Рішення № 47106729, 13.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2015Справа №910/10690/15Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ІСТV) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Студія 1+1» про стягнення 73 080,00 грн., за участю представників позивача - Кваши О.О., довіреність №536 від 30.03.2015 року, відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року до господарського суду м. Києва звернувся позивач з позовом до відповідача про стягнення 73 080,00 грн. основного боргу у зв'язку порушенням відповідачем виключних прав позивача на телевізійний показ телепередачі «Свобода слова» шляхом публічного сповіщення уривків (фрагментів) з телепередачі «Свобода слова» в ефірі телеканалу « 1+1», який належить відповідачу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.04.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 27.05.2015 року.

27.05.2015 року в судовому засіданні відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити в позові з тих підстав, що при створенні відповідачем телепередачі «Секретні матеріали», що вийшла в ефір 21.03.2015 року цілком правомірно було використано короткий уривок телепередачі позивача «Свобода слова» тривалістю 10 секунд (цитати) в обсязі, виправданому характером телепередачі.

06.07.2015 року представником відповідача через канцелярію суду надано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його відпусткою.

Проте, неможливість одного представника відповідача з'явитись в судове засідання не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, у відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З огляду на наведене, судом у задоволенні вищезазначеного клопотання представника відповідача відмовлено.

13.07.2015 року представником позивача в судовому засіданні надано письмові пояснення у справі.

Представник відповідача в судове засідання 13.07.2015 року не з'явилися, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ІСТV) є національним телевізійним каналом, який у процесі своєї діяльності створює телевізійні проекти, серед яких: «Свобода слова».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про телебачення та радіомовлення», мовлення (телерадіомовлення) - канал телевізійний - певна смуга частот, призначена для потреб телебачення і зазначена у Плані використання радіочастотного ресурсу України.

Канал мовлення - сукупність технічних засобів мовлення (кабельного, оптичного, радіозв'язку), призначених для розповсюдження теле- та/чи радіопрограм на територію, що визначається параметрами цих засобів, які забезпечують трансляцію в реальному часі однієї телерадіопрограми.

Створення (комплектування та/або пакетування) і розповсюдження програм, пакетів програм, передач з використанням технічних засобів телекомунікацій для публічного приймання за допомогою побутових теле- та радіоприймачів у відкритий спосіб чи за абонентну плату на договірних засадах.

Мовник (теле- чи радіо) - суб'єкт господарювання, який створює (комплектує та/або пакетує) телевізійні чи радіопрограми та передачі і розповсюджує їх у відкритому або кодованому вигляді за допомогою технічних засобів шляхом трансляції та ретрансляції для приймання їх споживачами.

Передача (телерадіопередача) - змістовно завершена частина програми (телерадіопрограми), яка має відповідну назву, обсяг трансляції, авторський знак, може бути використана незалежно від інших частин програми і розглядається як цілісний інформаційний продукт.

Програма (телерадіопрограма) - поєднана єдиною творчою концепцією сукупність передач (телерадіопередач), яка має постійну назву і транслюється телерадіоорганізацією за певною сіткою мовлення.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем були порушені виключні права позивача на телевізійний показ телепередачі шляхом публічного сповіщення уривків (фрагментів) з телепередачі «Свобода слова» 21.03.2015 року з 21:08:30 по 21:08:41 год. (11 секунд) в ефірі телеканалу « 1+1», який належить відповідачу, а тому просить суд стягнути з винної особи компенсацію у розмірі 73 080,00 грн.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про телебачення та радіомовлення», ретрансляція - прийом і одночасна передача, незалежно від використаних технічних засобів, повних і незмінних телерадіопрограм або істотних частин таких програм, які транслюються мовником.

Згідно ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі-Закон) публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом (ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право), зокрема, належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Суд, оглянувши наданий Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення на запит суду диск із записом передачі «Секретні матеріали», яка транслювалась 21.03.2015 року о 20:50 год. в ефірі телеканалу « 1+1» та диск наданий позивачем із записом передачі «Свобода слова», який виходив в ефірі телеканалу ІСТV 02.03.2015 року, встановив, що в телепередачі відповідача «Секретні матеріали», яка проводилася 21.03.2015 року з 21:08:30 по 21:08:41 год. (11 секунд) відбулась ретрансляція передачі «Свобода слова», яка виходила в ефірі телеканалу ІСТV 02.03.2015 року без посилання на джерело запозичення.

Позивачем жодних дозволів на ретрансляцію телепередачі «Свобода слова» Товариству з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Студія 1+1» не надавалося, а тому така ретрансляція, в ефірі телеканалу « 1+1» проводилася відповідачем неправомірно.

Крім того, згідно акту проведення фіксації від 27.03.2015 року, який складено директором, юрисконсультом та керівником юридичного управління було зафіксовано факт використання фрагменту вищевказаної передачі позивача в мережі Інтернет на сайті відповідача у телевізійній передачі «Секретні матеріали»: http://www.1plus1.ua/video/384680074.

При цьому, факт ретрансляції Товариством з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Студія 1+1» програми Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ІСТV) двома способами шляхом публічного сповіщення через ефір та публічного сповіщення в мережі Інтернет у відзиві наданому суду відповідачем не заперечувався.

Таким чином, факт порушення відповідачем виключних майнових авторських прав позивача двома способами, шляхом публічного сповіщення через ефір та публічного сповіщення в мережі Інтернет, судом встановлено.

Статтею 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.

Порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену Цивільним кодексом України, законом чи договором (ст. 431 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 432 Цивільного кодексу України, суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого

порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

Пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Відповідно до п.п. 51.2, 52.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Позивач визначив компенсацію за порушення майнових прав у розмірі 60 мінімальних заробітних плат, що складає 73 080,00 грн.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» з 1 січня 2014 року встановлено розмір мінімальної заробітної плати 1 218,00 грн. на місяць.

Враховуючи характер порушення, ступень вини відповідача, тривалість порушення та його обсяг (порушення прав двома способами); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчиненого відповідачем порушення виключного права даного позивача (що підтверджується рішенням господарського суду міста Києва у справі №910/21872/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ІСТV) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Студія 1+1» про стягнення 48 720,00 грн. від 10.12.2014 року, що набрало законної сили), суд вважає, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача сплатити компенсацію за порушення авторських прав позивача підлягають задоволенню у розмірі 60 мінімальних заробітних плат, що становить 73 080,00 грн.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Студія 1+1» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 23, код - 23729809) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ІСТV) (01033, м. Київ, вул. Панківська, буд. 11, код - 14323764) 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. компенсації та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 20.07.2014р.

Суддя С.О. Чебикіна