Постанова № 47109564, 16.07.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2015 року Справа № 904/2080/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач)

суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.

при секретарі судового засідання: Малик С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Букоємський Р.В., представник за довіреністю № 14-138 від 13.05.2014;

від відповідача: Бобров В.Ю., представник за довіреністю № 141 від 02.03.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2015 по справі № 904/2080/15 (суддя Ліпинський О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Будинкоуправління № 2 Гвардійської КЕЧ району, смт. Черкаське, Новомосковського району, Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості за природний газ в розмірі 1425398,71 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2015 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 965000,00 грн. основного боргу, 71327,51 грн. пені, 214152,38 грн. витрати від інфляційних процесів, 51803,47 грн. 3 % річних, 28472,22 грн. витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 50000,00 грн. провадження по справі припинено. В решті позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване неналежним (частковим) виконанням відповідачем свого обов'язку щодо своєчасної оплати за поставлений позивачем природний газ, що є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу - 965000,00 грн., 142655,32 грн. - пені, 214152,38 - інфляційних втрат та 51803,47 грн. - трьох процентів річних.

Враховуючи той факт, що відповідач є бюджетною установою, а причиною прострочення виконання зобов'язання з оплати поставленого газу є відсутність належного бюджетного фінансування, в допущенні прострочення відсутня безпосередня вина споживача, господарським судом зменшено суму заявленої до стягнення пені на 50 % до 71327,51 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати рішення в частині зменшення розміру пені на 71327,81 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 71327,81 грн. пені у стягненні якої було відмовлено, а в іншій частині рішення господарського суду залишити без змін. Судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення та неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального (ст.ст. 233 ГК України, 549-552 ЦК України) та процесуального права (ст.ст. 42, 43, 83, 84 ГПК України) в частині зменшення судом розміру неустойки.

Тобто скарга стосується правомірності зменшення судом пені, з посиланням на положення ст. 83 ГПК України.

Апелянт вважає, що при зменшенні розміру неустойки судом не враховано майновий стан та інші інтереси сторін, не надано належної правової оцінки доказам, наданих сторонами в обґрунтування своїх позицій щодо наявності чи відсутності збитків, а також не з'ясовано всі обставини, з'ясування яких передбачено ст. 233 ЦК України.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 апеляційну скаргу по справі № 904/2080/15 прийнято до розгляду у судовому засіданні на 16.07.2015.

16.07.2015 у судовому засіданні представник позивача (апелянт) вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив колегію суддів скасувати оскаржуване рішення в частині зменшення розміру пені та стягнути з відповідача 71327,81 грн. пені, у стягненні якої господарським судом відмовлено.

Відповідач надав 16.07.2015 через канцелярію Дніпропетровського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, згідно якого просив залишити рішення господарського суду по даній справі без змін, а скаргу апелянта залишити без задоволення. У судовому засіданні представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

16.07.2015 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2012 між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/2354-БО-3 (далі - договір), згідно якого (п. 1.1.) продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, а також іншими споживачами (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, продавець передає у власність покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 720 тис. куб. м. згідно графіку передбаченого договором.

Відповідно до п. п. 5.1., 5.2. договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.

Ціна за 1000 куб. м. газу становить 3509,00 грн. без урахування податку на додану і вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 грн.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3884,78 гр., крім того ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4661,74 гривень.

Згідно п. 5.5. загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 2797041,60 грн., крім того ПДВ - 559411,20 грн., разом з ПДВ 3356452,80 грн.

19.07.2013 додатковою угодою № 1 внесено зміни до п. 5.2., 5.5. договору, якими визначено, що з 01 липня 2013 року ціна за 1000 куб. м. газу становить 3459,00 грн. без урахування податку на додану і вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 59,12 грн., всього з ПДВ - 354,72 грн.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3823,78 гр., крім того ПДВ - 20% - 764,76 грн., всього з ПДВ - 4588,54 гривень.

Згідно п. 5.5. в редакції додаткової угоди № 1 від 19.07.2013 загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Згідно п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача протягом січня - квітня та жовтня - грудня 2013 року природний газ на загальну суму 2648653,72 грн. в обсязі 571,509 тис. куб. м., що підтверджується актами приймання-передачі (а. с. 23-29) та не заперечується відповідачем (а. с. 50).

Відповідач за отриманий природний газ розрахувався частково, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1015000,00 грн., що також не заперечується відповідачем (а. с. 50).

Під час розгляду справи, відповідач надав докази часткової оплати боргу в розмірі 50000,00 грн. (а. с. 75). Докази оплати решти суми заборгованості відповідачем суду не надано та в матеріалах справи відсутні.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами ч. 1 ст. 193 ГК України

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 598 ЦК України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляді обов'язку сплатити неустойку.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов'язання.

Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем умов п. 6.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, про правильний розрахунок позивачем пені за період з 14.02.2013 по 01.12.2014 від суми простроченої заборгованості у сумі 142655,02 грн., з урахуванням вірного визначення кількості днів прострочення, а саме без включення днів фактичної сплати суми заборгованості в період часу за який здійснюється стягнення пені (згідно розрахунку а. с. 84-87 (з урахуванням п. 1.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 3 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», згідно якого, день фактичної сплати суми заборгованості не повинен включатися в період часу, за який здійснюється стягнення плати за порушення грошового зобов'язання)).

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач вимагав стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 214152,38 грн. та 3% річних в розмірі 52465,01 грн. за період прострочення з 14.02.2013 по 01.12.2004 (а. с. 10-15 та 84-87).

На думку колегії суддів, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що розрахунок 3 % річних слід здійснювати без урахування днів часткової оплати заборгованості починаючи з 14.02.2013 по 01.12.2014 на суму 51803,47 грн.

Також, колегія суддів погоджується з сумою інфляційних втрат, яка належить до стягнення з відповідача на користь позивача за період з лютого 2013 по грудень 2014, та становить суму 214152,38 грн.

За викладених обставин, господарський суд правомірно дійшов до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача 1373611,00 грн., з яких: 965000,00 грн. основного боргу, 142655,32 грн. пені, 214152,38 грн. - інфляційних втрат, 51803,47 грн. 3% річних, а в решті позову відмовив.

Стосовно доводів апелянта щодо неправомірності зменшення розміру неустойки на 50 %, колегія суддів зазначає наступне.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509, ч. ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання, неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Право суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачене п. 3 ст. 83 ГПК України. При цьому, вказана процесуальна норма застосовується виключно у сукупності з нормами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру пені, а саме ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України.

Так, за приписами ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, котрі заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначний період прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, зокрема вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо (п. 3.17.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»). При цьому наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні зазначених правових норм, вирішується на підставі оцінки судом усіх матеріалів справи.

Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, місцевий господарський суд, зменшуючи розмір пені на 50 %, на підставі повного та об'єктивного розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, за своїм внутрішнім переконанням встановив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки. Судом встановлено, що відповідач є бюджетною установою (відноситься до державної форми власності за КДФ - 31), а причиною прострочення виконання зобов'язання з оплати поставленого газу є відсутність належного бюджетного фінансування Міністерством оборони України, тобто в допущенні прострочення відсутня безпосередня вина споживача, а тому заявлену до стягнення пеню зменшив на 50 % до 71327,51 грн.

Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що відповідач згідно Положення про Будинкоуправління № 2 (а. с. 98-99) є постачальником комунальних послуг з постачання теплової енергії в житлові будинки Міністерства оборони в смт. Черкаське, які зокрема утримуються за рахунок квартирної плати. Відповідно до фінансових звітів відповідача за 2013-2014 роки (а. с. 62-67) його підприємство є збитковим. Дебіторська заборгованість відповідача (за товари, роботи, послуги) складає: - за 2013 рік -2544,1 тис. грн., - за 2014 рік - 1345,18 тис. грн.; збитки відповідача за 2013 рік - 1048,6 тис. грн., за 2014 рік - 132,49 тис. грн. Станом на 01.01.2015 загальна сума непокритих збитків становить 5537,6 тис. грн..

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідачем вживалися заходи щодо часткового погашення заборгованості, як до пред'явлення позову так і після його подачі. Так, зокрема, після пред'явлення позову, відповідачем в рахунок погашення заборгованості частково сплачено суму 50000,00 грн., що свідчить про вжиття заходів щодо належного виконання зобов'язання за договором.

Таким чином колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд встановив наявність передбачених ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та п.3 ст. 83 ГПК України підстав для зменшення розміру суми пені, яка підлягає до стягнення, у зв'язку з чим, розмір пені був зменшений на 50 % до 71327,51 грн.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (постанова від 23.03.2015 по справі № 904/8411/14, постанова від 25.06.2015 по справі 906/1694/14 та постанова від 16.06.2015 по справі № 915/1887/14).

Доводи апелянта відносно того, що внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ він змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24 % річних, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки матеріали справи не містять доказів, в підтвердження даних обставин.

Отже, оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 29.05.2015 відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його зміни чи скасування, колегією суддів не вбачається.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України за перегляд справи в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2015 по справі № 904/2080/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Матеріали справи № 904/2080/15 повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Повний текст постанови підписано 21.07.2015

Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков

Судді: Л.М. Білецька

Т.А. Верхогляд