Рішення № 47104503, 10.06.2015, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/361/15-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

10 червня 2015 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Декаленко В. С. ,

при секретарі - Кравцовій Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості мотивуючи свої вимоги тим, що між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 був укладений Договір № 9242299 банківського поточного рахунку для здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів від 06.04.2012 року, згідно якого банк зобов'язується відкрити клієнту поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів, та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, відповідно до чинного законодавства України, а клієнт зобов'язується сплачувати банку плату за надані послуги, відповідно до діючих тарифів банку. Номер рахунку - НОМЕР_1, валюта рахунку - гривна. Банк встановлює кредитний ліміт на платіжну картку, згідно з наступними умовами: максимальна сума кредитного ліміту на момент укладання договору - 300 000,00 грн.; процентна ставка за встановленим кредитним лімітом на момент укладання договору - 36,00%; пільговий період - 45 днів; мінімальний щомісячний платіж - 7,00% від використаного кредитного ліміту; строк внесення мінімального щомісячного платежу - до 15 числа кожного місяця.

Зазначають, що відповідачка взяла на себе зобов'язання повернути Банку отриманий кредит та сплатити нараховані проценти за користування кредитом у повному обсязі, виконувати інші зобов'язання в порядку та в строки, встановлені Договором. Проте, всупереч вимогам, встановленим ст.ст. 525, 526, 530, 629, 1054 ЦК України, остання не виконує свої зобов'язання, передбачені Договором, чим не тільки порушує умови договору, вимоги чинного законодавства України, але й майнові права та інтереси позивача і даний факт підтверджується наявною заборгованістю, яка станом на 24.07.2014 року становить 77 456, 16 грн. та складається з: 50 521,12 грн. - сума поточної заборгованості за кредитом; 1 466,49 грн. - сума відсотків по поточному кредиту; 19 378,88 грн. - сума простроченої заборгованості за кредитом; 5 625,84 грн. - сума прострочених відсотків по кредиту; 463,83 грн. - сума пені.

Враховуючи вищевикладене, а також керуючись ст.ст. 16, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України звертаються з даним позовом до суду та просять стягнути з відповідачки на їх користь вищезазначену заборгованість та судові витрати.

В судове засідання представник позивача та відповідачка не з'явились, про день час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, представником позивача до суду надано клопотання згідно якого останній просить розглядати справу без участі уповноваженого представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечують. Причини неявки в судове засідання відповідачки суду не відомі.

Суд вважає за можливе розглядати справу та ухвали рішення при заочному її розгляді за відсутності вищезазначених осіб, відповідно до вимог ст.ст. 158, 169, 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов доведений та підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.04.2012 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «ВТБ Банк» із Анкетою-Заявою на оформлення банківських продуктів (а.с. 11-16).

06.04.2012 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 9242299 банківського поточного рахунку для здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів (надалі - кредитний Договір) (а.с. 6).

Суд проаналізувавши зміст правовідносин, які виникли між сторонами приходить до висновку, що вони підпадають під регулювання ст.ст. 1054-1056-1 ЦК України (Кредит), а також до них підлягають застосуванню загальні норми ЦК України, які визначають поняття зобов'язання та порядок його виконання, порядок укладення та виконання договорів.

Статті 202, 203 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.ст. 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст.ст. 626, 628, 638 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вже зазначалося вище, 06.04.2012 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «ВТБ Банк» із Анкетою-Заявою на оформлення банківських продуктів, на підставі якої 06.04.2012 року між ними було укладено Договір № 9242299 банківського поточного рахунку для здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів.

Стаття 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В п. 1 кредитного Договору сторони погодили, що банк зобов'язується відкрити клієнту поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів, та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, відповідно до чинного законодавства України, а клієнт зобов'язується сплачувати банку плату за надані послуги, відповідно до діючих тарифів банку. Номер рахунку - НОМЕР_1, валюта рахунку - гривня. Банк встановлює кредитний ліміт на платіжну картку, згідно з наступними умовами: максимальна сума кредитного ліміту на момент укладання договору - 300 000,00 грн.; процентна ставка за встановленим кредитним лімітом на момент укладання договору - 36,00%; пільговий період - 45 днів; мінімальний щомісячний платіж - 7,00% від використаного кредитного ліміту; строк внесення мінімального щомісячного платежу - до 15 числа кожного місяця.

Судом встановлено, а відповідачкою в порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України не спростовано, що Банком були надані їй кредитні кошти, а нею отримані в розмірі 69 900, 00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про доведеність пояснень представника позивача в своєму позові про належне виконання Банком своїх зобов'язань за укладеним між сторонами кредитним Договором.

В п. 2.2. Кредитного договору сторони погодили, що комісійні винагороди, що сплачуються клієнтом за користування рахунком, платіжними картками, кредитним лімітом, послугами, що надаються клієнту, встановлені відповідно до Тарифів банку, що діють на дату надання клієнту відповідної послуги.

Як вбачається із Графіку повернення кредиту і сплати процентів та розрахунку вартості супутніх послуг та Інформації про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту, які є не від'ємними частинами договору: Відкриття карткового рахунку та оформлення платіжної картки - 749,00 грн.; Переоформлення основної картки на новий строк дії - 715,00 грн.;

Пільговий період - 45 днів з дати першої трансакції або першої трансакції після повного

погашення заборгованості; Мінімальний щомісячний платіж - 7 % від суми заборгованості; Строк внесення мінімального щомісячного платежу - до 15 числа кожного місяця; Видача готівкових коштів в касах і банкоматах ПАТ «ВТБ Банка», банкоматах банків - партнерів, банкоматів групи ВТБ, інших українських банках - 3% + 5,00 грн.; Максимальна процентна ставка за користування кредитною лінією - 36% річних; Процентна ставка за користування кредитною лінією в пільговий період - 0,01 % річних; Процентна ставка за несанкціонованим овердрафтом - 48% річних; Процентна ставка за простроченими розрахунками - 60% річних; Строк кредитування - 1 рік.

З викладеного можна зробити висновок, що відповідачка підписавши кредитний Договір взяла на себе зобов'язання повернути Банку отриманий кредит та сплатити нараховані проценти за користування кредитом у повному обсязі, а також виконувати інші зобов'язання в порядку та в строки, встановлені вказаним кредитним Договором.

Статті 526, 525 ЦК України визначають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З системного аналізу зазначених статей ЦК України з іншими його нормами можна зробити висновок, що на сторін договору покладається взаємний обов'язок з виконання взятих на себе зобов'язань належним чином, відповідно до погоджених умов в укладеному ними договорі, тобто кредитор має виконати належним чином взяті на себе свої зобов'язання, а боржник свої.

Як вбачається зі змісту статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вже зазначалося вище судом встановлено, що відповідачкою грошові кошти (кредит) були отримані в повному обсязі, погодженому в укладеному між нею та позивачем кредитному Договорі в той же час остання свої зобов'язання за договором, які стосуються повернення кредиту, сплати процентів за його користування та сплати інших платежів в строки та розмірі визначені в Графіку повернення Кредиту і сплати Процентів та розрахунок вартості супутніх послуг, який є додатком до Договору № 9242299 банківського поточного рахунку для здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів та є його невід'ємною частиною, належним чином не виконано, а саме остання після отримання кредиту не здійснювала вчасно сплату зазначених платежів у зв'язку з чим в неї станом на 24.07.2014 року виникла заборгованість за договором, а саме: 50 521,12 грн. - сума поточної заборгованості за кредитом; 1 466,49 грн. - сума відсотків по поточному кредиту; 19 378,88 грн. - сума простроченої заборгованості за кредитом; 5 625,84 грн. - сума прострочених відсотків по кредиту, що підтверджується наданим суду Розрахунком суми заборгованості за кредитним договором та Листом-вимогою від 05.08.2014 року (а.с. 18, 19), які суд визнає достовірними та правильними, оскільки вони не спростовані відповідачкою, та приймає їх до уваги як належні та допустимі докази в розумінні ст. 57-59 ЦПК України, які підтверджують факт виникнення заборгованості та її розмір.

Судом встановлено, що з 24.07.2014 року (день здійснення розрахунку заборгованості) по день ухвалення рішення, відповідачкою вищезазначена сума заборгованості в добровільному порядку погашена не була.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про доведеність наявності порушення права позивача, як Кредитора у зобов'язанні, яке виникло між ним та відповідачкою, та наявності в нього права вимагати усунення зазначених порушень в спосіб стягнення зазначеної заборгованості із відповідачки, що не суперечить умовам укладеного Кредитного договору та узгоджується із ст. 16 ЦК України.

Крім того, згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Судом встановлено, що позивачем зважаючи на прострочку виконання відповідачкою свого грошового зобов'язання (не повернення кредиту та не сплати процентів за його користування на інших платежів в строки визначені кредитним Договором) було розраховано 3% річних від простроченої суми розмір яких склав 463, 83 грн.

Стаття 625 ЦК України визначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 18 своєї Постанови № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вказав, що за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідачки суми заборгованості за кредитним Договором із врахуванням трьох процентів річних від простроченої суми відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, у зв'язку з чим суд вважає зазначені вимоги позивача також доведеними та такими, що підлягають задоволенню, а тому загальна сума заборгованості за Кредитним договором з врахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, яка підлягає до стягнення з відповідачки складає 77 456, 16 грн.

Статті 15-16 ЦК України визначають, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За приписами статей 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, враховуючи ту обставину, що суд прийшов до висновку про доведеність позовних вимог позивача та необхідності задоволення його позову, в силу ст.ст. 79, 88 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню також судовий збір в розмірі 774,56 грн.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 16, 205, 207, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 626, 628, 638, 1048, 1049,1050, 1054 ЦК України, Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 208, 209, 213-215, 217- 218, 223, 224, 226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК, код ЄДРПОУ 14359319:

- заборгованість за Договором № 9242299 банківського поточного рахунку для здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів від 06.04.2012 року в загальному розмірі 77 456, 16 грн.;

- судовий збір в розмірі 774, 56 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя В. С. Декаленко