Постанова № 47161225, 14.07.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/1224/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Колодяжного Д.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом позивача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до відповідача Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень -рішень

В С Т А Н О В И В:

16 квітня 2015 року позивач фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі Карлівська ОДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень від 02.02.2015 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податкові повідомлення-рішення від 02.02.2015 № НОМЕР_1 та НОМЕР_2, які винесені на підставі акта перевірки від 11.12.2014 № 0232/16/31/22/НОМЕР_3 та рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 23.01.2015 № 20/П/16-31-10-04-11, є необґрунтованими та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України. Позивач зазначає про безпідставність твердження відповідача про те, що на місці реалізації товарів були відсутні облікові документи на частину товарів під час проведення перевірки, оскільки позивач був відсутній на місці реалізації товарів (у магазині), та він не зміг надати облікові документи.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову. У письмових запереченнях проти позовних вимог відповідач зазначає, що ФОП ОСОБА_1 повинен вести облік товару та товарних записів у книзі обліку доходів та витрат на підставі первинних документів; до документів, що є підставною для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні; такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. За доводами відповідача, відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку; здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік; відсутність таких документів може свідчить про нездійснення самих господарських операцій.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1Г (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) зареєстрований як фізична особа-підприємець Реєстраційною службою Машівського районного управління юстиції Полтавської області 20.02.2014 та перебуває на обліку у Машівському відділені Карлівської ОДПІ з 21.02.2014, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На підставі направлень Головного управління ДФС у Полтавській області на перевірку від 11.12.2014 № 1231 та № 1232 та наказу Головного управління ДФС у Полтавській області від 10.12.2014 № 33 згідно зі статтею 80 Податкового кодексу України 11.12.2014 працівниками Головного управління ДФС у Полтавській області проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3), а саме: магазину «Продукти», розташованого за адресою: вул. Леніна, 173, смт. Машівка, Полтавська область.

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем на оспорюються.

За наслідками проведеної перевірки ФОП ОСОБА_1 відповідачем складено акт від 11.12.2014 № 0232/16/31/22/НОМЕР_3, яким зафіксовані порушення, зокрема пунктів 1, 11, 12, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (надалі Закон № 265/95), статті 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (надалі Закон № 481/95-ВР), пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (надалі Положення № 637). За даним актом встановлено, зокрема:

- відсутність обліку товарів на місці реалізації (відсутні накладні) на загальну суму за цінами реалізації 1 047,38 грн;

- неоприбуткування готівкових коштів у книзі ОРО № 3000054835р/1 на підставі фіскальних звітів чеків з № 0166 по № 0175 за період з 01.12.2014 по 10.12.2014 включно у сумі 1 801,80 грн та за 17.10.2014 на підставі фіскального звітного чеку № 0121 на суму 2 737,50 грн, всього на суму 4 539,30 грн. За поясненнями позивача, викладеними, зокрема в позовній заяві, позивачем допущено невиконання записів у КОРО у зв'язку з хворобою ОСОБА_1

На підставі акта перевірки від 11.12.2014 № 0232/16/31/22/НОМЕР_3 Карлівською ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 23.12.2014 № НОМЕР_4 за порушення вимог Положення № 637 та за порушення вимог Закону № 265/95-ВР на загальну суму 24 878,26 та № НОМЕР_5 за порушення вимог статті 18 Закону № 481/95-ВР на суму 10 000 грн.

Позивач оскаржив указані повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Головного Управління ДФС у Полтавській області.

За висновками Головного управління ДФС у Полтавській області прийнято рішення від 23.01.2015 № 20/П/16-31-10-04-11 про залишення без змін податкового повідомлення - рішення від 23.12.2014 № НОМЕР_5 та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2014 № НОМЕР_4 в частині штрафної санкції у загальному розмірі 22 696,50 грн та зобовязано Карлівську ОДПІ прийняти податкове повідомлення-рішення за порушення вимог пункту 2.6 Положення № на загальну суму 9 821,50 грн.

У даному рішення зазначено та з матеріалів справи вбачається, що в акті перевірки визначено суму не оприбуткованих коштів у загальній сумі 4 539,30; з урахуванням наданих до розгляду скарги документів (фіскального чеку від 17.10.2014 № 960, виданого чеку від 17.10.2014 № 961, пояснювальної записки від 17.10.2014) фактично не оприбуткована сума становить 1 964,30 грн.

За результатами розгляду первинної скарги ФОП ОСОБА_1 Карлівською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.02.2015 № НОМЕР_1, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 9 821,50 грн, та від 02.02.2015 № НОМЕР_2, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 2 181,76 грн.

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення від 02.02.2015 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України. Листом від 12.03.2015 № 2249/П/99-99-10-01-02-25 скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права.

Відповідно до пункту 6 статті 33 Закону України від 20.05.1999 № 679-XIV «Про Національний банк України» визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій віднесено до повноважень НБУ.

Постановою НБУ від 15.12.2004 № 637 затверджено зазначене Положення.

Так, згідно зі статтею 2 Закону України № 265/95-ВР та пункту 1.2 Положення № 637 книга обліку розрахункових операцій (далі КОРО) прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг); оприбуткування готівки проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 2.6 глави 2 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Статтею 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (надалі Указ № 436/95) установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України (постанова Верховного Суду України від 01.04.2014 у справі № 21-54а14), пунктом 2.6 Положення № 637 передбачено два механізми оприбуткування готівки залежно від способу фіксації її надходження в касу: прибуткові касові ордери або фіскальні звітні чеки (РК).

Отже, у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі. У випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.

Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу № 436/95).

Верховний Суд України, усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції пункту 2.6 Положення, вже неодноразово висловив свою правову позицію. Зокрема, у постановах від 26 лютого 2013 року (справи №№ 21-7а13, 21-35а13) в частині, що стосується оприбуткування готівки у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК він указав, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та відображення на їх підставі готівки у КОРО.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12.11.2013 у справі № 21-370а13 тощо.

З урахуванням викладеного, сума фінансових санкцій, застосованих податковим органом на підставі статті 1 Указу № 436/96 за порушення вимог пункту 2.6 Положення № 637, є обґрунтованою у розмірі 9 821,50 грн за нездійснення обліку готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень за реалізований товар на загальну суму 1 964,30 грн у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків від 17.10.2014 та від 01.12.2014 по 10.12.2015 включно.

Отже, відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 02.02.2015 № НОМЕР_1, яким застосовано до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 9 821,50 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 02.02.2015 № НОМЕР_2, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 2 181,76 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 01.06.2000 № 1776-ІІІ суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у встановленому порядку облік товарів за місцем їх реалізації та зберігання, реалізовувати тільки обліковані товари.

Статтею 3 Закону № 265/95 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідальність за порушення зазначених вимог передбачена статтею 20 Закону № 265/95, згідно з якою до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 6 Закону № 265/95 передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) спрощена система оподаткування, обліку та звітності особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з вимогами підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин).

Отже, продаж підакцизних товарів (алкогольних напоїв) не підпадає під дію спрощеної системи оподаткування, тому фізична особа-підприємець зобов'язана здійснювати облік цих товарів.

Відповідно до пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

За визначенням термінів у даному Закону бухгалтерський облік процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Згідно з частиною 2 статті 3 зазначеного Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати відповідні обов'язкові реквізити.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) станом на 11.12.2014 при перевірці магазину «Продукти», розташованого за адресою: вул. Леніна, 173, смт. Машівка, субєкта господарювання ФОП ОСОБА_1, виявлено відсутність обліку товарів (алкогольних напоїв горілки та вина) на місці реалізації (відсутні накладні) на загальну суму за цінами реалізації 1 047,38 грн. На даній відомості міститься відмітка про те, що ОСОБА_3 особа, яка проводила розрахунки, залишки ТМЦ підтверджує; накладні на вказаний товар відсутні.

Отже, у даному випадку позивач зобов'язаний вести у порядку, встановленому законодавством, зазначений облік товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.

При цьому, позивачем також не надано суду доказів на підтвердження того, що при адміністративному оскарженні до контролюючого органу вищезазначених податкових повідомлень-рішень ним були надані відповідні накладні на вказаний товар.

З урахуванням викладеного, судом не приймаються до уваги надані позивачем до суду копії накладних та касових чеків.

У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог позивача, при цьому, представником відповідача в повній мірі доведено, що відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, визначених законом. Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати покладаються на позивача.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено 10 % суми судового збору, що становить 182,20 грн. Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, позивач повинен сплатити 90 % недоплаченої суми судового збору, що становить 1 644,30 грн.

Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень - рішень відмовити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Державного бюджету України (р/р №31213206784002, отримувач коштів: УДКС України у м. Полтаві, код 22030001; банк отримувача: ГУДКС України у Полтавській області, МФО 831019; ідентифікаційний код 38019510; код класифікації доходів бюджету 22030001; призначення платежу: судовий збір за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, Полтавський окружний адміністративний суд) судовий збір у розмірі 1 644,30 грн ( одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 20 липня 2015 року.

СуддяТ.С. Канигіна