Рішення № 47106525, 08.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2015Справа №910/10412/15Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізична особа Рубцової Анастасії Олегівни до АТ "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення 58 362,19 грн., за участю представника позивача - Бражиненка М.Г., довіреність №б/н від 18.03.2015 року, відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року до господарського суду міста Києва позивач звернувся з вимогами до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення 37 075,59 грн. залишку грошових коштів на рахунку позивача, а також 4 004,16 грн. інфляційних втрат, 127,99 грн. 3% річних, 597,27 грн. 14% річних (втраченої вигоди), 1 557,17 грн. пені та 15 000,00 грн. моральної шкоди у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №27113/170835-980 на розрахунково-касове обслуговування від 04.12.2012 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 27.05.2015 року.

Разом з позовною заявою позивачем було надано заяву про забезпечення позову в якій позивач просив суд накласти арешт на грошові кошти які належать відповідачу, у межах розміру 70 000,00 грн.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Проте, позивач не надав доказів в обґрунтування того, що невжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду.

За таких обставин, в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову судом відмовлено.

27.05.2015 року позивачем через канцелярію суду надано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути 37 075,59 грн. залишку грошових коштів на рахунку позивача, а також 9 755,33 грн. інфляційних втрат, 237,69 грн. 3% річних, 1109,22 грн. 14% річних (втраченої вигоди), 2 891,90 грн. пені та 15 000,00 грн. моральної шкоди у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №27113/170835-980 на розрахунково-касове обслуговування від 04.12.2012 року, яка прийнята судом до розгляду.

08.07.2015 року позивачем в судовому засіданні надано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути 37 075,59 грн. залишку грошових коштів на рахунку позивача, а також 10 977,05 грн. інфляційних втрат, 3 65,68 грн. 3% річних, 1706,49 грн. 14% річних (втраченої вигоди), 3 707,56 грн. пені та 15 000,00 грн. моральної шкоди у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №27113/170835-980 на розрахунково-касове обслуговування від 04.12.2012 року, яка прийнята судом до розгляду.

Представник відповідача в судове засідання 08.07.2015 року не з'явився, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 64 ГПК України.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача.

Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.12.2012 року між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Рубцовою Анастасією Олегівною (клієнт) та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (банк) було укладено договір №27113/170835-980 на розрахунково-касове обслуговування (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого банк відкриває клієнту поточні рахунки № 26004017083501 в гривнях; №26003017083502 в доларах США та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку згідно тарифів банку в порядку і на умовах, визначених договором.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами.

Відповідно до п. 2.2. договору списання банком грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно пункту 2.4. договору умови та порядок роботи за системою "Клієнт - Банк" регламентуються окремим договором, який є невід'ємною частиною договору.

Як зазначено п.п. 3.2.1. договору, клієнт має право: самостійно розпоряджатися грошовими коштами на рахунку, окрім випадків обмеження такого права, встановлених чинним законодавством України.

Згідно викладеного в п. 3.3.2. договору банк, також, взяв на себе зобов'язання вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові та інші операції, які не суперечать та передбачені для даного рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами.

Згідно банківської виписки за 26.02.2015 року по рахунку №26004017083501, що міститься в матеріалах справи, залишок коштів позивача на вказаному рахунку становить 37 075,59 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем - Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Рубцовою Анастасією Олегівною відповідачу - Публічному акціонерному товариству "Банк "Фінанси та Кредит" було надано платіжне доручення №52 від 19.02.2015 року про переказ грошових коштів в розмірі 37 068,59 грн. на рахунок №26007552862000 в АТ «Укрсиббанк», МФО 351005, призначення платежу: перерахування коштів на інший поточний рахунок.

Із наданого позивачем платіжного доручення №52 від 19.02.2015 року вбачається, що воно було одержане банком 02.03.2015 року.

Проте, платіжне доручення №52 від 19.02.2015 року відповідачем виконано не було, і матеріали справи не містять доказів надання відповідачем обґрунтованої відмови, з встановлених законом підстав, щодо його невиконання.

19.02.2015 року позивачем було надано відповідачу заяву про закриття поточного рахунку №26004017083501 з вимогою видати залишок коштів у розмірі 37 075,59 грн. готівкою через касу банку або перерахувати на рахунок №26007552862000 в АТ «Укрсиббанк», МФО 351005.

06.03.2015 року позивачем було надано відповідачу заяву про розірвання договору №27113/170835-980 на розрахунково-касове обслуговування з вимогою видати залишок коштів у розмірі 37 075,59 грн. готівкою через касу банку.

Проте, вимоги вищевказаних заяв позивача не були виконані відповідачем.

Отже, відповідач не виконує належним чином зобов'язання з розрахунково-касового обслуговування позивача за договором №27113/170835-980 від 04.12.2012 року і на даний час позивач не може розпорядитись належними йому коштами у розмірі 37 075,59 грн., які знаходяться на його рахунку №26004017083501.

Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (частина 3 статті 1066 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом (частина 3 статті 1068 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в розмірі 37 075,59 грн., які знаходяться на рахунку №26004017083501 та належать позивачу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.2 ст.32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Як встановлено судом згідно з п.5.1. договору за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

За вказаних обставин суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов'язання в сумі 3 707,56 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з цим, позов в частині стягнення 3 % річних у розмірі 365,68 грн., а також інфляційних втрат у розмірі 10 977,05 грн. обґрунтований та підлягає задоволенню за розрахунком позивача, який відповідає умовам договору та вимогам закону.

Також позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на розрахунково-касове обслуговування, позивач несе збитки у формі втраченої вигоди від використання грошових коштів. Позивач міг би розмістити грошові кошти у іншому банку на депозит та отримати дохід у формі відсотків за користування вкладом. В зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача збитки у формі втраченої вигоди в розмірі 14% річних у сумі 1 706,49 грн.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з пунктом 1 статті 224 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, що зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

З указаних норм законодавства України випливає, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою.

При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином.

Позивачем, нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи, тому наданий суду розрахунок до уваги не приймається. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які кредитор поніс би, якби не відбулося порушення права. Обґрунтування і доказування розміру збитків здійснюється кредитором.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч. 4 ст. 623 ЦК України).

Таким чином, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (втраченої вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були би ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання, зроблені з цією метою приготування.

Оскільки позивачем не доведено те, що він гарантовано отримав би відповідну вигоду у разі, якщо б його право не було порушено відповідачем, позовні вимоги в частині стягнення втраченої вигоди в розмірі 14% річних у сумі 1 706,49 грн. не підлягають задоволенню, тому в позові в цій частині слід відмовити.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 15000,00 грн. моральної шкоди.

Згідно з положеннями статті 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Позивач зазначає, що внаслідок неправомірних дій відповідача, які полягають у не виконанні розпорядження позивача про перерахування грошових коштів, позивач знаходилась під постійним тиском невпевненості за своє майбутнє. Постійні відмови відповідача тримали її у стані постійного стресу. Все це принижувало честь і гідність позивача. Саме в той час вона перебувала на 9 місяці вагітності.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. (ч.1 ст. 32 ГПК України).

Частинами 1, 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами тих обставин, на які він посилається як на підставу звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, зважаючи на що позов в частині стягнення 15000,00 грн. моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (04054, м. Київ, вулиця Артема, будинок 60; код 09807856) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Рубцової Анастасії Олегівни (01035, м. Київ, пр. Перемоги, 18, кв. 2; код 3314315048) 37 075 (тридцять сім тисяч сімдесят п'ять) 59 грн. залишку грошових коштів на рахунку позивача, 10 977 (десять тисяч дев'ятсот сімдесят сім) грн. 05 коп. інфляційних втрат, 365 (триста шістдесят п'ять) грн. 68 грн. 3% річних, 3 707 (три тисячі сімсот сім) грн. 56 коп. пені та 1 626 (одна тисяча шістсот двадцять шість) грн. 03 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 20.07.2015р.

Суддя С.О. Чебикіна