Рішення № 47079202, 16.07.2015, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/4208/15-ц

Провадження № 2/161/1925/15

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2015 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого - судді Рудської С.М.,

при секретарі Мартинюк О.Г.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5 з питань захисту прав споживачів у Волинській області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_6, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за невикористану відпустку, відшкодування моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з вказаною позовною заявою, заявами про уточнення позовних вимог, на обґрунтування вказавши, що в ОСОБА_5 з питань захисту прав споживачів у Волинській області на посаді головного бухгалтера-спеціаліста вона працювала з 11.01.2012 р. В період часу з 27.02.2015 р. по 03.03.2015 р. вона знаходилася на лікарняному з діагнозом ГРВІ. В період захворювання в.о. начальника ОСОБА_5 з питань захисту прав споживачів у Волинській області ОСОБА_6 під психологічним та моральним тиском примушував її вийти на роботу. Після цього вона скористалася своїм правом та відправила поштою на адресу відповідача заяву з проханням надати їй відпустку по догляду за дитиною до трьох років. 10.03.2015 р. приблизно о 14.50 вона з дитиною знаходилася в лікарні. Їй на мобільний телефон зателефонував в.о. начальника ОСОБА_6, поцікавився де вона знаходиться,. Через деякий час ОСОБА_6 приїхав до приміщення лікарні з іншими співробітниками ОСОБА_5. В приміщенні лікарні їй було вручено наказ про звільнення та трудову книжку. Підписатися про ознайомлення з наказом про звільнення в.о. начальника ОСОБА_6 змушував під психологічним та моральним тиском, використовуючи на її адресу нецензурні та лайливі слова. Перебуваючи у стані шоку вона підписалася про те, що ознайомлена з вказаним наказом. Згідно з наказом № 03-к від 10.03.2015 р. її було звільнено із займаної посади на підставі п.п. 3, 4 ст. 40 КЗпП України у звязку з систематичним невиконанням без поважних причин обовязків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, оскільки раніше до неї застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення та вчинення нею прогулу без поважних причин. Вважає, що її звільнено з займаної посади незаконно, оскільки вона працювала на своїй посаді сумлінно та старанно, виконувала всі покладені на неї обовязки. Внаслідок незаконного звільнення їй було завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що вона безпідставно позбавлена права на отримання заробітку, внаслідок чого змушена прикладати додаткові зусилля для організації свого життя, хвилюватися через те, чи забезпечить вона себе та свою дитину, оскільки вона є одинокою матірю. Через незаконне звільнення стан її здоровя погіршився, вона змушена звертатися до лікарів. Завдану їй моральну шкоду оцінює у 50000 грн. Вважає, що за час вимушеного прогулу на її користь має бути сплачений середній заробіток в сумі 23282,07 грн. та компенсація за невикористані 14 днів основної та додаткової соціальної відпуски в сумі 3746,54 грн. Просить суд визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення її з посади головного спеціаліста-бухгалтера ОСОБА_5 з питань захисту прав споживачів у Волинській області; поновити її на посаді головного спеціаліста-бухгалтера ОСОБА_5 з питань захисту прав споживачів у Волинській області; стягнути з ОСОБА_5 з питань захисту прав споживачів у Волинській області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.03.2015 року по 16.07.2015 року у розмірі 23282,07 грн. та компенсацію за невикористані 14 днів основної та додаткової соціальної відпуски в сумі 3746,54 грн., а також 50000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що на посаді головного спеціаліста-бухгалтера ОСОБА_5 з питань захисту прав споживачів у Волинській області вона працює з 11.01.2012 р. По 17.03.2014 р. вона знаходилася у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Відпуску по догляду за дитиною вона змушена була перервати, оскільки вона є одинокою матірю і перебуває у скрутному матеріальному становищі. За її заявою з 05.01.2015 р. їй було встановлено неповний робочий день з неповним робочим тижнем вона мала виходити на роботу двічі на тиждень у четвер та пятницю. В період з 09.02.2015 по 25.02.2015 р. вона знаходилася у відпустці. До роботи вона мала стати 27.02.2015 р., але її на один день раніше було відкликано з відпустки і до роботи вони приступила 26.02.2015 р. Їй невідомо про те, що двічі 14.01.2015 р. та 26.02.2015 р. її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за невиконання без поважних причин обовязків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, з вказаними наказами вона ознайомлена не була, від ознайомлення з ними не відмовлялася. 27.02.2015 р. стан її здоровя погіршився і вона перебувала на лікарняному у період з 27.02.2015 р. по 03.03.2015 р. До роботи вона мала стати 05.03.2015 р. 05.03.2015 р. вона на роботу не вийшла, оскільки в неї захворіла дитина. Крім того, 27.02.2015 р. вона відправила поштою на адресу відповідача заяву з проханням надати їй відпустку по догляду за дитиною до трьох років, починаючи з 27.02.2015 р. Вказану заяву відповідач отримав 03.03.2015 р. Також вона мала вийти на роботу 06.03.2015 р., але також не вийшла у звязку із хворобою дитини. Про це вона повідомляла в.о. начальника ОСОБА_3 телефоном. 10.03.2015 р. приблизно о 14.50 вона з дитиною знаходилася в лікарні. Їй на мобільний телефон зателефонував в.о. начальника ОСОБА_6, поцікавився де вона знаходиться. Вона повідомила, що знаходиться у лікарні. Через деякий час ОСОБА_6 приїхав до приміщення лікарні з іншими співробітниками ОСОБА_5. В приміщенні лікарні їй було вручено наказ про звільнення та трудову книжку. Підписатися про ознайомлення з наказом про звільнення в.о. начальника ОСОБА_6 змушував під психологічним та моральним тиском, використовуючи на її адресу нецензурні та лайливі слова. Перебуваючи у стані шоку вона підписалася про те, що ознайомлена з вказаним наказом. Надати пояснення з приводу невиходу на роботу ніхто їй не пропонував, лист з такою пропозицією від відповідача вона не отримала. Її дитина хворіла до 18 березня 2015 року. Просить заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, суду пояснив, що дійсно в період з 11.01.2012 р. по 10.03.2015 р. позивач працювала в ОСОБА_5 з захисту прав споживачів у Волинській області на посаді головного спеціаліста-бухгалтера. Наказом № 39-к від 31.12.2014 р. позивачці відповідно до ст. 56 КЗпП України та враховуючи необхідність догляду за дитиною віком до трьох років було встановлено неповний робочий день з неповним робочим тижнем з 05.01.2015 р. з графіком роботи: четвер з 9.00 до 16.00, пятниця з 09.00 до 16.00. Відповідно до звернення в.о. начальника ОСОБА_5 з питань захисту прав споживачів у Волинській області Держфінінспекцією було проведено позапланову ревізію фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 01.01.2012 р. по 01.12.2014 р. Ревізією встановлені фінансові порушення, допущені головним спеціалістом-бухгалтером ОСОБА_4, що призвели до втрат фінансових та матеріальних ресурсів на суму 14553,54 грн. Наказом № 01-к від 14.01.2015 р. ОСОБА_4 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, враховуючи результати вищевказаної ревізії та оголошено догану за порушення, вчинені при ведені бухгалтерського обліку та фінансової звітності ОСОБА_5, зобовязано усунути порушення, зазначені в акті ревізії. Позивач від ознайомлення з наказом відмовилася, про що було складено відповідний акт. Держфінінспекцією у Волинській області листом від 05.02.2015 р. було зобовязано керівника ОСОБА_5 з захисту прав споживачів усунути порушення, виявлені під час ревізії та вирішити питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності (звільнення з роботи) в строк до 27.02.2015 р. Станом на 27.02.2015 р. позивач вимоги Держфінінспекції у Волинській області повністю не виконала. Наказом № 02-к від 26.02.2015 р. ОСОБА_4 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неусунення порушень, виявлених під час перевірки Держфінінспекції у Волинській області та оголошено догану. Позивач знову від ознайомлення з наказом відмовилася, про що було складено відповідний акт. За неодноразові порушення позивачу було оголошено дві догани. 27.02.2015 р. на електронну адресу інспекції надійшла частина листа непрацездатності позивачки від 27.02.2015 р., а 03.03.2015 р. поштою було отримано лист з заявою від 27.02.2015 р. про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. ОСОБА_5 було направлено позивачці лист в якому роз»янювалося, що підстав надати відпустку з 27.02.2015 р. немає, оскілки заяву було отримано 03.03.2015 р. Згідно графіку роботи позивач на роботу 05.03.2015 р. не вийшла, про причини невиходу керівника не повідомила. Також позивач не вийшла на роботу і 06.03.2015 р. Про відсутність позивача на роботі було складено два акти від 05.03.2015 р. та від 06.03.2015 р. відповідно. 06.03.2015 р. на адресу позивача було направлено лист про надання позивачем письмового пояснення щодо відсутності її на роботі 05.03.2015 р. та 06.03.2015 р. Позивач не надала пояснень, не здала листки непрацездатності. Відомості про вручення позивачці цього листа у ОСОБА_5 відсутні. Зважаючи на викладене, за систематичні невиконання без поважних причин обовязків, покладених на неї правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, за прогул (в тому числі відсутність на роботі трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин ОСОБА_5 було видано наказ № 03-к від 10.03.2015 р. про звільнення позивачки на підставі п.п. 3, 4 ст. 40 КЗпП України. Позивачці копію даного наказу було вручено під особистий підпис 10.03.2015 р. Просить у задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю.

Третя особа ОСОБА_6 надав пояснення по суті аналогічні поясненням представника відповідача, просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини:

Сторони перебували у трудових правовідносинах позивач працювала на посаді головного бухгалтера-спеціаліста ОСОБА_5 з питань захисту прав споживачів з 11.01.2012 р. до 10.03.2015 р. (а.с. 9).

Наказом в.о. начальника ОСОБА_5 з питань захисту прав споживачів у Волинській області № 39-к від 31.012.2014 р. відповідно до ст. 56 КЗпП України та необхідністю догляду за дитиною віком до трьох років ОСОБА_4 було встановлено неповний робочий день з неповним робочим тижнем з 05.01.2015 р. з графіком роботи: четвер з 09.00 до 16.00, пятниця з 09.00 до 16.00, з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу (а.с. 38).

Відповідно до звернення в.о. начальника ОСОБА_5 з питань захисту прав споживачів у Волинській області Державною фінансовою інспекцією у Волинській області було проведено позапланову ревізію фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 01.01.2012 р. по 01.12.2014 р., про що складено акт № 040-24/064 від 26.12.2014 р. (а.с. 76-84).

Зі змісту вищевказаного акті ревізії вбачається, що були встановлені фінансові порушення, допущені при ведені бухгалтерського обліку та фінансової звітності ОСОБА_5, в тому числі вчинені головним спеціалістом-бухгалтером ОСОБА_4.

Враховуючи результати вищевказаної ревізії, наказом в.о. начальника ОСОБА_5 з питань захисту прав споживачів у Волинській області № 01-к від 14.01.2015 р. ОСОБА_4 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності оголошено догану за порушення, вчинені при веденні бухгалтерського обліку та фінансової звітності; зобовязано ОСОБА_4 усунути порушення, зазначені в акті Державної фінансової інспекції у Волинській області (а.с. 39).

Позивач від ознайомлення з наказом № 01-к від 14.01.2015 р. відмовилася, про що було складено відповідний акт (а.с. 39-зворот).

Наказом в.о. начальника ОСОБА_5 з питань захисту прав споживачів у Волинській області № 02-к від 26.02.2015 р. ОСОБА_4 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності оголошено догану за неусунення порушень, виявлених під час перевірки Держфінінспекції у Волинській області (а.с. 43).

Позивач від ознайомлення з наказом № 02-к від 26.02.2015 р. відмовилася, про що було складено відповідний акт (а.с. 43-зворот).

Згідно до ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обовязків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (п. 3); прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (п. 4).

Наказом в.о. начальника ОСОБА_5 з питань захисту прав споживачів у Волинській області № 03-к від 10.03.2015 р. ОСОБА_4В було звільнено з 10.03.2015 р. з посади головного бухгалтера-спеціаліста відповідно до п.п. 3, 4 ст. 40 КЗпП України в звязку з систематичним невиконанням без поважних причин обовязків, покладених на неї правилами внутрішнього трудового розпорядку та відсутністю на роботі протягом 05 та 06 березня 2015 р. без поважних причин (а.с. 10). З даним наказом позивач ознайомлена, про що свідчить її особистий підпис.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинні зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

З пояснень сторін та матеріалів справи вбачається, що такі пояснення, надані перед застосуванням до ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, відсутні.

10.03.2015 р. позивачці було вручено наказ про її звільнення від 10.03.2015 р., надати письмові пояснення до застосування такого стягнення позивачці належним чином не пропонувалося.

ОСОБА_5 з питань захисту прав споживачів у Волинській області від 06.03.2015 р. № 131/01-17 ОСОБА_4 було запропоновано в строк до 10.03.2015 р. надати письмові пояснення щодо відсутності на роботі 05.03.2015 р. та 06.03.2015 р. (а.с. 48), проте докази того, що цей лист було відправлено і позивачкою отримано, але пояснень не надано, представниками відповідача, відповідно до ст.ст. 58, 60 ЦПК України, суду не надані

Надати пояснення з питань систематичного невиконання без поважних причин обовязків, покладених на неї правилами внутрішнього трудового розпорядку, ОСОБА_4 у вказаному листі взагалі не пропонувалося.

Згідно зі ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути засновано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Частиною 2 ст. 149 КЗпП України також визначено, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Це відповідає правилу частини першої ст. 61 Конституції України, яке забороняє за одне й те саме порушення двічі притягати до юридичної відповідальності одного і того ж виду.

В даному випадку ці вимоги закону відповідачем ОСОБА_5 з питань захисту прав споживачів не дотримано.

Так, до ОСОБА_4 фактично двічі застосовано юридичну відповідальність одного й того ж виду притягнено до дисциплінарної відповідальності за систематичне невиконанням без поважних причин обовязків, покладених на неї правилами внутрішнього трудового розпорядку: 26.02.2015 року оголошено догану, а 10.03.2015 р. звільнено.

З листа Комунального закладу «Луцької міської дитячої поліклініки» № 1.8/178 від 10.03.2015 р. (а.с. 46-зворот) вбачається, що дитина позивачки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на амбулаторному лікуванні з 02.03.2015 р. по теперішній час з приводу ГРВІ, гострого бронхіту. Листок непрацездатності по догляду за хворою дитиною мамі ОСОБА_4 05-06 березня 2015 року в закладі не видавався.

Зі змісту положень п. 4 ст. 40 КЗпП України слідує, що звільнення працівника за прогул можливе лише у разі прогулу без поважних причин.

Наявність поважних причин визнається у разі доведеної непрацездатності працівника, хоча б вона і не була підтверджена лікарняним листком. Поважними можуть бути визнані і причини сімейно-побутового характеру, якщо вихід працівника на роботу за наявності таких причин міг би заподіяти працівникові або іншим особам шкоду, що значно перевищує ту шкоду, що заподіяна власникові невиходом на роботу.

Суд вважає, що невихід позивачки ОСОБА_4 на роботу 05 березня 2015 року та 06 березня 2015 року мав місце з поважних причин.

Так, з наведеного вище листа Комунального закладу «Луцької міської дитячої поліклініки» № 1.8/178 від 10.03.2015 р. слідує, що малолітня дитина позивачки знаходилася на амбулаторному лікуванні з 02.03.2015 р. по день надання відповіді і по день звільнення (10.03.2015 р.) з приводу ГРВІ, гострого бронхіту, тобто невихід позивачки на роботу 05 та 06 березня 2015 року був повязаний з доглядом за хворою дитиною віком до трьох років, яку позивач виховує одна, бо є одинокою матір»ю.

За таких обставин, суд вважає, що при звільненні позивачки було допущено суттєві порушення трудового законодавства щодо застосування дисциплінарних стягнень та за відсутності передбачених законом підстав.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Судом встановлено, що вимушений прогул ОСОБА_4 тривав з 10.03.2015 року по 16.07.2015 року, що з урахування неповного робочого тижня (2 робочих дні на тиждень) становить 36 робочих днів (березень 6 робочих днів, квітень 9 робочих днів, травень 8 робочих днів, червень 8 робочих днів, липень 5 робочих днів).

Також судом встановлено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_4, відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затв. Постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100, становить 267,61 грн.

Таким чином середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_4 складає 9633,92 грн. (267,61 грн. х 35 днів).

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», від 25.05.2001 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Тома проти Люксембургу» (2001), «Надбала проти Польщі» (2000) визнається, що визнанні звільнення позивача незаконним, суд вважає доведеним, що порушення законних прав позивача призвели до моральних страждань, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із ступеня та характеру перенесених позивачем моральних страждань, що були викликані порушенням її гарантованого конституцією права на працю, характеру та способу заподіяння моральної шкоди, враховує також ту обставину, що задоволення позову в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є одночасно і частковою компенсацією заподіяної моральної шкоди.

Суд вважає, що розмір моральної шкоди, заявленої позивачем є завищеним, у ході судового розгляду позивачем та його представником у заявленому розмірі не доведений і вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення на її користь компенсації за 14 днів невикористаної основаної та додаткової соціальної відпустки, то суд вважає, що вони є необґрунтованими та задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Так, питання грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки врегульоване ст. 83 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Частиною 4 ст. 83 КЗпП України за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткової відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Таким чином, виплата компенсації за невикористані дні відпустки можлива у разі звільнення, або при продовженні трудових відносин, але за відповідних умов.

Позивач з займаної посади не звільняється, навпаки, даним рішенням її поновлено на роботі, умови частини 4 ст. 83 КЗпП України у даному випадку на вимоги позивача не розповсюджуються.

Проаналізувавши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Таким чином, суд вважає за необхідне допусти дане рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць до негайного виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача - ОСОБА_5 з питань захисту прав споживачів у Волинській області на користь держави судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

На підставі ст. 43 Конституції України, ст.ст. 40, 83, 148, 149, 235, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215, 367 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 з питань захисту прав споживачів у Волинській області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за невикористану відпустку, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ в.о. начальника ОСОБА_5 з питань захисту прав споживачів у Волинській області № 03-к від 10.03.2015 року про звільнення ОСОБА_4 з посади головного спеціаліста-бухгалтера ОСОБА_5 з питань захисту прав споживачів у Волинській області.

Поновити ОСОБА_4 на посаді головного спеціаліста-бухгалтера ОСОБА_5 з питань захисту прав споживачів у Волинській області.

Стягнути з ОСОБА_5 з питань захисту прав споживачів у Волинській області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.03.2015 року по 16.07.2015 року у розмірі 9633 (девять тисяч шістсот тридцять три) грн. 92 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 з питань захисту прав споживачів у Волинській області на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 1000 (одну тисячу) грн.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України допусти дане рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць до негайного виконання.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_5 з питань захисту прав споживачів у Волинській області на користь держави судовий збір в сумі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області ОСОБА_8