Ухвала суду № 47115702, 15.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2015 р. м. Київ К/800/22101/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргуКомунального підприємства «Житлосервіс» на постановуЖитомирського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2013 рокуу справі№2а/1770/3436/2012за позовомКомунального підприємства «Житлосервіс» доСарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство «Житлосервіс» (далі по тексту - позивач, КП «Житлосервіс») звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Сарненська МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 17 квітня 2012 року №1000481540 та №1000491540.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року позовні вимоги КП «Житлосервіс» задоволено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2013 року постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року скасовано та у задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2013 року та залишити в силі постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких просив у задоволенні касаційної скарги відмовити з огляду на її безпідставність та необґрунтованість.

На підставі пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що КП «Житлосервіс» 27 січня 2009 року зареєстроване юридичною особою, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №811277 та копією Довідки АБ №281867 з ЄДРПОУ.

03 квітня 2012 року Сарненською МДПІ проведено камеральну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість КП «Житлосервіс», за результатами якої складено акт №115/15/36205405 від 03 квітня 2012 року.

У зв'язку з виявленням за наслідками проведеної перевірки порушення позивачем вимог підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пункту 57.1 статті 57 та пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, 17 квітня 2012 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №1000481540, яким за затримку на 278 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 107141,96 грн. визначено штрафні санкції в сумі 107014,20 грн., що становить 10% відсотків від суми податкового боргу;

- №1000491540, яким за затримку на 239 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 148967,05 грн. визначено штрафні санкції в сумі 29 793,41 грн., що становить 20% відсотків від суми податкового боргу.

Постановляючи рішення про задоволення позову, Рівненський окружний адміністративний суд виходив з того, що з моменту укладення договору про розстрочення податкового боргу, тобто з 19 квітня 2011 року, податковий орган не має права нараховувати штрафні санкції на розстрочену суму податкового боргу.

За результатами перегляду зазначеного судового рішення, Житомирський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки укладення договору про розстрочення податкового боргу не звільняє позивача від відповідальності за несвоєчасну сплату сум по податковим зобов'язанням за період до прийняття відповідачем рішення про розстрочення сплати податкового боргу з моменту виникнення відповідних узгоджених зобов'язань до моменту розстрочення.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції позивач посилається на його прийняття без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи.

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України у відповідній редакції (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до положень статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 100.1 статті 100 ПК України передбачена можливість перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 100.2 статті 100 ПК України платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 100.4 названої статті підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.

Пунктами 100.8 та 100.9 статті 100 ПК України закріплено, що рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу у межах одного бюджетного року приймається у такому порядку:

стосовно загальнодержавних податків та зборів - керівником контролюючого органу (його заступником);

стосовно місцевих податків і зборів - керівником органу державної податкової служби (його заступником) та затверджується фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори.

Рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу стосовно загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного бюджетного року, приймається керівником (заступником керівника) центрального контролюючого органу за узгодженням з Міністерством фінансів України.

Пунктом 100.13 статті 100 ПК України передбачено, що порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи в межах їх повноважень.

На реалізацію наведеної бланкетної норми Податкового кодексу України Державною податковою адміністрацією України 24 грудня 2010 року видано наказ №1036 «Про затвердження Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків» (далі по тексту - Порядок №1036).

В пункті 1.4 названого Порядку закріплено, що визначення сум грошових зобов'язань (податкового боргу), що підлягають розстроченню (відстроченню), здійснюється за даними автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС), що ведеться органами державної податкової служби.

Пунктом 1.9 Порядку №1036 передбачено, що строк дії розстрочення (відстрочення) податкового боргу починається з дати прийняття органом державної податкової служби рішення про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу) та закінчується датою, зазначеною у договорі про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу), за винятком випадків дострокового погашення такого податкового боргу.

Відповідно до пункту 3.5 розділу ІІІ Порядку №1036 не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття або отримання рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) орган державної податкової служби за місцем обліку платника податків (або за місцем обліку його грошового зобов'язання (податкового боргу)) укладає з цим платником договір про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу).

Строк дії договору починається з дати його підписання.

Також пунктом 3.8 Порядку №1036 закріплено, що якщо договір про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу) укладається пізніше дня прийняття рішення про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу), то таке рішення є підставою для ненарахування:

- пені, нарахованої за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання, сума якого підлягає розстроченню (відстроченню), за період з початку дії розстрочення (відстрочення) до дати підписання договору;

- штрафу, нарахованого за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків, за період з початку дії розстрочення (відстрочення) до дати підписання договору.

Відповідно до пункту 3.9 Порядку №1036 на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу).

Як вбачається із матеріалів справи, а саме акта №115/15/36205405 від 03 квітня 2012 року розрахунок штрафних санкцій було проведено податковим органом без врахування наведених вище положень Порядку №1036, а саме за період з моменту виникнення обов'язку по сплаті грошового зобов'язання до фактичної дати сплати грошових коштів позивачем незважаючи на підписання між платником податків та податковим органом договору про розстрочення податкового боргу 19 квітня 2011 року №2.

Проте, наведені обставини судом апеляційної інстанції досліджені не були.

Так само не було з'ясовано судом, які суми увійшли до складу податкового боргу, про розстрочення якого між сторонами укладено договір.

Наведене не дає можливості перевірити правильність розрахунків штрафних санкцій, визначених у оскаржуваних податкових повідомленнях - рішеннях.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанцій дав передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалене ним судове рішення не можна вважати законним та обґрунтованим.

Згідно частин 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 222, 223, 227, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства «Житлосервіс» задовольнити частково.

2. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2013 року у справі №2а/1770/3436/2012 скасувати.

3. Справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна