Постанова № 47159097, 06.07.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2015 р. Справа № 804/4189/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімтрейд» до Криворізької південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексімтрейд» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Криворізької південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та податкового повідомлення-рішення №0000372203 від 16.03.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач вважає протиправними дії відповідача по здійсненню податкового контролю шляхом проведення перевірки, оскільки у податкового органу були відсутні повноваження на складання акту від 10.02.2015 року №95/22.12/25004967, у звязку з чим позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті, вважає, що пода ткове повідомлення-рішення, винесене за результатами перевірки, суперечить діючому пода тковому законодавству та підлягає скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

Представник позивача у судове засідання не прибув, надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що проведення перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вчинено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, у звязку з чим судом було ухвалено проводити розгляд справи без участі його представника.

Розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Працівниками Криворізької південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімтрейд» з питань достовірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Восток» (код ЄДРПОУ 30228888) та ТОВ «Екто Буд» (код ЄДРПОУ 39274246) за жовтень 2014 року та достовірності сформованих податкових зобовязань з ПДВ по реалізації товарів (робіт, послуг), придбаних у вище вказаних контрагентів, які відображені в податковій декларації за жовтень, листопад та грудень 2014 року.

За результатами перевірки було складено акт №95/22.12/25004967 від 10.02.2015 року, у висновках якого встановлено порушення позивачем вимог ст.22, п.185.1. ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме встановлено нереальність здійснення господарських операцій: завищення податкового кредиту на суму 352 842,00 грн. по ПП «Восток» та встановлено заниження ПДВ до сплати за жовтень 2014 року на суму 6 696,00 грн.; завищення податкового кредиту на суму 156 775,00 грн. по ТОВ «Екто Буд» та встановлено заниження ПДВ до сплати за жовтень 2014 року на суму 42 388,00 грн.; завищення податкових зобовязань з ПДВ на загальну суму 498 610,00 грн.

16.03.2014 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000372203 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на 49 084,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 24 542,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Підпунктом 62.1.3 пункту 6.2.1 статті 62 Податкового кодексу України закріплено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до норм Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений статтею 78 Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу, що згідно чинного законодавства дії по проведенню перевірок є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому законодавством. Результатом реалізації цих повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для платника податків.

Саме результат реалізації повноважень податкового органу, а не процес реалізації його повноважень (зокрема, дії по проведенню перевірки та складанню акту) може бути об'єктом судового оскарження. Дотримання ж контролюючим органом вимог актів законодавства щодо порядку та способу їх проведення входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність рішення, прийнятого контролюючим органом за результатами перевірки.

Матеріалами справи підтверджується, що податковий орган розпочав перевірку за наявності умов для її проведення, дії відповідача по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки є законними та такими, які вчинені у відповідності до приписів законодавства.

При цьому, акт, складений за наслідками перевірки, є службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки, і є носієм доказової інформації про встановлені обставини, а право на внесення певної інформації до акту виникає у податкового органу за наслідками проведення перевірки, з урахуванням тих фактів, які встановлені в результаті її проведення.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму грошових зобовязань у разі, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми податкових зобовязань.

Таким чином, акт перевірки може бути підставою для прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення, що в свою чергу тягне для платника податків чітко визначені права та обовязки.

За таких обставин позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача по здійсненню податкового контролю шляхом проведення перевірки, за результатами якої складено акт від 10.02.2015 року №95/22.12/25004967; встановлення відсутності повноважень відповідача щодо складання акту перевірки та визнання дій щодо складання відповідачем акту від 10.02.2015 року №95/22.12/25004967 протиправними, задоволенню не підлягають.

Наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2014 року №22 затверджено обовязок посадових осіб вносити інформації до інформаційних баз даних податкових органів необхідну інформацію на кожному етапі організації, проведення та реалізації матеріалів перевірок.

На підставі викладеного суд доходить висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо внесення інформації про результати перевірки до баз даних та коригування в цих системах на підставі акту від 10.02.2015 №95/22.12/25004967 задекларованих ТОВ «Ексімтрейд» сум податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2014 року; та зобовязання вилучити інформацію про результати перевірки, оформленої актом від 10.02.2015 №95/22.12/25004967 та відновити в цих системах та базах задекларовані ТОВ «Ексімтрейд» в деклараціях з податку на додану вартість суми податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2014 року.

Щодо суті порушень, викладених в акті перевірки, суд зазначає, що в силу пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України закріплено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

За приписами пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

У відповідності до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що між ТОВ «Ексімтрейд» (покупець) та ПП «Восток» (постачальник) укладено договір №2014-8 від 12.08.2014 року, відповідно до якого постачальник зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію в номенклатурі та кількості згідно рахунків-фактур та видаткових накладних. Сума договору складає суму всіх видаткових накладних.

На виконання умов вищевказаного договору ПП «Восток» в жовтні 2014 року виписано (оформлено) для ТОВ «Ексімтрейд» видаткові та податкові накладні, завірені печатками та підписані уповноваженими особами.

Також ТОВ «Ексімтрейд» до перевірки надано рахунки-фактури, виписані ПП «Восток», а саме: №100601 від 06.10.2014 року на товар на загальну суму 327 228,00 грн., в т. ч. ПДВ - 54 538,00 грн.; №100701 від 07.10.2014 року на товар на загальну суму 444 792,00 грн., в т. ч. ПДВ - 74 132,00 грн.; №100801 від 08.10.2014 року на товар на загальну суму 870 480,00 грн., в т. ч. ПДВ - 145 080,00 грн.; №100901 від 09.10.2014 року на товар на загальну суму 394 200,00 грн., в т. ч. ПДВ - 65 700,00 грн.; №102704 від 27.10.2014 року на товар на загальну суму 80 352,00 грн., в т. ч. ПДВ - 13 392,00 грн.

Згідно підпункту 4.1 пункту 4 договору №2014-8 від 12.08.2014 року транспортні витрати несе постачальник, тобто ПП «Восток».

Транспортування підтверджується товарно-транспортними накладними від 06.10.2014 року №06102014, від 07.10.2014 року №07102014, від 08.10.2014 року №08102014, від 09.10.2014 року №09102014, від 27.10.2014 року №27102014.

Розрахунки ТОВ «Ексімтрейд» з ПП «Восток» проведено у безготівковій формі згідно платіжних доручень №94 від 11.11.2014 року на суму 43 434,00 грн., №109 від 17.11.2014 року на суму 964 150,00 грн.; №143 від 26.12.2014 року на суму 1 100 000,00 грн.

Суд критично оцінює посилання податкового органу на відсутність в товарно-транспортних накладних інформації про вантажно-розвантажувальні операції, про час прибуття-вибуття з огляду на те, що сама по собі наявність чи відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших документів вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язання платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

В бухгалтерському обліку ТОВ «Ексімтрейд» оприбуткування товару від ПП «Восток» проведено в жовтні 2014 року по рахунку №281 «Товари на складі» на суму 783 875,00 грн. і частково реалізовано ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» та обліковуються на залишку бухгалтерського рахунку №281 «Товари на складі».

Між ТОВ «Екто Буд» (постачальник) та ТОВ «Ексімтрейд» (покупець) укладено договір №2014-9 від 06.10.2014 року, згідно якого в порядку та на умовах, визначених договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар.

Виконання умов даного договору підтверджується видатковими накладними від 21.10.2014 року №211005, від 29.10.2014 року №291004, від 30.10.2014 року №301016 та податковими накладними від 21.10.2014 року №135, від 29.10.2014 року №193, від 30.10.2014 року №194, а також складеними та підписаними уповноваженими особами рахунками-фактурами.

Щодо документального підтвердження транспортування товару, придбаного у ТОВ «Екто Буд» на підставі договору від 06.10.14 №2014-9, суд зазначає, що згідно п.п.4.3, п.п.4.4 п.4 договору поставки №2014-9 від 06.10.2014 року умови поставки: склад покупця; передача товару відбувається на складі покупця за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Юнацька, 11б.

З матеріалів справи вбачається, що позивач користується на договірних умовах приміщенням (частиною складу) за адресою: м.Кривий Ріг, вул. Юнацька, буд.11б, яке належить ТОВ «Воловик і партнери груп». Зазначене підтверджується договором від 04.01.2010 року №04/1-1, доповненням від 04.01.2011 року №1 до договору, додатковою угодою від 29.12.2013 року №4, актами приймання-передачі майна від 04.01.2011 року, від 01.02.2014 року, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2014 року №ОУ-0000013, від 30.11.2014 року №ОУ-0000013, від 31.12.2014 року №ОУ-0000013.

Таким чином, купуючи товар у ТОВ «Екто Буд», позивач забрав товар на свою територію складу з території складу вказаного контрагента, який також орендує частину складу за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Юнацька, буд.11б, що належить ТОВ «Воловик і партнери груп».

З метою підтвердження зазначених обставин позивач звернувся до ТОВ «Екто Буд» із запитом від 17.03.2015 року №17/03-1, на який було отримано відповідь від 17.03.2015 року №17-1/03/2015, що вивозу продукції транспортом зі складу ТОВ «Екто Буд» до ТОВ «Ексімтрейд» не здійснювалось. Відповідно до умов зазначеного вище договору ТОВ «Ексімтрейд» самостійно забирає придбану продукцію, а в даному випадку за допомогою крану, що належить ТОВ «Воловик і партнери груп» (власнику складу). Для підтвердження цього ТОВ «Екто Буд» надано договір на складські послуги від 01.10.2014 року №07/14, укладений між ТОВ «Воловик і партнери груп» та ТОВ «Екто Буд»; доповнення до договору від 01.10.2014 року №1; акт прийому-передачі від 01.10.2014 року б/н; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2014 року №ОУ-0000016.

Розрахунки ТОВ «Ексімтрейд» з ТОВ «Екто Буд» проведено у безготівковій формі згідно платіжних доручень №76 від 05.11.2014 року на суму 230 000,00 грн., № 197 від 05.11.2014 року на суму 85 000,00 грн., №81 від 05.11.2014 року на суму 185 000,00 грн., №97 від 12.11.2014 року на суму 150000,00 грн.

В бухгалтерському обліку ТОВ «Ексімтрейд» оприбуткування товару від ТОВ «Екто Буд» проведено в жовтні 2014 року по рахунку №281 «Товари на складі» на суму 783 875,00 грн. і частково реалізовано ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», ПП «Новоукраїнський гранітний кар'єр» та обліковуються на залишку бухгалтерського рахунку №281 «Товари на складі».

Більшу частину товарно-матеріальних цінностей вартістю 2 763 198,00 грн. (в т.ч. ПДВ 460 533,00 грн.), що придбані згідно вищевказаних договорів, позивачем було реалізовано у період з жовтня по грудень 2014 року, в тому числі: на виконання договору поставки від 22.01.2013 року №2013/п/00/103, укладеного з ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (було реалізовано товару на суму 2 743 620,00 грн. (в т.ч. ПДВ 457 270,00 грн.)); на виконання договору поставки від 07.03.2014 року №207, укладеного з ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» було реалізовано товар на суму 2 354 484,00 грн. (в т.ч. ПДВ 392 414,00 грн.); на виконання договору поставки від 03.11.2014 року №0311/2014, укладеного з ПП «Новоукраїнський гранітний карєр», було реалізовано товар на суму 114 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 19 000,00 грн.).

Виконання умов вказаних договорів підтверджується належним чином складеними первинними документами, які містяться в матеріалах справи. Оплата за реалізовані товарно-матеріальні цінності здійснена шляхом перерахування коштів ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», ПП «Новоукраїнський гранітний карєр» на рахунок товариства.

Щодо документального підтвердження транспортування продукції зі складу підприємства позивача до складів ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» та ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» покупцем було надано листи від 02.02.2015 року №842, від 26.02.2015 року №897/14, якими підтверджено факт здійснення перевезень продукції власним транспортом.

Стосовно висновку податкового органу про ненадання позивачем актів приймання-передачі товару за кількістю та якістю, то суд зазначає, що ці акти складаються виключно у випадках, коли при передачі товарів зясовується нестача або неналежна якість. В даному випадку таких випадків не було, у звязку з чим такі акти не складались. При цьому всі первинні документи в їх сукупності та складання яких передбачено укладеними товариством договорами, були складені та надані до перевірки, що підтверджує факт передачі товарів.

Суд також відхиляє посилання відповідача на ненадання копій шляхових листів ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» з огляду на те, що листами вказаних підприємств від 02.02.2015 року №52-09/842 та від 26.02.2015 року №897/14 підтверджено виконання умов укладених догорів та вказано на відсутність обовязку у останніх щодо надання позивачу копій шляхових листів. Про вказані обставини позивач повідомив податковий орган в письмових запереченнях на акт перевірки.

Відповідач також посилається на результати господарської діяльності контрагентів ПП «Восток» та ТОВ «Екто Буд» по ланцюгу постачання, проте з урахуванням статті 61 Конституції України передбачено індивідуальний характер відповідальності, яка розповсюджується в тому числі і у вигляді персональної відповідальності кожного платника за ведення податкового обліку.

Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім ви падків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Якщо податковим органом встановлено нена лежне виконання контрагентом позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за їх невиконання або неналежне виконання повинно нести саме це підприємство.

При цьому судом встановлено, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість за такими договорами у позивача не було.

Також матеріалами справи підтверджено наявність звязку між фактом придбання товару у ПП «Восток» та ТОВ «Екто Буд» і господарською діяльністю позивача.

Враховуючи викладене, позивач надав усі підтверджуючі документи, що засвідчують факт виконання укладених договорів.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімтрейд» до Криворізької південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0000372203 від 16.03.2015 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімтрейд» судові витрати у розмірі 328,86 грн. (триста двадцять вісім гривень вісімдесят шість копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1