Ухвала суду № 4720782, 13.08.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-3991/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2009 м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів:Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Степашка О.І., Федорова М.О.

при секретарі Коротковій О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2007

у справі№ 28/85-А господарського суду міста Києва

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Омета»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

третя особаДержавна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду м. Києва від 09.10.2006, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2007, позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 30.03.2005 № 1731730/0 в частині визначення ТОВ «Омета» податкового зобовязання за платежем з податку з доходів фізичних осіб у сумі 1137,60 грн., в тому числі 379,20 грн. основний платіж та 758,40 грн. штрафні ( фінансові ) санкції.

Судові рішення вмотивовані тим, що позивач не зобовязаний нараховувати, утримувати та перераховувати податок з доходів фізичних осіб при виплаті громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які зареєстровані субєктами підприємницької діяльності та платника єдиного податку, грошових сум за придбані у цих осіб послуг та товарів.

В касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій пункту 7.3 ст. 7, ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», частин 3, 4, 6 пункту 12 Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 № 12, ст.ст. 99, 100 КАС України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення ТОВ «Омета» податкового зобовязання за платежем з податку з доходів з фізичних осіб у сумі 1137,60 грн., в тому числі 379,20 грн. основний платіж та 758,40 грн. штрафні ( фінансові ) санкції, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 28.03.2005 № 20/23-57/20050773, про порушення позивачем пункту 7.3 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» внаслідок неутримання прибуткового податку з доходу, сплаченого громадянину ОСОБА_1 за надані послуги користування Інтернетом в сумі 1056,00 грн. в ІІІ кварталі 2001 року, громадянину ОСОБА_2 за надані транспорті послуги в сумі 88,00 грн. в І кварталі 2003 року та громадянину ОСОБА_3 за поставлені товари в сумі 752,00 грн. в ІІ кварталі 2003 року.

Статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» розділу ІУ ( діє у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, згідно із Законом України від 22 травня 2003 року N 889-IV) згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Відповідно до ст.14 Декрету з доходів, зазначених у цьому розділі Декрету, податок обчислюється: а) підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності при виплаті ними протягом року доходів громадянам, зазначеним у цьому розділі Декрету, про що не пізніш як через 30 днів після виплати повідомляється податковим органам за місцем проживання громадян. Утримані у джерела виплати суми податку враховуються податковим органом при проведенні податкових розрахунків за доходами, одержаними за оподатковуваний період; б) податковими органами на підставі декларацій, поданих громадянами про очікуваний (оціночний) у поточному році доход або про фактично одержані у звітному календарному році доходи та інших відомостей про доходи громадян, визначених у цьому розділі.

Перерахування утриманих сум податку до бюджету підприємства, установи, організації та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності здійснюють у порядку, передбаченому статтею 10 цього Декрету.

Поширення порядку перерахування податку, однак не означає поширення передбаченого частиною 1 ст. 10 Декрету обовязку підприємств, установ i організацій, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької перераховувати до бюджету суми нарахованого i утриманого прибуткового податку з виплачених громадянам доходів. Стаття 14 Декрету також не містить імперативного припису щодо такого обовязку.

Статтею 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» встановлено, що субєкти малого підприємництва, які є платниками єдиного податку, не сплачують податок на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва).

Враховуючи встановлений в судовому процесі факт реєстрації громадян ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 субєктами підприємницької діяльності та сплати єдиного податку, ухвалені у справі судові рішення відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, а відтак підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку суду про наявність законних підстав для задоволення позову.

Це стосується, зокрема і доводів ДПІ про порушення судом статей 99 та 100 КАС України.

Позивач звернувся до суду з позовом 23.05.2006. На дату прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення такі спори розглядалися за правилами господарської юрисдикції. Господарським процесуальним кодексом України строки для звернення до суду з позовом про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві ( пункт 1 ст. 12 ) встановлені не були. За аналогією закону до таких вимог застосовувався загальний строк позовної давності.

З набранням з 1 вересня 2005 року чинності Кодексом адміністративного судочинства України обрахування строку для звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права, свобод чи законних інтересів повинно розпочинатися з цієї дати за умови, якщо до набрання чинності цим Кодексом встановлений законом строк для звернення до суду не пропущений. Таким чином, позивач не пропустив встановлений статтею 99 КАС України строк для звернення до адміністративного суду з позовом про визнання недійсним вказаного податкового повідомлення-рішення.

Посилання суду першої інстанції на встановлений статтею 15 Закону України «Про порядок погашення податкових зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» як на строк для оскарження рішення контролюючого органу не відповідає нормам процесуального права, що, однак не вплинуло на правильність вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1,223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 09.10.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2007 залишити без змін.

Ухваланабирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підписЄ.А. УсенкоСудді

підписМ.І. Костенко

підписН.Є. Маринчак

підписО.І. Степашко

підписМ.О. Федоров