Постанова № 47170112, 21.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 липня 2015 року 13:30 № 826/5586/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до 3-тя особаДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.05.2014 року №232/17-01, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.05.2014 року №232/17-01.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, оскільки, за твердженням останнього, перевірка контролюючим органом проводилася щодо фізичної особи-підприємця, а виявлені за результатами перевірки порушення стосуються позивача як фізичної особи, а не фізичної особи-підприємця. Крім того, представником позивача наголошено, що ОСОБА_1 не було повідомлено про анулювання (прощення) її боргу, з огляду на що в останньої не виникло обов'язку сплатити податку, і взагалі, на думку представника позивача, враховуючи повернення на рахунок Акціонерного комерційного інноваційного банку «Укрсиббанк» коштів, які отримані в якості кредиту, сторонами за договором фактично було достроково припинено дію договору кредиту на умовах його повернення, а, відтак, ОСОБА_1 не було отримано доходу, який підлягає оподаткуванню.

У судовому засіданні 08.06.2015 року судом замінено відповідача - ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві - на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві), а також залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (надалі - третя особа або ТОВ «Кей-Колект»).

У судове засідання 15.07.2015 року з'явився представник позивача, який заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач та третя особа явки своїх представників у вказане судове засідання не забезпечили, хоча, у відповідності до положень ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується наявними у матеріалах справи розпискою та повідомленням про вручення поштового відправлення.

При цьому, 19.05.2015 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшли письмові заперечення проти позову, в яких зазначено про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень у зв'язку з виявленими під час перевірки позивача порушенням вимог податкового законодавства.

В свою чергу, 13.07.2015 року від представника третьої особи надійшло клопотання про розгляд даної справи за відсутності останнього.

З огляду на викладене, суд у судовому засіданні 15.07.2015 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття належним чином повідомлених відповідача та третьої особи, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.04.2014 року №32 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 контролюючим органом проведено невиїзну позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складно акт №164/17-01/НОМЕР_1 від 18.04.2014 року (надалі - акт перевірки).

У відповідності до змісту вказаного акту перевірки контролюючим органом встановлено порушення ст. 36 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого не задекларовано дохід, що підлягає декларуванню в річній податковій декларації (абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України), отриманий в ІІ кв. 2012 року як додаткове благо в сумі 1 755 041,34 грн., не визначено та не сплачено з нього податок на доходи фізичних осіб до бюджету в сумі 298 142,43 грн.

В якості підстав для даного висновку контролюючим органом в акті перевірки зазначено, що при опрацюванні інформації з бази даних 1-ДФ встановлено, що ТОВ «Кей-Колект» в ІІ кв. 2012 року нараховано та виплачено на користь гр. ОСОБА_1 дохід за ознакою 126 (додаткове благо) в сумі 1 755 041,34 грн. Також, від ТОВ «Кей-Колект» отримано відповідь, згідно якої вказане Товариство, як кредитор, повідомило фізичну особу як платника податку на доходи фізичних осіб під підпис особисто про те, що анульована сума заборгованості є доходом, отриманим як додаткове благо, та попередило про необхідність самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб. При цьому, вказано, що податкова декларація про майновий стан і доходи за 2012 рік ОСОБА_1 до податкового органу подано з нульовими показниками.

На підставі вищевикладеного, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.05.2014 року №232/17-01, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 372 678,04 грн., з яких за основним платежем нараховано 298 142,43 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 74 535,61 грн.

Вважаючи вказане вище податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (надалі - ПК України), який набрав чинності 01.01.2011 року.

Так, згідно ст. 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Як було зазначено вище, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував встановлений контролюючим органом факт нарахування та виплати на користь гр. ОСОБА_1 доходу за ознакою 126 (додаткове благо) в сумі 1 755 041,34 грн. у ІІ кв. 2012 року, на підтвердження чого відповідачем вказано, що ТОВ «Кей-Колект», як кредитор, повідомило ОСОБА_1, як платника податку на доходи фізичних осіб, під підпис особисто про те, що анульована сума заборгованості є доходом, отриманим як додаткове благо, та попередило про необхідність самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб.

У відповідності до матеріалів справи вбачається, що між гр. ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» укладено договори про надання споживчого кредиту №11220434000 від 21.09.2007 року та №11244995000 від 01.11.2007 року, згідно яких Банк (Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк») зобов'язується надати Позичальнику (гр. ОСОБА_1.) кредитні кошти (кредит) у відповідному розмірі, а Позичальник зобов'язується прийняти належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному договорі.

В подальшому, як вбачається з наявних у матеріалах справи копії листа ТОВ «Кей-Колект» за вих. №135-12845 від 25.03.2014 року та письмових пояснень ТОВ «Кей-Колект» за вих. №135-18260 від 10.07.2015 року, третя особа, як кредитор за кредитними договорами №11220434000 від 21.09.2007 року та №11244995000 від 01.11.2007 року, повідомила боржника за кредитними зобов'язаннями - ОСОБА_1 - про анулювання залишку заборгованості за вищевказаними кредитними договорами, на підтвердження чого останньою зроблена розписка про ознайомлення.

Так, у матеріалах справи містяться копії повідомлень про анулювання боргу (в порядку пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України) за вих. №006-3778 від 21.06. 2012 року та за вих. №006-3777 від 21.06.2012 року, згідно яких ТОВ «Кей-Колект» повідомило ОСОБА_1 про прийняття Товариством рішення про анулювання кредиторської заборгованості останньої, яка виникла на підставі договорів №11244995000 від 01.11.2007 року та №11220434000 від 21.09.2007 року у розмірі 790 276,18 грн. та 964 765,16 грн. відповідно, що у загальному розмірі складає 1 755 041,34 грн. На підтвердження обізнаності позивача з вказаними повідомленнями останні містять підпис ОСОБА_1 про отримання оригіналів останніх 21.06.2012 року, достовірність якого позивачем та його представником під час судового розгляду не заперечувалася.

Згідно пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, факт порушення положень якого встановлено контролюючим органом під час перевірки, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді, зокрема, суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

З огляду на викладене вбачається, що у відповідності до положень пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, позивачем, враховуючи факт повідомлення останньої про прийняття ТОВ «Кей-Колект» рішення про анулювання кредиторської заборгованості ОСОБА_1, яка виникла на підставі договорів №11244995000 від 01.11.2007 року та №11220434000 від 21.09.2007 року, отримано дохід 1 755 041,34 грн., що підлягає декларуванню в річній податковій декларації, із визначенням розміру податку на доходи.

Водночас, суд звертає увагу, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом стосовно фізичної особи ОСОБА_1, яка, у відповідності до інформації з Єдиного державного реєстру, не перебуває у стані припинення станом на момент розгляду справи судом, в той час як з вищезазначеними позовними вимогами до суду звернулася фізична особа ОСОБА_1

Так, приписами ч. 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 3 КАС України, позивачем є, зокрема, особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

З вказаних правових норм вбачається, що фізична особа може звернутися до адміністративного суду з позовом про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень лише в тому випадку, якщо такі дії безпосередньо впливають на її права, свободи та інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Тобто, фізична особа наділена правом оскаржити до суду не будь-які дії суб'єкта владних повноважень, які на її думку, були вчинені з порушенням вимог закону, а лише ті, що мають безпосереднє відношення до особи, яка подала адміністративний позов.

Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 01.06.2010 року № 781/11/13-10 зазначає, що звернення до суду з позовом особи, якій не належить право вимоги (неналежний позивач), є підставою для відмови у задоволенні такого позову оскільки права, свободи чи інтереси цієї особи у сфері публічно-правових відносин не порушено.

При цьому, КАС України не містить положень, які б давали позивачу право звертатися до суду із вимогою щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити в інтересах позивача певні дії, спрямовані на захист прав, порушення яких на момент постановлення судового рішення не відбулося.

Таким чином, на підставі вищевикладеного суд, з урахуванням того, що перевірка, за результатами якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, проводилася щодо фізичної особи-підприємця, а також того, що безпосередньо оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відносно фізичної особи-підприємця, дійшов висновку, що оскаржуваним рішенням права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_1, як фізичної особи, не порушено.

При цьому, слід звернути увагу, що безпосередньо сам факт порушення положення пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України ОСОБА_1, як фізичною особою, знайшов своє підтвердження під час судового розгляду даної справи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, ч. 6 ст. 128 ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. (чотирьох тисяч трьохсот вісімдесяти чотирьох грн. 80 копійок) на р/р №31218206784007, отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820019, код класифікації доходів бюджету - 22030001.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок