Ухвала суду № 4719419, 13.08.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-3840/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2009                                                                                                                      м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Степашка О.І., Федорова М.О.

при секретарі                                  Короткова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуКаховської об’єднаної державної податкової інспекції Херсонської області

на ухвалуЗапорізького апеляційного господарського суду від 31.01.2007

у справі№ 11/285-АП-06 господарського суду Херсонської області

за позовомвідкритого акціонерного товариства «Каховська харчосмакова фабрика»

до Каховської об’єднаної державної податкової інспекції Херсонської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

             Постановою господарського суду Херсонської області від 25.09.2006, залишеною без змін ухвалою Запорізького  апеляційного господарського суду від 31.01.2007, позов задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Новокаховської ОДПІ  № 0001462301/0 від 13.03.2006 про зобовязання ВАТ «Каховська харчосмакова фабрика» сплатити штраф, накладений на підставі підпункту 17.1.8 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ( Закон № 2181-ІІІ ) в сумі                 539680,85 грн.; визнано недійсними податкові повідомлення-рішення цієї ж ОДПІ від 13.03.2006 № 0001452301/0 в частині штрафних ( фінансових ) санкцій з податку на додану вартість у сумі 5627,00 грн., № 0001442301/0 – штрафних ( фінансових ) санкцій з податку на додану вартість у сумі 24057,00 грн., № 0000801702/0  - штрафних                      ( фінансових ) санкцій у сумі 4711,88 грн. та пені в сумі 2622,61 грн. з податку з доходів фізичних осіб; зобов’язано Каховську ОДПІ виключити частину майна ВАТ «Каховська харчосмакова фабрика» з податкової застави понад суму податкового боргу станом на 25.09.2006 – 117129,10 грн.

        Судові рішення вмотивовані висновком суду про правомірне визначення позивачу контролюючим органом податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 43920,00 грн. (основний платіж), зменшення бюджетного відшкодування з цього податку за липень 2004 року на 11254,00 грн., визначення податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 2355,91 грн. та про незаконне застосування до позивача штрафних ( фінансових ) санкцій на підставі підпунктів 17.1.3 та 17.1.8 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою господарського суду Херсонської області від 09.03.2006. Зобов’язуючи Каховську ОДПІ виключити з податкової застави частину майна позивача вартістю понад 117129,00 грн., суд виходив з розміру податкового боргу позивача на дату вирішення спору, який не перевищує вказаної суми.

        В касаційній скарзі  Каховська ОДПІ  просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, вважаючи, що судами першої й апеляційної інстанцій порушено ст.. 58 Конституції України, підпункти 8.2.1, 8.2.2 пункту 8.2, підпункт 8.6.1 пункту 8.6 ст. 8, підпункти 17.1.3, 17.1.8, 17.1.9 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ.

        Перевіривши правильність застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

      Правомірність висновків суду про наявність підстав для донарахування позивачу податкових зобов’язань з податку на додану вартість, зменшення бюджетного відшкодування та донарахування податкових зобов’язань з податку з доходів фізичних осіб в касаційному порядку не оскаржується.

      Відповідно до частини 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому  може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

      Задовольняючи позов в частині вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень в частині сум штрафних ( фінансових ) санкцій, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що внаслідок введення ухвалою від 09.03.2006 господарського суду Херсонської області  у справі про банкрутство ВАТ «Каховська харчосмакова фабрика»  мораторію на задоволення вимог кредиторів штрафні санкції до позивача протягом дії мораторію не застосовуються.

      Такий висновок, однак не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

      Відповідно до частини 4 ст. 12  Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»  протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, а також не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання, зокрема грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів). Застосування положень зазначеної норми можливе з урахуванням змісту поняття мораторію на задоволення вимог кредиторів, який у статті 1 цього Закону визначено як зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

      На нарахування, здійснені Тернопільською ОДПІ  оспорюваними  податковими повідомленнями-рішеннями, зазначені обмеження не поширюються. Введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючим органам нараховувати як поточні податкові зобов’язання та штрафні (фінансові) санкції чи пені за ними, так і податкові зобов’язання, які виникли до, а виявлені після порушення провадження у справі про банкрутство платника податку, а також штрафи за їх невиконання. Це саме стосується і штрафних ( фінансових ) санкцій за інші порушення  законодавства, в тому числі і податкового, зокрема встановлених підпунктом 17.1.8 пункту 17.1 ст. 17 Закону                      № 2181-ІІІ.

         Даний висновок кореспондує зі змістом частини 1 ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, згідно з якою нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов’язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Тому висновок судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій із підстави введення мораторію у зв’язку із порушенням щодо нього справи про банкрутство є помилковим. З огляду на викладене ухвалені у справі судові рішення  в цій частині підлягають скасуванню з відмовою в задоволенні позову про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 13.03.2006 № 0001452301/0, № 0001442301/0 та               № 0000801702/0.

       Що ж стосується податкового повідомлення-рішення від 13.03.2006 № 0001462301/0, то справа в частині цих позовних вимог підлягає направленню на новий розгляд.

       Згідно підпункту 8.6.1 пункту 8.6 ст. 8 Закону № 2181-ІІІ 8.6.1. Платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, в тому числі,  купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.

        Підпунктом 17.1.8 пункту 17.1 ст. 17 цього Закону встановлено, що у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

      Цю норму слід застосовувати з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005 у справі № 1-9/2005 ( справа про податкову заставу ), яким підпункт 8.2.2 пункту 8.2 ст. 8 Закону № 2181-ІІІ визнано таким, що не відповідає Конституції України            ( є неконституційним ), в частині поширення права податкової застави на будь-які активи платника податків без врахування суми його податкового боргу.

      Судом встановлено, що фактичною підставою для накладення на  ВАТ «Каховська харчосмакова фабрика» штрафу в сумі 539680,85 грн. слугував продаж підприємством в квітні – грудні 2004 року товарно-матеріальних цінностей (готової продукції) в обмін на інші товари або в погашення взаємних зобов’язань по зустрічних поставках без отримання попередньої згоди податкового органу.   За наявності у позивача податкового боргу такі дії є порушенням вимог підпункту 8.6.1 пункту 8.6 ст. 8 Закону № 2181-ІІІ у випадку, якщо відчужені товарно-матеріальні цінності перебували в податковій заставі та в межах суми, що складає податковий борг. При цьому слід виходити з того, що хоча відчуження товарно-матеріальних цінностей і мало місце до прийняття Конституційним Судом України вище вказаного рішення, податковий орган при вирішенні питання щодо застосування штрафу повинен був діяти у відповідності з принципом законності, тобто на підставі, в межах повноважень та  у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, чинними на дату прийняття рішення.

     З наявного в матеріалах справи витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 25.11.2005 вбачається, що об’єктом обтяження є активи                        ВАТ «Каховська харчосмакова фабрика» згідно з актом опису активів від 07.10.2005 та від 27.01.2003, а розмір зобов’язання складає 294352,89 грн. ( т.2, а. с. 87 ).

      Встановлюючи обов’язок платника податків, який має податковий борг, узгоджувати з податковим органом операції з активами та відповідальність за не виконання цього обов’язку, законодавець мав на меті забезпечити сплату податкового боргу за рахунок цих активів. В разі визначення податковим органом майна,  на яке зареєстровано публічне обтяження у вигляді податкової застави, обов’язок платника податків по узгодженню операцій з активами стосується відповідного майна.

      Враховуючи зазначене, встановлення в судовому процесі переліку та видів майна, щодо якого зареєстровано податкову заставу, входить до предмету доказування в судовому процесі при розгляді даної справи, а не встановлення судом цих обставин слід визнати як неповноту судового розгляду, яка могла призвести до неправильного вирішення справи.

      Порушення судами попередніх інстанцій частин 4 та 5 ст.11, ст.ст. 138, 159 КАС України, як такі, що не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції з огляду на встановлені ст. 220 КАС України межі касаційного перегляду справи, відповідно до частин 2 та 4 ст. 227 цього Кодексу є підставою для скасування судових рішень у відповідній частині з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

       Згідно з частиною 1 ст. 38 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»  при публічному обтяженні обтяжувачем є уповноважений орган. Права і обов'язки суб'єктів публічного обтяження встановлюються законом.

Публічне обтяження підлягає реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, протягом п'яти днів із дня винесення відповідного рішення, на підставі якого воно виникає. Обов'язок щодо здійснення реєстрації покладається на уповноважений орган або на особу, зазначену в рішенні уповноваженого органу ( стаття 39 цього Закону ).

        Пунктом 16 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.072004№ 830, встановлено, що  зміни і додаткові відомості до запису в Реєстрі вносяться реєстратором на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи.

       У заяві зазначаються дата державної реєстрації відомостей, реєстраційний номер запису, підстава виникнення змін до обтяження (договір чи рішення суду або відповідне рішення уповноваженого органу), відомості про реєстратора ( пункт 17 цього Порядку ).

       З врахуванням положень наведених норм та встановленого в судовому процесі того факту, що розмір податкового боргу ВАТ «Каховська харчосмакова фабрика» складає 117129,10 грн., суди попередніх інстанцій правомірно зобов’язали відповідача виключити з податкової застави майно позивача вартістю, що перевищує вказану суму боргу. А відтак судові рішення в цій частині підлягають залишенню без змін як відповідні нормам матеріального і процесуального права.

        За результатами касаційного перегляду справи відповідно до ст. 94 КАС України перерозподілу підлягають судові витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 225, 227, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Каховської об’єднаної державної податкової інспекції Херсонської  області задовольнити частково, змінити постанову Господарського суду  Херсонської області від 25.09.2006, ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 31.01.2007.

В позові про визнання недійсними податкових  повідомлень-рішень Новокаховської об’єднаної державної податкової інспекції від 13.03.2006 № 0001442301/0,                                № 0001452301/0, № 0000801702/0 відмовити.

Скасувати постанову Господарського суду  Херсонської області від 25.09.2006, ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 31.01.2007 в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Новокаховської об’єднаної державної податкової інспекції від 13.03.2006 № 0001462301/0; справу в цій частині  позовних вимог направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанову Господарського суду  Херсонської області від 25.09.2006 та  ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 31.01.2007 в частині спонукання Каховської об’єднаної державної податкової інспекції  виключити з податкової застави частину майна ВАТ «Каховська харчосмакова фабрика» на суму  понад 117129,10 грн залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ «Каховська харчосмакова фабрика» (код ЄДРПОУ 00380342, Херсонська обл., м. Каховка, вул. 9 Січня, буд. 8,            р/р 260091303, МФО 352509 у АППБ «Аваль» м. Каховка) судовий збір в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 коп).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підписЄ.А. УсенкоСудді

підписМ.І. Костенко

підписН.Є. Маринчак

підписО.І. Степашко

підписМ.О. Федоров