Ухвала суду № 47115661, 15.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2015 р. м. Київ К/800/16708/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М. за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:Мостовий О.В.відповідача:Слєпухіна К.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлакс-Трейд"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року

у справі № 826/19753/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлакс-Трейд"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного Управління державної фіскальної служби у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2015 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлакс-Трейд" задоволено повністю; скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 0000021502 від 05.12.2014 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві задоволено; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2015 року скасовано; прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлакс-Трейд» відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2015 року.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на 86494150,00 грн. та суму від'ємного значення з податку на додану вартість на 86494150,00 грн.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки № 9/1-26-50-15-02-39162349 від 27.11.2014 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000021502 від 05.12.2014 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2014 року на 86494150,00 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем до податкового органу подано декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2014 року, в якій до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість в розмірі 86464150,00 грн. за податковими накладними не зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1/2 від 28.10.2014, № 2/2 від 29.10.2014 та № 3/2 від 30.10.2014 виписані постачальником ПП "Південь Мега Опт". До зазначеної декларації позивачем також додано Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну. На підтвердження сплати зазначених сум ПП "Південь Мега Опт" позивачем надано відповідачу банківські виписки та товарні чеки.

Факт отримання зазначених документів відповідачем не заперечується, водночас, він посилається на те, що банківські виписки не є належними розрахунковими документами та не підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Із зазначеними висновками податкового органу погодився і суд апеляційної інстанції.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з абз. 1 п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та відповідача, що банківські виписки не є належними розрахунковими документами для підтвердження сплати відповідних сум коштів за здійсненими господарськими операціями, оскільки з їх змісту можливо встановити факт сплати позивачем податку на додану вартість у складі вартості товару придбаного у ПП "Південь Мега Опт".

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач належним чином підтвердив право на формування відповідної суми податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки на виконання вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України звернувся до податкового органу із заявою про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних), відповідними податковими накладними та розрахунковими документами, що підтверджують факт отримання придбаних у контрагента товарів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд мотивував своє рішення також тим, що ПП «Південь Мега Опт» не подано декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2014 року та не відображено податкові зобов'язання по податкових накладних на суму 518964900,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 86494150, грн., які було включено до складу податкового кредиту позивачем.

Проте, колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, оскільки позивач не має нести відповідальність за порушення його контрагентом вимог податкового законодавства. Зазначена позиція також збігається із висновками Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Також, в оскаржуваному рішенні апеляційний суд зазначив, що ПП «Південь Мега Опт» не має достатніх виробничих потужностей та трудових ресурсів, а тому, на його думку, фінансово-господарські операції позивача з ПП «Південь Мега Опт» не мали реального характеру. Колегія суддів із зазначеними висновками суду апеляційної інстанції погодитись не може, оскільки відсутність власних виробничих потужностей не позбавляє права суб'єкта господарювання залучати їх у третіх осіб.

До того ж, в акті перевірки податковим органом вищевказаних підстав для зменшення позивачу розміру від'ємного значення податку на додану вартість зазначаено не було, як і не було надано оцінки реальності здійснених позивачем з контрагентом господарських операцій. При цьому, суд апеляційної інстанції безпідставно дослідив обставини, які не були предметом перевірки позивача..

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги дають підстави вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлакс-Трейд" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року у справі № 826/19753/14 скасувати.

3. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2015 року у справі № 826/19753/14 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна