Ухвала суду № 47088918, 21.07.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-кп/785/772/15

Номер справи місцевого суду: 500/817/14-к

Головуючий у першій інстанції Волков Ю. Р.

Доповідач Грідіна Н. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2015 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Грідіної Н.В.,

суддів Слободяника І.К., Мастюка П.І.,

секретаря судового засідання Куцина А.В.

з участю прокурора Биваліна П.А.

потерпілої ОСОБА_2

представника потерпілої ОСОБА_3

цивільного позивача ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в залі суду апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01.04.2015 року, по кримінальному провадженню, внесеному в ЄРДР за №12013170110003864 від 10.11.2013 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, з середньою освітою, одружений, маючий на утриманні неповнолітню дитину, не працюючий, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1, раніше не судимий,

засуджений за ст. 286 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_5 засуджений за те, що 10 листопада 2013 року, близько 03 години, у темний час доби, порушив вимоги п.п. 2.3 (б), 2.9 (а), 12.1 «Правил дорожнього руху України», а саме перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, та у стані стомлення, керував технічно справним автомобілем «MITSUBISHI Lancer», державний номер НОМЕР_1, здійснював рух по автодорозі С 16 10 01 «Ізмаїл - Лощинівка - Каланчак» Т 1606 у Ізмаїльському районі Одеської області, яка має дві смуги руху, по однієї в кожному напрямку, потоки яких розділяє переривчаста лінія дорожньої розмітки, рухався з боку с. Лощинівка в напрямку с. Каланчак, у районі 16 км. + 280 м. зазначеної автодороги, будучи неуважним, заснув за кермом, у зв'язку з чим за дорожньою обстановкою не стежив, при відсутності перешкод технічного або іншого характеру, не впорався з керуванням і виїхав за межі проїзної частини вправо, де скоїв наїзд на дерево.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажиру зазначеного автомобіля «MITSUBISHI Lancer» ОСОБА_7, згідно висновку експерта №542 від 22.11.2013 року, заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких настала смерть останнього.

Крім того, в результаті дорожньо-транспортної пригоди іншому пасажиру ОСОБА_8, згідно висновку експерта №220 від 22.10.2014 року, заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5, не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій у вироку суду, просить змінити вирок суду, застосуватист. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком, посилаючись на те, що суд першої інстанції не з'ясував усі пом'якшувальні його вину обставини, а саме те, що він вину визнав, щиро кається, частково відшкодував потерпілим матеріальні збитки, раніше не судимий, має дружину та малолітнього сина ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4, який є інвалідом дитинства, а також те, що в результаті ДТП він отримав тілесні ушкодження, внаслідок який визнаний інвалідом 2 групи.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу, прокурора, потерпілу та її представника, цивільного позивача, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Вина обвинуваченого ОСОБА_5 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, яке спричинило смерть потерпілого і заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, в повному обсязі встановлена судом першої інстанції на підставі досліджених доказів, яким суд дав належну оцінку.

В апеляційній скарзі обвинувачений не оспорює доведеність вини і кваліфікацію своїх дій у вироку суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, яка передбачає загальні засади призначення покарання, суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Суд першої інстанції при визначенні виду та міри покарання обвинуваченому, відповідно до вимог ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, в тому числі, що ОСОБА_5 має дружину, і малолітнього сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, який є інвалідом дитинства, отриманні обвинуваченим тілесні ушкодження, внаслідок який останні став інвалідом.

У відповідності до вимог ст.66 КК України, суд 1-ї інстанції визнав наявність обставин, що пом'якшують покарання, а саме: повне визнання обвинуваченим вини, щире каяття та часткове відшкодування матеріального збитку.

Також, згідно вимог ст.67 КК України, суд 1-ї інстанції визнав обставину, що обтяжує покарання, скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Таким чином, суд 1-ї інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі, у межі санкції ст. 286 ч. 2 КК України, та призначив обвинуваченому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Доводи в апеляційній скарзі обвинуваченого про те, що суд першої інстанції при призначенні покарання не врахував всі обставини, що пом'якшують покарання, та позитивні данні про його особу, апеляційній суд вважає безпідставними, оскільки, згідно вироку суду, зазначені в апеляційні скарзі обставини, якими обвинувачений обґрунтовує вимоги щодо зміні судового рішення та застосування ст. 75 КК України, були дослідженні, оцінені та враховані судом першої інстанції при призначенні покарання.

При розгляді апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_5 надав розписку про отримання потерпілою ОСОБА_2 15000 грн. на рахунок відшкодування шкоди, заподіяної злочином, отримання яких остання підтвердила, та пояснив, що він 01.06.2015 року визнаний інвалідом 3 групи, тривалий час лікувався від травм, отриманих внаслідок ДТП, що позбавляло його можливості працювати та відшкодувати матеріальну та моральну шкоду в повному обсязі.

Разом з тим, враховуючи думку потерпілої та цивільного позивача, апеляційний суд не вбачає підстав для застосування ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком, так як покарання призначено судом першої інстанції у вигляді позбавлення волі є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження ним нових злочинів.

На підставі наведеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, оскільки обвинувачений не навів жодних обставин, які суд не врахував би при призначенні покарання, передбачених законом підстав для зміни вироку суду в частині призначеного покарання не вбачається.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 415, 419 КПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01.04.2015 року у відношенні ОСОБА_5, засуджений за ст. 286 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 3 місяців з моменту набрання ухвалою законної сили.

Повний текст ухвали суду буде оголошений 22.07.2015 року, о 09:30 год., в залі судового засідання апеляційного суду Одеської області.

Судді:

Н.В. Грідіна І.К. Слободяник П.І. Мастюк