Рішення № 47138735, 22.07.2015, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа № 329/75/15-ц

Провадження 2/329/82/2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року смт. Чернігівка Чернігівський районний суд Запорізької області

в складі: головуючого-судді Поди Н.М.

при секретарі: Сивак В.Г.

за участю прокурора Пирожника Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Чернігівка цивільну справу за позовом Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області, як органу опіки та піклування в інтересах малолітніх ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

Чернігівська РДА, як орган опіки та піклування в інтересах дітей ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, в якій просить позбавити її батьківських прав відносно її дітей, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Позивач посилається на те, що відповідачка ОСОБА_3 є матір'ю малолітніх ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 і з квітня 2013р.,з моменту переїзду до Чернігівського району на постійне місце проживання, перебуває у полі зору служби у справах дітей Чернігівської РДА у зв'язку з ухиленням від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо виховання і утримання дітей, зловживання алкогольними напоями. Відповідачка перебуває на обліку у лікаря нарколога, неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за ст.184 КУпАП, веде аморальний спосіб життя, кошти, які отримує на дітей витрачає в основному на придбання спиртного та цигарок. В стані алкогольного сп'яніння поводиться агресивно, в мові вживає ненормативну лексику, під час вживання останньою алкоголю догляд за дітьми здійснює бабуся співмешканця, у такому стані матір не може повноцінно виконувати обов'язки по догляду за дітьми. Діти неодноразово госпіталізувалися з хворобами до лікарні без супроводу матері. ОСОБА_3 вже була позбавлена батьківських прав відносно однієї дитини.

У зв'язку з тим, що матір самоусунулася від виконання своїх обов'язків, не цікавиться життям своїх дітей, не дбає про їх фізичний та духовний розвиток, не піклується про їх виховання, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, позивач просить суд позбавити відповідачку батьківських прав відносно її дітей, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

В судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_4 позов підтримала та просила задовольнити.

Відповідач, ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, до суду надала письмову заяву в якій позов визнала та просила розглянути справу без її участі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, думку прокурора, який не заперечував проти задоволення позовної заяви, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачка, ОСОБА_3 є матір'ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується їх свідоцтвами про народження (а.с.10).

Відповідно до матеріалів справи, відповідачка дітьми не цікавиться, не дбає про їх стан здоровя, моральний та фізичний розвиток, ухиляється від їх виховання та утримання, зловживає алкогольними напоями та перебуває на обліку у лікаря-нарколога Чернігівської центральної районної лікарні з приводу алкогольної залежності, про що свідчить довідка КУ «Чернігівська ЦРЛ» №34 від 13.01.2015р. (а.с.11).

Згідно листа Світлодолинської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, ОСОБА_3 зареєстрована на території Світлодолинської сільської ради в с. Орлове, має трьох дітей, двоє з яких вже мають свої сім'ї і проживають окремо, відносно сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 позбавлена батьківських прав, дитина з пологового будинку була направлена в дитячий будинок «Сонечко» в м. Запоріжжя. За термін проживання на території сільської ради ОСОБА_3 постійно перебувала на обліку в сільській раді, як неблагодійна, вела аморальний спосіб життя (пиячила, вела бродяжницький спосіб життя, спілкувалася з розгульними компаніями). Старші діти навчалися в Терпіннівському інтернаті. На даний час не бажано залишати народжених дітей ОСОБА_3 на виховання, так як це буде загрожувати їх життю (а.с.18).

Відповідно до наданої виконкомом Широкоярської сільської ради Чернігівського району Запорізької області характеристики, ОСОБА_3 не зареєстрована, але проживає в ІНФОРМАЦІЯ_6 разом із співмешканцем ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_7 у будинку його бабусі, ніде не працює, підробляє по найму, характеризується негативно, вживає алкогольні напої, дітьми не займається, має скарги на свою поведінку. (а.с.16).

ОСОБА_3 неодноразово попереджалася службою у справах дітей Чернігівської РДА та КМСД про можливість притягнення до відповідальності за ст. 184 КУпАП, що підтверджується актами попередження та актами обстеження умов проживання (а.с.27-39).

Згідно з висновком про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3, орган опіки і піклування вважає за доцільне позбавлення її батьківських прав, так як вона ухиляється від виконання своїх обовязків: не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного огляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток, як складову виховання.

Оцінюючи зібрані докази, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 ухиляється від виховання своїх дітей і в силу ст. 164 Сімейного кодексу України підлягає позбавленню батьківських прав.

Згідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно ч.ч.1-5 ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сімї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; зобов'язані піклуватися про здоровя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України та ч. 2 п. 16 Пленуму Верховного суду від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкуються з дитиною, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до ст.ст. 8,11 Закону України „Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки, або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Предметом основної турботи та основним обовязком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя тощо. Відповідно до статей 25, 27, 29 Конвенції про Права дитини, ратифікованої Постановою ВР 27.02.1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Держави-учасниці визнають права дитини, яка віддана компетентними органами на піклування з метою догляду за нею, її захисту або фізичного чи психічного лікування, на періодичну оцінку лікування, наданого дитині, і всіх інших умов, пов'язаних з таким піклуванням про дитину. Держави-учасниці погоджуються щодо того, що освіта дитини має бути спрямована на: розвиток особи, талантів, розумових і фізичних здібностей дитини в найповнішому обсязі; виховання поваги до прав людини та основних свобод, а також принципів, проголошених у Статуті Організації Об'єднаних Націй; виховання поваги до батьків дитини, її культурної самобутності, мови і національних цінностей країни, в якій дитина проживає, країни її походження та до цивілізацій, відмінних від її власної; підготовку дитини до свідомого життя у вільному суспільстві в дусі розуміння, миру, терпимості, рівноправності чоловіків і жінок та дружби між усіма народами, етнічними, національними і релігійними групами, а також особами з корінного населення.

Враховуючи вищевикладене, суд, вважає, що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі та вважає необхідним позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно дітей, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за тими підставами, що відповідачка самоусунулася від виконання своїх обовязків по відношенню до малолітніх дітей, взагалі не проявляє до них материнської турботи, байдуже ставиться до виховання, не піклується про фізичний і духовний розвиток, не забезпечує необхідного харчування, медичного огляду та лікування.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 150, 155, 164, 165 СК України , суд

В И Р І Ш И В:

Позов Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області, як органу опіки та піклування в інтересах малолітніх ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_3, 11.03. ІНФОРМАЦІЯ_8 батьківських прав відносно її малолітніх дітей, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 243,60 грн.: Чернігівський районний суд Запорізької області, ЄДРПОУ суду: 37304095, УДК у Чернігівському районі ГУДКУ в Запорізькій області, отримувач коштів: Державний бюджет Чернігівського району, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 34677035, МФО 813015, № доходного рахунку щодо сплати судового збору 31213206700316

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя