Ухвала суду № 47209102, 15.07.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 459/2116/13-к Головуючий у 1 інстанції: Жураковський А. І.

Провадження № 11-кп/783/304/15 Доповідач: Олексієнко М. Ю.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2015 року м.Львів

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді ОЛЕКСІЄНКО М.Ю.

суддів МАКОЙДИ З.М., ТЕНЮХА В.П.

при секретарях ЛУЦІВУ М.С., МЕЛЬНИЧЕНКО І.С.,

МАНЬКУТ Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у скоєнні злочинів, передбачених ч.2, ч.3 ст. 197-1, ч.4 ст. 190 КК України,

з участю прокурора ДАНИЛІВ О.М.

представника цивільного позивача ОСОБА_4

потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_63, ОСОБА_6,

ОСОБА_7, ОСОБА_8,

ОСОБА_9, ОСОБА_10,

ОСОБА_64, ОСОБА_11, ОСОБА_12,

ОСОБА_13, ОСОБА_14,

захисників ОСОБА_15, ОСОБА_16

та обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3

за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні, який брав участь у суді першої інстанції, ОСОБА_17, захисників ОСОБА_15, ОСОБА_16 на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 20 січня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

Вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 20 січня 2015 року ОСОБА_2 засуджений за ч.4 ст. 190 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_3 засуджений за ч.2 ст. 197-1 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч.3 ст. 197-1 КК України на 2 роки обмеження волі, за ч.4 ст. 190 КК України на 7 років позбавлення волі.

Засудженого ОСОБА_3 від покарання за вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст. 197-1 КК України та ч.3 ст. 197-1 КК України, звільнено у зв'язку з закінченням строків давності, на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України.

Запобіжний захід щодо засудженого ОСОБА_2 домашній арешт - до вступу вироку в законну силу залишено без змін. Зараховано у строк відбуття покарання перебування його під вартою в період з 28 лютого по 27 червня 2013 року включно.

Запобіжний захід щодо засудженого ОСОБА_3 тримання під вартою - до вступу вироку в законну силу залишено без змін.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_20, ОСОБА_6, ОСОБА_21, ОСОБА_22 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь потерпілих:

- ОСОБА_7 по 211.692 грн. 60 коп. матеріальної та по 1.500 грн. моральної шкоди з кожного;

- ОСОБА_20 по 20.481 грн. матеріальної та по 1.000 грн. моральної шкоди з кожного;

- ОСОБА_8 по 24.812 грн. 50 коп. матеріальної та по 1.000 грн. моральної шкоди з кожного;

- ОСОБА_13 по 21.870 грн. матеріальної та по 1.000 грн. моральної шкоди з кожного;

- ОСОБА_5 по 28.000 грн. матеріальної та по 1.250 грн. моральної шкоди з кожного;

- ОСОБА_6 по 28.093 грн. матеріальної та по 1.250 грн. моральної шкоди з кожного;

- ОСОБА_9 по 142.543 грн. 50 коп. матеріальної по 2.000 грн. моральної шкоди з кожного;

- ОСОБА_21 по 23.874 грн. 75 коп. матеріальної та по 1.000 грн. моральної шкоди з кожного;

- ОСОБА_22 по 111.700 грн. 04 коп. матеріальної шкоди, по 13.403 грн. 75 коп. - 3%річних та по 31.291 грн. 91 коп. інфляційних витрат з кожного.

Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.

Обвинувачені визнані винуватими у тому, що в березні 2010 року обвинувачений ОСОБА_3 за попередньою змовою із обвинуваченим ОСОБА_2, який звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 та ч.3 ст. 197-1 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності, на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України, і провадження відносно якого в цій частині закрито ухвалою Червоноградського міського суду від 16 січня 2015 року, маючи умисел на самовільне зайняття земельної ділянки площею 1,73 га, розташованої в урочищі «За Рудою» поблизу с.Волиця Волицької сільської ради Жовківського району Львівської області, самовільно, за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади, а зокрема, Жовківської районної державної адміністрації про її передачу у власність або надання у користування, а також за відсутності вчиненого правочину щодо даної земельної ділянки до встановлення її меж на місцевості, до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації, самовільно зайняв вказану земельну ділянку, чим спричинив державі збитки на суму 52.673 грн. 79 коп. та в період часу з березня по листопад 2010 року вів на вказаній ділянці без належного дозволу та належно затвердженого проекту земляні і будівельні-монтажні роботи по самовільному будівництву та самовільно збудував цегляну будівлю площею 350,8 кв.м та цегляно-дерев'яну будівлю площею 141,3 кв.м.

Крім цього, ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_3 для реалізації свого злочинного умислу на зведення двох будівель на самовільно зайнятій земельній ділянці площею 1,73 га в урочищі «За Рудою» поблизу с.Волиця Волицької сільської ради Жовківського району Львівської області і, не маючи на те необхідних ресурсів, використовуючи особисті знайомства із мешканцями та приватними підприємцями Жовківського району Львівської області, шляхом обману та зловживання їх довірою, протягом часу з березня по листопад 2010 року використовували на зведення будівель та інших робіт спеціалістів у будівельній галузі, вантажну та спеціальну техніку, а також будівельні матеріали, здобуті злочинним шляхом шахрайства, за що належним чином згідно попередніх домовленостей на отримання вказаних послуг та матеріалів не оплачували, а, вводячи їх в оману та зловживаючи довірою, повідомляючи неправдиві відомості щодо отримання в банківських установах коштів, гарантували проведення повного розрахунку, хоча не мали наміру виконувати свої зобов'язання, чим спричинили потерпілим матеріальну шкоду на загальну суму 1.519762 грн. 98 коп., що є особливо великим розміром.

Так, у березні 2010 року ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_3, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, а зокрема, безоплатним використанням чужої праці, звернулись до жителів сусіднього села ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 та односельчанина ОСОБА_26 про прийняття їх на роботу, обіцяючи оплату у розмірі 100 грн. в день за виконання останніми робіт по підготовці самовільно зайнятої земельної ділянки, розташованої в урочищі «За Рудою», під будівництво об'єкту - відпочинкового комплексу. В подальшому, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 та ОСОБА_26 згідно попередньої домовленості з обвинуваченими протягом часу з 03 березня по 21 травня 2010 року виконали роботи, необхідність та об'єм проведення яких вказували обвинувачені, які, незважаючи на це і реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння їх майном шляхом шахрайства, а зокрема, заробленими грошовими коштами в загальній сумі 13.820 грн., вводячи даних потерпілих в оману та зловживаючи їх довірою і повідомляючи неправдиві відомості щодо отримання в банківських установах грошових коштів, гарантували проведення повного розрахунку, хоча не мали наміру виконувати свої зобов'язання щодо оплати їх праці. Водночас, по виконанню ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 та ОСОБА_26 раніше обумовленого обсягу робіт, з останніми ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розрахунок не провели, чим заволоділи належними їм коштами в сумі 2.440 грн., 3.800 грн., 3.200 грн. та 4.380 грн. відповідно.

Крім цього, в березні 2010 року ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_3, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, зокрема, будівельними матеріалами, необхідними для зведення будинків на самовільно зайнятій земельній ділянці, розташованій в урочищі «За Рудою», не маючи на те необхідних ресурсів, увійшовши в довіру до ОСОБА_5 та вводячи його в оману, повідомляючи неправдиві відомості щодо отримання в банківських установах грошових коштів, гарантували проведення повного розрахунку, хоча не мали наміру виконувати свої зобов'язання щодо оплати за його будівельні матеріали, домовились з останнім про придбання у нього з відтермінуванням оплати будівельних матеріалів. У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, обвинувачені отримали від ОСОБА_5 265 фундаментних блоків вартістю по 200 грн. кожен на суму 53.000 грн. та уламки будівельних матеріалів вартістю 500 грн. за об'єм одного вантажного автомобіля, а всього на суму 19.000 грн. Однак, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з метою приховання своїх дійсних намірів щодо заволодіння майном ОСОБА_5 шляхом шахрайства, восени 2010 року передали останньому грошові кошти в сумі 16.000 грн. як оплату за отримані ними уламки будівельних матеріалів, хоча їх вартість, згідно попередньо досягнутої домовленості, складала 19.000 грн. Таким чином, ОСОБА_3 за попередньою змовою із ОСОБА_2, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства не оплатили ОСОБА_5 грошових коштів в сумі 3.000 грн. Водночас, по виконанню ОСОБА_5 раніше обумовлених домовленостей по поставці будівельних матеріалів, з останнім ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розрахунок не провели та заволоділи належним йому майном на загальну суму 56.000 грн.

Крім цього, в березні 2010 року ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_3, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, зокрема, будівельними матеріалами, необхідними для зведення будинків на самовільно зайнятій земельній ділянці, розташованій в урочищі «За Рудою», не маючи на те необхідних ресурсів, увійшовши в довіру приватного підприємця ОСОБА_21 та вводячи його в оману, повідомляючи неправдиві відомості щодо отримання в банківських установах грошових коштів, гарантували проведення повного розрахунку, хоча не мали наміру виконувати свої зобов'язання щодо оплати за його будівельні матеріали, домовились з останнім про придбання у нього з відтермінуванням оплати будівельних матеріалів. У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, обвинувачені в період часу з 08 березня по 18 травня 2010 року отримали від приватного підприємця ОСОБА_21 бетон на загальну суму 36.669 грн. 50 коп. з транспортними послугами за перевезення вказаних матеріалів до місця будівництва на суму 4.600 грн. та щебінь на загальну суму 6.480 грн. Водночас, по виконанню ОСОБА_21 раніше обумовлених домовленостей по поставці будівельних матеріалів, з останнім ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розрахунок не провели та заволоділи належним йому майном у сумі 47.749 грн. 50 коп.

Крім цього, в березні 2010 року ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_3, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, зокрема, будівельними матеріалами, необхідними для зведення будинків на самовільно зайнятій земельній ділянці, розташованій в урочищі «За Рудою», не маючи на те необхідних ресурсів, увійшовши в довіру до ОСОБА_27 та, вводячи його в оману, повідомляючи неправдиві відомості щодо отримання в банківських установах грошових коштів, гарантували проведення повного розрахунку, хоча не мали наміру виконувати свої зобов'язання щодо оплати за його будівельні матеріали, домовились з останнім про придбання у нього з відтермінуванням оплати будівельних матеріалів. У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, обвинувачені отримали від ОСОБА_27 будівельні матеріали та інвентар на загальну суму 30.002 грн. 20 коп. Водночас, по виконанню ОСОБА_27 раніше обумовлених домовленостей по поставці будівельних матеріалів та інвентаря, з останнім ОСОБА_19В, та ОСОБА_2 розрахунок не провели та заволоділи належним йому майном на загальну суму 30.002 грн. 20 коп.

Крім цього, в березні 2010 року ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_3, маючи умисел на заволодіння чужим майном, зокрема на безоплатне використання спеціальної техніки, необхідної для зведення будинків на самовільно зайнятій земельній ділянці, розташованій в урочищі «За Рудою», не маючи на те необхідних ресурсів, увійшовши в довіру до ОСОБА_6, у власності якого перебував екскаватор, домовились з останнім про виконання ним земельних робіт вартістю 140 грн. за годину, без врахування вартості пального, та, вводячи його в оману, повідомляючи неправдиві відомості щодо отримання в банківських установах грошових коштів, гарантували проведення повного розрахунку, хоча не мали наміру виконувати свої зобов'язання щодо оплати його праці. У подальшому, 16 березня 2010 року ОСОБА_6 згідно попередньої домовленості із обвинуваченими, будучи переконаним у платоспроможності і порядності останніх, та сподіваючись на вигідну для нього роботу, перевіз на будівельний майданчик належний йому екскаватор «Shaew», де почав здійснювати земляні роботи, необхідність та об'єм проведення яких вказували ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Незважаючи на виконані в період з березня по серпень 2010 року ОСОБА_6 роботи на вказаному будівельному майданчику, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, зокрема, грошовими коштами в загальній сумі 56.186 грн., заробленими ОСОБА_6, з останнім не розрахувались та заволоділи цими належними йому коштами.

Крім цього, в березні 2010 року ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_3, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, зокрема, на безоплатне використання спеціальної техніки, необхідної для зведення будинків на самовільно зайнятій земельній ділянціі, розташованій в урочищі «За Рудою», не маючи на те необхідних ресурсів, увійшовши в довіру до ОСОБА_7, у власності якого перебували вантажні автомобілі, бульдозер та екскаватор, про виконання останнім земельних і інших будівельних робіт, досягли з ним домовленості про вартість проведення таких робіт, а зокрема, роботи вантажівок по ціні 130 грн. за годину, роботи бульдозера по ціні 150 грн. за годину та роботи екскаватора по ціні 180 грн. за годину, вводячи його в оману, повідомляючи неправдиві відомості щодо очікування отримання в банківських установах грошових коштів для оплати його праці, гарантували проведення повного розрахунку, хоча не мали наміру виконувати свої зобов'язання щодо оплати його праці. У подальшому, 16 березня 2010 року ОСОБА_7 згідно попередньої домовленості із ОСОБА_3 та ОСОБА_2, будучи переконаним у платоспроможності і порядності останніх та сподіваючись на вигідну для нього роботу, перевіз на будівельний майданчик належні йому автомобiль марки «Камаз-5511» д.н.з. НОМЕР_1, екскаватор марки «Атлас-1404» д.н.з. НОМЕР_2, бульдозер марки «ДТ-75» д.н.з. НОМЕР_3, яким на той час користувався за дорученням, кpiм цього, орендовані ним автомобiль марки «Камаз-5511» д.н.з. НОМЕР_4 та автомобіль НОМЕР_5, де почав здійснювати земляні роботи, необхідність та об'єм проведення яких вказували обвинувачені. Незважаючи на виконані в період з березня по серпень 2010 року ОСОБА_7 роботи на вказаному будівельному майданчику, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, зокрема, грошовими коштами в загальній сумі 423.385 грн., заробленими ОСОБА_7, з останнім не розрахувались та заволоділи належними йому коштами в зазначеній сумі.

Крім цього, в березні 2010 року ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_3, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, зокрема, будівельними матеріалами, необхідними для зведення будинків на самовільно зайнятій земельній ділянці, розташованій в урочищі «За Рудою», не маючи на те необхідних ресурсів, увійшовши в довіру до ОСОБА_28 та вводячи його в оману, повідомляючи неправдиві відомості щодо отримання в банківських установах грошових коштів, гарантували проведення повного розрахунку, хоча не мали наміру виконувати свої зобов'язання щодо оплати за його матеріали, домовились з останнім про придбання у нього з відтермінуванням оплати будівельних матеріалів. У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, ОСОБА_3 за попередньою змовою із ОСОБА_2 у період з березня по грудень 2010 року отримали від ОСОБА_28 будівельний інвентар та матеріали, по яким розрахунок не провели та заволоділи належним йому майном в сумі 5.722 грн. 20 коп.

Крім цього, в березні 2010 року ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_3, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, зокрема, безоплатною працею та грошовими коштами ОСОБА_29, ввійшли в довіру останнього, обіцяючи йому працевлаштування особистим водієм ОСОБА_2 із заробітньою платнею 1.000 доларів США, що еквівалентно 8.000 грн. на місяць. У подальшому, ОСОБА_29, будучи переконаним у платоспроможності обвинувачених, використовуючи власний транспорт, виконував обов'язки водія останнього. Окрім цього, ОСОБА_29 в квітні 2010 року згодився на пропозицію ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за винагороду виконувати функції постачальника будівельних матеріалів, обідів для робітників та пального для вантажної техніки, які виконували будівельні роботи по зведенню і облаштуванню об'єктів, розташованих в урочищі «За Рудою». Незважаючи на виконані ОСОБА_29 роботи на вказаному будівельному майданчику, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, зокрема, грошовими коштами в загальній сумі 72.000 грн., заробленими потерпілим, не оплатили заробітної платні за дев'ять місяців та заволоділи належними йому коштами.

Крім цього, в квітні 2010 року ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_3, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, зокрема, безоплатне використання чужої праці, звернулись до ОСОБА_8 про прийняття його на роботу, обіцяючи йому повну і своєчасну оплату праці по здійсненню загального керівництва ведення будівництва об'єктів на самовільно зайнятій земельній ділянці розташованій в урочищі «За Рудою». У подальшому, ОСОБА_8, будучи введеними обвинуваченими в оману щодо повної і своєчасної оплати праці, згідно досягнутої спільної попередньої домовленості, за період часу з квітня по листопад 2010 року, виконувалось загальне керівництво ведення будівництва об'єктів, необхідність та об'єм проведення яких вказували ОСОБА_3 та ОСОБА_2. Незважаючи на виконані ОСОБА_8 роботи на вказаному будівельному майданчику, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, шляхом шахрайства, зокрема, грошовими коштами в загальній сумі 49.625 грн., заробленими ОСОБА_8, не оплатили роботи останньому та заволоділи належними йому коштами.

Крім цього, у травні 2010 року ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_3, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, зокрема, безоплатне використання чужої праці, звернулись до ОСОБА_30 про прийняття його на роботу, обіцяючи йому повну і своєчасну оплату праці по будівництву об'єктів на самовільно зайнятій земельній ділянці, розташованій в урочищі «За Рудою». У подальшому, ОСОБА_30 та його будівельною бригадою у складі ОСОБА_31, ОСОБА_32 та інших, будучи введеними ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в оману щодо повної і своєчасної оплати праці, згідно досягнутої спільної попередньої домовленості, за період часу десяти робочих днів виконано будівельні роботи, необхідність та об'єм проведення яких вказували обвинувачені. Незважаючи на виконані ОСОБА_30 та його будівельною бригадою роботи на вказаному будівельному майданчику, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, зокрема, грошовими коштами в загальній сумі 8.500 грн., заробленими ОСОБА_30 та його будівельною бригадою, не оплатили роботи останнім та заволоділи належними їм коштами.

Крім цього, в липні 2010 року ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_3, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, зокрема, на безоплатне використання чужої праці, звернулись до ОСОБА_33 про прийняття його на роботу, обіцяючи йому повну і своєчасну оплату праці по будівництву об'єктів на самовільно зайнятій земельній ділянці, розташованій в урочищі «За Рудою». У подальшому, ОСОБА_33 та його будівельною бригадою у складі ОСОБА_34 та інших, будучи введеними ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в оману щодо повної і своєчасної оплати праці, згідно досягнутої спільної попередньої домовленості, протягом трьох тижнів виконано будівельні роботи, необхідність та об'єм проведення яких вказували обвинувачені. Незважаючи на виконані впродовж липня та серпня 2010 року ОСОБА_33 та його будівельною бригадою роботи на вказаному будівельному майданчику, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, зокрема, грошовими коштами в загальній сумі 18.280 грн., заробленими ОСОБА_33 та його будівельною бригадою, не оплатили роботи останнім та заволоділи належними їм коштами.

Крім цього, у серпні 2010 року ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_3, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, зокрема, будівельними матеріалами, необхідними для зведення будинків на самовільно зайнятій земельній ділянці, розташованій в урочищі «За Рудою», не маючи на те необхідних ресурсів, увійшовши в довіру до ОСОБА_35 та вводячи його в оману, повідомляючи неправдиві відомості щодо отримання в банківських установах грошових коштів, гарантували проведення повного розрахунку, хоча не мали наміру виконувати свої зобов'язання щодо оплати вартості його матеріалів, домовились з останнім про придбання у нього з відтермінуванням оплати будівельних матеріалів. У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, шляхом шахрайства, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 отримали 09 серпня 2010 року від ОСОБА_35 витратні будівельні матеріали та бензиновий генератор, який 28 вересня 2010 року замінили на більш потужний, не оплативши їх вартість, заволодівши належним ОСОБА_35 майном на загальну суму 21.359 грн.

Крім цього, у серпні 2010 року ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_3, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, зокрема, на безоплатне використання чужої праці, звернулись до ОСОБА_9 про прийняття його на роботу, обіцяючи йому повну і своєчасну оплату праці по будівництву об'єктів на самовільно зайнятій земельній ділянці, розташованій в урочищі «За Рудою». У подальшому, ОСОБА_9 та його будівельною бригадою у складі ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_11, ОСОБА_46, ОСОБА_10, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53 та ОСОБА_54, будучи введеними ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в оману щодо повної і своєчасної оплати праці, згідно досягнутої спільної попередньої домовленості, в період часу з 05 серпня по 18 листопада 2010 року виконано будівельні роботи, необхідність та об'єм проведення яких вказували обвинувачені. Незважаючи на виконані ОСОБА_9 та його будівельною бригадою роботи на вказаному будівельному майданчику, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, зокрема, грошовими коштами в загальній сумі 285.087 грн. заробленими ОСОБА_9 та його будівельною бригадою, не оплатили роботи останнім та заволоділи належними їм коштами у зазначеній сумі.

Крім цього, у період травня - вересня 2010 року ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_3, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, зокрема, на безоплатне використання чужої праці, звернулись до громадян ОСОБА_55, ОСОБА_56 та ОСОБА_57 про прийняття їх на роботу, обіцяючи їм повну і своєчасну оплату праці у розмірі 166 грн. за добу по охороні об'єктів на самовільно зайнятій земельній ділянці, розташованій в урочищі «За Рудою». У подальшому в період, зокрема, ОСОБА_55 - з травня 2010 року по серпень 2011 року, ОСОБА_56 -з вересня 2010 року по липень 2011 року та ОСОБА_57 з вересня по грудень 2010 року, згідно досягнутої спільної попередньої домовленості із обвинуваченими, здійснювалась охорона зазначеного об'єкту. Незважаючи на виконану ОСОБА_55, ОСОБА_56 та ОСОБА_57 роботу по охороні будівельного майданчика та будинків, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, зокрема, грошовими коштами потерпілого ОСОБА_55 на суму 40.962 грн., ОСОБА_56 - на суму 31.229 грн. та ОСОБА_57 - на суму 13.080 грн., не розрахувались з останніми, заволодівши належними їм коштами.

Крім цього, у вересні 2010 року ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_3, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, зокрема, на безоплатне використання спеціальної техніки, необхідної для зведення будинків на самовільно зайнятій земельній ділянці, розташованій в урочищі «За Рудою», не маючи на те необхідних ресурсів, увійшли в довіру до ОСОБА_13, у власності якого перебуває екскаватор на виконання останнім земельних робіт. При цьому, обвинувачені досягли домовленості з ОСОБА_13 про вартість проведення таких робіт, зокрема, роботи екскаватора по ціні 180 грн. за годину, вводячи його в оману та повідомляючи неправдиві відомості щодо очікування отримання в банківських установах грошових коштів для оплати його праці, гарантували проведення повного розрахунку, хоча не мали наміру виконувати свої зобов'язання щодо оплати його праці. У подальшому ОСОБА_13 згідно попередньої домовленості із ОСОБА_3 та ОСОБА_2, будучи переконаним у платоспроможності і порядності останніх, перевіз на будівельний майданчик належний йому екскаватор-навантажувач, де почав здійснювати земляні роботи, необхідність та об'єм проведення яких вказували ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Незважаючи на виконані впродовж вересня та жовтня 2010 року екскаватором ОСОБА_13 роботи на вказаному будівельному майданчику, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, зокрема, грошовими коштами в загальній сумі 43.740 грн., заробленими ОСОБА_13, не розрахувались з останнім та заволоділи належними потерпілому коштами.

Крім цього, у серпні 2010 року ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_3, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, зокрема, вікнами та дверима, необхідними для монтажу у будинки, зведені на самовільно зайнятій земельній ділянці, розташованій в урочищі «За Рудою», не маючи на те необхідних ресурсів, увійшовши в довіру до ОСОБА_22 та вводячи його в оману, повідомляючи неправдиві відомості щодо отримання в банківських установах грошових коштів, гарантували проведення з ним повного розрахунку у момент виконання замовлення, хоча не мали наміру виконувати свої зобов'язання щодо оплати за його продукцію та працю. Згідно досягнутої домовленості ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з ОСОБА_22, останній в період часу з 02 вересня по 23 листопада 2010 року виконав замовлення обвинувачених по виготовленню вікон та дверей, а також їх монтаж у будинках, однак ОСОБА_3 за попередньою змовою із ОСОБА_2, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, не оплатили вартості виробів та робіт по їх монтажу і заволоділи належним ОСОБА_22 майном на загальну суму 223.400 грн. 08 коп.

Крім цього, у січні 2011 року ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_3, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, зокрема, на безоплатне використання чужої праці, звернулись до громадян ОСОБА_14 та ОСОБА_12 про прийняття їх на роботу, обіцяючи їм повну і своєчасну оплату праці у розмірі 2.500 грн. за місяць по охороні об'єктів на самовільно зайнятій земельній ділянці, розташованій в урочищі «За Рудою». У подальшому, ОСОБА_14 та ОСОБА_12 згідно досягнутої спільної попередньої домовленості із обвинуваченими, в період з січня по червень 2011 року здійснювалась охорона зазначеного об'єкту. Незважаючи на виконану ОСОБА_14 та ОСОБА_12 роботу по охороні будівельного майданчика та будинків, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, зокрема, грошовими коштами в сумі 8.824 грн. та 7.579 грн., заробленими ОСОБА_14 та ОСОБА_12 відповідно, не розрахувались з останніми та заволоділи належними потерпілим грошовими коштами.

На вказаний вирок прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_17 подала апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи кваліфікацію дій обвинувачених, фактичних обставин справи та доведеність винуватості обвинувачених, просить вирок суду скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, відсутністю мотивації причин незастосування додаткового покарання та просить призначити додаткове покарання, а саме, конфіскацію майна, яка прямо передбачена санкцією ч.4 ст. 190 КК України.

Захисник ОСОБА_15 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 20 січня 2015 року у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неповнотою судового розгляду та закрити кримінальне провадження відносно підзахисного ОСОБА_2, обвинуваченого за ч.4 ст. 190 КК України. В обгрунтування апеляційної скарги покликається на те, що при винесенні вироку суд вказав, що інкриміновані ОСОБА_2 злочинні діяння були вчинені шляхом обману та зловживання довірою, що саме по собі виключає подібні діяння, оскільки шахрайство може бути вчинене одним із двох способів - або шляхом обману, або шляхом зловживання довірою. Судом не встановлено та не наведено жодних доказів, які б свідчили про передачу ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 обвинуваченим ОСОБА_2 або ОСОБА_3 вказаних грошових коштів, спосіб, у який була здійснена передача майна (грошових коштів), в якому місці та за яких обставин вона відбувалась, обставини, які спонукали потерпілих до здійснення передачі коштів. Також, суд не врахував, що у матеріалах провадження наявні заяви ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 та ОСОБА_26 про відсутність будь-яких претензій до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Судом не встановлено та не наведено у вироку жодних доказів, які б свідчили про передачу ОСОБА_5, ПП ОСОБА_21 обвинуваченим майна, ОСОБА_27 - будівельних матеріалів та інвентаря. Аналогічно, не встановлено та не наведено у вироці доказів, які б свідчили про наявність та походження у ОСОБА_6 грошових коштів у сумі 56.186 грн., у ОСОБА_58 - 423.385 грн., про передачу ОСОБА_28 грошових коштів у розмірі 5.722 грн. 20 коп., не взято до уваги заяву ОСОБА_28 про відсутність претензій до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Судом не встановлено та не наведено доказів, які б свідчили про наявність, походження та оподаткування грошових коштів ОСОБА_29 в сумі 72.000 грн., ОСОБА_8 - 49.625 грн., ОСОБА_33 - 18.280 грн. та передачу таких обвинуваченим; про передачу ОСОБА_30 обвинуваченим грошових коштів у сумі 8.500 грн.

Судом не встановлено та не наведено у вироку, якими саме витратними будівельними матеріалами ОСОБА_2 заволодів у ОСОБА_35, не наведено жодних доказів, які б свідчили про передачу ОСОБА_35 обвинуваченому ОСОБА_2 будь-яких витратних будівельних матеріалів та бензинового генератора; про наявність, походження та оподаткування ОСОБА_9 грошових коштів у сумі 285.087 грн., передачу ОСОБА_9 обвинуваченим ОСОБА_2 або ОСОБА_3 вказаної суми грошових коштів; про передачу ОСОБА_55, ОСОБА_56 та ОСОБА_57 обвинуваченим ОСОБА_2 або ОСОБА_3 сум грошових коштів; про наявність та походження у ОСОБА_13 грошових коштів у сумі 43.700 грн., передачу останнім обвинуваченим вказаної суми грошових коштів; про передачу ОСОБА_22 обвинуваченому ОСОБА_2 майна (вікон та дверей) на загальну суму 223.400 грн. 08 коп.; про передачу ОСОБА_14, ОСОБА_12 обвинуваченим ОСОБА_2 або ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі відповідно 8.824 грн. та 7.579 грн., спосіб, у який була здійснена передача майна, в якому місці та за яких обставин відбулась передача майна, обставини, які спонукали потерпілих до здійснення передачі коштів. Крім того, судом не встановлено жодного факту добровільної передачі ОСОБА_2 майна (грошових коштів) або права на майно (грошові кошти), а тому в інкримінованих ОСОБА_2 злочинних діях відсутня об'єктивна сторона злочину.

Захисник ОСОБА_16 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким виправдати ОСОБА_3 за ч.2, ч.3 ст. 197-1, ч.4 ст. 190 КК України. В обгрунтування апеляційної скарги покликається на те, що у вироку, як на доказ розміру шкоди, суд посилається на розрахунки, надані органом Держкомзему 23 березня 2011 року, однак дані про розміри самовільно зайнятої земельної ділянки та інші відомості, які містяться у розрахунках, не отримані процесуальним шляхом, оскільки розмір шкоди розрахований та встановлений 23 березня 2011 року, а огляд земельної ділянки, з якого могли бути отримані необхідні для розрахунку дані складався два місяці - до 18 травня 2011 року. Дані у різних актах, оглядах та судовій інженерно-технічній експертизі різняться - 1,6 га, 1,65 га, 1,73 га, як різняться в цих же документах і відомості про розмір ділянки, з якої знято родючий шар грунту. Шкода, завдана внаслідок зняття родючого шару грунту без спеціального дозволу, та шкода, заподіяна внаслідок нецільового використання земельної ділянки, є окремими правопорушеннями, які не включені законодавцем до складу кримінальних правопорушень. У розрахунках розміру шкоди використаний коефіцієнт індексації 1,254, який відрізняється від встановленого Державним агентством земельних ресурсів. Офіційним коефіцієнтом індексації нормативної грошової оцінки землі за 2010-2011 роки зазначено 1,0, який міститься на офіційному сайті Кабінету Міністрів України. Певний розмір шоди є кваліфікуючою ознакою та межею, нижче якої дії особи не є кримінальним правопорушенням, на 2010 рік це становило 43.450 грн., а тому розмір шкоди не є доведеним.

Судом виключено таку кваліфікуючу ознаку як повторність, а у вироку зазначено кваліфікуючу ознаку, яку прокурор не включав до обвинувального акту - «єдиний умисел на заволодіння майном потерпілих в особливо великих розмірах». Суд не зазначив способу вчинення шахрайських дій. Потерпілі стверджували, що виконували певну роботу для обвинуваченого, а він не розрахувався з ними або не повністю розрахувався з ними, ввівши їх в оману, заволодів їхніми коштами, які повинен та обіцяв виплатити за роботу, що свідчить про відсутність будь-якого майна або майнових прав потерпілих, які передавались ОСОБА_3. З потерпілими ОСОБА_5, ОСОБА_21, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_35, ОСОБА_22 не укладалися договори, відсутні об'єктивні докази їх підприємницької діяльності, сплати податків та докази передачі товару обвинуваченим, тому суд безпідставно кваліфікував дії обвинувачених за ч.4 ст. 190 КК України. Сторона обвинувачення не довела складу правопорушення, зазначеного в обвинувальному акті; висновки, викладені у вироку суду, не відповідають фактичним обставинам справи, Крім того, було допущено істотне порушеня вимог кримінального процесуального закону, неправильно застосований закон про кримінальну відповідальність.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримку поданої ним апеляційної скарги та про залишення апеляційних скарг захисників без задоволення, захисників ОСОБА_15 та ОСОБА_16 на підтримку поданих ними в інтересах обвинувачених апеляційних скарг, пояснення обвинувачених на підтримку апеляційних скарг захисників та заперечення на апеляційну скаргу прокурора, представника цивільного позивача та потерпілих про залишення вироку суду першої інстанції без змін, а апеляційних скарг - без задоволення, обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до п.3 ч.1 ст. 409 КПК України істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування або зміни судового рішення.

Під істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону згідно з ч.1 ст. 412 КПК України є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За змістом закону об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України, - шахрайства виражається у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману або зловживання довірою.

Обман - повідомлення неправдивих відомостей (дія) або замовчування відомостей, які мають бути повідомлені (бездіяльність), з метою заволодіння чужим майном, або придбання права на майно.

Зловживання довірою - це вид обману, що полягає у використанні винним довірливих відносин з потерпілим, заснованих на родинних, службових відносинах, знайомстві, інших цивільно-правових відносинах.

Так, суд, визнаючи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, які за попередньою змовою групою осіб заволоділи чужим майном, коштами потерпілих шляхом обману та зловживання їх довірою, в особливо великих розмірах на загальну суму 1.519.762 грн. 98 коп., в порушення вимог п.2 ч.3 ст. 374 КПК України, конкретно у вироку не вказав по кожному з епізодів обвинувачення спосіб вчинення, тобто суб'єктивну сторону кримінального правопорушення.

У відповідності з вимогами ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються у разі визнання особи винуватою, крім іншого, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Судом першої інстанції належно не було з'ясовано і не вмотивовано у вироку по кожному епізоду обвинувачення шахрайства у який спосіб вчинялись правопорушення відносно потерпілих - шляхом обману чи зловживання довірою, оскільки значна частина потерпілих на час укладення домовленостей на поставку будівельних матеріалів, техніки та виконання будівельних робіт на об'єкті - в урочищі «За Рудою» поблизу с.Волиця Волицької сільської ради Жовківського району Львівської області безпопередньо з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не знайомились, не були з ними знайомі, наймались на роботу іншими особами.

По епізодах обвинувачення вчинення шахрайських дій відносно потерпілих ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_14, ОСОБА_12 кваліфікуючі ознаки кримінального правопорушення, а саме, спосіб вчинення щодо них правопорушення взагалі відсутні.

Не зазначено це і в обвинувальних актах, на що не звернув увагу суд під час підготовчого судового засідання.

Судові засідання були проведені без участі потерпілих ОСОБА_41, ОСОБА_36, ОСОБА_59, ОСОБА_49, ОСОБА_60, хоча обвинувачені не визнавали своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення відносно даних потерпілих.

Відповідно до п.5 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, проте відповідність цій вимозі закону належно не перевірено судом.

За умови, коли залишились недослідженими такі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, проведене у ній судове слідство слід визнати однобічним та неповним, у зв'язку з чим постановлений вирок не може залишатись в силі.

Відповідно до ч.2 ст. 314 КПК України підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, представника цивільного позивача.

Проте, як вбачається з матеріалів проваджень, підготовчі судові засідання 30 квітня 2013 року - по ОСОБА_2, 17 червня 2013 року - по ОСОБА_3 відбувались за відсутності потерпілих та представників цивільних позивачів, докази про належне повідомлення таких у матеріалах справи відсутні, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції кримінального закону, зокрема, незастосування додаткового покарання обвинуваченим у вигляді конфіскації майна.

Оскільки допущені судом першої інстанції порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними й перешкоджають перевірці апеляційних доводів, вирок відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до ст. ст. 412, 415 КПК України підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду у суді першої інстанції, під час якого цьому суду слід вирішити питання відповідності обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, визначитися з обраними обвинуваченим запобіжними заходами та розглянути кримінальне провадження щодо них відповідно до порядку, встановленого КПК України.

Призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

Суду слід мати на увазі, що винуватість особи має бути доведена належними і допустимими доказами, зібраними у кримінальному провадженні та дослідженими відповідно до вимог КПК України.

У зв'язку з наведеним, розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд має розпочати з підготовчого судового засідання, під час проведення якого має вирішити питання як відповідності обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, так і інших питань, зазначених у ст. 351 КПК України, після чого визначитись із розглядом кримінального провадження по суті обвинувачення.

З матеріалів провадження вбачається, що до ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишено раніше застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою. Згідно із п.3 ч.1 ст. 419 КПК України в резолютивній частині ухвали суду апеляційної інстанції зазначається рішення щодо запобіжного заходу.

Колегія суддів вважає, що підстав для сасування або зміни обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою немає, оскільки такий обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за ч.4 ст. 190 КК України, а тому існують реальні ризики можливості переховування обвинуваченого від суду та незаконного впливу з його боку на учасників кримінального провадження.

Аналогічно колегія суддів не вбачає підстав і для зміни запобіжного заходу у виді домашнього арешту ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 412, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні, який брав участь у суді першої інстанції, ОСОБА_17, захисників ОСОБА_15, ОСОБА_16 задовольнити частково.

Вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 20 січня 2015 року відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого засідання.

Запобіжний захід обвинуваченим залишити без змін, а саме, ОСОБА_2 - домашній арешт, ОСОБА_3 - тримання під вартою до проведення судом першої інстанції підготовчого засідання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

С У Д Д І :

ОЛЕКСІЄНКО М.Ю. МАКОЙДА З.М. ТЕНЮХ В.П.