Ухвала суду № 47115717, 15.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2015 року м. Київ К/800/24346/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря Титенко М.П.

представників сторін:

позивача не з'явився

відповідача Слєпухіна К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Форт-Ойл»на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 рокуу справі2а-4979/12/2670за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Форт-Ойл» доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової службипровизнання нечинними податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Форт-Ойл» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Форт-Ойл») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва), в якому просило визнати протиправними податкові повідомлення - рішення від 09 листопада 2011 року №000482/2307/0 та №000484/2307.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2012 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2012 року скасовано та в задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2012 року.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких просить у її задоволенні відмовити.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2011 року.

За результатами перевірки 31 жовтня 2011 року складено акт № 12062/23-07/19014832.

Під час контрольного заходу податковим органом, зокрема, встановлено порушення позивачем норм пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 2193429,00 грн., в тому числі: за 1 квартал 2011 року - 1784575,00 грн., за 2 квартал 2011 року - 408854,00 грн., а також завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податку на прибуток за 2 квартал 2011 року у сумі 11050735,00 грн.

Виявлення зазначених порушень стало підставою для винесення відповідачем 09 листопада 2011 року податкових повідомлень - рішень №000484/2307, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 11050735,00 грн. та №000482/2307/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2193429,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн.

Постановляючи рішення про задоволення позову, Окружний адміністративний суд міста Києва виходив з того, що за результатами підписання позивачем та його контрагентом додаткового контракту грошові кошти, отримані ТОВ «Форт-Ойл» відповідно до приписів підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валового доходу та оподаткуванню не підлягають.

Крім того, відповідачем чітко невизначено яка саме сума витрат незаконно включена позивачем до складу від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року.

За результатами перегляду зазначеного судового рішення, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про отримання позивачем коштів як передоплати по контракту, в якому позивач визначений як продавець, а його контрагент - як покупець. Отже, зазначений контракт є договором купівлі - продажу, а кошти, отримані позивачем, підлягають включенню до складу валового доходу та є об'єктом оподаткування податком на прибуток.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції позивач посилається на його прийняття без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи.

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Визначальним питанням для вирішення справи є встановлення правової природи контракту, який було укладено між позивачем та ТОВ «Магнатэк».

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем ТОВ «Форт-Ойл» та нерезидентом - ТОВ «Магнатэк» (Росія) укладено зовнішньоекономічний контракт № 15/03/11 від 15 березня 2011 року, за яким позивач як продавець продає, а контрагент як покупець купує нафтопродукти - дизельне паливо в кількості по узгодженій сторонами номенклатурі. Номенклатура, об'єм, строки, місце та умови поставки (передачі) кожної партії товару визначаються в доповненнях до даного контракту.

Під час перевірки позивачем надано Інвойс № 15/3/11 від 15 березня 2011 року на оплату ТОВ «Магнатэк» 2500000,00 дол. США за товар - дизельне пальне (Д-0,2-62) по контракту № 15/03/11 від 15 березня 2011 року.

Згідно банківської виписки від 17 березня 2011 року ТОВ «Магнатэк» перерахувало на рахунок позивача грошові кошти у сумі 2500000,00 дол. США (19859750,00 грн.) з призначення платежу: передплата за дизельне паливо по контракту № 15/03/11 від 15 березня 2011 року, Інвойс № 15/3/11 від 15 березня 2011 року.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин та діяла до 01 квітня 2011 року - дати набрання законної сили розділу ІІІ Податкового кодексу України, який регулює порядок оподаткування прибутку підприємств, відповідно до пункту 1 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі по тексту - Закон України №334/94-ВР) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 4.1.1 названого пункту закріплено, що валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно з підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України №334/94-ВР датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Проте, у порушення наведених положень Закону, позивачем не включено до складу валового доходу за І квартал 2011 року суму коштів, отриману від ТОВ «Магнатэк» в якості передоплати за товар - дизельне пальне (Д-0,2-62) по контракту № 15/03/11 від 15 березня 2011 року, що і стало підставою для донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток за відповідний період.

Посилання позивача на додатковий контракт від 17 березня 2011 року до контракту № 15/03/11 від 15 березня 2011 року, яким текст останнього було викладено у новій редакції, а правовідносини між позивачем та контрагентом ТОВ «Магнатэк» набули ознак комісії, колегія суддів до уваги не приймає.

Так судом апеляційної інстанції правомірно зроблено посилання на положення пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України), яким закріплено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Крім того, відповідно до приписів пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Проте, ані під час проведення перевірки, ані до винесення відповідачем оскаржуваним податкових повідомлень - рішень позивач не надав копії додаткового контракту від 17 березня 2011 року до контракту № 15/03/11 від 15 березня 2011 року, а тому відповідний документ не може бути врахований під час перевірки правомірності рішень суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до положень пункту 150.1 статті 150 ПК України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Проте, з огляду на встановлення допущення позивачем порушень вимог Закону України №334/94-ВР під час визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за відповідний період, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №000484/2307 від 09 листопада 2011 року.

За таких обставин, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Форт-Ойл» залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року у справі №2а-4979/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна