Постанова № 47076429, 09.07.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2015 р. Справа № 820/17985/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Пянової Я.В.

Суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст Фасіліті Менеджмент" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2015р. по справі № 820/17985/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст Фасіліті Менеджмент"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Металіст Фасіліті Менеджмент" (далі - ТОВ "Металіст Фасіліті Менеджмент", позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ДПІ у Київському районі м.Харкова, відповідач), у якому просив суд: скасувати податкове повідомлення - рішення №0003882201 (форма Р) про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 65115,00 грн. (основний платіж - 52092,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 13023,00 грн.) від 25.09.2014; скасувати податкове повідомлення - рішення №0002812201 (форма П) про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 107708 грн. від 26 червня 2014р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2015 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛІСТ ФАСІЛІТІ МЕНЕДЖМЕНТ" - задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення - рішення №0003882201 від 25.09.2013 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 24386,00 грн., з якої основний платіж 19509,00 грн. та штрафна (фінансові) санкції у розмірі 4877,00 грн.

В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недотримання судом вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо законності та обґрунтованості судового рішення, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Також, не погоджуючись з прийнятою постановою в частині відмови в задоволенні позовних вимог, апеляційну скаргу подав позивач, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в зазначеній частині та прийняти нову - про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача повністю підтримали вимоги своїх апеляційних скарг та просили їх задовольнити.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та надані докази, приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, тоді як апеляційна скарга позивача є такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

В ході судового розгляду встановлено, що ТОВ "Металіст Фасіліті Менеджент" зареєстровано як юридична особа 02.06.2006 року № 14801020000026558 за адресою: 61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 56. Позивач перебуває на обліку в ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області з 02.06.2006 року № 1663, код ЄДРПОУ 34388675.

З 30.05.2014 року по 05.06.2014 року Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ "Металіст Фасіліті Менеджент" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2011 року по 30.05.2014 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 1818/20-31/22-01-07/34388675 від 13.06.2014 року, у висновках якого зазначені наступні порушення, а саме:

- п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток в сумі 107708, в т.ч. в березні 2013 року в сумі 27708,00 грн., в квітні 2013 року в сумі 25833,00 грн., в травні 2013 року в сумі 30000,00 грн., в червні 2013 року в сумі 24167,00 грн.;

- п. 198.1 п.198.3 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 52092,00 грн., в тому числі за червень 2012 року на 5843,00 грн., липень 2012 року на 5603,00 грн., серпень 2012 року на 3896,00 грн., вересень 2012 року на 5625,00 грн., жовтень 2012 року на 5416,00 грн., березень 2013 року на 5542,00 грн., квітень 2013 року на 5167,00 грн., травень 2013 року на 6000,00 грн., червень 2013 року на 4833,00 грн., жовтень 2013 року на 4167,00 грн..

За висновками проведеної перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 26.06.2014 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 78138,00 грн., з яких основний платіж 52092,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 26046,00 грн.; податкове повідомлення рішення № НОМЕР_2 від 26.06.2014 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 107708,00 грн.

В подальшому, позивачем подано скаргу до ГУ Міндоходів у Харківській області на вищезазначені податкові повідомлення - рішення.

Відповідно до Рішення ГУ Міндоходів у Харківській області від 21.07.2014 року було продовжено строк розгляду скарги та відповідно до рішення від 09.09.2014 року про результати її розгляду, скаргу позивача було задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 26.06.2014 року № НОМЕР_1 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13023,00 грн. (штрафні (фінансові) санкції), в іншій частині зазначене податкове повідомлення рішення та податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 залишено без змін.

Відповідно до листа ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 14350/10/20-31-2201-13 від 26.09.2014 року, позивачем 07.10.2014 року отримано податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_3 від 25.09.2014 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 65115,00 грн., з яких основний платіж 52092,00 грн. штрафні (фінансові) санкції у розмірі 13023,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення - рішення №0003882201 від 25.09.2014 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 24386,00 грн., з якої основний платіж 19509,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4877,00 грн., виходив з того, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Інтако", ТОВ "Асток-Інвест" і правомірність визначення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість з урахуванням первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані відповідно до положень податкового законодавства, а тому податкове повідомлення - рішення №0003882201 від 25.09.2014 року в зазначеній частині підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування таких підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційних скарг, що ТОВ "Металіст Фасіліті Менеджмент" володіє нежитловими приміщеннями третього поверху загальною площею 1126,50 кв.м. та п'ятого поверху загальною площею 1118,60 кв.м. в літ. "А-10" в будинку № 56 по вул. Полтавський шлях в м. Харкові, що підтверджується договором купівлі - продажу нежитлових приміщень від 28.02.2007 року, актом прийому-передачі нежитлових приміщень від 05.03.2007 року, витягом про реєстрацію право власності від 06.03.2007 року № 13808997 та технічним паспортом на громадський будинок.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Металіст Фасіліті Менеджмент" мало фінансово-господарську діяльність з ТОВ "Асток-Інвест", ТОВ "Інтако" та ТОВ "Юрполіс-Компані".

Так, між ТОВ "Металіст Фасіліті Менеджмент" та ТОВ "Інтако" було укладено договір підряду № 1-06 від 01.06.2012 року та додаткову угоду від 28.09.2012 року до договору підряду № 1-06 від 01.06.2012 року на ремонтні роботи коридору 3-го поверху БЦ "Центральний", розташованого за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 56.

Реальність вчинення господарських операцій на виконання вимог зазначеного договору підтверджується кошторисною документацією (договірна ціна на виконання ремонтних робіт, розрахунки прямих та загальновиробничих витрат, зведений розрахунок, локальний кошторис, підсумкова відомість, довідка вартості виконаних будівельних робіт, акт отримання виконаних будівельних робіт, підсумкова відомість ресурсів) та податковими накладними від 27.06.2012 року № 252, від 31.07.2012 року № 283, від 31.08.2012 року № 192.

Крім того, в якості оплати за надані послуги щодо здійснення ремонтних робіт та на виконання п. 3.5. Договору № 1-06 від 01.06.2012 року, позивачем було передано простий вексель Серії АА № 2042021 від 28.09.2012 року на суму 33617,75 грн. та простий вексель Серії АА № 2042023 від 28.09.2012 року, про що складено відповідний акт приймання-передачі векселя 28.09.2012 року.

Також, між ТОВ "Металіст Фасіліті Менеджмент" та ТОВ "Асток-Инвест" було укладено договір № 0109/13 від 30.09.2013 року на виконання ремонтних робіт кімнат 8, 9 на 3 поверсі БЦ "Центральний", розташованого за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 56.

Реальність вчинення господарських операцій на виконання вимог зазначеного договору підтверджується кошторисною документацією (договірна ціна на виконання ремонтних робіт, розрахунки прямих та загальновиробничих витрат, зведений кошторисний розрахунок, кошторисний розрахунок № п130, локальний кошторис, підсумкова відомість, довідка вартості виконаних будівельних робіт, акт отримання виконаних будівельних робіт, підсумкова відомість ресурсів), податковою накладною від 31.10.2013 року № 121.

Статтею 3 Закону України Про обіг векселів в Україні передбачено, що зобов'язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Необхідно зауважити на те, що оскільки видані чи отримані платником податку векселі не змінюють сум його податкового кредиту, такий податковий кредит визначається в загальному порядку, тобто за датою здійснення першої з подій: або датою списання коштів у рахунок оплати придбаного товару (послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару чи послуг.

Таким чином, платник податку, який видав або передав за індосаментом вексель для компенсації вартості придбаних товарів чи послуг, отримує право на включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованої на вартість отриманих товарів чи послуг.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагентів статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ТОВ "Металіст Фасіліті Менеджмент". У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ТОВ "Металіст Фасіліті Менеджмент" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів (послуг), отриманих від ТОВ "Інтако" та ТОВ "Асток-Инвест", взаємопов'язаності позивача та вказаних контрагентів, обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст. 44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Доводи апеляційної скарги відповідача про ненадання до перевірки певних документів спростовуються актом виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ "Металіст Фасіліті Менеджент" № 1818/20-31/22-01-07/34388675 від 13.06.2014 року.

З приводу твердження суб'єкта владних повноважень в акті перевірки та в апеляційній скарзі про відсутність факту реального вчинення господарських операцій через висновки актів Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 28.01.2014 року № 53/20-33-22-03-07/14083774, від 10.08.2012 року № 788/22-417/36371642, від 25.10.2012 року № 54/22-417/36371642, колегія суддів зауважує на таке.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, зазначені відповідачем обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обовязку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, оскільки ТОВ "Металіст Фасіліті Менеджмент" належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження податку на додану вартість.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що господарські операції між ТОВ "Металіст Фасіліті Менеджмент" та ТОВ "Інтако", ТОВ "Асток-Инвест" мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №0003882201 від 25.09.2014 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 24386,00 грн., з якої основний платіж 19509,00 грн. та штрафна (фінансові) санкції у розмірі 4877,00 грн., а тому воно підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

В свою чергу, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_2 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 107708,00 грн. та податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_3 від 25.09.2014 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 40729,00 грн., з яких основний платіж у сумі 32583,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8146 грн. щодо контрагента ТОВ "Юрполіс-Компані", суд першої інстанції виходив з того, що фактично господарських операцій саме між позивачем та ТОВ Юрполіс-Компані не відбувалось, а тому надані до справи копії первинних документів не можуть бути взяті до уваги навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Суд не знайшов підстав для висновку про те, що правочини, укладені позивачем та ТОВ Юрполіс-Компані у межах звичайної господарської діяльності, спрямовані на досягнення реальної мети і об'єктивно були потрібні позивачу для організації господарської діяльності з метою одержання прибутку.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення у вищезазначеній частині прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на достатність підстав та наявність належних доказів на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог, виходячи з вимог податкового законодавства та фактичних обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Металіст Фасіліті Менеджент" та ТОВ "Юрполіс Компані" укладено договір про надання юридичних послуг № 1-05 12 від 14.05.2012 року та додаткова угода від 14.05.2013 року до зазначеного договору, відповідно до умов якого виконавець зобовязується надати змовнику визначені цим договором юридичні послуги, а замовник зобовязується оплатити такі послуги.

На підтвердження виконання умов договору, позивачем надані протоколи про встановлення договірної ціни та акти прийому-передачі виконаних послуг, а саме протокол № 1 та акт від 31.07.2012 року, протокол № 2 та акт від 28.09.2012 року, протокол № 3 та акт від 31.10.2012 року, протокол № 1 та акт від 30.11.2012 року, протокол № 1 та акт від 28.12.2012 року, протокол № 1 та акт від 31.01.2013 року, протокол № 2 та акт від 29.03.2013 року, протокол № 3 та акт від 30.04.2013 року, протокол та акт від 31.05.2013 року, протокол № 5 та акт 18.06.2013 року, протокол № 7 та акт від 31.07.2013 року, протокол № 8 та акт від 30.08.2013 року; копії податкових накладних: №74 від 28.09.2012р.; №79 від 31.10.2012р.; №40 від 29.03.2013р.; №62 від 30.04.2013 р.; №317 від 31.05.2013 р.; №162 від 18.06.2013р.; картка рахунку 511 з контрагентом ТОВ «ЮРПОЛІС - КОМПАНІ» по договору №1- 0512 від 14.05.2012р.; копії судових рішень по визначеним в актах прийому-передачі виконаних послуг (надання послуг) адміністративним та господарським справам, копії довіреностей на представників в судовому процесі.

З матеріалів справи вбачається, що операції з придбання послуг від ТОВ "Юрполіс-Компані" були включені ТОВ "Металіст Фасіліті Мененджент" до складу валових витрат декларації з податку на прибуток за 2013 рік на суму 107708,00 грн., в тому числі в березні 2013 року в сумі 27708,00 грн., в квітні 2013 року в сумі 25833,00 грн., в травні 2013 року в сумі 30000,00 грн., в червні 2013 року в сумі 24167,00 грн., відповідно до зазначених актів виконаних робіт.

Згідно з вимогами Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-ХІУ, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. №168/704.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Разом з цим, ст. 9 цього Закону вказує, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегія суддів відмічає, що з аналізу наданих документів первинного бухгалтерського та податкового обліку (оригіналів та завірених копій) вбачається, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості. Відтак, вказані вище первинні документи відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704.

Вказані судом першої інстанції недоліки щодо змісту актів прийому-передачі виконаних послуг за вказаним договором, а саме, що вони містять лише узагальнену інформацію стосовно наданих юридичних послуг, що їх зміст не розкритий, є безпідставними, оскільки відповідно до вищеперелічених актів прийому - передачі виконаних послуг та протоколів про встановлення договірної ціни, що є невід'ємними додатками до договору про надання юридичних послуг, чітко визначено надання юридичних послуг з оскарження рішення Господарського суду по справі №5023/2137/12 та надання юридичних послуг з оскарження податкового повідомлення-рішення від 28.02.2012 року №0001552302.

Колегія суддів також зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану у платника податків.

Так, відповідно до розділу 3 Договору про надання юридичних послуг № 1-05 12 від 14.05.2012 року, вартість юридичних послуг за цим договором визначаються додатковими угодами до цього договору. Сума договору складає сукупність сум актів виконаних робіт.

На підтвердження оплати вищезазначених послуг позивачем надано копію простого векселя АА № 1119900 від 30.09.2013 року, який належним чином оформлений, містить всі необхідні реквізити.

Таким чином, здійснення оплати позивачем за придбані у вказаного контрагента послуги згідно з простим векселем засвідчує факт вибуття із власності позивача коштів, а отже рух активів.

Окрім того, слід зауважити на те, що відповідно до протоколів про встановлення договірної ціни, а саме: протоколу № 1 від 31.07.12 року; протоколу № 2 від 28.09.2012 року; протоколу № 3 від 31.10.2012 року; протоколу № 1 від 30.11.2012 року; протоколу № 1 від 28.12.2012 року; протоколу № 1 від 31.01.2013 року; протоколу № 2 від 29.03.2013 року; протоколу № 3 від 30.04.2013 року; протоколу від 31.05.2013 року; протоколу № 5 від 18.06.2013 року; протоколу № 7 від 31.07.2013 року; протоколу № 8 від 30.08.2013 року, ціну за час роботи було погоджено у розмірі, який не перевищує встановленого граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу відповідно ст. 1 Закону України №4191 «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011р.

Вказані протоколи про встановлення договірної ціни містять формулу розрахунку вартості виконаних робіт.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що приписи чинного законодавства України не наділяють суд повноваженнями щодо розрахунку визначення кількості робочого часу, необхідного для виконання певного обсягу роботи, а відтак встановити без спеціальних знань, скільки часу потребує розробка правової позиції для захисту інтересів Замовника в судах, правовий аналіз матеріалів справи (що носить суперечливий характер), підготовка процесуальних документів (заяв, позовних заяв, скарг, відзивів, апеляційних та касаційних скарг, клопотань, тощо) суд не може.

Вказана позиція узгоджується з практикою Вищого адміністративного суду України (справа №826/10141/13-а н/п К/800/8352/14 від 24 червня 2014 р.).

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198. Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з вимогами п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, є дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Визначення розміру податкового кредиту здійснюється у відповідності до вимог п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України - виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податковим органом обґрунтовано поставлено під сумнів фактичне виконання вказаної угоди, оскільки досліджені судом документи бухгалтерського обліку не відображають у повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства дані господарської операції.

Проте, зі змісту відповідних постанов судів, які містяться в матеріалах справи, вбачається вплив придбаних від ТОВ «Юрполіс-Компані» послуг на результати подальшої господарської діяльності ТОВ «Металіст Фасіліті Менеджмент», а саме:

- постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2013р. по справі №5023/2137/12 змінено рішення господарського суду Харківської області від 27 червня 2012 року у справі № 5023/2137/12 в частині визначення початкової ціни продажу предмету іпотеки, а саме нерухомого майна, яке належить на праві приватної власності ТОВ «МЕТАЛІСТ ФАСІЛІТІ МЕНЕДЖМЕНТ», та яке воно використовує в своїй господарській діяльності, на 3 246 400 грн. більше ніж по рішенню Господарського суду у Харківській області від 27.06.2012р.

- постановою Харківського окружного адміністративного суду по адміністративній справі № 2а- 3215/12/2070 від 25 квітня 2012 р. та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2012 р. було скасоване податкове повідомлення - рішення №0001552302 від 28.02.2012 року, винесене на підставі акту позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Металіст Фасіліті Меиеджмент» з питань перевірки відносин з платником податків ТОВ "ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ" (код за ЄДРПОУ 36987611) за березень, липень та серпень 2011 року.

Про рішення Господарського суду Харківської області від 27 червня 2012 року у справі № 5023/2137/12 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на нерухоме майно - нежитлові приміщення, загальною площею 2245,1 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. П.Шлях, 56, ТОВ «МЕТАЛІСТ ФАСІЛІТІ МЕНЕДЖМЕНТ» дізналося 15.11.2012р., отримавши постанову про відкриття провадження від Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Міністерства юстиції України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що юрисконсульт ТОВ «Юрполіс Компані», як Виконавець за договором про надання юридичних послуг № 1-05 12 від 14.05.2012 року, оскаржив дане рішення Господарського суду Харківської області в апеляційному порядку в частині початкової ціни продажу предмету іпотеки шляхом її збільшення на 3 246 400 грн., про що свідчить копія постанови Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2013 р. по справі №5023/2137/12 та довіреності ТОВ «Металіст Фасіліті Менеджмент» від 13.11.2012р. на уповноваження юрисконсультів ТОВ «Юрполіс Компані» представляти та захищати його законні інтереси в усіх судових органах та інстанціях, які міститься в матеріалах справи.

Крім того, юрисконсультом ТОВ «Юрполіс Компані», як Виконавцем за договором про надання юридичних послуг № 1-05 12 від 14.05.2012 року, були оскаржені дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції щодо стягнення на предмет іпотеки, а саме:

- нежитлові приміщення 3-го поверху: II. III, IV, V, VII, VIII, IX, X. XI, 1, 2, 2а, 3, 4, 4а, 5, 5а. 6, 6а, 7-15, 15а, 16, 18, 19, 21-23, 21а, 21 в, 21г, 21 д, 21 е, 21 ж, 26-30, 37, 40 загальною площею 1126,5 кв.м.:

- нежитлові приміщення 5-го поверху: II, IV, 1, 1а, 1б, 1в. 2-8, 8а, 8б, 8в, 8г, 9, 9а, 9б, 10, 10 а, 10б, 11, 11а, 11б, 12, 13, 14, 14а, 15-22, 29, 32 загальною площею 1118.6 кв.м.. загальною площею 2 245.1 кв.м. в літ. «А-10» за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, № 56, що належать ТОВ "МЕТАЛІСТ ФАСІЛІТІ МЕНЕДЖМЕНТ" (відповідна ухвала Господарського суду Харківської області від 16 грудня 2013 року у справі № 5023/2137 12 вх. №2137/12 міститься в матеріалах справи).

Вказані юридичні послуги дозволили ТОВ «МЕТАЛІСТ ФАСІЛІТІ МЕНЕДЖМЕНТ» залишити вищезазначені нежитлові приміщення, які воно використовує в своїй господарський діяльності, в своїй приватній власності та домовитись з Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" щодо розстрочення виплати заборгованості по кредитному договору.

Визначені послуги надавались шляхом надання юрисконсульта, який знаходився та працював безпосередньо в приміщенні ТОВ «МЕТАЛІСТ ФАСІЛІТІ МЕНЕДЖМЕНТ» .

Також, з матеріалів справи вбачається, що крім вищевизначених юридичних послуг були надані інші юридичні послуги, а саме:

- ведення листування з Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" щодо розстрочення виплати заборгованості по кредитному договору;

- ведення господарських справ щодо розірвання договорів оренди та стягнення заборгованості по даним договорам, тощо (відповідні копії листів, протоколи про встановлення договірної ціни (що є невід'ємними додатками до цього договору), акти прийому-передачі виконаних послуг містяться в матеріалах справи).

Пояснюючи мету укладення вищевказаного договору, ТОВ «МЕТАЛІСТ ФАСІЛІТІ МЕНЕДЖМЕНТ» зазначає, що договір був укладений з ТОВ «ЮРПОЛІС КОМПАНІ», як виконавцем, для можливості здійснення своєї господарської діяльності з оренди нежитлових приміщень, розташованих в будівлі БІЗНЕС - ЦЕНТРУ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ», про що свідчить наступний пакет документів, а саме:

- реєстр договорів оренди за 2013р., укладених ТОВ «МЕТАЛІСТ ФАСІЛІТІ МЕНЕДЖМЕНТ» з контрагентами (відповідна копія міститься в матеріалах справи ):

- виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на ТОВ «МЕТАЛІСТ ФАСІЛІТІ МЕНЕДЖМЕНТ» з зазначенням відповідного економічного виду діяльності (відповідна копія міститься в матеріалах справи);

- копії договорів оренди нежитлових приміщень, укладених ТОВ «МЕТАЛІСТ ФАСІЛІТІ МЕНЕДЖМЕНТ» з деякими контрагентами (відповідні копії міститься в матеріалах справи).

Також на підтвердження реальності виконання укладеного між позивачем та вказаним контрагентом договору, позивачем до суду апеляційної інстанції надано: ухвалу Вищого господарського суду по справі №5023/2137/12 від 24.10.2013р.: касаційну скаргу від 13.08.2013 р. на постанову Харківського апеляційного суду від 18.06.2013 р. по справі №5023/2137/12 з додатками до неї: ухвалу Вищого господарського суду по справі №5023/2137/12 від 06.08.2013р.; касаційну скаргу від 11.07.2013р. на постанову Харківського апеляційного суду від 18.06.2013р. по справі №5023/2137/12 з додатками до неї; заяву про видачу постанови Харківського апеляційного суду від 18.06.2013р. по справі №5023/2137/12; ухвалу Харківського апеляційного господарського суду по справі №5023/2137/12 від 22.04.2013р. з додатками до неї; клопотання щодо додаткового роз'яснення включення ПДВ до початкової ціни продажу іпотеки від 22.04.2013р.: ухвалу Харківського апеляційного господарського суду по справі №5023/2137/12 від 12.04.2013р. з додатками до неї; Будівельно - технічну експертизу №939 від 03.04.2013р. Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. Заслуженого професора ОСОБА_1 з висновками до неї; лист №2/339екс від 11.02.2013р. Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. Заслуженого професора ОСОБА_1 з додатками до нього; платіжне доручення №5 від 19.02.2013р.: Лист №003052/11 - 65 від 27.02.2013р. Харківського апеляційного господарського суду по справі №5023/2137/12 з додатками до нього; лист №7/02-13 від 25.02.2013 р. ТОВ «МЕТАЛІСТ ФАСІЛІТІ МЕНЕДЖМЕНТ» до Харківського апеляційного господарського суду по справі №5023/2137/12 з додатками до нього; Лист № 11-69/002464 від 18.02.2013р. Харківського апеляційного господарського суду по справі №5023/2137/12 з додатками до нього; ухвалу Харківського апеляційного господарського суду по справі №5023/2137/12 від 24.01.2013р. з додатками до неї; клопотання щодо призначення будівельно - технічної експертизи Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. Заслуженого професора ОСОБА_1 від 22.01.2013р.: клопотання щодо залучення до справи додаткових доказів від 22.01.2013р.; Лист №04/12-12 від 04.12.2012р. ТОВ «МЕТАЛІСТ ФАСІЛІТІ МЕНЕДЖМЕНТ»; Лист №127/12-12 від 18.12.2012р. ТОВ «ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ»; ухвалу Харківського апеляційного господарського суду по справі №5023/2137/12 від 27.12.2012р. з додатками до неї; апеляційна скарга ТОВ «МЕТАЛІСТ ФАСІЛІТІ МЕНЕДЖМЕНТ» від 13.12.2012р. з додатками до неї; клопотання ТОВ «МЕТАЛІСТ ФАСІЛІТІ МЕНЕДЖМЕНТ» щодо поновлення строку для подання апеляційної скарги від 13.12.2012р.; Лист №07-01-08/004057 від 21.12.2012 р. Господарського суду Харківської області по справі №5023/2137/12 з додатками до нього; клопотання щодо ознайомлення з матеріалами справи з використанням фотозйомки та видачу копії рішення Суду від 27.11.2012р.; Лист №09-01-2396 від 10.12.2012р. Харківської дирекції ПОШТАМТ- ЦЕНТР ПОШТОВОГО ЗВ'ЯЗКУ №1; Лист №7/12-12 від 07.12.2012р. ТОВ «МЕТАЛІСТ ФАСІЛІТІ МЕНЕДЖМЕНТ»; Лист №09-01-2264 від 21.11.2012р. Харківської дирекції ПОШТАМТ - ЦЕНТР ПОШТОВОГО ЗВ'ЯЗКУ №1; Лист №21/11 від 21.11.2012р. ТОВ «МЕТАЛІСТ ФАСІЛІТІ МЕНЕДЖМЕНТ»; Лист №09-01-2265 від 21.11.2012р. Харківської дирекції ПОШТАМТ -ЦЕНТР ПОШТОВОГО ЗВ'ЯЗКУ №1; Лист №21/11/1 від 21.11.2012р. ТОВ «МЕТАЛІСТ ФАСІЛІТІ МЕНЕДЖМЕНТ»; Лист №6/02-13 від 19.02.2013р. ТОВ «МЕТАЛІСТ ФАСІЛІТІ МЕНЕДЖМЕНТ» до АТ «УкрСиббанк»; ухвала Господарського суду Харківської області від 16 грудня 2013 року у справі № 5023/2137/12 вх. №2137/12.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що вказані господарські операції позивача свідчать про зміну зобовязань сторін за правочинами та позитивний вплив на результати господарської діяльності позивача. З означеного випливає, що податковий кредит та валові витрати сформовано позивачем за господарськими операціями, які підтверджено належним чином згідно з вимогами чинного законодавства України.

З приводу твердження суб'єкта владних повноважень в акті перевірки про відсутність факту реального вчинення господарських операцій через висновки актів ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області щодо ТОВ "Юрполіс-Компані", колегія суддів зауважує на таке.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування та правомірність визначення податку на прибуток; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Окрім того, зазначені відповідачем та судом першої інстанції обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обовязку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Юрполіс-Компані" мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобовязання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року, яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Розяснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також ЄСПЛ). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі Булвес АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що власність може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні правомірні очікування отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі Щокін проти України(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобовязання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише на умовах, передбачених законом і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію законів. Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття закону) вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні.

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі БулвесАД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішень, що оскаржуються, а саме: № НОМЕР_2 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 107708,00 грн. та податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_3 від 25.09.2014 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 40729,00 грн., з яких основний платіж у сумі 32583,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8146 грн.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушень з боку підприємства позивача приписів п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1 п.198.3 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, у звязку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст Фасіліті Менеджмент" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2015р. по справі № 820/17985/14 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст Фасіліті Менеджмент".

Скасувати податкове повідомлення - рішення №0003882201 від 25.09.2014 р. про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 40729,00 грн., з якої основний платіж - 32583,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі - 8146, 00 грн.

Скасувати податкове повідомлення - рішення №0002812201 від 26.06.2014 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 107708 грн.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2015 р. по справі № 820/17985/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_2Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови виготовлений 20.07.2015 р.