Рішення № 47105595, 17.07.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.07.15р. Справа № 904/4296/15

За позовом прокурора Саксаганського району м. Кривого Рога Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, в інтересах держави Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ в особі позивача державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 21 420 грн. 29 коп.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

прокурор: Каюк М.С., прокурор, наказ №101-К від 14.01.2015р.

від Міністерства енергетики та вугільної промисловості України: представник не з'явився

від позивача: Кожемятов К.М., представник, довіреність № 1528/01 від 06.04.2015 року

від відповідача: представник не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Саксаганського району м. Кривого Рога Дніпропетровської області в інтересах держави Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в особі позивача державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 21 420 грн. 29 коп.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії №769 від 13.02.2014р., з оплати теплової енергії.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2015року, порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 09.06.2015р.

09.06.2015р. представник Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення (а.с. 37), подав до канцелярії суду письмові пояснення по суті позовних вимог.

Відповідач до судового засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявний в матеріалах справи поштовий конверт, що повернувся на адресу суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання". (а.с. 39,40)

Представник позивача у судовому засіданні надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю складення акту звірки між Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Ухвалою господарського суду від 09.06.2015р., розгляд справи відкладено на 16.07.2015р., у зв'язку з неявкою представників відповідача на 16.07.2015р.

16.07.2015 року представник Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, подав через канцелярію господарського суду пояснення.

Прокурор до судового засідання подав заяву про збільшення позовних вимог, якою просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 20020 грн. 53 коп., суму 3% річних у розмірі 282 грн. 03 коп., 7% штрафу в розмірі 1478 грн. 41 коп., інфляційне збільшення у розмірі 5973 грн. 41 коп. та пеню в розмірі 4321 грн. 27 коп.

На підставі ст. 22 ГПК України, зазначена заява про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 20020 грн. 53 коп., суми 3% річних у розмірі 282 грн. 03 коп., 7% штрафу в розмірі 1478 грн. 41 коп., інфляційного збільшення у розмірі 5973 грн. 41 коп. та пені в розмірі 4321 грн. 27 коп.

Представник позивача та прокурор в судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, до суду повернувся поштовий конверт з відміткою поштової установи про "закінчення терміну зберігання" (а.с.57-58).

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Відповідно до пункту 2.6.15. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013р. № 28 (з подальшими змінами), на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Статтею 69 ГПК України передбачено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Прокурор звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою 19.05.2015 року, будь-яких клопотань про продовження строку розгляду справи від представників сторін до господарського суду не надходило, а тому двохмісячний строк розгляду спору спливає 19.07.2015р.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

16.07.2015р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" (продавець - позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (споживач-покупець- відповідач) було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії №769 від 13.02.2014р., відповідно до умов якого продавець бере на себе зобов'язання постачати споживачеві-покупцю теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач-покупець зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими згідно чинного законодавства тарифами (цінами) в терміни передбачені цим договором (п.1.1 договору).

Договір набуває чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання та діє до 31.12.2014 року, з урахуванням частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України (п.10.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, теплова енергія постачається споживачу-покупцю в обсягах, визначених в додатку 1 до цього договору, що є невід'ємною частиною, на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального періоду; гаряче водопостачання - протягом року (за наявності виділеного об'єму природного газу).

Облік споживання споживачем-покупцем теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку, у разі їх відсутності - розрахунковим способом (п.5.1 договору).

Розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем-покупцем, проводяться у грошовій формі за розрахунковий період, відповідно до тарифів, встановлених згідно чинного законодавства України (п.6.1 договору).

Відповідно до п.6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Оплата за теплову енергію здійснюється споживачем-покупцем виключно грошовими коштами відповідно до тарифів, встановлених згідно чинного законодавства України, шляхом 30 (тридцяти) відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 (п'ять) днів до початку здійснення споживання. Решта 70 (сімдесят) відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується споживачем-покупцем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли при цьому від споживача-покупця, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості споживача-покупця за цим договором (п.6.3 договору).

Як зазначає прокурор у позовній заяві, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами договором, надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії в період з лютого 2014 року по лютий 2015 року.

В результаті неналежного виконання відповідачем обов'язків з оплати наданих позивачем послуг з постачання теплової енергії в період з лютого 2014 року по лютий 2015 року у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 20 020,53 грн.

Станом на час розгляду справи, заборгованість відповідача залишилась неоплаченою, та складає 20 020,53 грн., що і є предметом даного спору.

На підставі ст. 625 ЦК України, прокурор нарахував відповідача 3% річних у розмірі 282 грн. 03 коп. та інфляційні втрати у розмірі 5973 грн. 41 коп. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог а.с.59-60)

На підставі п.7.3 договору, яким передбачено, що за порушення строків сплати споживачем-покупцем за отриману теплову енергію, у нього стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми. Період, за який нараховуються штрафні санкції, становить три роки. Строк позовної давності, щодо стягнення штрафних санкцій встановлено сторонами у три роки, прокурор нарахував відповідачу пеню у розмірі 4321,27 грн. та штраф у розмірі 1478 грн. 41 коп. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог а.с.59-60)

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши прокурора та представника позивача, суд доходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав:

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання згідно умов договору, виконав належним чином, надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії в період з лютого 2014 року по лютий 2015 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг)(а.с.14-20, 66-67)

З огляду на умови договору, щодо строку оплати поставленої теплової енергії, строк оплати поставленої теплової енергії, є таким, що настав.

Доказів оплати поставленої теплової енергії відповідач не надав.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За таких обставин та враховуючи, що відповідач свої зобов'язання у повному обсязі не виконав, суд вважає, що позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача суми 20 020 грн. 53 коп. основного боргу - є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в розмірі 4321 грн. 27 коп., суд зазначає наступне:

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно до положень ч. 2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (надалі-Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

Суд, перевіривши наданий прокурором розрахунок пені (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог а.с.59-60, 64-65), з урахуванням діючого законодавства, доходить до висновку, що розрахунок пені, що підлягає до стягнення було здійснено прокурором без врахування положень п.6 ст.232 Господарського кодексу України, яким встановлено, що розмір нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перераховано розрахунок пені (183 дні), у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача пені у розмірі 4321 грн. 27 коп., підлягають частковому задоволенню у розмірі 3339 грн. 98 коп.

З огляду на зазначені обставини справи та приписи законодавства, суд перевіривши наданий прокурором розрахунок штрафу (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог а.с.59-60, 64-65), доходить до висновку, що позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача 7% штрафу у розмірі 1478 грн. 41 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується позовних вимог прокурора про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 282,03 грн. та інфляції у розмірі 5973,41 грн.(з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог а.с.59-60), суд зазначає наступне:

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевіривши наданий прокурором розрахунок інфляційних втрат, доходить до висновку, що позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 5973,41 грн. - є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Виходячи з того, що факт споживання теплової енергії від позивача є доведеним матеріалами справи, а оплата вказаних послуг відповідачем проведена не була, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд вважає, що позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 282,03 грн. - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.4.6. Постанови пленуму ВГСУ №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

На підставі наведеного судові витрати покладаються на відповідача та позивача -державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, код ЄДРПОУ 00130850) суму основного боргу в розмірі 20020 грн. 53 коп., суму 3% річних у розмірі 282 грн. 03 коп., 7% штрафу в розмірі 1478 грн. 41 коп., інфляційне збільшення у розмірі 5973 грн. 41 коп. та пеню в розмірі 3339 грн. 98 коп.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, код ЄДРПОУ 37989269, Відділення банку ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, п/р 31214206783005, МФО 805012, ЄДРПОУ банку 37988155) судовий збір в розмірі 1771 грн. 11 коп.

Стягнути з державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, код ЄДРПОУ 00130850) в доход Державного бюджету України (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, код ЄДРПОУ 37989269, Відділення банку ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, п/р 31214206783005, МФО 805012, ЄДРПОУ банку 37988155) судовий збір в розмірі 55 грн. 89 коп.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 20.07.2015р.

Суддя Л.П. Кармазіна