Постанова № 47160209, 26.06.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2015 року 15:22Справа № 808/513/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Чернової Ж.М.

за участю секретаря судового засідання Мухи Я.М.

представників:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Запоріжжі Межрегіонального головного управління Міндоходів

про: скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Запоріжжі Межрегіонального головного управління Міндоходів, в якому позивач просить суд визнати недійсними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.01.2014 №0000022620.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем неправомірно прийнято спірне податкове повідомлення рішення, оскільки позивачем надано всі первинні податкові та бухгалтерські документи на підтвердження реальності та повноти відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій з ТОВ ВКФ Роллекс ЛТД, а отже у позивача не було підстав для не включення сум податку на додану вартість по операціях з ТОВ ВКФ Роллекс ЛТД до складу податкового кредиту. Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що під час проведення позапланової перевірки позивачем не надано документи на підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ ВКФ Роллекс ЛТД, передбачені договором №423 від 20.05.2009 р., а саме не надано накладні на відпуск товару та сертифікати якості на товар. Крім того, відповідач зазначає, що ними отримано акт Нікопольської ОДПІ Дніпропетровської області за результатами документальної планової перевірки ТОВ ВКФ Роллекс ЛТД, в ході якої податковим органом встановлено відсутність у ТОВ ВКФ Роллекс ЛТД первинних податкових та бухгалтерських документів по господарських операціях з контрагентами за період з 01.07.2010 по 31.12.2010 р. Також зазначає, що в ході перевірки встановлено, що постачальниками ТОВ ВКФ Роллекс ЛТД є ТОВ Спеціальне проектно-конструкторське бюро Енергомашпроект, ТОВ Веста-Дніпро, ТОВ Техресурс Компані, у яких за результатами перевірки податкових органів відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій (відсутні складські приміщення, автомобільний транспорт, обладнання, тощо). Таким чином, позивачем неправомірно віднесено суми коштів до складу податкового кредиту на підставі документів, виписаних від імені ТОВ ВКФ Роллекс ЛТД. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.160 КАС України, 26.06.2015 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу Камертон.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

З матеріалів справи встановлено, що в період з 24.12.2013 р. по 30.12.2013 р. відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку господарських відносин з платником податку ТОВ ВКФ Роллекс ЛТД (код ЄДРПОУ 13444905) за грудень 2010 р., січень 2011 року, за результатами якої складено акт №319/26-20/00186542 від 18.10.2013 р. Перевіркою встановлено порушення позивачем:

-пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 11304,00 грн. (за січень 2011 року).

14.01.2014 року відповідачем на підставі акту перевірки №319/26-20/00186542 від 18.10.2013 р. прийнято:

-податкове повідомлення рішення №0000022620, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 11305,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 11304,00 грн. та 1,00 грн. штрафні санкції;

Позивач, не погодившись з прийнятим податковим повідомленням рішенням, звернувся з позовом до суду.

Суд, вважає за необхідне відмітити наступне. Підставою для визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість став висновок податкового органу про безтоварний характер господарських правовідносин між позивачем та ТОВ ВКФ Роллекс ЛТД.

Суд зазначає, що відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. В підпункті 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону України Про податок на додану вартість датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. При цьому, згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 даного Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст.201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п.198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 (який набрав чинності з 10.01.2011), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд вважає за необхідне зазначити, що податкові накладні, наявні в матеріалах справи, виписані ТОВ ВКФ Роллекс ЛТД для документального оформлення виконання умов договорів, містять відомості про адресу місцезнаходження покупця та продавців, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару, тому відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. За таких обставин, немає підстав для невключення сум ПДВ по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту позивача.

Водночас, згідно п.198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ТОВ ВКФ Роллекс ЛТД (код ЄДРПОУ 13444905) укладено договір №423 від 20.05.2009 (далі-договір), відповідно до умов договору продавець ТОВ ВКФ Роллекс ЛТД зобовязується поставити, а покупець ВАТ Запорізькій завод феросплавів прийняти та оплатити на умовах даного договору продукцію, в асортименті та за цінами вказаних в додаткових угодах та специфікаціях к даному договору. Відповідно до п.3.1 договору покупець проводить оплату за фактичну кількість поставленого товару на склад покупця шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця на протязі 5 банківських днів з моменту передачі товару, за умови виконання продавцем п.4.3 договору. Згідно п.4.3 разом с товаром продавець надає покупцю наступні оригінали документів: рахунок, накладну на відвантаження товару, податкову накладну, сертифікат якості.

Вищезазначену операцію відображено ЗЗФ в бухгалтерському обліку. Суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, які перенесені до додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 р., січень 2011 року.

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ ВКФ Роллекс ЛТД позивачем до матеріалів справи надано, рахунки виставлені ТОВ ВКФ Роллекс ЛТД за поставлену продукцію, прибуткові ордери, податкові накладні виписані ТОВ ВКФ Роллекс ЛТД.

До того ж, на підтвердження відображення господарської операції з ТОВ ВКФ Роллекс ЛТД в податковому обліку позивача до матеріалів справи надано податкові декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року та січень 2011 року, розрахунки коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість, розшифровки в розрізі контрагентів.

Також, на підтвердження оплати за вказаним договором позивачем до матеріалів справи надано виписки з банку та платіжні доручення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а так як дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, що зумовлює відсутність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій, а висновок відповідача про безпідставність включення сум податку на додану вартість з операцій по придбанню товарів, послуг від ТОВ ВКФ Роллекс ЛТД є необґрунтованим.

Стосовно посилань податкового органу на те, що відповідачем до перевірки не надано документи, передбачені договором №423 від 20.05.2009 р., а саме не надано накладні на відпуск товару та сертифікати якості на товар, суд зазначає, що невиконання позивачем та ТОВ ВКФ Роллекс ЛТД умов договору, в частині надання при поставці товару накладних на відпуск товару та сертифікатів якості на товар, не може свідчити про відсутність факту здійснення господарської операції в цілому, а свідчить лише про неналежне виконання сторонами умов договору, що не є предметом розгляду даної адміністративної справи. Крім того, з пояснень представника позивача встановлено, що на товар, який придбавався від ТОВ ВКФ Роллекс ЛТД сертифікат якості не є обовязковим.

Стосовно посилань представника відповідача на відсутність у позивача товаро-транспортних накладних, суд зазначає, що самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність такої операцій з придбання товару. Крім того, суд зазначає, що позивачем не укладалися договори з перевізниками на доставку товару від ТОВ ВКФ Роллекс ЛТД, а відповідно до умов договору укладеного між позивачем та ТОВ ВКФ Роллекс ЛТД поставка товару проводиться ТОВ ВКФ Роллекс ЛТД на умовах СРТ франко-склад ПАТ ЗФЗ (Інкотермс 2000), 69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11.

При розгляді справи судом встановлено, що висновок податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій базується на даних акту перевірки ТОВ ВКФ Роллекс ЛТД від 10.06.2013 №1603/221/13444905 з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства з 01.07.2010 по 31.12.2012 р. Зі змісту даних акту перевірки встановлено, що податковий орган дійшов висновку про порушення ТОВ ВКФ Роллекс ЛТД вимог чинного законодавства, а саме встановлено проведення транзитних операцій з продажу товарів по ланцюгу постачання ТОВ Будметалпласт, ТОВ Веста-Дніпро, ТОВ СПКБ Енергомашпроект, ТОВ Техресурс Компані - ТОВ ВКФ Роллекс ЛТД - підприємства покупці, які є безтоварними та не спричиняють реального настання правових наслідків.

Суд вважає за необхідне відмітити, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи. В ході розгляду справи відповідачем не надано до суду доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб контрагентів позивача.

В ході розгляду справи відповідачем не надано до суду доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб ТОВ ВКФ Роллекс ЛТД та наявності рішення суду про визнання угод недійсними. Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обовязковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі Булвес АД проти Болгарії (заява №3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, слід зазначити, що в обґрунтування висновку про порушення ПАТ «ЗФЗ» пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, відповідачем в акті перевірки №319/26-20/00186542 наводяться дані із посиланням на акт та матеріали документальної позапланової виїзної перевірки з питання реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку господарських відносин з платником податків ТОВ ВКФ «Роллекс ЛТД» за липень-грудень 2010 року (Акт від 18.10.2013 №179/26-20/00186542) на підставі якого, винесені податкові повідомлення-рішення від 01.11.2013 №0000942620, №0000952620, №0000962620, які в свою чергу оскарженні у судовому порядку та не можуть вважатися узгодженими.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень.

Враховуючи наведене, позивач у відповідності норм Податкового кодексу України, правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість. Податковий орган при прийнятті рішення дійшов хибного висновку про порушення позивачем положень Податкового кодексу України, відповідач дійшов такого висновку з огляду на обставини діяльності інших осіб, а не позивача, що є помилковим, так як позивач не несе відповідальності за їх дії.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що податковий кредит підтверджений відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Запоріжжі Межрегіонального головного управління Міндоходів від 14.01.2014 №0000022620.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» сплачений судовий збір у сумі 182,70 (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М.Чернова