Ухвала суду № 47127952, 20.07.2015, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Коновалова В.А.

Справа № 426/2035/14-ц

Провадження № 22ц/782/314/15

УХВАЛА

Іменем України

20 липня 2015 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого Коновалової В.А.,

суддів Луганської В.М., Гаврилюка В.К.

при секретарі: Козубській А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Луганської області справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 20 травня 2015 року

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя.

19 травня 2015 року під час судового розгляду ОСОБА_2 подала позовну заяву зі збільшенням позовних вимог.

Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 20 травня 2015 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про розподіл майна подружжя повернуто позивачеві.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 20 травня 2015 року та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, оскільки вважає, що ухвала винесена із порушенням норм процесуального права.

Позивач в судове засідання не зявився, про час і місце повідомлений належним чином і в установленому законом порядку

Представник позивача в судове засідання не зявився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, апеляційну скаргу підтримує.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, про час і місце повідомлений належним чином і в установленому законом порядку. Так, згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобовязані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження у справі. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що повідомлення про розгляд даної справи в апеляційному суді направлялося на адресу відповідача, Луганська область, Сватівський район, с. Містки, вул. Дзержинського, буд. 166, яка зазначена в позовній заяві, паспорті ОСОБА_3, копія якого знаходиться в матеріалах справи та довідці відділу адресно-довідкового підрозділу УДМС України в Луганській області від 15.07.2015 року.

Однак, зазначене повідомлення повернулося на адресу суду без виконання, з посиланням поштового відділення на причину не вручення відповідачу «за зазначеною адресою не проживає». Відповідач не повідомив суд про зміну місця свого проживання, як це передбачено ч. 1 статті 77 ЦПК України

Оскільки відповідачем не були виконані вимоги ч. 1 ст. 77 ЦПК України, апеляційним судом судова повістка направлялася на адресу відповідача, яка зазначена в його паспорті та в довідці відділу адресно-довідкового підрозділу УДМС України в Луганській області, тому вважається доставленою і відповідач ОСОБА_3 належним чином повідомленим.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не зявилася. Судова повістка направлялася на адресу відповідача, яка зазначена в позовній заяві, але згіднорекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, судова повістка повернулася на адресу суду «за відмовою адресата від одержання».

Частиною 8 статті 76 ЦПК України передбачено, що у разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Оскільки відповідач ОСОБА_4 відмовилася отримати судову повістку, тому у відповідності до ч. 8 ст. 76 ЦПК України вона вважається належним чином повідомлена.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що після початку розгляду судом справи по суті позивачем подано інший позов до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про розподіл майна подружжя та визнання права власності на майно, змінено як предмет, так і підставу позову з відмовою від первісних позовних вимог, що судом першої інстанції розглянуто як нові позовні вимоги, які підлягають залишенню без розгляду та поверненню позивачеві, оскільки вони в порушення вимог ст. 31 ЦПК України подані після початку розгляду судом справи по суті.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки він суперечить нормам процесуального права.

Відповідно до ч. 2 статті 31 ЦПК України позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.

Із системного аналізу зазначеної норми права вбачається, що до початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову. Зміна і підстав, і предмету позову одночасно не допускається.

Зміна підстав або предмету позову можлива лише до початку розгляду судом справи по суті, який розпочинається доповіддю головуючого про зміст заявлених вимог та про визнання сторонами певних обставин під час попереднього судового засідання.

19 травня 2015 року під час судового розгляду ОСОБА_2 подала позовну заяву зі збільшенням позовних вимог, в якій змінила підставу і предмету позову.

Заява, якою позивач змінив підставу або предмет позову, після початку розгляду судом справи по суті, повертається позивачеві, а суд продовжує розгляд справи за первісним позовом.

Проте, суд першої інстанції на зазначені вище положення та обставини належної уваги не звернув та в порушення вищезазначених вимог закону повернув позивачеві заяву про збільшення позовних вимог, а щодо первісних позовних вимог, заявлених до подання зазначеної заяви про збільшення позовних вимог, то суд вважав, що позивач відмовився від них. Про це свідчить і та обставина, що, судом першої інстанції не призначена дата наступного судового засідання по розгляду первісних позовних вимог.

Нормою, якою визначені підстави та порядок закриття провадження у справі є ст. 205 ЦПК України, у п. 3 ч. 1 якої визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Однак суд першої інстанції не врахував зазначені вище положення ЦПК України.

Як вбачається з журналу судового засідання та звукозапису судового засідання, фіксування якого здійснювалося звукозаписувальним технічним засобом, судом питання про прийняття відмови від позову та закриття провадження у справі не вирішувалося у встановленому законом порядку.

Ухвала суду про закриття провадження у справі судом не постановлялася, як це передбачено положеннями ст. ст. 174, 205 ЦПК України, що свідчить про порушення судом норм процесуального права.

Отже суд безпідставно вважав, що вимоги позивача за позовом поданим первоночально не підлягають розгляду у звязку з відмовою позивача від позову, без вирішення цього питання у встановленому законом порядку. Таким чином, суд першої інстанції позбавив позивача, передбаченого Конституцією України права на розгляд справи в суді першої інстанції, оскільки у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Оскільки у даному випадку судом порушено порядок вирішення питання про повернення позивачеві позовної заяви, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання у встановленому законом порядку.

Керуючись ст.ст. 303,312,319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 20 травня 2015 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання у встановленому законом порядку.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: