Рішення № 47222609, 22.07.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Яремка В. В.

суддів: Галичанського А. Д., Чупікової В. В.

секретар Лукянишина М.В.

з участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 Нугзарі Шакроєвича до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 27 травня 2014 року,

встановила:

У березні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики.

Зазначав, що 5 лютого 2013 року між ним та відповідачем укладено договір позики, за умовами якого він передав відповідачу кошти в сумі 70000 гривень, якіостанній зобов'язався повернути у строк до 31 жовтня 2013 року.

Факт передачі коштів підтверджено розпискою від 23 червня 2013 року, власноручно складеною ОСОБА_4

Посилаючись на те, що в обумовлений у договорі строк відповідач не повернув позичені ним грошові кошти, позивач просив стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 70000 гривень.

Заочним рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 27 травня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в сумі 70000 гривень.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Посилається на неповне зясування обстави, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності факту укладення між сторонами договору позики на суму 70000 гривень та невиконання відповідачем обовязку повернення коштів.

Такий висновок суду є правильним.

У справі встановлено, що 5 лютого 2013 року між сторонами укладено договір позики, за умовами якого позивач надав відповідачу кошти в сумі 70000 гривень, а відповідач зобовязався повернути грошові кошти у такій самій сумі у строк до 31 жовтня 2013 року.

Це стверджується розпискою (а. с. 6).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 529 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або іншихвимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими-ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно із ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Встановивши, що відповідачем сума позики повністю не повернута, суд мав підстави для стягнення боргу.

Апелянт посилається на те, що він коштів від позивача не отримував й відповідної розписки не писав.

Такі доводи є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Так, на підтвердження укладення 5 лютого 2013 року договору позики позивач надав розписку від імені відповідача від 23 червня 2015 року, оригінал якої досліджено в судовому засіданні (а.с.6), з якої слідує, що відповідач позичив у позивача 70000 гривень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказом передачі спірної суми коштів відповідачу є вказана розписка.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на неправильну оцінку судом боргової розписи, зазначаючи, що він її не писав та не підписував.

За клопотанням апелянта судом апеляційної інстанції була призначена судово-почеркознавча експертиза.

Відповідно до висновку експертизи № 1868 від 1 липня 2015 року, проведеної експертом Львівського НДІ судових експертиз рукописні записи та підпис від імені ОСОБА_4 виконані самим ОСОБА_4

Даний висновок належним чином мотивований, відповідає матеріалам справи, сумніву в його правильності він не викликає.

Таким чином, належними та допустимими доказами у справі доведено факт укладення між сторонами договору позики грошей на суму 70000 гривень.

Апелянтом не доведено безгрошовості договору.

Апелянт посилається на неналежне його повідомлення про час та місце розгляду справи судом першої інстанції.

Проте таке порушення не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

В суді апеляційної інстанції апелянт скористався можливістю давати пояснення, заперечувати проти позову, заявляти клопотання.

Разом з тим, внаслідок неповного зясування обставин справи, стану виконання відповідачем умов договору, суд першої інстанції припустився помилки у визначенні суми неповернутого боргу.

Так, на зворотній стороні розписки про отримання коштів за договором позики є записи про те, що частина боргу позичальником повернута: 5 квітня 2013 року у сумі 1000 гривень, а 23 червня 2013 року 1800 гривень.

Ця обставина визнається позивачем.

Таким чином, у справі встановлено, що відповідачем позивачеві повернута частина позики, а неповернена її частина складає 67200 гривень (з розрахунку: 70 000 1000 1800), а не 70000 гривень, як про це помилково зазначив суд першої інстанції.

Тому, на часткове задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції слід змінити, зменшивши розмір стягнення боргу за договором позики з 70000 до 67200 гривень.

У зв'язку із зміною рішення в частині стягнення боргу, підлягає зміні і розмір судових витрат.

Зокрема, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволення позовних вимог у розмірі 672 гривень.

На підставі наведеного та керуючись п. 3 ч. 1 ст. 307, пп.1, 4 ст. 309 ЦПК України ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Заочне рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 27 травня 2014 року в частині розміру стягнення боргу за договором позики змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 Нугзарі Шакроєвича 67200 гривень в рахунок повернення боргу за договором позики.

Розподіл судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 Нугзарі Шакроєвича 672 гривні витрат зі сплати судового збору.

У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий В. В. Яремко

Судді: А. Д. Галичанський

ОСОБА_5