Постанова № 47174112, 16.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4842/15 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 липня 2015 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теміс-Консалт" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теміс-Консалт" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Теміс-Консалт", звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.02.15р. №0000502205 винесене Державною податковою інспекцією у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теміс-Консалт» (ЄДРПОУ 34353396);

- визнати протиправним і скасувати наказ Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 12.02.15 р. № 211 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки»;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Теміс-Консалт», результати якої оформлені актом від 24.02.15 р. №628/26-58-22-07- 17/34353396;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві вилучити з інформаційних баз даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДНА України», «Податковий блок», «Аудит» інформацію, внесену на підставі акту від 24.02.14р. №628/26-58-22-07-17/34353396 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Теміс-Консалт» (ЄДРГІОУ 34353396), з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з постачальниками та покупцями за період з 01.10.14р. по 31.10.14р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2015 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Теміс-Консалт" відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Теміс-Консалт" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню в частині з ухваленням нового рішення в цій частині з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.02.15 р. відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Теміс-Консалт» (надалі - Позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства Позивачем по взаємовідносинах з ТОВ «Аркона лідер» та ТОВ «Фріоллі» за період з 01.06.14 р. по 30.09.2014 р., про що було складено акт № 440/26-58-22-05-18/34353396 (надалі - Акт від 11.02.2014 р.).

В ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1 сг. 188, п. 198.1, 198.6 ст. 198 ІІК України, в результаті чого ТОВ «Теміс-Консалт» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 6446043,00 грн.

На підставі Акту від 11.02.15 р., Відповідачем, було винесено податкове повідомлення-рішення від 19.02.2015 р. № 0000502205, яким ТОВ «Теміс-Консалт» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8057554,00 грн., з них 6446043,00 грн. - основного платежу та 1611511,00 грн. - штрафні санкції.

В подальшому, ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві винесено наказ від 12.02.2015р. №211 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Теміс-Консалт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2014р. по 31.10.2014р. по взаємовідносинам з постачальниками та покупцями, у зв'язку з чим прийнято направлення на перевірку від 12.02.15р. №172/26-58-22-07-07.

Підставою для винесення вказаного наказу стала відсутність позивача за податковою адресою, що засвідчено відповідним актом від 12.02.15р. №575/26-58-22-07/34353396.

Наказ про призначення перевірки та направлення отримано позивачем 13.02.2015р. про що свідчать відповідні відмітки про отримання на вказаних документах.

24.02.15 р. відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Теміс-Консалт» з питань дотримання Позивачем вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з постачальниками та покупцями за період з 01.10.14 по 31.10.14 р. про що було складено акт № 628/26-58-22-07-17/34353396 (надалі - Акт від 24.02.15 р.).

На підставі обставин викладених в Акті від 24.02.15 р. Відповідач прийшов до висновку про те, що правочини між Позивачем та його контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків. За результатами останнього акту податкове повідомлення-рішення не виносилось. При цьому, Позивач в позовній заяві зазначає, що на підставі висновків Акту від 24.02.15 р. відповідачем було відкориговано податкові показники в базі співставлення.

Не погоджуючись з наказом про проведення перевірки, з діями відповідача при проведенні перевірки, винесенням податкового повідомлення-рішення на підставі акту перевірки від 11.02.2014 року та внесенням коригувань, на думку позивача, до бази співставлення на підставі акту перевірки від 24.02.2014 року останній звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог в цілому, так як відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування наявності в діях позивача ознак неправомірності, а відтак і правомірності вчинених дій та прийнятих ним оскаржуваних рішень.

Колегія суддів не може повністю погодитись з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Що стосується позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 12.02.15 р. № 211 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» та протиправним дії відповідача щодо проведення перевірки, за результатами якої складено акт від 24.02.2014 року та зобовзання вилучити з інформаційних баз інформацію, що внесена на підставі зазначеного акту, то суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про їх необґрунтованість.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі п.п.20.1.2 п.20.1 ст.20, п.1 абз.3 п.73.3 ст.73 Податкового кодексу з метою контролю за дотриманням вимог податкового законодавства на підприємстві, було здійснено виїзд на податкову адресу ТОВ «Теміс-Консалт» (м.Київ, вул.Авіаконструктора Антонова,5, літера Б) з метою вручення запиту з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з постачальниками та покупцями за вересень 2014 року та встановлено відсутність посадових осіб ТОВ «Теміс-Консалт» за вказаною адресою, що засвідчено відповідним актом від 12.02.15р. №575/26-58-22-07/34353396.

На підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу, ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві винесено наказ від 12.02.2015р. №211 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Теміс-Консалт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2014р. по 31.10.2014р. по взаємовідносинам з постачальниками та покупцями, у зв'язку з чим прийнято направлення на перевірку від 12.02.15р. №172/26-58-22-07-07.

Наказ про призначення перевірки та направлення отримано позивачем 13.02.2015р. про що свідчать відповідні відмітки про отримання на вказаних документах.

Абзацом 3 п.73.3 ст.73 Податкового кодексу, встановлено підстави для надсилання платнику податків письмового запиту, а саме: письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Як встановлено судом, позивач не скористався своїм правом щодо надання пояснень на обов'язковий запит контролюючого органу від 31.12.14р. №28925/10/26-58-22-05-09. Разом з тим, відповідачем отримано службову записку оперативного управління ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києві від 23.01.15р. №282/7/26-58-07-04.

Підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо правомірності дій податкового органу щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача згідно з акту від 24 лютого 2014 року.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що за змістом пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.

Так, згідно позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Роосіз апсі Ооосіз Ь.Т.О." до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необгрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

При цьому, судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що проводилась документальна позапланова виїзна перевірка з відома та в присутності директора ТОВ «Теміс-Консалт».

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

Пунктом 86.1 ст.86 Податкового кодексу визначено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Так, судом першої інстанції встановлено, що на підставі пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.2, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу наказу від 12.02.2015р. №211 ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Теміс-Консалт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з постачальниками та покупцями за період з 01.10.2014р. по 31.10.2014р., за результатами якої складено акт від 24.02.2015р. №628/26-58-22-07-17/34353396. У даному акті зазначено про відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.10.2014 року по 31.10.2014 року.

При цьому, слід зазначити, що відповідачем не приймалось податкове повідомлення-рішення на підставі акту від 24.02.2015р. №628/26-58-22-07-17/34353396. Вказана обставина підтверджена сторонами по справі в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

Відповідно до ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Натомість висновки, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів, а тому не створюють жодних правових наслідків. Відповідно, акт перевірки не порушує права платника податків безвідносно до змісту такого акта, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову щодо протиправності акта перевірки, так само дій щодо включення до акта перевірки будь-яких даних.

Аналогічна позиція була викладено в ухвалі Вищого адмінітративного суду України від 18.08.2014 року у справі № К/800/55643/13

Оскільки дії з проведення перевірки та зі складення акту не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків, та враховуючи, що податковий орган має законодавчо визначене право на проведення таких перевірок, то колегія суддів в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії щодо проведення перевірки не можуть вважатись протиправними.

При цьому, позивач в своїй позовній заяві просив вилучити з інформаційної бази даних інформацію, внесену на підставі акту від 24.02.14р. №628/26-58-22-07-17/34353396 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Теміс-Консалт» (ЄДРГІОУ 34353396), з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з постачальниками та покупцями за період з 01.10.14р. по 31.10.14р.

При цьому, слід зазначити, що відповідачем суду апеляційної інстанції надано виписку з бази співставлення по позивачу (а.с.124-128 Т.4) з якої вбачається, що відповідачем не було здійснено коригувань на підставі акту перевірки від 24.02.2015 року. Вказана обставина підтверджена також сторонами в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи встановлену вище обставину, колегія суддів в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в цій частині, так як доводи позивача щодо внесення коригування до інформаційних баз даних необгрунтовані та спростовані матеріалами справи.

За таких обставин, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині про відсутність підстав для задоволення позову в зв'язку з відсутністю неправомірних дій з боку відповідача.

Що стосується визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.02.15р. №0000502205, то колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про її необґрунтованість зважаючи на таке.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі пп.78.1.1. пп.78.1.11, п.78.1 ст.78, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Теміс-Консалт» по взаємовідносинах з ТОВ «АРКОНА ЛІДЕР» ( код ЄДРПОУ 39238978) та ТОВ «ФРІОЛЛІ» (код ЄДРПОУ 39151871) за період з 01.06.2014р. по 30.09.14р., за результатами якої складено акт від 11.02.15р. №440/26-58-22-05-18/34353396.

В ході проведення вищезазначеної перевірки встановлено порушення ТОВ «Теміс-Консалт»: п.п.185.1 ст.185, п.п.198.1, пп.198.6 ст.198 Податкового кодексу, в результаті чого ТОВ «Теміс-Консалт» встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за перевіряємий період на загальну суму 6446043грн.

Так, в Акті перевірки від 11.02.2015 р. відповідач зазначає, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Аркона Лідер» та ТОВ «Фріоллі» носять безтоварний характер з посиланням на акт від 03.11.14р. №1/7/26-50-22-08 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «АРКОНА ЛІДЕР» за серпень 2014р., де зазначено, що зустрічну звірку не проведено у зв'язку з тим, що стан платника « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням та на акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 03.09.14р. №2039/26-59-22-08/39151871 з ТОВ «ФРІОЛЛІ» (код ЄДРПОУ 39151871) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.14р. по 30.06.14р. по відсутність за місцезнаходженням

На підставі висновків акту перевірки від 11.02.15р. №440/26-58-22-05-18/34353396 позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.02.2015р. №0000502205 щодо збільшення грошового зобов'язання.

При цьому, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем з ТОВ «ФРІОЛЛІ» та ТОВ «АРКОНА ЛІДЕР».

Так, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість суду необхідно з'ясувати, зокрема:

- Рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

- Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, встановити статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

- Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Дослідивши договори поставки продукції, укладені між позивачем та ТОВ «Аркона-Лідер» і ТОВ «Фріоллі» колегією суддів встановлено наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Аркона-Лідер» укладено договір поставки від 01.08.14 р. №0108.2014/1 (а.с.76-78 Т.1).

Відповідно до умов даного договору ТОВ «Аркона-Лідер» брало на себе обов'язки щодо поставки товару на умовах та порядку визначеним в договорі. При цьому, відповідно до п.1.2 Товаром за даним Договором є товар, номенклатура, асортимент, комплектність, якість, кількість та вартість якого визначається в Специфікаціях до Договору, які оформляються у вигляді Додатків до Договору та є невід'ємними його частинами. Специфікації узгоджуються з довіреною особою Покупця (Директором) і затверджуються сторонами шляхом їх підписання. Однак, п.1.3. визначено, що сторони можуть визначати асортимент та вартість Товару, що поставлятиметься в видаткових накладних. В такому випадку Специфікація до Договору може не підписуватись.

За резульатами виконання своїх зобов'язань за вказаним договором сторонами було оформлено видаткові накладні: № 2108/044 від 21.08.2014 року, № 2008/026 від 20.08.2014 року, № 2008/025 від 20.08.2014 року, № 1408/029 від 14.08.2014 року, № 1408/043 від 14.08.2014 року (а.с. 79-83 Т.1).

На суму податкових зобов'язань ТОВ «Аркона-Лідер» було виписано позивачу податкові накладні № 138 від 14.08.2014 року, № 207 від 14.08.2014 року, № 222 від 20.08.2014 року, № 223 від 20.08.2014 року, № 378 від 21.08.2014 року (а.с. 84-88 Т.1).

Оплата була проведена в безготівковій формі в повному обсязі.

Також, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Фріоллі» укладено договір поставки від 02.06.14 р. № 0206.2014/6 (а.с.199-200 Т.1).

Відповідно до умов даного договору ТОВ «Аркона-Лідер» брало на себе обов'язки щодо поставки товару на умовах та порядку визначеним в договорі. При цьому, відповідно до п.1.2 товаром за даним Договором є товар, номенклатура, асортимент, комплектність, якість, кількість та вартість якого визначається в Специфікаціях до Договору, які оформляються у вигляді Додатків до Договору та є невід'ємними його частинами. Специфікації узгоджуються з довіреною особою Покупця (Директором) і затверджуються сторонами шляхом їх підписання. Однак, п.1.3. визначено, що сторони можуть визначати асортимент та вартість Товару, що поставлятиметься в видаткових накладних. В такому випадку Специфікація до Договору може не підписуватись.

Виконання сторонами своїх договірних зобов'язань оформлено накладними від 18.07.2014 року №167, від 18.07.2014 р. №168, від 21.07.2014 р. №174, від 21.07.2014 р. №175, іфд 21.07.2014 р. №183, від 22.07.2014 р. №184, від 23.07.2014 р. №188, від 23.07.2014 р. №190, від 23.07.2014 р. №202, від 24.07.2014 р. № 207, від 30.07.2014 р. №233, від 12.08.2014 р. №325, від 12.08.2014 р. №336, від 13.08.2014 р. №335, від 13.08.2014 р. №338 (а.с.201-215 Т.1).

На суму податкових зобов'язань ТОВ «Фріоллі» було виписано Позивачу податкові накладні (а.с.216-231 Т.1).

Оплата була проведена в безготівковій формі в повному обсязі.

Дослідивши вказані документи (видаткові та податкові накладні), колегією суддів встановлено, що вони оформлені у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»згідно із нормами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Вказана обставина також не заперечується відповідачем.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем вказані вище спірні договори були укладені на виконання замовлень, отриманих від ТОВ «МЕГАТРЕЙД АЙТІ ДИСТРИБ'ЮШН».

Фактично отримані від спірних контрагентів товари були реалізовані ТОВ «МЕГАТРЕЙД АЙТІ ДИСТРИБ'ЮШН» на підставі договору поставки від 21.01.2013 року №21/01-2013.

При цьому, дослідивши видаткові та податкові накладні, які були оформлені за результатами виконання договору поставки від 21.01.2013 року №21/01-2013 ТОВ «МЕГАТРЕЙД АЙТІ ДИСТРИБ'ЮШН» можна прослідити рух товарів, отриманих позивачем від ТОВ «Фріоллі» та ТОВ «Аркона-Лідер» (а.с. 79-83 Т.1, а.с.201-215 Т.1) та реалізованих в подальшому ТОВ «МЕГАТРЕЙД АЙТІ ДИСТРИБ'ЮШН» (а.с. 8-21, 26-35, 37-47 Т.2) з отриманням при реалізації прибутку.

Разом з тим, факт поставки обладнання підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 133-135 Т.4).

Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, до товарно-транспортних документів належить товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п.п. 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Таким чином, суд зазначає про те, що саме товарно-транспортні накладні є належними доказами факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку товарно-матеріальних цінностей.

Так, дослідивши товарно-транспортні накладні, колегією суддів встановлено, що вони містять повні відомомсті про вантаж, який перевозиться, при цьому, замовником (платником) значиться - ТОВ «Теміс-Консалтінг», вантажовідправник - ТОВ «Аркона Лідер»

Вказані товарно-транспортні накладні повністю підтверджують пояснення представника позивача про те, що товар, придбаний ним у ТОВ «Аркона-Лідер» вподальшому був реалізований ТОВ «Мегатрейд Айті Дистрб'юшин».

Що стосується доставки товару, отриманого позивачем від ТОВ «Фріоллі» за умовами договору поставки від 02.06.14 р. № 0206.2014/6, то в матеріалах справи міститься лист від ТОВ «Фріоллі» в якому зазначено, що Відповідно до умов укладеного договору ТОВ «Фріоллі» зобов'язане було поставити товар, а ТОВ «Теміс Консалт» зобов'язане було отримати даний товар.

На виконання умов даного договору з боку ТОВ «Фріоллі» поставку товару було здійснено транспортним засобом керівника ТОВ «Фріоллі», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.150 Т.4).

Факт поставки та передачі в даному випадку підтверджено видатковими накладними (а.с.149 т.4).

Крім того, позивачем надано до матеріалів справи оборотно-сальдову відомість, яка підтверджує отримання від спірних контрагентів ТОВ «Аркона-Лідер» та ТОВ «Фріоллі» товару (а.с.152-155 Т.4) та оборотно-сальдову відомість ТОВ «Мегатрейд Айті Дистрб'юшин», яка підтверджує подальшу реалізацію позивачем товару, отриманого від спірних договорів поставки від ТОВ «Аркона-Лідер» та ТОВ «Фріоллі» до ТОВ «Мегатрейд Айті Дистрб'юшин» (а.с.157185 Т.4).

Також, позивачем було долучено до матеріалів справи сертифікати відповідності на отриманий від спірних контрагентів товар (а.с.190-211, 222-232 Т.4), висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи (а.с.212-218 Т.4) та декларації відповідності (а.с.219-221 Т.4).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що товарність та реальність договорів поставки, укладених позивачем зі спірними контрагентами ТОВ «Аркона-Лідер» та ТОВ «Фріоллі» підтверджено зазначеними вище документами, а тому висновок відповідача про їх безтоварність спростовано матеріалами справи та поясненнями представників сторін.

Що стосується договорів про надання послуг з технічної підтримки, укладених між позивачем та ТОВ «Аркона-Лідер» і ТОВ «Фріоллі» колегією суддів встановлено наступні обставини.

Так, відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням (а.с.232-233 Т.1)

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Аркона-Лідер» укладено договір про надання послуг з технічної підтримки програмного забезпечення від 01.08.2014 р. № 0108.2014/3.

Відповідно до умов даного договору ТОВ «Аркона-Лідер» брало на себе обов'язки щодо надання послуг з технічної підтримки програмного забезпечення на умовах та порядку визначеним в договорі.

Виконання сторонами своїх договірних зобов'язань оформлено актами надання послуг: № 2808/058 від 28.08.2014 року, № 2808/064 від 28.08.2014 року (а.с.105-106 Т.1).

На суму податкових зобов'язань ТОВ «Аркона-Лідер» було виписано позивачу податкові накладні № 437 від 28.08.2014 року, № 466 від 28.08.2014 року.

Оплату за вищезазначеними договорами здійснено в повному обсязі, що перевірено Відповідачем та про що зазначено в Акті перевірки.

Також, між позивачем та ТОВ «Фріоллі» укладено договір про надання послуг з технічної підтримки програмного забезпечення від 01.07.2014 р. № 0107.2014/1.

Відповідно до умов даного договору ТОВ «Фріоллі» брав на себе обов'язки щодо надання послуг з технічної підтримки програмного забезпечення на умовах та порядку визначеним в договорі.

Виконання сторонами своїх договірних зобов'язань оформлено актами надання послуг: № 323 від 08.08.2014 року, № 215 від 30.07.2014 року (а.с.108-109).

На суму податкових зобов'язань ТОВ «Фріоллі» було виписано позивачу податкові накладні № 57 від 30.07.2014 року.

Оплата була проведена в безготівковій формі в повному обсязі.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, аналіз зазначених вище актів наданих послуг свідчить, що в них наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства. Жодним нормативним актом не визначено яким має бути опис обсягу господарської операції в первинному документі. В акті зафіксовано факти здійснення господарських операцій, а тому позивачем належним чином підтверджено правомірність віднесення витрат, понесених позивачем у зв'язку із з отриманням послуг від контрагентів, до складу валових витрат.

Так, згідно акту наданих послуг №2808/058 від 28.08.204 р. позивачу контрагентом - ТОВ «Аркона Лідер» були надані послуги з технічної і консультативної підтримки та послуги розширеної технічної підтримки програмного забезпечення Oracle з 01.08.14 р. по 31.08.14 р. на суму 27 342,00 грн. (а.с.105 Т.1).

Тобто, у вказаному акті міститься інформація, з якої можливо встановити зміст та обсяг проведеної господарської операції.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що вказана отримана послуга була в подальшому реалізована ТОВ «Мегатрейд Айті Дистрб'юшин», що підтверджено актом здачі-прийняття робіт №315 від 28.08.2014 р. на суму 27 621,00 грн. (а.с.25 Т.2), тобто з отриманням прибутку.

Згідно акту наданих послуг №2808/064 від 28.08.204 р. позивачу контрагентом - ТОВ «Аркона Лідер» були надані послуги з технічної підтримки та системного супроводу ПЗ Oracle для АТ «Банк Ренесанс Капітал» та послуги з технічної підтримки та системного супроводу ПЗ Oracle для ПАТ «Європейський Промисловий Банк» на загальну суму 177 586,32 грн. (а.с.106 Т.1)

Вказаний акт також в повній мірі відображає зміст та обсяг наданих послуг та також в подальшому був реалізований ТОВ «Мегатрейд Айті Дистрб'юшин», що підтверджено актом здачі-прийняття робіт №316 від 28.08.2014 р. на суму 179 398,43 грн. (а.с.24 Т.2), тобто з отриманням прибутку.

Зазначеним актом №323 від 08.08.2014 р. підтверджено, що контрагентом - ТОВ «Фріоллі» були надані послуги з технічної підтримки програмного забезпечення Oracle Database Standart Edition з 01.07.14 р. по 09.08.14 р.; послуги з технічної підтримки програмного забезпечення Oracle Database Standart Edition One з 01.07.14 р. по 09.08.14 р.; послуги з технічної підтримки програмного забезпечення Oracle Database Standart Edition Named User Plus з 01.07.14 р. по 09.08.14 р. на загальну суму 55 199,62 грн., тобто, колегія судді вважає, що вказаний акт в повній мірі відображає зміст та обсяг наданих послуг. Крім того, вказані послуги були реалізовані ТОВ «Мегатрейд Айті Дистрб'юшин», що підтверджено актом здачі-прийняття робіт №280 від 08.08.2014 р. на суму 55 763,71 грн. (а.с.36 Т.2), тобто з отриманням прибутку.

Крім того, з акту №215 від 30.07.2014 р. (а.с.109 Т.1) вбачається, що позивачу контрагентом - ТОВ «Фріоллі» були надані наступні послуги:

1. Послуги з продовження технічної підтримки програмного забезпечення ПЗ Oracle по продукту: Oracle Database Standart Edition, 4 NUP;

2. Послуги з продовження технічної підтримки програмного забезпечення ПЗ Oracle по продукту: Oracle Database Standart Edition, 8 NUP;

3. . Послуги з продовження технічної підтримки програмного забезпечення ПЗ Oracle по продукту: Oracle Database Standart Edition One, 4 NUP;

4. . Послуги з продовження технічної підтримки програмного забезпечення ПЗ Oracle по продукту: Oracle Database Standart Edition, 300 NUP;

5. Послуги з технічної і консультативної підтримки та послуги розширеної технічної підтримки програмного забезпечення Oracle в липня 2014 р.

При цьому, у вказаному акті зазначена інформація, згідно якої можливо зробити висновок про отримані послуги, а тому він є належним підтвердженням реального отримання господарської операції. Крім того, всі зазначені вище послуги були реалізовані позивачем своєму контрагенту ТОВ «Мегатрейд Айті Дистрб'юшин», що підтверджено актом здачі-прийняття робіт №268 від 30.07.2014 р. (а.с.22 Т.2).

Крім того, на підтвердження реальності по вказаним вище договорам про надання послуг з технічної підтримки, укладених між позивачем та ТОВ «Аркона-Лідер» і ТОВ «Фріоллі», позивачем суду апеляційної інстанції надано також копії замовлення на послуги та звіти про надані товари та послуги, які в свою чергу конкретизують які саме товари та послуги були необхідні позивачу та які з них були отримані позивачем від своїх контрагентів (а.с. 190-197 Т.3 та 7-10 Т.4).

При цьому, в наявних в матеріалах справи звітах міститься детальний перелік виконаних робіт (наданих послуг) із зазначенням деталізації проведених робіт.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що надання послуг з технічної підтримки по спірним договорам здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, а факт надання послуг за спірним договором, використання позивачем отриманого товару та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та врахування при формуванні прибутку підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Що стосується договорів про надання послуг з передпродажної підготовки товару, укладених між позивачем та ТОВ «Аркона-Лідер» і ТОВ «Фріоллі» колегією суддів встановлено наступні обставини.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Аркона-Лідер» було укладено договір про надання послуг від 01.08.14 р. № 0108.2014/2 (а.с.89-90 Т.1).

Відповідно до умов даного договору ТОВ «Аркона-Лідер» брав на себе обов'язки щодо надання послуг з передпродажної підготовки товару на умовах та порядку визначеним в договорі.

Виконання сторонами своїх договірних зобов'язань оформлено актами надання послуг: № 2708/046 від 27.08.2014 року, № 2608/064 від 26.08.2014 року, № 2508/016 від 25.08.2014 року, № 2208/045 від 22.08.2014 року, № 2108/050 від 21.08.2014 року (а.с. 91-95 Т.1).

На суму податкових зобов'язань ТОВ «Аркона-Лідер» було виписано позивачу податкові накладні № 431 від 21.08.2014 року, № 432 від 22.08.2014 року, № 434 від 25.08.2014 року, № 435 від 26.08.2014 року, № 436 від 27.08.2014 року (а.с.96-100 Т.1).

Колегією суддів встановлено та не заперечується сторонами по справі, що вказані документи мають всі необхідні реквізити, передбачені чинним податковим законодавством України.

Крім цього, між позивачем та ТОВ «Фріоллі» укладено договір про надання послуг від 02.06.14 р. № 0206.2014/4 (а.с.111- 112 Т.1).

Відповідно до умов даного договору ТОВ «Фріоллі» брав на себе обов'язки щодо надання послуг з передпродажної підготовки товару на умовах та порядку визначеним в договорі.

Виконання сторонами своїх договірних зобов'язань оформлено актами надання послуг від 31.07.2014 р. №238, від 31.07.2014 р. №239, від 31.07.2014 р. №240, від 31.07.2014 р. №241, від 31.07.2014 р. №242, від 31.07.2014 р. №243, від 31.07.2014 р. №244, від 31.07.2014 р. №245, від 31.07.2014 р. №246, 31.07.2014 р. №247, 31.07.2014 р. №248, 31.07.2014 р. №249, 31.07.2014 р. №250, 31.07.2014 р. №251, 31.07.2014 р. №252, 31.07.2014 р. №253, 31.07.2014 р. №254, 31.07.2014 р. №255, 31.07.2014 р. №256, 31.07.2014 р. №257, 31.07.2014 р. №258, 31.07.2014 р. №259, 31.07.2014 р. №260, 31.07.2014 р. №261, 31.07.2014 р. №262, від 30.06.2014 р. №63, 64, 65, 66, 67, 68, 69, 70, 71, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80 (а.с.113-155 Т.1)

На суму податкових зобов'язань ТОВ «Фріоллі» було виписано позивачу податкові накладні (а.с.156-198 Т.1).

Так, дослідивши вказані акти, колегією суддів встановлено, що позивач від своїх контрагентів отримував "послуги з передпродажної підготовки товарів".

При цьому, слід зазначити, що з метою з'ясування всіх обставин у справі в порядку ч.4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року було витребувано у позивача та відповідача всі наявні у них документи, в тому числі які не були надані суду першої інстанції, на підтвердження своїх доводів.

Саме на виконання вказаної ухвали позивачем були надані до суду замовлення на отримання послуг та звіти про надані послуги, які містять повний перелік замовлених та виконаних робіт спірними контрагентами (а.с.230-261 Т.3).

Згідно з наданих документів, передпродажна підготовка товару включає в себе розпакування товару; видалення пилу та сторонніх предметів; огляд товару; перевірку комплектності, цілісності; перевірку якості виробів шляхом проведення тестування, а саме контактів, з'єднань, відсутність розриву кабелів, перевірка наявності сигналів у джерелі та інше; перевірку наявності необхідної інформації (маркування) про товар і його виробника; якщо маркування не відповідає вимогам замінити його шляхом наклеювання додаткової інформації; при необхідності збірку виробу чи його наладку тощо.

Зі звітів про надані послуги, колегією суддів встановлено, що згідно вимог замовника було виконано такі види робіт по підготовці товару до реалізації: перевірка комплектації; ідентифікація товару; огляд товару; тестування товару; перевірка розмірів та властивостей товару; підбір упаковки для товару; упакування товару; нанесення стікерів/позначень комплектування товару тощо. При цьому, вказані роботи були виконані з близько 1000 різних найменувань обладнання.

Таким чином, аналіз зазначених вище замовлень та звітів свідчить, що в них наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства. Жодним нормативним актом не визначено яким має бути опис обсягу господарської операції в первинному документі. В актах зафіксовано факти здійснення господарських операцій.

Разом з тим, відповідачем додаткових документів суду апеляційної інстанції надано не було.

В судовому засіданні встановлено, що отримання даного виду послуг зумовлено тим, що в умовах жорсткої конкуренції і високих вимог споживачів фактично створювалась нова технічно складна комп'ютерна техніка (програмне забезпечення) для якості якої, перед її реалізацією необхідно було проводити ретельну перевірку та тестування.

Крім того, згідно з поясненнями представника позивача та наданих документів, дані послуги замовлялись з метою оптимізації витрат на гарантійну заміну неякісних товарів, які необхідно замінити не через заводський брак, а через фізичні пошкодження, які виникли, наприклад, під час транспортування.

Колегія суддів вважає, що доводи позивача щодо тих обставин, що вартість послуг є економічно виправданою з урахуванням того факту, що здійснювалась поставка товарів яка налічувала майже 1000 найменувань різного виду товарів, які використовували для створення нових комп'ютерних систем, підтверджено наявними в матеріалах справи документами.

При цьому, колегією суддів досліджено використання отриманих послуг в межах господарської діяльності платника податків.

Відповідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Вперше доктрину «ділова мета» в Україні використано Верховним Судом України у постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008 р. у справі №08/28 за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якій зазначено про те, що задовольняючи позов, суди виходили тільки з наявності у позивача податкових накладних продавців, проте, не взяли до уваги того, що позивач протягом тривалого часу набував через посередників сировину у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їхньої діяльності, а також, що позивач, продавці та їхні постачальники працювали в одному сегменті ринку, у якому існують налагоджені стабільні зв'язки й часники якого обізнані стосовно один одного.

При цьому, посилання представника відповідача в судовому засіданні на економічну необґрунтованість придбання послуг, оскільки вартість наданих послуг перевищує вартість придбаних товарів за перевіряємий період, колегія суддів не приймає до уваги. Так, послуги з передпродажної підготовки були застосовані до товару, придбаного позивачем раніше до перевіряємого періоду, та і в інших контрагентів. При цьому, послуги з передпродажної підготовки передбачали створення нового продукту (програмного забезпечення), що підтверджено матеріалами справи.

Крім того, позивачем надано оборотно-сальдову відомість, відповідно до якої позивач отримав прибуток на реалізації товарів та послуг у розмірі близько 2 000 000 грн., що підтверджує виконання цілей господарської діяльності товариства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що проведені господарські операції мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності Підприємства та досягнення його мети - отримання прибутку. Товари отримані від ТОВ «Фріоллі», ТОВ «Аркона Лідер» мали реальний і товарний характер та були використані в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях. Зазначене підтверджується обставинами, викладеними вище і документами, які були предметом перевірки і додатково додаються до зазначених заперечень.

На момент здійснення операцій і контрагенти, і Позивач були зареєстровані в ЄДР та реєстрі платників ПДВ, тобто мали законну можливість виписувати податкові накладні по виконаним роботам (наданим послугам).

При цьому, первинними документами Позивача та його контрагентів підтверджується, що господарські операції, спрямовані на виконання договорів дійсно відбулися, спричинили реальні зміни у майновому стані сторін, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності. Первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності, якими сторони супроводжували господарські операції не суперечать вимогам чинного законодавства, містять вичерпні дані щодо наданих послуг, у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Тому, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що спірні господарські операції з придбання позивачем та подальшого реалізацію товарів та послуг мають на меті отримання прибутку, а тому не позбавлені розумної ділової мети.

Разом з тим, будь-яких доказів в порушення норм ст. 71 КАС України, на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання знятих зобов'язань, в акті перевірки співробітниками ДПС не наведено, і суду апеляційної інстанції відповідачем не надано.

Висновки про безтоварність, що покладені в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення, ґрунтується виключно на висновках результатів аналізу діяльності спірних контрагентів, у зв'язку з їх відсутністю за місцезнаходженням.

Так, в Акті перевірки від 11.02.2015 р. відповідач зазначає, що взаємовідносини позивача та ТОВ «Аркона Лідер» носять безтоварний характер та посилається на акт від 03.11.14р. №1/7/26-50-22-08 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «АРКОНА ЛІДЕР» за серпень 2014р., де зазначено, що зустрічну звірку не проведено у зв'язку з тим, що стан платника « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням та на акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 03.09.14р. №2039/26-59-22-08/39151871 з ТОВ «ФРІОЛЛІ» (код ЄДРПОУ 39151871) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.14р. по 30.06.14р.

Разом з тим, позивачем долучено до матеріалів справи постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2014 р., яка залишена без змір ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 р. у справі №826/14425/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІОЛЛІ" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, якою, зокрема, визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ "Фріоллі" в АІС "Податковий блок", які було здійснено на підставі актів від 03.09.2014 №2039/26-59-22-08/39151871 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Фріоллі" (код за ЄДРПОУ 39151871), щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період 01.06.2014 по 30.06.2014" та від 04.09.2014 №2062/26-59-22-08/39151871 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Фріоллі" (код за ЄДРПОУ 39151871), щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період 01.07.2014 по 31.07.2014"; зобов'язано ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві поновити в в АІС "Податковий блок" показники податкової звітності ТОВ "Фріоллі", які були виключені відповідачем на підставі актів №2039/26-59-22-08/39151871 від 03.09.2014 та №2062/26-59-22-08/39151871 від 04.09.2014р.

Таким чином, посилання на акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 03.09.14р. №2039/26-59-22-08/39151871 з ТОВ «ФРІОЛЛІ» взагалі безпідставні.

При цьому, слід зазначити, що відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій. Не надано також вироків суду про підробку документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про безтоварність проведених позивачем господарських операцій.

Крім того, відповідно до ст. 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

При цьому, факт порушення контрагентом своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Дані обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору як в суді першої, так і апеляційної інстанцій.

Крім того, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

З огляду на викладене, зокрема, наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції з спірними контррагентами носили реальний характер, оскільки мали на меті отримання прибутку та фактично отримали прибуток, тобто по вказаним операціям позивача зі спірними контрагентами підтверджена їх економічна доцільність.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

В порушення ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не надано достатніх та допустимих доводів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що при винесені оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 19.02.15р. №0000502205 повноваження державної податкової інспекції використовувалися не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому оскаржуване податкове повідомлення рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а постанова суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 19.02.15р. №0000502205 підлягає скасуванню з винесенням нового рішення в цій частині про задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теміс-Консалт" - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2015 року - скасувати в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 19.02.15р. №0000502205.

В цій частині винести нове рішення, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Теміс-Консалт" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 19.02.15р. №0000502205.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Повний текст постанови виготовлено 21 липня 2015 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.