Ухвала суду № 4720734, 06.08.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-10377/07

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“06” серпня2009року м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Конюшка К.В., Степашка О.І., Усенко Є.А.

при секретарі: Прудкій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси

на постанову господарського суду Одеської області від 02 листопада 2006р. та постановуОдеського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2007р.

у справі №13/262-06-9127А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Равенол-Україна»(надалі ТОВ «Равенол-Україна»)

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси(надалі ДПІ у Київському районі м.Одеси)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У вересні 2006р. позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом, у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог від 18.10.2006р., поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Київському районі м.Одеси: від 28.07.2006р. №0030582301/0 в повному обсязі; від 17.08.2006р. №0030592301/1 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 1747,00грн. та штрафних санкцій у розмірі 873,50грн..

Постановою господарського суду Одеської області від 02 листопада 2006р.адміністративний позов ТОВ «Равенол-Україна»було задоволено в повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2007р.рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято у справі нове, яким позовні вимоги задоволено частково. Податкове повідомлення-рішення від 28.07.2006р. №0030582301/0 скасовано в частині донарахування податку на прибуток в сумі 83447,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 33173,65грн.; податкове повідомлення-рішення від 17.08.2006р. №0030592301/1 скасовано в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 630,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 315,00грн.. В задоволенні решти позовних вимогвідмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій відповідачзвернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову господарського суду Одеської області від 02 листопада 2006р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2007р. та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 31.03.2006р., про що складено акт №2040/23-02/30174361/217 від 20.07.2006р..

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, встановлено порушення позивачем п.п.4.1.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 94437,00грн.; встановлено порушення п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого зменшено податок на додану вартість на суму 3390,00грн..

Як вбачається з акта, в ході проведеної перевірки було встановлено наступне.

В порушення п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових доходів підприємства не включено вартість безоплатно переданих покупцям товарно-матеріальних цінностей, що призвело до заниження валових доходів на 16950,00грн. у т.ч. у ІІ кварталі 2005р. на 11367,00грн., у ІІІ кварталі 2005р. на 5583,00грн..

В порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових доходів позивача не включено вартість безоплатно отриманих послуг по договору передачі у безоплатне користування приміщення за адресою: м.Одеса, вул.Толбухина,135.

Проведеною перевіркою контролюючим органом встановлено включення позивачем до валових витрат транспортні послуги, однак без належного оформлення первинними документами, що засвідчують здійснення зазначених витрат.

Встановлено віднесення до складу валових витрат консалтингові послуги, проте відсутні документи які б засвідчували понесення таких витрат із потребами господарської діяльності підприємства.

Також податковим органом встановлено, що суму витрат понесених позивачем при виготовленні Web-сайтів та їх розміщенні в мережі Інтернет не було обліковано як капітальні інвестиції у придбання (створення) нематеріальних активів.

Як зазначено актом перевірки, в порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат без належного підтвердження первинними бухгалтерськими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку включалися витрати по ТОВ «Сантекс» в сумі 7882,00грн. та ЗАТ «Сканінтертранс» у сумі 13780,00грн..

Крім того, як вбачається з акту проведеної перевірки, в порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті коригування валових витрат у декларації про прибуток за 1-ше півріччя 2005р. підприємством завищено суму валових витрат при врахуванні валових витрат попереднього періоду, однак перевіркою не встановлено зазначеного відхилення.

Також актом перевірки встановлено порушення позивачем п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, підприємством не відносилися до складу податкових зобовязань ПДВ від вартості безоплатно переданих покупцям товарно-матеріальних цінностей, внаслідок чого занижено зобовязання з ПДВ на 3390,00грн..

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 28.07.2006р. №0030582301/0 яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 132864,00грн. у т.ч. 94437,00грн. основного платежу та 38427,00грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- від 17.08.2006р. №0030592301/1 яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 5085,00грн. у т.ч 3390,00грн. основного платежу та 1695,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

Зокрема, як вбачається з акту перевірки, податковим органом встановлено, що в порушення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем до складу валових витрат у декларації про прибуток за 1 півріччя 2005р. по рядку 05 «коригування валових витрат в результаті самостійно виявлених помилок за результатами попередніх періодів» віднесено 58,3 тис.грн. попереднього періоду, що перевірено податковим органом згідно акту документальної перевірки №126-26/30174361 від 04.05.2005р., яким не було встановлено та зазначено відхилення щодо обліку валових витрат станом на 01.04.2005р..

Матеріали справи не містять первинних документів (розрахункових, платіжних та інш. документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку) за допомогою яких можливо підтвердити або спростувати твердження позивача про правомірність коригування валових витрат у відповідному періоді.

Також, в обґрунтування заперечень проти позовних вимог відповідач як в суді першої інстанцій, так і під час апеляційного розгляду справи посилався на ту обставину, що в ході проведення перевірки позивачем надавався договір №003/2005 від 01.10.2005р. за умовами якого СПД ОСОБА_1 здійснював послуги з виготовлення та розміщення в мережі Інтернет Web-сайтів ТОВ «Равенол-Україна» і умовами договору передбачалась передача прав власності на розроблений сайт до замовника, тобто, позивача. Судом не було мотивовано висновки про правомірність твердження позивача та не спростовано заперечення відповідача. Адже, матеріали касаційної скарги містять копію зазначеного договору №003/2005 від 01.10.2005р. умови якої не відповідають умовам договору №003/2005 від 01.10.2005р. наданому позивачем (а.с.48-51 т.І).

Приймаючи до уваги, що, в силу ч. 1 ст. 220 КАС України, перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі - суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Суди не вимагали від сторін надати такі докази, не створили сторонам у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин та правильного застосування законодавства.

Крім того, скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи у справі нове рішення про задоволення позовних вимог в частині, судова колегія апеляційної інстанції у мотивувальній частині рішення не зазначила яким чином судом обрахована частина донарахування податкового зобовязання за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями що підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене, прийняті судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та обєктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси задовольнити.

Постанову господарського суду Одеської області від 02 листопада 2006р. та постановуОдеського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2007р. скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухваланабирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий (підпис)

Судді (підписи)

З оригіналом згідно:

Секретар Прудка О.В.