Постанова № 47076518, 14.07.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2015 р. Справа № 820/1999/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2015р. по справі № 820/1999/15

за позовом ОСОБА_2

до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області , Головного управління юстиції у Луганській області третя особа управління Державної казначейської служби України у Луганській області

про стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 (далі за текстом ОСОБА_2, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області (далі за текстом Управління ДВС ГУЮ у Луганській області, відповідач - 1), Головне управління юстиції у Луганській області (далі за текстом ГУЮ у Луганській області, відповідач -2), третя особа управління Державної казначейської служби України у Луганській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

- визнати незаконною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області щодо невиплати ОСОБА_2 заробітної плати;

- визнати незаконною бездіяльність Головного управління юстиції у Луганській області щодо невиплати ОСОБА_2 заробітної плати;

- визнати незаконною бездіяльність Головного управління юстиції у Луганській області щодо ненадання відповіді на заяву від 12.01.2015 року;

- стягнути з Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі у сумі 6955 грн. 20 коп. на поточний рахунок № 26256004046281 у ПАТ Банк Форвард, МФО 380418, ОКПО 34186061;

- стягнути з Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області на користь ОСОБА_2 компенсацію за невикористанні дні відпустки у сумі 8182 грн. 40 коп. на поточний рахунок № 26256004046281 у ПАТ Банк Форвард, МФО 380418, ОКПО 34186061;

- стягнути з Головного управління юстиції у Луганській області на користь ОСОБА_2 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні у розмірі середнього заробітку ОСОБА_2 на день фактичного розрахунку на поточний рахунок № 26256004046281 у ПАТ Банк Форвард, МФО 380418, ОКПО 34186061.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на неврахування судом при прийнятті рішення, що ним на адресу відповідача-2 направлялась заява про закриття рахунку в Ощадбанку та прохання перераховувати заборгованість по заробітній платі на рахунок ПАТ «Банк Форвард» із зазначенням реквізитів, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме: ст.ст. 1, 2, 2-1, 3,4, 116 Кодексу законів про працю України, Закону України «Про оплату праці» та Закону України «Про звернення громадян».

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 20.03.2007 року працював у Відділі державної виконавчої служби Краснодарського міського управління юстиції на посаді начальника відділу.

Наказом Державної виконавчої служби № 704/К від 01.12.2014 року позивача було звільнено за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як роботодавцем було виконано свій обовязок щодо виплати заробітної плати ОСОБА_2, а також ненадання позивачем жодного документального підтвердження про невикористані дні відпустки у розмірі 105 днів та підтвердження розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_2 перебував в трудових відносинах з Відділом державної виконавчої служби Краснодарського міського управління юстиції, з 20.03.2007 року працював на посаді начальника відділу

Наказом Державної виконавчої служби № 704/К від 01.12.2014 року позивача було звільнено за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За приписами ч. 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Вирішуючи питання про наявність підстав щодо визнання незаконної бездіяльності відповідачів стосовно невиплати ОСОБА_2 заробітної плати, стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 6955 грн. 20 коп., компенсацію за невикористанні дні відпустки у сумі 8182 грн. 40 коп. та компенсації за затримку розрахунку при звільненні у розмірі середнього заробітку позивача на день фактичного розрахунку, колегія суддів виходить з наступного.

Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 р. № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України (таємне).

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон №1669). Даний Закон набрав чинності 15.10.2014 р.

Як встановлено статтею 1 цього Закону, періодом проведення антитерористичної операції вважається час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 р. № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону №1669 дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

Постановою Правління Національного Банку України «Про призупинення здійснення фінансових операцій» від 06.08.2014 р. № 466 призупинено здійснення усіх видів фінансових операцій на території, яка не контролюється українською владою.

Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014 р. (набрала чинності 11 листопада 2014 року) «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» встановлено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації зобов'язані забезпечити до 01.12.2014 р. переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Цією ж постановою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок), пунктом 2 якого визначено, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Пунктом 3 Тимчасового порядку встановлено, що заробітна плата працівникам установи за період, коли установа розміщувалась на тимчасово неконтрольованій території, а у подальшому територія була повернута під контроль органів державної влади, або установа переміщена в населений пункт на контрольовану територію, виплачується у повному обсязі за рахунок кошторису установи.

Заробітна плата виплачується працівникам установи, яка переміщена на контрольовану територію, якщо установа продовжує функціонувати (здійснювати господарську, статутну діяльність) і працівники виконують свої функціональні обовязки (пункт 4 Тимчасового порядку).

Також згідно ст. 1 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» від 13.01.2013 року № 85-VIII метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не є працівником та не виконує функціональних обовязків в установі, яка переміщена на контрольовану територію. ОСОБА_2 був звільнений із займаної посади за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП. Також в матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_2 статусу зареєстрованого безробітного.

Поряд із цим, колегією суддів встановлено, що у 2014 році Головним управлінням юстиції у Луганській області до Управління Державної казначейської служби України у Луганській області подавалися платіжні доручення та реєстри зобовязань на виплату заробітної плати працівникам, що підтверджується довідкою Головного територіального управління юстиції у Луганській області.

Серед іншого було подано платіжні доручення та реєстри зобовязань на виплату заробітної плати ОСОБА_2 за вересень, жовтень, листопад 2014 року на загальну суму 4849,83 грн.

Таким чином, відповідачем, як роботодавцем було виконано свій обовязок щодо виплати заробітної плати ОСОБА_2, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необгрутованість позову в частині визнання незаконною бездіяльності Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, Головного управління юстиції у Луганській області щодо невиплати ОСОБА_2 заробітної плати, стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 6955 грн. 20 коп., а також стягнення на користь ОСОБА_2 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні у розмірі середнього заробітку ОСОБА_2 на день фактичного розрахунку.

Колегія суддів також вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині стягнення з Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області на користь ОСОБА_2 компенсацію за невикористанні дні відпустки у сумі 8182 грн. 40 коп., з огляду на наступне.

Як вбачається з довідки Головного територіального управління юстиції у Луганській області, у звязку із захопленням 29 квітня 2014 року будівлі Луганської облдержадміністрації (м. Луганськ, пл. Героїв Великої Вітчизняної війни, 3 та м. Луганськ, пл. Героїв Великої Вітчизняної війни, 3а) (відомості про подію внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за статтею 341 КК України (захоплення державних або громадських будівель чи споруд), частиною 1 статті 294 КК України (масові заворушення) та частиною 1 статті 338 КК України наруга над державними символами) та вимушеним переміщенням працівників Головного управління юстиції у Луганській області до іншої будівлі, а в подальшому до інших міст Луганської області (м. Сватове, м. Сєвєродонецьк) та неможливістю вивозу документації та оргтехніки через проведення антитерористичної операції на території м. Луганська та Луганської області особова справа ОСОБА_2 залишилася у місті Луганську, без наявності якої не має можливості нарахувати компенсацію за невикористані дні відпустки.

При цьому, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано жодного документального підтвердження про невикористані дні відпустки у розмірі 105 днів та підтвердження розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч. 1 ст. 71. Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області на користь ОСОБА_2 компенсацію за невикористанні дні відпустки у сумі 8182 грн. 40 коп. задоволенню не підлягають.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову про визнання незаконною бездіяльності Головного управління юстиції у Луганській області щодо ненадання відповіді на заяву від 12.01.2015 року, враховуючи наступне.

Так, судом зазначено, що "УДППЗ "Укрпошта" з 27.11.2014 року припинено приймання поштових відправлень на/з територію(ї) Донецької та Луганської областей до/з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Між тим, як вбачається із заяви ОСОБА_2 від 12.01.2015 року направленої до Головного управління юстиції у Луганській області засобами поштового звязку рекомендованим листом 22.01.2015р., вказану заяву було прийнято адресатом, Головним управлінням юстиції у Луганській області за вхідним номером 974/21 від 27.01.2015р.

В заяві позивач звернувся до відповідача із повідомленням щодо спливу строку дії карти АТ «Ощадбанк», у звязку з чим просив заборгованість по заробітній платі за вересень, жовтень, листопад 2014 року, компенсацію за невикористані дні відпустки перераховувати на банківські реквізити ПАТ «Банк Форвард». Вказаним зверненням позивач також просив надати довідку про нарахування заробітної плати за вересень, жовтень, листопад 2014 року, яку надіслати засобами електронного звязку на його електронну адресу.

Відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

За приписами ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Матеріали справи не містять доказів надання Головним управлінням юстиції у Луганській області обґрунтованої відповіді на вказану заяву ОСОБА_2 від 12.01.2015 року.

За викладених обставин, колегія суддів зазначає, що відповідачем-2 не дотримано вимог Закону України «Про звернення громадян», чим порушено права позивача.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 в частині визнання незаконною бездіяльності Головного управління юстиції у Луганській області щодо ненадання відповіді на заяву від 12.01.2015 року.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Таким чином, колегія суддів переглянувши постанову суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає частковому скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2015 року по справі №820/1999/15 в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, Головного управління юстиції у Луганській області, третя особа управління Державної казначейської служби України у Луганській області, про визнання незаконною бездіяльності Головного управління юстиції у Луганській області щодо ненадання відповіді на заяву від 12.01.2015 року скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати незаконною бездіяльність Головного управління юстиції у Луганській області щодо ненадання відповіді на заяву від 12.01.2015 року.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2015 року по справі №820/1999/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови виготовлений 20.07.2015 р.