Постанова № 47170088, 17.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

17 липня 2015 року №826/6546/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Нерухомість Плюс»додержавної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.10.2014 №0006412204, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нерухомість Плюс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.10.2014 №0006412204.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 09.09.2014 №29/26-58-22-04-11/37249925 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Диліжанс 2010», необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.10.2014 №0006412204. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 09.09.2014 №29/26-58-22-04-11/37249925 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 24.10.2014 №0006412204 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Справу №826/6546/15 розглянуто в письмовому провадженні згідно із приписами частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві (на час розгляду справи в суді - державна податкова інспекція у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві) проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Нерухомість Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Диліжанс 2010» за період з 01.06.2014 по 31.06.2014.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Нерухомість Плюс» пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 232160,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 09.09.2014 №29/26-58-22-04-11/37249925 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.10.2014 №0006412204, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у розмірі 290200,00 грн., у тому числі: 232160,00 грн. - основний платіж, 58040,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборі у місті Києві від 09.09.2014 №29/26-58-22-04-11/37249925 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Нерухомість Плюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Диліжанс 2010» за договором про надання рекламних послуг від 26.05.2014 №26/05.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Нерухомість Плюс» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Диліжанс 2010» (виконавець) укладено договір про надання рекламних послуг від 26.05.2014 №26/05, відповідно до якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язок самостійно чи/або із залученням третіх осіб надати послуги з виготовлення та розповсюдження рекламної продукції, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вказані послуги.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору про надання рекламних послуг від 26.05.2014 №26/05; додатку №1 до договору про надання рекламних послуг від 26.05.2014 №26/05 - кошторис послуг від 01.06.2014 №1 на виготовлення та розповсюдження рекламного буклету; додатку №2 до договору про надання рекламних послуг від 26.05.2014 №26/05 - план від 01.06.2014 №1 розповсюдження рекламних буклетів; додатку №3 до договору про надання рекламних послуг від 26.05.2014 №26/05 - акт від 30.06.2014 №1 виконаних робіт з виготовлення, друку та розповсюдження рекламного буклету; податкової накладної; макетів рекламних буклетів; платіжних доручень; договорів із третіми особами.

Також, товариством з обмеженою відповідальністю «Нерухомість плюс» надано суду письмові пояснення щодо економічної та ділової доцільності господарських взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю «Диліжанс 2010», відповідно до яких основним видом економічної діяльності позивача є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна, зокрема, приміщень торгово-розважальних центрів. Рекламні послуги були використані з метою пошуку суборендарів відповідних приміщень. За результатами проведених рекламних заходів позивачем протягом червня-жовтня 2014 року укладено ряд договорів суборенди на загальну площу 5 375,59 кв.м., внаслідок чого товариством з обмеженою відповідальністю «Нерухомість Плюс» отримано прибуток, а відтак досягнута мета отримання як ділової, так і економічної вигоди.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених товариством з обмеженою відповідальністю «Нерухомість плюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Диліжанс 2010» вказано на довідку державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 20.08.2014 №823/26-58-22-04-17/33628495 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Диліжанс 2010» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками, згідно актів складених державною податковою інспекцією у Приморському районі міста Одеси Міністерства доходів і зборів України у Одеській області від 25.07.2014 №4255/15-53-22-3/39161256 та від 25.07.2014 №4256/15-32-53-22-3/39161223» та акти по контрагентам контрагента позивача.

Разом з тим, відповідачем, під час розгляду даної справи, не спростовано доводів позивача та не надано суду доказів, які б свідчили про відсутність факту реального здійснення операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Нерухомість плюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Диліжанс 2010».

Фактично рух активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Диліжанс 2010» контролюючим органом не перевірявся та не встановлювався. Висновки зроблені на припущеннях, по ланцюгу контрагентів контрагента позивача, без належних доказів.

Позивачем під час судового розгляду справи наведено суду мотиви економічної та ділової доцільності взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю «Диліжанс 2010», які відповідачем жодним чином не спростовані.

Доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин, контролюючим органом суду не надано, дотримання податкової дисципліни названими суб'єктами господарювання контролюючим органом не перевірялось.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Нерухомість плюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Диліжанс 2010» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24.10.2014 прийняте обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Нерухомість плюс» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.10.2014 №0006412204 підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 24.10.2014 №0006412204.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.