Ухвала суду № 47115658, 15.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2015 року м. Київ К/800/18868/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши в порядку письмового провадження

касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.02.2011 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013 року

у справі № 2а-7843/10/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіль ЛТД"

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва,

Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області

про визнання протиправними дій та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.02.2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013 року, адміністративний позов задоволено повністю; визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва щодо ненадання висновку на відшкодування ТОВ "Артіль ЛТД" суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2010 року у сумі 227277,00 грн.; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області щодо невідшкодування ТОВ "Артіль ЛТД" податку на додану вартість за липень 2010 року у сумі 205020,00 грн.; відшкодовано ТОВ "Артіль ЛТД" бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за липень 2010 року у сумі 227277,00 грн.

Приймаючи вказані рішення суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що відповідачами не дотримано вимог податкового законодавства щодо відшкодування позивачу заявлених сум з податку на додану вартість.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.02.2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

У зв'язку із неподанням клопотань особами, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем 19 серпня 2010 року подано до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва податкову декларацію з податку на додану вартість, в якій позивач зазначив суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню - 263421,00 грн. У зв'язку з цим, у жовтні 2010 р. ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

За результатами зазначеної перевірки, складено акт від 27 жовтня 2010 року № 1712/07-000/13857386, в якому підтверджено бюджетне відшкодування у сумі 205020,00 грн., відображене позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року. При цьому, в акті перевірки зазначено, що підтвердити бюджетне відшкодування у сумі 22257,00 грн. неможливо у зв'язку із відсутністю відповідей від постачальників позивача на час складання акта перевірки. Також зазначено, що позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за липень 2010 року у сумі 36144,00 грн.

Відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі - Закон №168/97-ВР), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з підпунктами 7.7.5 та 7.7.6 пункту 7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу, орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Водночас, підпунктом 7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР встановлено, що якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Тобто, у разі, якщо суми бюджетного відшкодування підтверджуються проведеною перевіркою, податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, які в подальшому відшкодовуються органом державного казначейства. У разі виявлення порушень у заявлених сумах відшкодування податковий орган виносить відповідне податкове повідомлення-рішення.

ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва надало Головному управлінню Державного казначейства України у Миколаївській області висновки про відшкодування податку на додану вартість у сумі 205020,0 грн. Головним управлінням Державного казначейства України у Миколаївській області факт отримання вказаних висновків не заперечується.

В касаційній скарзі Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області посилається на приписи спільного наказу ДПА України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України № 451/501/132 від 03.08.2004 року (надалі - Наказ № 451/501/132 від 03.08.2004 року), який передбачає, що Державне казначейство України здійснює відшкодування податку на додану вартість згідно з отриманим реєстром від ДПА України та висновками отриманими від регіональних податкових органів. У зв'язку з тим, що Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області відповідних реєстрів від податкового органу не отримувало, на його думку, ним правомірно відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість.

Згідно з п. 4.1 та п. 4.3. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 02.07.1997 року № 209/72 (надалі - Порядок № 209/72), відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду; на підставі висновків про відшкодування податку на додану вартість органи Державного казначейства України протягом п'яти днів своїми платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Закон України «Про податок на додану вартість» та Порядок № 209/72 передбачають відшкодування з бюджету податку на додану вартість виключно на підставі наданого відповідним податковим органом висновку та не вимагають надання до органу державного казначейства реєстрів, про які зазначає Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області. При цьому, посилання на приписи Наказу № 451/501/132 від 03.08.2004 року колегія суддів до уваги не бере, оскільки зазначений наказ забезпечує координацію дій органів державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та не може визначати чи змінювати порядок відшкодування податку на додану вартість, який встановлений Законом України «Про податок на додану вартість» та Порядком № 209/72.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області залишити без задоволення.

2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.02.2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013 року у справі № 2а-7843/10/1470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.М. Лосєв Судді: Л.І. Бившева Т.М. Шипуліна