Рішення № 47109359, 13.07.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2015 р.Справа № 922/2682/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши справу

за позовом Чугуївської районної державної адміністрації, м. Чугуїв 3-я особа Управління Держземагенства у Чугуївському районі Харківської області, м. м. Чугуїв; Харківська обласна державна адміністрація, м. Харків; до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Харків про повернення земельної ділянки за участю представників сторін:

позивача - Скупченко І.Ю., довіреність № 02-33/648 від 27.02.2015 року;

третьої особи (Управління Держземагенства у Чугуївському районі Харківської області) - не з'явився;

третьої особи (Харківської обласної державної адміністрації) - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_3, довіреність від 17.06.2015 року;

ВСТАНОВИВ:

Чугуївська районна державна адміністрація звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому просить зобов'язати відповідача повернути державі, в особі позивача, земельну ділянку водного фонду, площею 44,8 га, розташовану на території Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області, переданої у користування на умовах оренди згідно договору від 23.05.2001 року. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на закінчення дії договору оренди та відсутність правової підстави знаходження земельної ділянки у відповідача. Судові витрати позивач також просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 липня 2015 року розгляд справи було відкладено на 13 липня 2015 року об 11:00 год.

У призначеному судовому засіданні 13.07.2015 року запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: КП "Діловодство спеціалізованого суду". Для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер CICX-08956.

Присутній представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити позов, вказуючи на те, що позивач користується земельною ділянкою водного фонду без відповідних правових підстав.

Треті особи своїх представників у судове засідання не направили, про причину неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. В попередньому судовому засіданні представник Харківської обласної адміністрації зазначив, що вважає позов обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає їх безпідставними.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши матеріали справи в їх сукупності, надаючи правову оцінку позовній вимозі, суд встановив наступне.

23 травня 2001 року між Чугуївською районною державною адміністрацією, з однієї сторони, та Приватним підприємцем ОСОБА_1, з другої сторони, було укладено Договір оренди ставка з природоохоронною зоною загальною площею 44,8 гектарів, у тому числі під водою 39,8 га, прибережна захисна смуга 5 га, розташовані на території Чкаловської селищної ради (за межами населеного пункту) Чугуївського району Харківської області.

Відповідно до ст. 51 Водного кодексу України, у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Відповідно до п. 2.1. укладеного Договору, земельна ділянка передається з метою сільськогосподарського використання для виробництва товарної продукції (відновлення та вирощування товарної риби та її реалізація населенню).

Вказаний об'єкт був переданий в оренду за актом прийому-передачі водного об'єкту від 17.07.2001 року.

Строк оренди, відповідно до п. 5.1. Договору складає 10 років з моменту прийняття орендованого об'єкту по акту прийому-передачі.

Якщо не одна із сторін в строк 30 діб до закінчення даного договору не заявить про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонгується на строк 10 років (п. 5.2 Договору).

Проте, в обгрунтування своїх позовних вимог позивач у позовній заяві вказує, що після закінчення дії договору відповідач не скористався своїм переважним правом, передбаченим статтею 33 Закону України "Про оренду землі", не уклав у письмовій формі додаткову угоду з позивачем про поновлення на новий термін дії договору від 23.05.2001 року й не здійснив його державну реєстрацію. На підставі вказаного, позивач вважає, що відповідач користується земельною ділянкою без достатніх правових підстав та просить суд зобов'язати відповідача повернути її державі в особі Харківської обласної державної адміністрації в порядку ст. 1212 ГПК України.

Розглядаючи вказану вимогу та надаючи правову кваліфікацію суд виходить з наступного.

За приписами ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути це майно. особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного позову є зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку водного фонду з підстав припинення дії договору оренди ставка від 23.05.2001 року та не укладення між сторонами додаткової угоди на поновлення строку дії вказаного договору.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами строк дії договору від 21.05.2001 року складає 10 років з моменту прийняття орендованого об'єкту по акту приймання-передачі.

Крім того, як зазначалося вище, пунктом 5.2 Договору передбачено, що якщо не одна із сторін в строк до 30 діб до закінчення даного договору не заявить про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонгується на строк 10 років.

Строк оренди може бути скорочений тільки по узгодженню сторін, або з причин грубого порушення норм природоохоронного законодавства (п. 5.3 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на протязі всього часу оренди виконував та продовжує належно виконувати обов'язки взяті на себе за договором оренди від 21.05.2001 року, в тому числі належно та вчасно вносить орендну плату, про що свідчить довідка Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 06.07.2015 року. Жодних претензій щодо неналежного використання земельної ділянки (ставка) або фактів порушення природоохоронного законодавства матеріали справи не містять. Доказів припинення дії, розірвання, визнання недійним вказаного договору позивачем до матеріалів справи не надано.

Вищевказане свідчить, що договір оренди ставка з природоохоронною зоною від 23.05.2015 року є діючим та відповідач використовує спірну земельну ділянку на законних підставах, а втім застосування ст. 1212 ГПК України є безпідставним.

Крім того, слід зазначити, що факт законного використовування відповідачем орендованого ставка також був встановлений Чугуївським міським судом Харківської області під час розгляду справи № 636/1137/15-ц та винесення рішення від 01.04.2015 року у цій справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Одже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з підстав його необгрунтованості та недоведеності матеріалами справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Повне рішення складено 20.07.2015 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/2682/15