Постанова № 47159120, 21.07.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2015 р. Справа № 804/7705/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Коренева А.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адіоніс» (далі позивач) до Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області (далі відповідач) про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дії ОДПІ щодо відмови у прийнятті податкової декларації ТОВ «АДІОНІС» з податку на додану вартість за березень 2015 року, а податкову декларацію ТОВ «АДІОНІС» з податку на додану вартість за березень 2015 року визнати такою, що прийнята датою її фактичного отримання, тобто 10.04.2015 року, та про зобов'язання ОДПІ відобразити показники (дані) податкової декларації ТОВ «АДІОНІС» з податку на додану вартість за березень 2015 року з додатками в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «АДІОНІС». На обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що подана засобами електронного зв'язку до ОДПІ податкова декларація з ПДВ за березень 2015р. була заповнена відповідно до вимог ст.48 ПКУ, що підтверджується роздрукованим екземпляром податкової декларації з ПДВ за березень 2015року, яка була направлена до Відповідача в електронному вигляді. Також позивачем зазначено, що на момент подання податкової декларації з ПДВ за березень 2015 року ТОВ не було позбавлене статусу платника податку на додану вартість, постанова ДОАС у справі №804/466/14, якою скасовано рішення ОДПІ №29 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «АДІОНІС», оформлене листом №13726/10/04-64-18-4 від 16.11.2013 року, та поновлено ТОВ «АДІОНІС» в реєстрі платників податків на додану вартість, набрала законної сили. До канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про розгляду справи в порядку письмового провадження та підтримання позовних вимог.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що декларація з ПДВ за березень 2015 року не була прийнята, оскільки електронною системою оброблення звітності не отримано підтвердження ТОВ «Адіоніс» як платника ПДВ у звітному періоді, що по суті є відмовою в прийнятті такої декларації. Така позиція заснована на порушенні і заповненні ТОВ «Адіоніс» вимог ст.ст. 48, 49 ПК України. Також відповідачем було зазначено, що ТОВ «Адіоніс» було поновлено ДФС України у реєстрі платників ПДВ 30.04.15. До канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Вивчивши доводи позову та заперечень, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, суд при винесенні постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Судовим розглядом справи встановлено, що 24.03.14 між позивачем та відповідачем укладений Договір №Е00313/2014 про визнання електронних документів (а.с.8). Відповідно до квитанції №1 позивачем (ІПН 363668104640) 10.04.15 засобами електронного зв'язку направлена до контролюючого органу податкова декларація з ПДВ за податковий період - березень 2015року, яка доставлена до центрального рівня ДПС України 10.04.15 в 14:01:10, але не прийнята через помилку: ІПН 363668104640 не був платником ПДВ в періоді Березень 2015р., дата анулювання свідоцтва платника ПДВ 15.11.13 (а.с.12).

Також судом встановлено, що позивачем було оскаржено до суду рішення ОДПІ №29 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «АДІОНІС», оформлене листом №13726/10/04-64-18-4 від 16.11.13, та постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2014 року у справі №804/466/14 вказане рішення ОДПІ №29 скасовано, а ТОВ «АДІОНІС» поновлено в реєстрі платників податків на додану вартість з 15.11.13. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.07.14 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.14 у справі №804/466/14 залишено без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.08.14 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОДПІ на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.14 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.07.14 по справі №804/466/14.

Суд зазначає, що, враховуючи приписи ст.254 КАС України, судове рішення у справі №804/466/14 набрало законної сили 16.07.14.

Відповідно до п.5.10 Положень про реєстрацію платників податку на додану вартість, затверджених Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.01.2014 №26 та Наказом Міністерства фінансів України від 14.11.14 №1130, підставою для внесення до Реєстру платників ПДВ змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за ініціативою контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ; рішення із копіями відповідних документів направляється до Державної фіскальної служби України для внесення відповідних змін до Реєстру.

З огляду на встановлені обставини суд констатує, що протиправно анульовану реєстрацію платника податку на додану вартість - позивача (ІПН 363668104640) слід вважати чинною протягом усього часу від моменту реєстрації позивача платником ПДВ, у тому числі в

період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такої реєстрації до набрання чинності відповідним рішенням суду, а також до внесення контролюючим органом відповідних змін до Реєстру.

Як вбачається з витягу 1504644500312 з реєстру платників податку на додану вартість, датою реєстрації позивача 9ІПН 363668104640) платником податку на додану вартість є 10.04.09 (а.с.52).

На підставі викладеного суд доходить до висновку, що позивач в періоді - березень 2015р. мав статус платника податку на додану вартість, адже реєстрація платника податку на додану вартість - позивача (ІПН 363668104640), вчинена 10.04.09, була чинною.

Перевіряючи рішення контролюючого органу щодо неприйняття від позивача податкової декларації з ПДВ за березень 2015р., направленої позивачем засобами електронного зв'язку в електронній формі 10.04.15, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Відповідно до п.49.3. ст.49 ПКУ податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з пп.49.11.1 п. 49.11 ст.49 у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, а саме у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Наведені приписи узгоджуються з приписами п.49.15. ст.49 ПКУ, відповідно до яких податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання податковим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Положеннями п.48.3 ст.48 ПКУ визначено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Положеннями п.48.4. ст.48 ПКУ визначено, що в окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено не відповідності вимогам п.48.3 ст.48 ПКУ надісланої позивачем в електронній формі податкової декларації з ПДВ за березень 2015р. Доказів на підтвердження порушення позивачем вимог п.48.4 ст.48 ПКУ, в тому числі щодо доводів, про те що ІПН 363668104640 не був платником ПДВ в період березень 2015р., відповідачем до суду не надано, про існування таких доказів не зазначено. Посилання відповідача на те, що свідоцтво платника ПДВ було анулювано 15.11.13, а позивач був поновлений в реєстрі платників ПДВ лише 30.04.15, не заслуговують на увагу. Як зазначено вище, рішенням суду, яке набрало законної сили, таке анулювання реєстрації було визнано протиправним, позивача поновлено у реєстрі платників податків на додану вартість з 15.11.13, а відповідно до витягу 1504644500312 з реєстру платників податку на додану вартість платник податку за ІПН 363668104640 зареєстрований платником податку на додану вартість з 10.04.09.

Також суд зауважує, що законодавець не повязує право контролюючого органу відмовити платнику податку на додану вартість у прийнятті декларації з ПДВ з датою поновлення платника податку в Реєстрі платників податків на додану вартість в разі визнання судовим рішенням протиправним рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Враховуючи наведене, суд доходить до висновку, що надіслана позивачем до ОДПІ в електронній формі податкова декларація з ПДВ за березень 2015р., доставлена до центрального рівня ДПС України 10.04.15, відповідає вимогам, встановленим в п.48.3 та п.48.4 ст.48 ПКУ.

Крім того суд зазначає, що відповідно до п.49.11 ст.49 ПКУ у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, зокрема у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання. В даному випадку відповідач не прийняв повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації за березень 2015р., позивачу надіслана квитанція №1, в якій повідомлено, що документ не прийнято. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного суд доходить до висновку, що оскаржувана відмова у прийнятті податкової декларації з ПДВ за березень 2015р., доставленої до центрального рівня ДПС України засобами електронного звязку 10.04.15, є протиправною, а подана позивачем засобами електронного звязку в електронній формі податкова декларація з ПДВ за березень 2015р. мала бути прийнята відповідачем. Відтак позовні вимоги в частині визнання протиправними дії Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті податкової декларації ТОВ «АДІОНІС» з податку на додану вартість за березень 2015 року, а податкову декларацію ТОВ «АДІОНІС» з податку на додану вартість за березень 2015 року визнати такою, що прийнята датою її фактичного отримання, тобто 10.04.2015, підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною відмову Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 10.04.15 прийняти податкову декларацію ТОВ «АДІОНІС» з податку на додану вартість за березень 2015 р., а податкову декларацію TOB «АДІОНІС» з податку на додану вартість за березень 2015 р. такою, що подана позивачем у день її фактичного отримання контролюючим органом 10.04.15.

Позовні вимоги в частині зобов'язання Лівобережну ОДПІ м. Дніпропетровська головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39499924, 49029, Україна, м. Дніпропетровськ, пр. Газети «Правда», 95а) відобразити показники (дані) податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «АДІОНІС» з податку на додану вартість за березень 2015 року з додатками в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «АДІОНІС» задоволенню не підлягають, адже заявлені передчасно. Так, положеннями п.49.13 ст.49 ПКУ визначено, що у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби. Отже податкова декларація позивача з податку на додану вартість за березень 2015 р. з додатками вважається прийнятою у день її фактичного отримання відповідачем в силу закону, а показники такої декларації підлягають перевірці податковим органом в порядку, визначеному ПКУ.

Крім того, суд зазначає, що зобовязання субєкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є, відповідно до ст.267 КАС України, правом суду, наданим законодавцем задля здійснення судового контролю за виконання судових рішень в адміністративних справах, а тому така вимога позивача не відповідає способу захисту його прав та інтересів.

Беручи до уваги наведене, позовні вимоги ТОВ «АДІОНІС» підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягаю розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 10.04.15 прийняти податкову декларацію ТОВ «АДІОНІС» з податку на додану вартість за березень 2015 р.

Визнати податкову декларацію TOB «АДІОНІС» з податку на додану вартість за березень 2015 р. такою, що подана ТОВ «АДІОНІС» у день її фактичного отримання контролюючим органом 10.04.15

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АДІОНІС» (код ЄДРПОУ 36366810) витрати по сплаті судового збору в розмірі 36,54 грн. (тридцять шість гривень 54 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1