Рішення № 47226, 18.07.2006, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 39/200

18.07.06

За позовом Закритого акціонерного товариства "Медфарком-центр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омела - 97"

про стягнення 5621,10 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Уколов О.Л. (довіреність від 18.04.2006 р.)

Від відповідача: не з‘явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 5621,10 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 32 від 03.01.2006 року. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 5621,10 грн. Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 29,60 грн., 15% річних в розмірі 886,52 грн. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання вимог зазначеного договору поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання по оплаті отриманого товару виконав лише частково. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Ухвалою суду від 26.06.2006 р. порушено провадження у справі.

Відповідач у судові засідання не з‘явився, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.

Ухвалою суду від 10.07.2006 р. розгляд справи відкладався, відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні, призначеному на 18.07.2006 р., за згодою сторони, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2006 року між Закритим акціонерним товариством “Медфарком-Центр” (позивачем) і Товариством з обмеженою відповідальністю “Омела-97” (відповідачем) укладено договір купівлі-продажу № 32, відповідно до п. 1.1. якого продавець (позивач) зобов‘язався продати і поставити власними силами (в межах України) покупцю медикаменти (товар) в асортименті та кількості, вказаних в додатках, що є невід‘ємною частиною цього договору, а покупець (відповідач) –прийняти вказаний товар і оплатити його вартість.

Відповідно до п. 5.1. договору купівлі-продажу № 32 від 03.01.2006 р., покупець зобов‘язався здійснити оплату товару з відстроченням платежу на 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Позивач на виконання умов договору купівлі-продажу № 32 від 03.01.2006 р. поставив відповідачу товар на підставі довіреностей згідно видаткових накладних: № 01/217001813-92 від 12.01.2006 р., № 01/217001817-92 від 12.01.2006 р., № 01/217001921-92 від 19.01.2006 р., № 01/217001974-9 від 24.01.2006 р., № 01/217001989-9 від 24.01.2006 р., № 01/217002151-9 від 06.02.2006 р., № 01/217002154-9 від 06.02.2006 р., № 01/217002429-9 від 22.02.2006 р., № 01/217002529-9 від 28.02.2006 р., № 01/217002570-9 від 03.03.2006 р., № 01/217002558-9 від 03.03.2006 р., № 01/217002613-9 від 09.03.2006 р., № 01/217002643-9 від 15.03.2006 р., № 01/217002741-9 від 23.03.2006 р., № РН-0000189 від 29.03.2006 р., всього на загальну суму 14360,86 грн.

Зобов‘язання по оплаті поставленого позивачем товару відповідачем виконано частково: поставка товару за видатковими накладними: № 01/217002643-92 від 15.03.2006 р. на суму 5360,00 грн. та № 01/217002741-92 від 21.03.2006 р. на суму 561,10 грн. відповідачем не оплачена. Проте, доказів того, що товар за вказаними видатковими накладними було поставлено позивачем відповідачу саме на виконання умов договору купівлі-продажу № 32 від 03.01.2006 р. суду надано не було.

Строк виконання зобов‘язання відповідача у вказаних видаткових накладних був зазначений. Так, оплатити поставку товару за видатковою накладною № 01/217002643-92 від 15.03.2006 р. на суму 5360,00 грн. відповідач зобов‘язаний був до 10.04.2006 року, а за видатковою накладною № 01/217002741-92 від 21.03.2006 р. на суму 561,10 грн. –до 19.04.2006 року.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Наведене свідчить про виникнення між сторонами цивільних прав і обов‘язків відповідно до ст. 11 ЦК України, однак права і обов‘язки сторін, що виникли в результаті передачі та прийняття товару за вказаними вище видатковими накладними не ґрунтуються на договорі купівлі-продажу № 32 від 03.01.2006 року.

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач товар за вказаними видатковими накладними прийняв, але зобов‘язання по оплаті поставленого позивачем товару виконав лише частково.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 5621,10 грн.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 5621,10 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача також суми пені в розмірі 29,60 грн. та 15% річних в розмірі 886,52 грн.

Пунктом 6.1. договору купівлі-продажу № 32 від 03.01.2006 р. передбачено, що у випадку порушення строку, вказаного в п. 5.1. цього договору, покупець сплачує пеню в розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення. Проте, ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань” передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Проте, п. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов‘язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

В силу п. 1. ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов‘язання вчиняється у письмовій формі. Оскільки позивачем не надано суду доказів, що поставка товару за видатковими накладними: № 01/217002643-92 від 15.03.2006 р. та № 01/217002741-92 від 21.03.2006 р. здійснювалася на виконання умов договору купівлі-продажу № 32 від 03.01.2006 р., а відповідно до п. 2 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов‘язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 29,60 грн. необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Пунктом 6.1. договору купівлі-продажу № 32 від 03.01.2006 р. передбачено, що у випадку порушення строку, вказаного в п. 5.1. цього договору, покупець несе відповідальність згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 15% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що як зазначалося вище, доказів того, що поставка товару за видатковими накладними: № 01/217002643-92 від 15.03.2006 р. та № 01/217002741-92 від 21.03.2006 р. здійснювалася на виконання умов договору купівлі-продажу № 32 від 03.01.2006 р. позивачем суду не надано, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає лише сума 3% річних, встановлена ст. 625 ЦК України.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 19,54 грн.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов‘язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 88,01 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 101,82 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Омела-97” (02024, м. Київ, узвіз Печерський, 3, кв. 302; код ЄДРПОУ № 24938314, рахунки в банку невідомі) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Закритого акціонерного товариства “Медфарком-Центр” (01032, м. Київ, бул. Т.Шевченка, 60; код ЄДРПОУ № 33239630; рахунок № 2600431441801 в АБ КФ “Південний”, МФО 320917) 5621,10 грн. (п‘ять тисяч шістсот двадцять одну гривню 10 коп.) основного боргу, 19,54 грн. (дев‘ятнадцять гривень 54 коп.) 3% річних, 88 (вісімдесят вісім) грн. 01 коп. держмита та 101 (сто одну) грн. 82 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2.Видати наказ.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О. В.