництва.

Порядок будівництва нерухомого майна врегульовано відповідними нормативними актами, а саме: Земельним кодексом України; ЦК України; законами України: "Про основи містобудування", "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про архітектурну діяльність", "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про екологічну експертизу", "Про охорону культурної спадщини"; Порядком видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 5 липня 2011 року № 103, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 липня 2011 року за № 902/19640.

У положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в частині першій статті 376 ЦК України, поняття самочинного будівництва визначено через сукупність його основних ознак, які виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості може бути визначений самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

Згідно із частиною сьомою вищезазначеної статті ЦК України в разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

З урахуванням змісту вище наведеної правової норми в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України та статті 3 ЦПК України.

Так, відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих правових норм правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і, залежно від встановленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

У справі, яка переглядається, судом встановлено, що об'єкт нерухомості збудований ОСОБА_4 на земельній ділянці, що не була відведена у встановленому порядку для цієї мети.

Разом із тим, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог особи, яка не є власником земельної ділянки, на якій зведено об'єкт нерухомості, суд першої інстанції, не встановив, яким чином порушуються права зазначеної особи, хоча для правильного застосування статей 376, 386, 391 ЦК України встановлення цього факту є обов'язковим.

Крім того, за змістом частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил право на звернення до суду з вимогою про знесення самочинного будівництва має відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. При цьому, якщо можливо провести відповідну перебудову самочинного будівництва, суд може постановити рішення про зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести таку перебудову.

Отже, розглядаючи зазначені вимоги відповідно до вказаної норми та положень частини сьомої статті 376 ЦК України, суди повинні встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкта та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Натомість, дійшовши висновку про неможливість перебудови вищезазначеного торговельного комплексу суд першої інстанції всупереч вимог ст. 213 ЦПК України не зазначив доказів, що підтверджують зазначені обставини. Водночас, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів ( висновку експертизи) з яких би вбачалось про не можливість перебудови зазнаеного обєкта.

Разом з тим відповідно до статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред'явлено до суду в разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені в приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та (або) якщо перебудова об'єкта є неможливою.

При цьому пунктом 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 439/2011, визначено, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі - Держархбудінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

У пункті 3 вказаного Положення зазначено, що основними завданнями Держархбудінспекції України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства, у тому числі здійснення в межах своїх повноважень державного контролю за дотриманням законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил із зазначених питань.

Таким чином, розглянувши спір у порядку цивільного судочинства, суд першої інстанції, залишив поза увагою, що позивач - інспекція державного архітектурно-будівельного контролю - звернувся до суду як суб'єкт владних повноважень на виконання владних управлінських функцій зі здійснення архітектурно-будівельного контролю у зв'язку з порушенням забудовником вимог законодавства з питань будівництва, містобудування та архітектури та не перевірив, що відносини між сторонами є публічно-правовими й зазначений спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Аналогічна правова позиція міститься у постанові судових палат у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року (№6-137цс14) та в постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 червня 2015 року ( № 6-381цс15).

Відповідно до статті 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадженн у справі, якщо- справа не підлягає розгяду в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням того, що рішення суду прийнято з порушенням встановленої статтею 15 ЦПК України компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, рішення суду першої інстанції відповідно до частини першої ст. 310 ЦПК України підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. ст.303, 307, 310, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 Лазарівни- представника відповідача ОСОБА_4 задовольнити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2015 року у цій справі скасувати.Провадження в порядку цивільного судочинства в справі за позовом Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області до ОСОБА_4 паро зобовязання знести самочинно збудовану споруду- закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді:

1

Апеляційний суд Запорізької області

Є. у. № 336/8762/14-ц

№ провадження

22-ц/778/3805/15 Головуючий у 1 інстанції: Галущенко Ю.А.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

( вступна та резолютивна частини)

21 липня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Бондаря М.С.,

суддів Подліянової Г.С.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Мельник З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2015 року у справі за позовом Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області до ОСОБА_4 паро зобовязання знести самочинно збудовану споруду,-

Керуючись ст. ст.303, 307, 310, 313, 314, 15, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 задовольнити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2015 року у цій справі скасувати.Провадження в порядку цивільного судочинства в справі за позовом Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області до ОСОБА_4 паро зобовязання знести самочинно збудовану споруду- закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: