Ухвала суду № 47113950, 25.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2015 року м. Київ К/9991/26629/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року

у справі № 0670/11458/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансгаз»

до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансгаз» (далі - ТОВ «Трансгаз»; позивач) до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби (далі - Новоград-Волинська ОДПІ Житомирської області ДПС; відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0013302320 від 14 листопада 2011 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Новоград-Волинська ОДПІ Житомирської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Трансгаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства, достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Приват-Енерго» за період з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року, за результатами якої складено акт № 1839/05-53/23-20/31881723 від 04 листопада 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0013302320 від 14 листопада 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 263 083,00 грн. (150 333,00 грн. - основний платіж, 112 750,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Приват-Енерго» за нікчемним правочином (договором № 129/ПГ від 30 липня 2009 року на поставку природного газу).

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на непідтвердження сформованих позивачем за проведеними з ТОВ «Приват-Енерго» господарськими операціями сум податкового кредиту з податку на додану вартість податковими зобов'язаннями контрагентів у ланцюгу постачання.

Крім того, Новоград-Волинська ОДПІ Житомирської області ДПС вказувала на ненадання товариством на перевірку документів, які б підтверджували походження газу, отриманого від постачальника, а саме - сертифікатів походження газу та сертифікатів якості, а також невідповідність договору № 129/ПГ від 30 липня 2009 року затвердженому постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 10 лютого 2011 року № 212 Типовому договору на купівлю-продаж природного газу.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених в ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт реального здійснення відповідних господарських операцій та підтвердження вказаної обставини належним чином оформленими первинними документами, які, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку платника податку.

Водночас ненадання деякої запитуваної контролюючим органом інформації або документів, статус яких не визначений як первинні, не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про фіктивний характер проведених господарських операцій.

Як з'ясовано судами, реальний характер господарських операцій з придбання позивачем природного газу в ТОВ «Приват-Енерго» підтверджується належним чином складеними актами прийому-передачі природного газу, податковими накладними, рахунками-фактурами, банківськими виписками, паспортом фізико-хімічних параметрів природного газу, договором № НВ-01-ПР-09 від 10 липня 2009 року про надання послуг з транспортування природного газу магістральними газопроводами, укладеним між ТОВ «Трансгаз» та Дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Відповідачем також не заперечується, що понесені позивачем витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Враховуючи викладене, а також з огляду на те, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податку-покупця на формування податкового кредиту з податку на додану вартість від інших осіб, в тому числі від дотримання вимог податкового законодавства суб'єктами господарювання, які не були безпосередніми постачальниками товарів (робіт, послуг), висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у відповідача в даній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слід визнати правильним.

При цьому посилання контролюючого органу на невідповідність договору № 129/ПГ від 30 липня 2009 року Типовому договору на купівлю-продаж природного газу, як на підставу для відмови в задоволенні позову, колегія суддів відхиляє, позаяк оцінка поведінки учасників податкових правовідносин здійснюється насамперед із застосуванням норм податкового, а не інших галузей законодавства. Для з'ясування змісту господарської операції необхідно брати до уваги термінологію та вимоги податкового законодавства, а обґрунтування податкових правопорушень не може здійснюватись з посиланням на недотримання норм інших галузей законодавства.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Маринчак Н.Є.