Ухвала суду № 47127953, 16.07.2015, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Стахова Н.В.

Справа № 428/1849/15-ц

Провадження № 22ц/782/340/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«16» липня 2015 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді Стахової Н.В.,

суддів Лісіциної А.І., Яреська А.В.

при секретарі: Коротенку С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 міської ради Луганської області

на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 травня 2015 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 міської ради, треті особи: ОСОБА_4, Реєстраційна служба ОСОБА_2 міського управління юстиції Луганської області, про визнання права власності на гараж,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності на обєкт нерухомого майна: новозбудований індивідуальний гараж, що розташований за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, район будинку 23-а, мікрорайон 82 та визнання права користування земельною ділянкою загальною площею 0,0046 га, на якій розташований вищезазначений гараж. Позивач зазначав, що на підставі рішення ОСОБА_2 міської ради № 2245 від 26.06.2008 року між її чоловіком ОСОБА_5 та ОСОБА_2 міською радою 22.07.2008 року був укладений договір оренди землі №04094190022, за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди від 10.10.2011 року, ОСОБА_2 міська рада надала ОСОБА_5 в оренду під будівництво індивідуального гаражу земельну ділянку загальною площею 0,0036 га за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, район будинку 23-а (мкр. № 82) на строк до 26.06.2014 року. Рішенням ОСОБА_2 міської ради № 3822 від 21.01.2010 року ОСОБА_5 було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під будівництво індивідуального гаражу. Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради № 1052 від 14.08.2012 року ОСОБА_5 були надані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу. На виконання рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради № 1052 від 14.08.2012 року в Управлінні містобудування та архітектури ОСОБА_2 міської ради її чоловік отримав містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 039-2012 від 31.08.2012 року для будівництва гаражу. За замовленням чоловіка КП «СєвєродонецькАрхПроект» було розроблено проектну документацію щодо будівництва гаражу. Також чоловік уклав договір з фізичною особою підприємцем ОСОБА_6 на здійснення технічного нагляду щодо будівництва. На виконання вимог Порядку виконання будівельних робіт до інспекції Державного архітектурно будівельного контролю в Луганській області за встановленою формою була подана Декларація про початок виконання будівельних робіт, яка була зареєстрована 21.09.2012 року. Після оформлення всіх необхідних дозвільних документів для будівництва індивідуального гаражу, спеціалізованим підприємством, що має відповідну ліцензію, за замовленням її чоловіка було виконано будівництво гаражу. З метою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом гаражу, до Інспекції Державного архітектурно будівельного контролю в Луганській області було подано Декларацію про готовність обєкта до експлуатації, яка була зареєстрована зазначеною Інспекцією 15.10.2012 року. Однак ОСОБА_5 не встиг зареєструвати право власності на гараж, оскільки 02.12.2012 року помер. Спадкоємцями після померлого ОСОБА_5 є позивачка та її син ОСОБА_4, які своєчасно прийняли спадщину після померлого. Позивачка вважає, що вона як спадкоємиця першої черги правомірно успадкувала новозбудований гараж. Оскільки спір щодо поділу спадкового майна між нею та сином відсутній, останній не заперечує проти того, щоб вона успадкувала гараж, просила суд, після уточнення вимог, визнати за нею право власності на спірний гараж в порядку спадкування.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на новозбудований індивідуальний гараж, розташований за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул.. Новікова, район будинку 23-а, мкр-н 82.

В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_2 міська рада, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного зясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, вважав доведеними обставини того, що ОСОБА_5 гараж було побудовано на законних підставах з урахуванням вимог законодавства, земельну ділянку було надано в установленому порядку, будівництво не порушує будь-чиїх прав власності чи користування інших осіб, порушень будівельних норм і правил не виявлено, що підтверджується наданими документами, тому, враховуючи, що ОСОБА_5 не встиг зареєструвати право власності у звязку з його смертю та спір між спадкоємцями відсутній, тому є підстави для визнання за ОСОБА_3 права власності на новостворений індивідуальний гараж в порядку спадкування.

Такі висновки суду ґрунтуються на фактичних обставинах справи та вимогах закону.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що на підставі рішення ОСОБА_2 міської ради № 2245 від 26.06.2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 міською радою 22.07.2008 року був укладений договір оренди землі № 040941900022, за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди від 10.10.2011 року, ОСОБА_2 міська рада надала ОСОБА_5 в оренду під будівництво індивідуального гаражу земельну ділянку загальною площею 0,0036 га за адресою м. Сєвєродонецьк, вул.. Новікова, район будинку 23-а (мкр.№ 82) на строк до 26.06.2014 року.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради № 1052 від 14.08.2012 року ОСОБА_5 були надані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу.

На виконання рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради № 1052 від 14.08.2012 року ОСОБА_5 в Управлінні містобудування та архітектури ОСОБА_2 міської ради були отримані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 039-2012 від 31.08.2012 року для будівництва індивідуального гаражу, за замовленням ОСОБА_5 КП «СєвєродонецькАрхПроект» була розроблена проектна документація щодо будівництва гаражу, та було укладено договір на здійснення технічного нагляду щодо будівництва гаражу з фізичною особою підприємцем ОСОБА_6, який має відповідну ліцензію та є інженером з технічного нагляду ІІ категорії, 09.04.2012 року.

На виконання вимогПорядку виконання будівельних робіт до інспекції Державного архітектурно будівельного контролю в Луганській області за встановленою формою ОСОБА_5 була подана Декларація про початок виконання будівельних робіт, яка була зареєстрована 21.09.2012 року. Після оформлення всіх необхідних дозвільних документів для будівництва індивідуального гаражу, спеціалізованим підприємством, що має відповідну ліцензію, за замовленням ОСОБА_5 було виконано будівництво гаражу. З метою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом гаражу, до Інспекції Державного архітектурно будівельного контролю в Луганській області було подано Декларацію про готовність обєкта до експлуатації, яка була зареєстрована зазначеною Інспекцією 15.10.2012 року.

02.12.2012 року ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Згідно свідоцтву про укладення шлюбу позивач ОСОБА_3 є дружиною померлого ОСОБА_5 Згідно свідоцтву про народження батьками ОСОБА_4 є ОСОБА_3 та ОСОБА_5

З нотаріально посвідченого договору про поділ спадкового майна ОСОБА_3 та її син ОСОБА_4 досягли згоди щодо поділу спадкового майна з виділом в натурі.

Відповідно до ст.. 1261 ЦК України у першу чергу на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

З матеріалів справи вбачається, що після смерті ОСОБА_5 із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Постановою державного нотаріуса Другої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 13.02.2015 року ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у звязку з відсутністю витягу з Реєстру прав власності.

Згідно до другого речення абз.3 п. 6 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 року, якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Згідно зі статтями 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. Способом захисту права та інтересу, є, зокрема, визнання права.

Судом установлено, що спірний гараж було введено в експлуатацію 15 жовтня 2012 року, про що свідчить Декларація про готовність обєкта до експлуатації.

Згідно з положеннями статті 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Норми ст.. 392 ЦК України не застосовуються щодо вимог про визнання права власності на об»єкти самочинного будівництва (ч.3 ст. 376 ЦК України), оскільки особа не є власником, а лише заявляє вимогу про встановлення права власності на обєкт самочинного будівництва.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Новостворене нерухоме майно стає обєктом цивільних правовідносин з моменту завершення будівництва, прийняття до експлуатації або державної реєстрації без урахування того, яким субєктом правовідносин здійснено такі дії та на якого субєкта цивільних правовідносин або сторону договору зареєстроване новостворене майно.

Захист майнових прав на новостворене майно, прийняте до експлуатації та оформлене (зареєстроване) на іншу особу, у разі невизнання цією особою прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства, зокрема на підставі статті 392 ЦК України.

При цьому рішення суду про захист порушеного права та визнання за позивачем прав на спірне майно є підставою для реєстрації такого права.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта щодо відсутності правових підстав для визнання за позивачкою права власності на гараж, оскільки останній є новоствореним майном та обєктом цивільних правовідносин з моменту завершення будівництва та прийняття його до експлуатації, тому у позивача виникло право на визнання за ним права власності на спірний обєкт ще до отримання документів, які посвідчують це право.

Посилання апелянта на те, що окрім позивачки, є і інший спадкоємець, тому визнання права власності тільки за позивачем є безпідставним, також на увагу не заслуговують, оскільки ОСОБА_4 приймав участь у справі у якості третьої особи та не заперечував щодо визнання за позивачкою права власності на гараж, про що свідчить його письмова заява. Крім того, судова колегія вважає, що визнання права власності тільки за позивачкою не порушує права відповідача.

Що стосується доводів апелянта про те, що позивачка не зверталася до ОСОБА_2 міської ради з приводу оформлення права користування земельною ділянкою, то, судова колегія враховуючи, що земельна ділянка не є самостійно захопленою, будівництво гаражу було здійснено на підставі всіх дозвільних документів, введено в експлуатацію, і реєстрація права власності стала неможлива у звязку зі смертю ОСОБА_7, вважає, що позивачка не позбавлена цього права після належного оформлення права власності на новостворений обєкт.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, п.1 ч. 1 ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 міської ради Луганської області - відхилити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді: