Ухвала суду № 47115916, 06.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2015 року м. Київ К/800/58071/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представників позивача Бондаренка І.В., Плісака С.В.

представника відповідача Української Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013

у справі №2а-12245/12/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства «Євроцемент-Україна»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2013. залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові ДПС від 11.07.2012 № 0000410044, від 11.07.2012 № 0000420044, від 11.07.2012 № 0000430044 та від 11.07.2012 № 0000440044.

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм процесуального і матеріального права: ч.1 ст. 70, ч. 1 ст. 71, ст. 77, ст. 82 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 1, ст. 4, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. Такі посилання обґрунтовує обставинами, що зафіксовані в акті перевірки та були підставою для складання оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Євроцемент-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Ріоніт» у травні-жовтні 2011 року, ТОВ «Алекс-А ЛТД» у квітні-травні, липні 2011 року, ТОВ «Південпроммаш» у жовтні, листопаді 2011 року та податку на прибуток за 2011 рік та І квартал 2012 року по взаємовідносинам із вищезазначеними контрагентами, за результатами якої складено акт від 25.06.2012 № 225/44-008/00293060.

Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог:

- п. 198.1 ст.198 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за операціями з ТОВ «Ріоніт», ТОВ «Алекс-А ЛТД» та ТОВ «ПІВДЕНПРОММАШ» податку на додану вартість в сумі 36 656 378,0 грн., в т.ч.: за квітень 2011 р. в сумі 90073,0 грн., травень 2011 р. в сумі 3 227 787,0 грн., червень 2011 р. в сумі 4 994 413,0 грн., липень 2011 р. в сумі 3 951 408,0 грн., серпень 2011р. в сумі 5 770 053,0 грн., вересень 2011 р. в сумі 7 719 214,0 грн., жовтень 2011 р. в сумі 10897830,0 грн., листопад 2011 р. в сумі 5600,0 грн.;

- п. 138.1 та п. 138.8 ст. 138 ПК України, що полягало у неправомірному віднесенні до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, витрат за операціями з ТОВ «Алекс-А ЛТД» та ТОВ «Ріоніт» у II - IV кварталах 2011 р. та І кварталі 2012 р. в суму 313 542 169 грн., в т.ч. за: II- IV квартали 2011 р. в сумі 291 789 649 грн., І квартал 2012 р. в сумі 21 752 520 грн., що призвело до: завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ-ІУ квартали 2011 р. в сумі 142 201 886 грн. та заниження податку на прибуток в загальній сумі 40 120 988 грн., в т.ч. за: II- IV квартали 2011 р. в сумі 34 405 185 грн., І квартал 2012 р. в сумі 5 715 803 грн. (з урахуванням зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток II- IV квартали 2011 р. у сумі 142 201 886 грн., яке перенесено до р. 06.5 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року» декларації з податку на прибуток за І квартал 2012 р.).

Податковий орган вважає, що операції з придбання природного газу у ТОВ «Алекс-А ЛТД» та у ТОВ «Ріоніт», а також операції з придбання електродвигунів у ТОВ «Південпроммаш» не мали реального характеру.

Обґрунтовуючи висновки про нереальний характер господарських операцій позивача з ТОВ «Алекс-А ЛТД» податковий орган фактично виходить з того, що первинні документи, вписані цим постачальником, не підтверджують господарських операцій, оскільки:

- обсяги отриманого згідно з актами приймання-передачі природного газу не відповідають обсягам газу, визначеним в п. 2.1 договору; недотримано порядку замовлення планових обсягів природного газу, передбаченого п. 2.4 договору, та порядку коригування обсягів газу, передбаченого Правилами подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затвердженими Наказом Державного комітету України по нафті і газу від 01.11.1994 № 355 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 30.11.1994 за № 281/491;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.07.2011 за липень 2011 року підписаний директором ТОВ «Алекс-А ЛТД» ОСОБА_5, однак фактично цей акт підписано ОСОБА_6, який є неуповноваженою на це особою;

- в актах невиїзних документальних перевірок ТОВ «Алекс-А ЛТД» від 01.09.2011 № 1952/2307/33443792, від 29.11.2011 № 2470/2308/33443792 та від 12.01.2012 № 32/2307/33443792 викладено висновки про нікчемність правочинів ТОВ ТОВ «Алекс-А ЛТД» з контрагентами;

- ТОВ «Алекс-А ЛТД» за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2 не встановлено.

Обґрунтовуючи висновки про нереальний характер господарських операцій позивача з ТОВ «Ріоніт», податковий орган виходить з того, що:

- обсяги отриманого згідно з актами приймання-передачі природного газу не відповідають обсягам газу, визначеним в п. 2.1 договору; не дотримано порядку замовлення планових обсягів природного газу, передбаченого п. 2.4 договору;

- позивачем не надано до перевірки документів у підтвердження факту перебування генерального директора ПАТ «Євроцемент-Україна» ОСОБА_7 при складанні та підписанні актів приймання-передачі природного газу між позивачем та ТОВ «Ріоніт», а також документів які б підтверджували факт перебування цього ж генерального директора при складанні та підписанні актів приймання-передачі природного газу між ТОВ «Ріоніт», ПАТ «Євроцемент-Укрваїна» та газотранспортним підприємством;

- в акті виїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Ріоніт» від 22.02.2012 № 172/23-12/36218092 викладено висновки про нікчемність правочинів з контрагентами.

Обґрунтовуючи висновки про нереальний характер господарських операцій позивача з ТОВ «Південпроммаш» податковий орган виходить з того, що:

- до перевірки не надано документів, які б підтверджували транспортування придбаних електродвигунів;

- в акті документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Південпроммаш» від 10.04.2012 № 108/22-047 викладено висновки про нікчемність правочинів.

На підставі акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові складені податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» від 11.07.2012 № 0000410044 про визначення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 50 820 031,5 грн., в т.ч. в сумі 36 650 778,0 грн. за основним платежем та в сумі 14 169 253,5 грн. за штрафними санкціями;

- форми «В4» від 11.07.2012 № 0000420044 про зменшення позивачу від'ємного значення з ПДВ в сумі 5 600 грн.;

- форми «Р» від 11.07.2012 № 0000430044 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 41 549 938,75 грн., в т.ч. в сумі 40 120 988,0 грн. за основним платежем та в сумі 1 428 950,75 грн. за штрафними санкціями.

- форми «П» від 11.07.2012 № 0000440044 про зменшення позивачу від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 142 201 886,0 грн.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, слід застосовувати положення ст. 138 Податкового кодексу України, а щодо формування платником податку на додану вартість податкового кредиту - ст. 198 Податкового кодексу України.

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання товару, які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на зазначені витрати та кредит відсутні.

Суд касаційної інстанції зазначає, що стан виконання податкових обов'язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку з господарською діяльністю платника податків. Такий висновок випливає з того, що норми податкового законодавства пов'язують формування витрат та податкового кредиту з фактом придбання товарів чи послуг з метою використання в господарській діяльності.

Таким чином, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, має значення не те, як сторони обумовили договором зобов'язання, а те, яку господарську операцію вчинив платник податку. З позицій оподаткування не має значення чи має в господарській операції дефект волевиявлення сторін правочину, а має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності та оподаткування і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оплакування, та податковий кредит за вчинені продавцем порушення вимог законодавства, в т.ч. правил створення підприємства та ведення господарської діяльності, в т.ч. складання та підписання первинних документів.

Допущені продавцем певні порушення законодавства тягнуть негативні наслідки для цього продавця та не впливають на право покупця на віднесення до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) витрат та податку на додану вартість відповідно, адже законами іншого не передбачено.

Лише доведення податковим органом факту узгодженості дій платника податку з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальника від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх та допустимих доказах.

Однак в межах справи податковий орган цих обставин не доводив.

Встановлення певних фактів в ході оперативно-розшукових заходів, досудового розслідування у кримінальному провадженні, що стосується осіб, причетних до створення підприємства (постачальника) та ведення цим підприємством господарської діяльності, не є підставою для звільнення від доказування обставин в адміністративній справі і без відповідного судового рішення у кримінальному провадженні такі факти самі собою не є доказом вчинення злочину і допущення суб'єктом господарювання (покупцем) чи відсутності з боку останнього певного порушення вимог податкового законодавства.

Викладені в актах документальних перевірок контрагентів позивача висновки та обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на нарахування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту з податку на додану вартість, адже ці акти контролюючих органів не є рішенням суб'єкта владних повноважень, що породжує для позивача певні правові наслідки.

З положень п. 138.2, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 ПКУкраїни випливає, що у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути підтверджений податковою накладною.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Таким чином, всі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають наведеним вище вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Якщо первинні документи мають дефекти щодо інформації про фізичних осіб, якими підписано первинні документи, такі первинні документи не можуть залишатися поза увагою у разі, якщо зазначена в них інформація дозволяє можливість ідентифікувати суб'єктів господарювання та господарські операції, адже господарські операції у межах господарської діяльності здійснює підприємство, яке наділено цивільною правоздатністю та дієздатністю з моменту створення і до моменту виключення з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Судами попередніх інстанцій ретельно досліджено питання щодо реального вчинення позивачем оспорюваних податковим органом господарських операцій в межа господарської діяльності, зокрема, досліджено умови поставки договорів та спосіб їх виконання, первинні документи, а також інші докази.

В результаті оцінки таких доказів як належних встановлено, що господарські операції мали реальний характер, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку (договорами, додатковими до них угодами на поставки природного газу українського походження, актами прийому-передачі природного газу, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, договором між позивачем та газотранспортним підприємством, звітами про використання газу тощо; операції з придбання електродвигунів підтверджено видатковими накладними, прибутковими ордерами, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями; операції з перевезення такого товару підтверджуються товарно-транспортними накладними, звітами про переміщення ТМЦ через КПП тощо).

Судами також встановлено, що постачальники газу позивачу мали відповідні ліцензії Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ) на здійснення господарської діяльності з постачання природного газу. Газ придбано позивачем з метою використання в господарській діяльності - виробництва цементу. Податкові накладні виписані особами, зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Суд касаційної інстанції вважає, що суди повно встановили обставини у справі та правильно застосували норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини при формуванні платником податків витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту. Податковий орган в касаційній скарзі наводить обґрунтування та обставини, які досліджувались в судах попередніх інстанцій і правильно оцінені. Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В.Ланченко

Ю.І. Цвіркун