Постанова № 47216740, 08.04.2015, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/1565/15-а

Провадження №2-а/428/80/2015

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2015 року м. Сєвєродонецьк

Суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Юзефович І.О. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання незаконним рішення №4/2015 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років, зобовязання призначити пенсію за вислугу років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з моменту звернення, зарахувавши до стажу роботи на посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою 13 років 3 місяці 3 дні,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Сєвєродонецького міського суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання незаконним рішення №4/2015 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років, зобовязання призначити пенсію за вислугу років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з моменту звернення, зарахувавши до стажу роботи на посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою 13 років 3 місяці 3 дні, мотивуючи вимоги тим , що Рішенням комісії при Управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку від 09 січня 2015 року № 4/2015 мені відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років з підстав не включення відповідно до ст.50-1 Закону України « Про прокуратуру» № 1789-Х11 від 05.11.1991 року (зі змінами) до 22 річного стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, періоду роботи на посаді секретаря суду, секретаря судового засідання, а також частини періоду роботи на посаді помічника-стажиста прокуратури. Дане рішення УПФУ в м. Сєвєродонецьку позивачка ОСОБА_1 вважає неправомірним і незаконним так, як стаж її роботи на посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою становить 13 років 3 місяці 3 дні, а саме: з 10.02.1984 року по 09.02.1995 року - на посаді секретаря суду та секретаря судових засідань Сєвєродонецького міського суду Луганської області - 10 років 11 місяців 29 днів, з 17.02.1997 року по 21.05.1999 року на посаді помічника-стажиста Лисичансько-Рубіжанської міжрайонної природоохоронної прокуратури -2 роки 03 місяця 04 дні. 05.01.2015 року вона звернулась до УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області із заявою про призначенні їй пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-Х11 від 05.11.1991 року зі змінами , але 09.01.2015 року рішенням комісії при Управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку №4/2015 їй відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, оскільки на час роботи державним службовцем у Сєвєродонецькому міському суді у період з 10.02.1984 року по 09.02 1995 року, та в органах прокуратури на посаді помічника-стажиста у період з 17.02.1997 року по 21.05.1999 року вона не мала вищої юридичної освіти, у зв'язку з чим підстав для зарахування стажу роботи на цих посадах до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України « Про прокуратуру» № 1789- XI1 від 05.11.1991 року ( зі змінами), не має. На момент роботи її роботи на посадах секретаря суду, секретаря судових засідань Сєвєродонецького міського суду Луганської області з 10.02.1984 року по 09.02.1995 року , наявність вищої юридичної освіти, як обов'язкової умови для призначення кандидата на вказані посади держслужбовця діючим на той час законодавством не передбачалось. Фактично до 09.02.1995 року вона займала посаду державного службовця рівнозначну з посадою, яку в подальшому, після 1995 року займають особи з вищою юридичною освітою. Тому стаж її роботи на цих посадах повинен зараховуватись до стажу роботи державного службовця, що дає їй право на призначення пенсії за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України « Про прокуратуру» № 1789 X11 від 05.11.1991 року (зі змінами). Крім того, не відповідає вимогам Закону України «Про прокуратуру» відмова включення до стажу роботи періоду роботи на посаді стажиста помічника прокурора, оскільки ці посади прирівняні до прокурорських посад. Оскільки, відповідно до п.6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 14.10.2014 передбачено, що до вислуги років, що дає право на пенсію зараховується час роботи стажистами на посадах помічників та старших помічників. Діючою на даний час ч.б ст. 50-1 Законом України «Про прокуратуру» в редакції від 1991 р., до вислуги років, що дає право не пенсію зараховується час роботи на прокурорських посадах, а посада стажиста помічника прокурора прирівняна до посади помічника прокурора і є окремою штатною одиницею. Тому, позивачка була вимушена звернутись до суду з позовом і просить визнати незаконним рішення №4/2015 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років, зобовязати призначити їй пенсію за вислугу років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з моменту звернення, зарахувавши до стажу роботи на посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою 13 років 3 місяці 3 дні, в тому числі - термін роботи на посадах секретаря суду, секретаря судових засідань Сєвєродонецького міського суду з 10.02.1984 року по 09.02.1995 року - 10 років 11 місяців 29 днів та термін роботи на посаді помічника-стажиста Лисичансько-Рубіжанської міжрайонної природоохоронної прокуратури з 17.02.1997 року по 21.05.1999 року - 02 роки 03 місяця 04 дні.

Оскільки з позовної заяви видно, що вимоги позивача стосуються пенсійних виплат , тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України суд вважає за необхідне розглядати дану справу у скороченому провадженні. Шестимісячний строк позовної давнини не був вичерпний оскільки позивач дізнався про порушення свого права з 09.01.2015р. тобто з моменту звернення з питанням щодо призначення пенсії за вислугу років до відповідача , а даний позов було подано до суду 23.02.2015р..

Від відповідача надійшли заперечення проти позову, в яких він посилається на те, що 05.01.2015 року до УПФУ в м.Сєвєродонецьку Луганської області звернулась ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою щодо призначення їй пенсії за вислугу років згідно з Законом України „Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 року (зі змінами). Разом з заявою ОСОБА_1 надала наступні документи: трудову книжку (копію), диплом спеціаліста (копію), свідоцтво про народження (копію), свідоцтво про розірвання шлюбу (копію), паспорт громадянина України (копію), картку платника податків (копію). На підставі частини 5 статті 45 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 105 8-ІV та наданих документів управлінням прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в призначенні їй пенсії за вислугу років згідно з Законом №1789-ХІІ за заявою від 05.01.2015 року у зв'язку з відсутністю на день звернення необхідних 22 років вислуги (зараховується тільки 15 років 05 місяців 12 днів). Згідно зі саттею 51 Закону України „Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Правом вислуги років користуються різні категорії осіб, у тому числі й прокурорсько-слідчі працівники на підставі Закону №1789-ХІІ. Відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року вислуги не менше 22 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років. До вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років. Тобто, для призначення пенсії за вислугу років необхідна наявність наступних основних вимог: спеціальний стаж роботи за вислугу років не менше 22 років, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років; юридична освіта, наявність якої є обов'язковою умовою для обчислення вислуги років (стаття 50-1 Закону №1789-ХІІ); займання посад, які передбачені статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ Згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 та довідки управління форми ОК-5 (індівідуальні відомості про застраховану особу) на ОСОБА_1 управління надає роз'ясннення щодо періодів роботи ОСОБА_1 та зарахування (або не зарахування) їх до обчислення пенсії за вислугу років, що містять в матеріалах справи. Крім того, УПФУ в м. Сєвєродонецьку має заперечення щодо зарахування періоду роботи з 10.02.1984 року по 09.02.1995 року - 10 років 11 місяців 29 днів (термін позивачкою обчислено невірно, вірно вважати - 11 років 00 місяців 00 днів). В період часу з 10.02.1984 року по 09.02.1995 року, коли ОСОБА_1 працювала на посаді державного службовця, вона не мала вищої юридичної освіти, наявність якої є обов'язковою умовою для обчислення вислуги років (стаття 50-1 Закону №1789-ХІІ), що дає право на пенсію за вислугу років. Вища юридична освіта була отримана ОСОБА_1 в 1999 році (згідно диплома спеціаліста). У своєму позові ОСОБА_1 стверджує, що наявність вищої юридичної освіти, як обов'язкової умови для призначення кандидата на посаду державного службовця, діючим на той час законодавством не передбачалась. Управління просить прийняти до уваги той факт, що працівник не маючи вищої юридичною освіти, згідно з діючим на той час законодавством, працював на посаді державного службовця, але це не дає права ОСОБА_1 для включення вищевказаного періоду роботи до зарахування даного періоду до пенсії за вислугу років. Також УПФУ в м. Сєвєродонецьку має заперечення щодо зарахування періоду роботи з 17.02.1997 року - по 21.05.1999 року - 02 роки 03 місяці 04 дні (останній день роботи, а саме 21.05.1999 р. позивачкою вказано невірно, оскільки 21.05.1999 р. вона вже займала іншу посаду, тому останнім днем на даній посаді слід вважати 20.05.1999 р.) Згідно з Постановою Кабинета Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (зі змінами та доповненнями) про затвердження „Порядку підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній " основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. В період часу з 17.02.1997 року - по 20.05.1999 року ОСОБА_1 працювала на посаді помічника-стажиста Лисичансько-Рубіжанського природоохоронного міжрайонного прокурора, дана посада не передбачена статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ (в законі вказана посада стажиста в органах прокуратури, а не помічника-стажиста, як вказано в трудовій книжці ОСОБА_1А.). За весь час роботи ОСОБА_1 отримала для призначення пенсії за вислугу років згідно з Законом №1789-ХІІ замість необхідних 22 років - лише 15 років 05 місяців 12 днів. Стосовно посилання позивачки на пункт 6 статті 86 розділу IX Закону України „Про прокуратуру" № 1697-VII в редакції від 14.10.2014 року (далі - ОСОБА_2 № 1697-VII) УПФУ в м. Сєвєродонецьку зазначає наступне: згідно пункту 1 розділу XII (Прикінцеві положення) Закону № 1697-УІІ - ОСОБА_2 набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім пункту 5 розділу XII (крім підпунктів 3, 5, 8, 9, 12, 20, 42, 49, 63, 67), розділу XIII цього Закону, які набирають чинність з дня, наступного за днем його опублікування (ОСОБА_2 № 1697-УІІ набирає чинності 25.04.2015 року). Отже посилання позивачки на вищевказаний ОСОБА_2 не є правомірним. Тому, відповідач просить у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», Прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років. Працівникам, які не мають вислуги років, передбаченої частиною першою цієї статті, за наявності необхідного стажу роботи на посадах прокурорів та слідчих прокуратури, а також страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", після досягнення чоловіками 57 років, а жінками віку, що на п'ять років менше, ніж пенсійний вік, установлений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається в розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, з розрахунку 70 відсотків місячного заробітку за відповідну вислугу років, передбачену частиною першою цієї статті. Передбачене цією частиною зниження віку для жінок застосовується також до завершення періоду підвищення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. До вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Відповідно до п.1 розділу XII (Прикінцеві положення) Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII в редакції від 14.10.2014р., цей закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім пункту 5 розділу XII (крім підпунктів 3,5,8,9,12,20,42,49,63,67), розділу XIIІ цього Закону, які набирають чинність з дня, наступного за днем його опублікування. Закон опубліковано 25.10.2014р. у газеті «Голос України».

Відповідно до копії Трудової книжки ОСОБА_1 серії БТІ №9711982, остання працювала: з 29.08.1983р. по 09.02.1984р. секретарем-друкаркою Сєвєродонецького міського суду Луганської області; з 10.02.1984р. по 26.08.1985р., з 27.08.1985р. по05.04.1993р. секретарем суду; з 06.04.1993р. по 09.02.1995р. секретарем судових засідань; з 11.01.1996р. по 13.02.1997р. юрисконсультом Сєвєродонецького міського вузлу електрозвязку; з 17.02.1997р. по 20.05.1999р. помічником-стажиста Лисичансько-Рубіжанського природоохоронного міжрайонного прокурора; з 21.05.1999р. по 30.06.2000р. старшим помічником Лисичансько-Рубіжанського природоохоронного міжрайонного прокурора; з 01.07.2000р. по 31.12.2003р. старшим помічником Лисичансько-Рубіжанського природоохоронного міжрайонного прокурора; з 01.01.2004р. по 10.02.2011р. старшим помічником Лисичансько-Рубіжанського природоохоронного міжрайонного прокурора; з 11.02.2011р. прийнята присяга працівника прокуратури, з 07.06.2012р. по 29.07.2012р. старший прокурор Лисичансько-Рубіжанської місьрайонної природоохоронної прокуратури Луганської області; з 30.07.2012р. - старший прокурор Лисичансько-Рубіжанської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері Луганської області. Відповідно до копії диплома спеціаліста серії МВ №11500084, виданого 10.04.1999р. Університетом внутрішніх справ МВС України, ОСОБА_1 отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію юриста. Відповідно до копії Рішення про відмови в призначенні пенсії №4/2015 від 09.01.2015р., ОСОБА_1 05.01.2015р. звернулась до УПФУ з заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно з Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. (зі змінами). При визначенні права ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років управлінням розглянуто копію трудової книжки від 29.08.1983р. БТ-1 №9711982 та копію диплому МВ №11500084 від 10.04.1999р.. З наданих документів вбачається, що ОСОБА_1 працювала на посаді державного службовця з 10.02.1984р. по 09.02.1995р. 11 років 00 місяців 00 днів, та в органах прокуратури працює з 17.02.1997р. на посаді помічника-стажиста, з 21.05.1999р. на посадах старшого помічника прокурора, старшого прокурора по теперішній час, тобто на момент звернення 05.01.2015р. 15 років 05 місяців 12 днів. На підставі чинного законодавства України ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у звязку з відсутністю на день звернення необхідних 22 років вислуги.

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до необхідності відмови у задоволенні позову з наступних підстав. Посада помічника стажиста, на якій працювала позивачка ОСОБА_1 у період з 17.02.1997р. по 20.05.1999р. не передбачена ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», а тому знаходження позивачки ОСОБА_1 на даній посаді не дає їй право на обчислення пенсії за вислугу років. Крім того, суд зауважує, що позивачка ОСОБА_1 при обчисленні свого стажу на посаді помічника-стажиста вказує період з 17.02.1997р. по 21.05.1999р.. Відповідно до копії трудової книжки позивачки ОСОБА_1, вбачається що з 21.05.1999р. вона була призначена на іншу посаду, а саме старшим помічником Лисичансько-Рубіжанського природоохоронного міжрайонного прокурора, а тому період роботи на посаді помічника-стажиста обчислений невірно. Стосовно зарахування терміну роботи на посадах секретаря суду, секретаря судових засідань Сєвєродонецького міського суду з 10.02.1984р. по 09.02.1995р., суд зазначає наступне. Сторонами не оспорюється факт того, що позивачка ОСОБА_1 дійсно працювала на посадах секретаря Сєвєродонецького міського суду та секретаря судових засідань Сєвєродонецького міського суду у період з 10.02.1984р. по 09.02.1995р., однак юридичну освіту позивачка також дійсно отримала у 1999р., що документально підтверджено в матеріалах справи. Знаходження на посаді державного службовця особи, не маючої юридичної освіти, не надає останній права на обчислення пенсії за вислугу років згідно з діючим на той час законодавством. Крім того, позивачка ОСОБА_1 у позовній заяві також посилається на норми Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р., судом не може прийнято до уваги дані посилання, адже вищевказаний закон набирає чинності лише 25.04.2015р., а отже посилання позивачки ОСОБА_3 на даний ОСОБА_2 є неправомірним.

За таких обставин, враховуючи все вищевказане, суд вважає, що відповідач УПФУ в м. Сєвєродонецьку правомірно відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років і не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати позивачці не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст.2,11,12,21,70,71,94,159-163,183-2,185,186 КАС України,ст. 46 Конституції України, Законом України «Про прокуратуру», суддя -

постановив:

Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання незаконним рішення №4/2015 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років, зобовязання призначити пенсію за вислугу років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з моменту звернення, зарахувавши до стажу роботи на посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою 13 років 3 місяці 3 дні залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у скороченому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя