Постанова № 47112261, 15.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2015 р. Справа№ 910/4958/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Тищенко А.І.

Іоннікової І.А.

за участі представників:

від позивача: Суденко Р.В. - представник

від відповідача: Семененко Н.В. - представник

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Колекшн Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2015 року у справі №910/4958/15-г (суддя: Гумега О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Колекшн Груп»

про стягнення 2 014 501,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Колекшн Груп» про стягнення 2014501,40 грн. на підставі Кредитного договору № 20-1916/2-1 від 01.07.2011 р., з яких: 1 741 827, 68 грн. заборгованості за кредитом, 52 254, 83 грн. інфляційних втрат, 145 047,18 грн. заборгованості за процентами, 75 371,71 грн. пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2015 у справі № 910/4958/15-г позов задоволено частково.

На підставі рішення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Колекшн Груп» підлягає стягненню на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» 1 741 827,68 грн. заборгованості за кредитом, 52 254,83 грн. інфляційних втрат за кредитом, 145 047,18 грн. заборгованості за процентами, 75 232,38 грн. пені, 40 287,24 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит Колекшн Груп» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2015 у справі № 910/4958/15-г скасувати та направити справу на новий розгляд.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте на підставі не повно досліджених доказів та з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

У своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що при розрахунку заборгованості позивачем та судом першої інстанції не було враховано положення Договору про внесення змін та доповнень № 20-1996/2-1 від 06.08.2014 до Кредитного договору № 20-1916/2-1 від 01.07.2011.

Представник позивача 23.06.2015 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя: Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Тищенко А.І.

Представники сторін у судове засідання з'явились.

Представник відповідача надав пояснення по суті спору, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

У свою чергу, представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по суті спору, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.07.2011 між Публічним акціонерним товариством товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредит Колекшн Груп» (Позичальник) був укладений Кредитний договір № 20-1916/2-1 (надалі - Кредитний договір).

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит в сумі 6 000 000,00 грн. на умовах, встановлених цим договором, а Позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором.

Згідно до п. 2.2 Кредитного договору кінцевий термін повернення кредиту Позичальником - 30.06.2014 р., сторони також встановили, що повернення кредиту повинно здійснюватись Позичальником рівними платежами по 500 000,00 грн. згідно наведеного в даному пункті графіку з 31.07.2013 р. по 30.06.2014 р.

В подальшому Договором про внесення змін та доповнень № 20-1996/2-1 від 06.08.2014 р. до Кредитного договору сторони змінили строк повернення кредиту, визначивши такий строк 30.09 2014 р., а Договором про внесення змін та доповнень № 20-2482/2-1 від 08.10.2014 р. до Кредитного договору сторони встановили новий кінцевий термін повернення кредиту, а саме - 28.11.2014 р.

У відповідності до п. 3.1. Кредитного договору кредит надається Банком Позичальнику шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку № 2063835417712, відкритого банком в ПАТ «Промінвестбанк», на поточний рахунок Позичальника № 26504301244634, відкритий в філії «Київське міське відділення ПАТ «Промінвестбанк», відповідно до цільового призначення кредиту на підставі заявки Позичальника.

Відповідно до п. 3.2 Кредитного договору сторони узгодили, що проценти за користування кредитом сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком процентної ставки у розмірі 16,5 % річних.

Пунктом 3.3 Кредитного договору в редакції Договору про внесення змін та доповнень № 20-1887/2-1 від 05.06.2012 р. сторони визначили, що проценти за користування кредитом нараховуються Банком, виходячи із встановленої Банком процентної ставки у розмірі 16,5% річних, починаючи з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів по заборгованості в національній валюті використовується метод «факт/факт», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Таким чином, з 05.06.2012 р. процентна ставка за користування кредитом становила 16,5% річних.

Відповідно до Договору про внесення змін та доповнень № 20-1996/2-1 від 06.08.2014 р. сторони виклали пункт 3.2. Кредитного договору, який регулює розмір процентів, в іншій редакцій, та встановили, що з 01.08.2014 р. проценти за користування кредитом нараховуються Банком, виходячи із встановленої процентної ставки у розмірі 7,93%, починаючи з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом.

Пунктом 2 Договору про внесення змін та доповнень № 20-2482/2-1 від 08.10.2014 р. сторони узгодили, що Позичальник зобов'язаний сплатити Банку суму нарахованих процентів за користування кредитом за період серпень-вересень 2014 р. та суму процентів, які будуть нараховані за користування кредитом за жовтень 2014 р., в термін не пізніше 28.11.2014 р. Там же узгоджено, що оплата Позичальником нарахованих процентів за інші періоди здійснюється в строки, визначені Кредитним договором.

Цей порядок сплати визначений пунктом 3.4. Кредитного договору в редакції Договору про внесення змін та доповнень № 20-1996/2-1 від 06.08.2014 р., а саме:

Нарахування Банком процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості за кредитом на кінець дня.

Нарахування процентів за користування кредитом за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюється в останній робочий день перед такими вихідними та неробочими днями.

Якщо вихідні та неробочі дні починаються в поточному та закінчуються в наступному місяці, тоді нарахування за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюються в останній робочий день поточного місяця, а нарахування за вихідні та неробочі дні наступного місяця здійснюються в перший робочий день наступного місяця.

Проценти, нараховані за поточний місяць, сплачуються Позичальником у валюті, в якій було видано кредит, щомісячно 1 (першого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулось нарахування процентів, а при закінченні терміну дії кредиту - в дату, до якої Позичальник має право користуватись кредитом.

Проценти, що нараховуються на прострочену заборгованість за кредитом після настання кінцевого терміну повернення кредиту, що вказаний в п. 2.2 даного договору, сплачуються Позичальником щоденно.

При цьому сторони встановили, що зобов'язання Позичальника по сплаті нарахованих процентів не вважаються простроченими до 5-го (п'ятого) числа місяця наступного за місяцем, в якому відбулось нарахування процентів.

Отже, виходячи з умов Кредитного договору, кінцевий термін повернення кредиту - 28.11.2014 р. (п. 2.2. Кредитного договору в редакції Договору про внесення змін та доповнень № 20-2482/2-1 від 08.10.2014 р.), кінцевий термін погашення процентів (нарахованих за серпень, вересень, жовтень та листопад 2014 р.) - 28.11.2014 р. (п. 2 Договору про внесення змін та доповнень № 20-2482/2-1 від 08.10.2014 р.).

Пунктом 2.2 Кредитного договору (в редакції Договору про внесення змін та доповнень № 20-1887/2-1 від 05.06.2012 р.) був визначений графік повернення кредиту частинами, згідно якого, зокрема, сума в розмірі 500 000,00 грн. повинна була бути сплачена відповідачем до 31.12.2013 р.

Пунктом 3.5 Кредитного договору (в редакції Договору про внесення змін та доповнень № 20-1887/2-1 від 05.06.2012 р.) сторони також узгодили, що у випадку порушення Позичальником строку погашення одержаного кредиту, Позичальник надалі сплачує з відповідної календарної дати, яка визначена в договорі як дата виконання зобов'язання (тобто з 31.12.2013 р.) до дати виконання такого зобов'язання проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи з процентної ставки у розмірі 36,0 процентів річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п.п. 3.3, 3.4 даного договору.

Пунктом 7 Кредитного договору (в редакції Договору про внесення змін та доповнень № 20-1887/2-1 від 06.03.2014 р.) сторони домовились не застосовувати до позичальника штрафні санкції, передбачені умовами Кредитного договору за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості згідно встановленого графіку погашення кредиту, зокрема, підвищену процентну ставку, передбачену п. 3.5 Кредитного договору, з 31 січня до дати підписання цього Договору про внесення змін та доповнень № 20-1887/2-1 від 06.03.2014 р. Отже, на суму в розмірі 500 000,00 грн., яка повинна була бути сплачена відповідачем до 31.12.2013 р., діяла підвищена процентна ставка за користування кредитом в розмірі 36% в період з 31.12.2013 р. по 31.01.2014 р.

Таким чином, процентна ставка за користування кредитом становила: з 05.06.2012 р. по 31.07.2014 р. (за виключенням періоду з 31.12.2013 р. по 31.01.2014 р.) - 16,5%; з 01.08.2014 р. по 27.11.2014 р. - 7,93%; з 31.12.2013 р. по 31.01.2014 р. та з 28.11.2014 р. по 24.01.2015 р.- 36%.

Згідно з п.п. 4.2.1, 4.2.2 п. 4.2 Кредитного договору Позичальник (відповідач) зобов'язався погасити заборгованість за кредитом перед Банком відповідно до п. 2.2 даного договору, сплачувати проценти за користування кредитом та проценти за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених даним договором, а також суми передбаченої даним договором неустойки.

Зокрема, пунктом 5.3 Кредитного договору передбачено, що за несвоєчасну сплату сум та/або процентів за користування кредитом, та/або процентів за неправомірне користування кредитом Позичальник сплачує пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

У відповідності до п. 5.2. Кредитного договору у випадку прострочення виконання зобов'язання по поверненню Банку сум кредиту та/або процентів за користування кредитом та/або процентів за неправомірне користування кредитом Позичальник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання Кредитного договору 04.07.2011 р. на підставі заявки відповідача, викладеної у листі останнього № 1/07 від 01.07.2011 р., Банк здійснив видачу кредитних коштів Позичальнику в сумі 6 000 000,00 грн. шляхом перерахування з рахунку № 2063835417712, відкритого у ПАТ «Промінвестбанк», на поточний рахунок Позичальника № 26504301244634, відкритий в філії «Київське міське відділення ПАТ «Промінвестбанк», що підтверджується Розпорядженням Операційному департаменту на видачу кредиту від 04.07.2011 р., меморіальним ордером № 08 від 04.07.2011р. на суму 6 000 000,00 грн. та випискою по рахунку ПАТ «Промінвестбанк» №2063835417712.

Позивач зазначив, що за період з 31.07.2013 р. по 12.03.2014 р. відповідачем було погашено 4 000 000,00 грн. кредиту, а коли заборгованість відповідача за кредитом склала 2 000 000,00 грн., сторони Договором про внесення змін та доповнень № 20-0779/2-1 від 06.03.2014 р. узгодили наступний графік повернення кредиту Позичальником: грудень 2013 р. - квітень 2014 р. - 0,00 грн., травень 2014 р. - 6 536,80 грн., червень 2014 р. - 251 635,52 грн., липень 2014 р. - 822 745,01 грн., серпень 2014 р. - 919 082,67 грн.

Однак, вищенаведений графік відповідачем було дотримано лише частково: 22.05.2014 р. відповідач сплатив позивачу 6 536,80 грн., а 23.06.2014 р. - 251 635,52 грн., що підтверджується випискою по рахунку відповідача.

За даними позивача, несплаченими залишились кредитні кошти у сумі 822 745,01 грн., які підлягали погашенню у липні 2014 р., та кредитні кошти у сумі 919 082,67 грн., які підлягали погашенню у серпні 2014 р., а всього в сумі 1 741 827,68 грн., яка не була сплачена відповідачем після остаточної дати повернення кредиту (28.11.2014 р.), що свідчить про порушення відповідачем умов Кредитного договору.

За розрахунками позивача, заборгованість відповідача за Кредитним договором станом на 25.01.2015 р. становить 2 014 501,40 грн., з яких:

1 741 827, 68 грн. заборгованості за кредитом,

52 254, 83 грн. інфляційних втрат (за грудень 2014 р.),

145 047,18 грн. заборгованості за процентами (за період з 31.07.2014 р. по 24.01.2015 р.),

75 371,71 грн. пені (за період з 01.12.2014 р. по 24.01.2015 р.).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно норми ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Положеннями ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Приписами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 Цивільного кодексу України, не допускається.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, а саме: розпорядження Операційному департаменту на видачу кредиту від 04.07.2011 р., меморіальний ордер № 08 від 04.07.2011р. на суму 6 000 000,00 грн. та виписка по рахунку ПАТ «Промінвестбанк» №2063835417712, приймаються колегією суддів як належні та допустимі докази перерахування відповідачеві кредитних коштів в загальній сумі 6 000 000,00 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач умови Кредитного Договору належним чином не виконав, в результаті чого у нього утворилась заборгованість за кредитом в сумі 1 741 827,68 грн., що фактично не заперечувалось відповідачем.

Зважаючи на встановлені обставини справи та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача за кредитом станом на 25.01.2015 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення 1 741 827, 68 грн. заборгованості за кредитом є обґрунтованими, нормативно та документально доведеними, а тому підлягають задоволенню повністю.

Матеріалами справи також підтверджується, що в установлений Кредитним договором строк (28.11.2014 р.) відповідач не сплатив нараховані проценти за користування кредитом (за серпень, вересень, жовтень та листопад 2014 р.), чим порушив умови пунктів 3.2, 3.3, 3.4 (з урахуванням внесених сторонами змін), підпункту 4.2.2 пункту 4.2 Кредитного договору. Станом на час розгляду спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження сплати відповідачем процентів за користування кредитом за період з 31.07.2014 р. по 24.01.2015 р. в сумі 145 047,18 грн., а тому станом на час розгляду спору по суті заборгованості відповідача в частині сплати процентів за користування кредитом складає 145 047,18 грн.

При цьому суд першої інстанції правомірно відхилив як безпідставні доводи відповідача та контррозрахунок останнього стосовно суми заборгованості по процентам за користування кредитом. Судом встановлено, що розбіжність в сумах процентів за користування кредитом, нарахованих позивачем та відповідачем, пояснюється застосуванням сторонами різних ставок процентів за неправомірне користування кредитом за один і той самий період (з 31.12.2013 р. по 31.01.2014 р.) - позивач застосовує ставку в розмірі 36,0 %, а відповідач - 16,5%. Дослідивши умови Кредитного договору (з урахуванням договорів про внесення змін та доповнень до цього договору), суд прийшов до висновку, що застосуванню в спірному випадку за період з 31.12.2013 р. по 31.01.2014 р. підлягала саме ставка в розмірі 36,0 % річних. При цьому суд виходив з наступного.

Пунктом 2.2 Кредитного договору (в редакції Договору про внесення змін та доповнень № 20-1887/2-1 від 05.06.2012 р.) був визначений графік повернення кредиту частинами, згідно якого, зокрема, сума в розмірі 500 000,00 грн. повинна була бути сплачена відповідачем до 31.12.2013 р.

Пунктом 7 Кредитного договору (в редакції Договору про внесення змін та доповнень № 20-1887/2-1 від 06.03.2014 р.) сторони домовились не застосовувати до позичальника штрафні санкції, передбачені умовами Кредитного договору за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості згідно встановленого графіку погашення кредиту, зокрема, підвищену процентну ставку, передбачену п. 3.5 Кредитного договору, з 31 січня до дати підписання цього Договору про внесення змін та доповнень № 20-1887/2-1 від 06.03.2014 р.

Отже, на суму в розмірі 500 000,00 грн., яка повинна була бути сплачена відповідачем до 31.12.2013 р., діяла підвищена процентна ставка за користування кредитом в розмірі 36% в період з 31.12.2013 р. по 31.01.2014 р.

Дослідивши розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, колегія суддів приходить до висновку, що розрахунок процентів за користування кредитними коштами здійснено позивачем у відповідності до умов Кредитного договору з урахуванням договорів про внесення змін до нього, а отже позовні вимоги в частині стягнення 145 047,18 грн. заборгованості по процентам є обґрунтованими, нормативно та документально доведеними, а тому підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Згідно із п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.3 Кредитного договору передбачено, що за несвоєчасну сплату сум та/або процентів за користування кредитом, та/або процентів за неправомірне користування кредитом Позичальник (відповідач) сплачує пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

Виходячи з умов Кредитного договору, кінцевий термін повернення кредиту - 28.11.2014 р. (п. 2.2. Кредитного договору в редакції Договору про внесення змін та доповнень № 20-2482/2-1 від 08.10.2014 р.), кінцевий термін погашення процентів (нарахованих за серпень, вересень, жовтень та листопад 2014 р.) - 28.11.2014 р. (п. 2 Договору про внесення змін та доповнень № 20-2482/2-1 від 08.10.2014 р.).

Оскільки зобов'язання щодо своєчасного повернення отриманого на підставі Кредитного договору кредиту, а також зобов'язання щодо своєчасної сплати процентів за користування кредитом, відповідачем було порушене, то у відповідача виник обов'язок сплати пені відповідно до умов пункту 5.3 Кредитного договору.

У позовній заяві позивач визначив до стягнення з відповідача загальну суму пені в розмірі 75371,71 грн., яка складається з сум: 73 490,81 грн. пені за прострочення сплати кредиту за період з 01.12.2014 р. по 24.01.2015 р. та 1 880,90 грн. пені за прострочення сплати процентів по кредиту за період з 02.12.2014 р. по 24.01.2015 р. (73 490,81 грн. + 1 880,90 грн. = 75 371,71 грн.). Представник позивача підтримав позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача пені саме в загальній сумі 75371,71 грн., визначеній у позовній заяві.

Оскільки кінцевим строком сплати кредиту було визначено 28.11.2014 р., то початок прострочення сплати кредиту, а рівно і початок періоду нарахування пені слід обраховувати з 29.11.2014 р.

В той же час, фактично позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення пені за прострочення сплати заборгованості за кредитом за період з 01.12.2014 р. по 24.01.2015 р. в сумі 73 490,81 грн.

Судом враховано, що згідно п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З урахуванням вищенаведених правових норм та роз'яснень постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14, а також умов пункту 5.3 Кредитного договору, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені за несвоєчасну сплату кредиту за період з 01.12.2014 р. по 24.01.2015 р., суд прийшов до висновку, що сума пені за несвоєчасне погашення кредиту за вказаний період визначена позивачем вірно в розмірі 73490,81 грн.

Стосовно пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на 28.11.2014 р. заборгованість відповідача по процентам за кредитом склала 45 405,09 грн. (вказана сума не враховує суму процентів, нарахованих після 28.11.2014 р. по 24.01.2015 р.).

Відповідно до п. 5.3. Кредитного договору (в редакції п. 4 Договору про внесення змін та доповнень № 20-1996/2-1 від 06.08.2014 р.) пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, що нараховані після настання кінцевої дати повернення кредиту, що вказана в п. 2.2 Кредитного договору (28.11.2014 р.), не нараховується.

Таким чином, позивач вірно обчислює пеню саме за несплату суми 45 405,09 грн. процентів по кредиту, яка повинна була бути сплаченою до 28.11.2014 р.

Пунктом 2 Договору про внесення змін та доповнень № 20-2482/2-1 від 08.10.2014 р. сторони узгодили, що позичальник зобов'язаний сплатити суму процентів за користування кредитом за період серпень-вересень 2014 р., а також за жовтень 2014 р. не пізніше 28.11.2014 р. Сплата позичальником нарахованих Банком процентів за інші періоди здійснюється в порядку та строки, встановлені Кредитним договором.

Цей порядок сплати визначений пунктом 3.4. Кредитного договору в редакції Договору про внесення змін та доповнень № 20-1996/2-1 від 06.08.2014 р., зокрема визначено, що проценти, нараховані за поточний місяць, сплачуються позичальником у валюті, в якій було видано кредит, щомісячно 1 (першого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулось нарахування процентів, а при закінченні терміну дії кредиту - в дату, до якої позичальник має право користуватись кредитом. Там же визначено, що зобов'язання позичальника по сплаті нарахованих процентів не вважаються простроченими до 5-го (п'ятого) числа місяця наступного за місяцем, в якому відбулось нарахування процентів.

Враховуючи наведені умови Кредитного договору (з урахуванням договорів про внесення змін та доповнень) пеню за несвоєчасну сплату процентів слід розраховувати, починаючи з 6-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулось нарахування процентів, а отже з 06.12.2014 р., враховуючи, що прострочення сплати процентів відбулось 28.11.2014 р.

Відповідно до арифметично правильного розрахунку з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1741,57 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 06.12.2014 р. по 24.01.2015 р., тобто в розмірі меншому ніж заявлено до стягнення позивачем.

Враховуючи викладене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 75232,38 грн. пені за неналежне виконання грошового зобов'язання за Кредитним Договором, В іншій частині вимог стосовно стягнення пені, в сумі 139,33 грн. позивачу правомірно відмовлено, у зв'язку з необґрунтованістю.

Крім того, пунктом 5.2. Кредитного договору також передбачено, що у випадку прострочення виконання зобов'язання по поверненню Банку сум кредиту та/або процентів за користування кредитом та/або процентів за неправомірне користування кредитом Позичальник (відповідач) зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до арифметично правильного розрахунку з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 52 254,83 грн. інфляційних втрат за грудень 2014 р. за несвоєчасне повернення кредитних коштів.

Судом першої інстанції правомірно враховано, що вимоги про стягнення інфляційних втрат за прострочення сплати процентів хоча і були відображені позивачем у доданому до позовної заяви розрахунку, втім фактично до стягнення з відповідача у позовній заяві не заявлялись, що підтверджено представником позивача у поясненнях, поданих через відділ діловодства суду 22.04.2015 р.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів не розглядає вимоги апелянта щодо передачі справи на новий розгляд, оскільки зазначена вимога не грунтується на нормах чинного законодавства.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Колекшн Груп» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2015 року по справі № 910/4958/15-г залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/4958/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді А.І. Тищенко

І.А. Іоннікова